Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №566/827/26 — Млинівський районний суд Рівненської області

Суд: Млинівський районний суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №566/827/26

Суддя: Хомицька А. А.

Справа № 566/827/26

провадження № 2-а/566/13/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року селище Млинів Рівненської області

Млинівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Хомицької А. А.,

за участю секретаря Брагіної О. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Млинів Рівненської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову № R570284 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 08 червня 2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Провадження у справі позивач просив закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 та його представник – адвокат Садовий М. В. не з`явилися, 15.10.2026 представник подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, а справу розглядати без їхньої участі (а.с. 34).

Представник відповідача у судове засідання теж не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У відзиві на позов, який надійшов на адресу суду 25.09.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 проти позову заперечував, покликаючись на невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків, як військовозобов`язаного, щодо особистого з`явлення за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 самостійно надав до ІНФОРМАЦІЯ_4 згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 15-23).

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R570284 від 08 червня 2026 року (а.с. 6) встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на нього штраф в розмірі 17 000 гривень.

Як вбачається із матеріалів відзиву (а.с. 15-23) ОСОБА_1 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк та місце, зазначені в повістці, яка була надіслана йому за останньою зареєстрованою адресою проживання – АДРЕСА_1 , а саме на 14 год. 00 хв. 09.01.2026. Крім того, ОСОБА_1 особисто не з`явився у строк, що не перевищує 7 календарних днів, тобто до 16.01.2026.

Також, згідно з відомостями АІКС «Оберіг» у відповідності до вимог статті 279-9 КУпАП ОСОБА_1 07.06.2026 було самостійно через електронний кабінет військовозобов`язаного подано заяву про визнання вчинення ним адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності (№ заяви SDC38АС8D-ЕА76- F011-АВ23-00505684С39D) (а.с. 23).

Тобто ОСОБА_1 знав про те, що 09.01.2026 на 14 год. 00 хв. був зобов`язаний особисто з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак свого обов`язку не виконав.

Однак, аналіз досліджених в суді доказів та оцінка обставин справи вказують на те, що відповідачу вже 17 січня 2026 року було достовірно відомо про факт порушення ОСОБА_1 обов`язку прибути за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить дата звернення представників останнього до органів Національної поліції з метою доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується витягом з мобільного застосунку «Резерв+» (а.с. 8).

Оскільки факт правопорушення був виявлений та зафіксований відповідачем шляхом подання повідомлення до Національної поліції 17 січня 2026 року, то тримісячний строк накладення адміністративного стягнення розпочався 17 січня 2026 року і сплив 17 квітня 2026 року.

Суд відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві про те, що факт неприбуття ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 був виявлений після його заяви від 07.06.2026, у якій він прямо визнав факт вчинення адміністративного правопорушення. Подання вказаної заяви не скасовує дії ст. ст. 38 та 247 КУпАП і не наділяє суб`єкта владних повноважень правом накладати стягнення поза межами визначених строків.

Відповідач, не перевіривши дотримання строків давності, не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо всебічного з`ясування обставин, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Із урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що саме 17.01.2026 відповідачу достовірно було відомо про неявку ОСОБА_1 по повістці, а тому час виявлення правопорушення слід пов`язувати з настанням дати 17.01.2026, тобто з моменту звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 до органів Національної поліції, щодо доставлення ОСОБА_1 . Зворотнього відповідачем всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України перед судом не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно з ч. 9 ст. 38 КУпАП Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Разом з тим, постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було винесено 08.06.2026, тобто більш, ніж через п`ять місяців після виявлення факту неприбуття за викликом.

Отже, суд вважає, що відповідач всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірність винесеної постанови в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах строків, визначених ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Відтак накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суперечить статті 58 Конституції України, ч. 9 ст. 38 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

На підставі ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Щодо судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн, то враховуючи задоволення позову повністю, згідно з положенням ч. 1 ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1-3 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До адміністративного позову, на підтвердження витрат за надання правничої допомоги представником позивача подано докази, а саме: копію ордера на надання правничої допомоги Кардашу О. В. серії ВК № 1247322 від 10.06.2026; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 2207 від 17.02.2023; довідку про оплату правничої допомоги від 10.06.2026 № 149 (а.с. 11) та квитанцію до прибуткового ордера № 43 (а.с. 12).

Однак, ні позивачем, ні представником позивача, всупереч ст. 134 КАС України, не було долучено договору про надання правничої допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, а також, акта прийому-передачі виконаних робіт.

Суд звертає увагу, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі № 757/13974/21-ц, до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським об`єднанням чи бюро.

При цьому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у справі № 922/2604/20.

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, який укладений з позивачем, детальний опис виконаних доручень клієнта, а також, акт прийому-передачі виконаних робіт, суд позбавлений можливості, в тому числі, пересвідчитись щодо пов`язаності витрат на правничу допомогу з вказаною справою, дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, тощо, а тому у цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 286 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R570284 від 08 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень – визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним витрати по оплаті судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

У задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду, відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення, а учасниками розгляду справи, які були відсутні на проголошенні судового рішення, в той же строк з дня отримання його копії.

Позивач: ОСОБА_1 : зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 15.01.2019 органом 5622, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя А. А. Хомицька

Оригінал: reyestr.court.gov.ua