Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №382/900/26 — Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/900/26

Провадження № 2/382/979/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

14 жовтня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника Миненко Олени Віталіївни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Драбівський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника адвоката Миненко Олени Віталіївни звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Драбівський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до позовних вимог просить:

Зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Яготинського районного суду Київської області від 18.12.2024 року № 382/2209/24 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4до 1/6 частини від усіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня набрання цим рішенням суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з часу набрання даним рішенням законної сили і проводити до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього моменту стягнення аліментів за судовим наказом Яготинського районного суду Київської області від 18.12.2024 року № 382/2209/24.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Яготинського районного суду Київської області від 16.12.2024 року № 382/473/18 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , на тримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 1/4 до 1/6 частини від всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня набрання цим рішенням суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів в новому розмірі розпочати з часу набрання даним рішенням законної сили і проводити до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього моменту стягнення аліментів за судовим наказом Яготинського районного суду Київської області від 16.12.2024 року №382/473/18.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи (у тому числі надання адвокатом правої допомоги).

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 05.02.2011 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстрований у Яготинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис за № 14. У шлюбі у сторін народилась донька - ОСОБА_4 . 21.05.2018 року рішенням Яготинського районного суду Київської області вказаний шлюб було розірвано.

23.03.2019 року між сторонами повторно укладено шлюб, який зареєстрований у Яготинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №20. У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 . 21.01.2025 року рішенням Яготинського районного суду Київської області було розірвано.

05.12.2024 року ОСОБА_2 звернулась до Яготинського районного суду Київської області з заявою про видачу дублікату судового наказу в якому просила видати дублікат судового наказу № 382/473/18 про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.

Судовий наказ, дублікат якого відповідач просила видати, прийнято Яготинським районним судом Київської області 06.06.2018 року.

16.12.2024 року ухвалою Яготинського районного суду Київської області заяву ОСОБА_2 про видачу дублікату судового наказу, задоволено. ОСОБА_2 видано дублікат судового наказу на підставі судового наказу Яготинського районного суду Київської області від 06.06.2018 року по справі № 382/473/18 провадження № 2-н/382/36/18 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1Д частини від всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 квітня 2018 року і до повноліття дитини.

06.12.2024 року ОСОБА_2 звернулась до Яготинського районного суду Київської області з заявою про видачу судового наказу в якому просила стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

18.12.2024 року Яготинським районним судом Київської області у справі № 382/2209/24 було видано судовий наказ відповідно до якого стягувати із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації; АДРЕСА_3 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації; АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вищевказані судові накази були подані ОСОБА_2 до виконання до Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у 2025 році.

20.01.2025 року було відкрито ВП № 76826835 про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі !4 частини від всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 квітня 2018 року і до повноліття дитини.

04.02.2025 року відкрито ВП № 77361867 про стягнення із ОСОБА_1 , аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

05.03.2025 року постановою державного виконавця Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчі провадження № 77361867 та № 76826835 було об`єднано у зведене провадження № 77412570.

Згідно з судовим наказом від 16.12.2024 року № 382/473/18 із ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 квітня 2018 року і до повноліття дитини.

Згідно з судовим наказом від 18.12.2024 року № 382/2209/24 із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Отже, на двох дітей сукупно стягується 1/2 доходу позивача (по 1/4 на кожного), це перевищує встановлену законом норму для двох дітей, яка становить 1/3 доходу та є надмірним тягарем і суперечить ст. 183 СК України.

Разом з тим, позивач не заперечує проти сплати аліментів на утримання дітей, проте, у позивача як платника аліментів відбулись зміни матеріального та сімейного стану.

Окрім того, при видачі судових наказів про стягнення аліментів на утримання дітей не було враховано ту обставину, що з позивача стягуються аліменти на його двох неповнолітніх дітей.

При визначені розміру аліментів враховуються зобов`язання платника аліментів щодо утримання всіх неповнолітніх дітей чи інші аліментні зобов`язання.

14.06.2025 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено шлюб, який зареєстрований у Переяславському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис за № 92.

На даний час дружина позивача перебуває у стані вагітності, що підтверджується медичною довідкою № 28 від 08.03.2026 року Лікарсько-консультативною комісією КНП "Баришівська БЛ" та індивідуальною картою вагітної та породіллі КНП «Баришівська БЛ». Це потребує значних додаткових витрат на медичне обслуговування, підготовку до народження дитини та утримання сім`ї.

Окрім реєстрації нового шлюбу та очікування на народження дитини, сімейний стан позивача обтяжений додатковими обов`язками. Разом з позивачем та його дружиною проживає її неповнолітня донька від попередніх відносин — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Своє батьківство батько ОСОБА_7 не визнавав, після того, як дізнався про вагітність ОСОБА_8 (дружини позивача) ігнорував її, тому рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області визнано громадянина ОСОБА_9 батьком ОСОБА_6 .

Біологічний батько дитини жодної участі у її вихованні та матеріальному забезпеченні не бере. Таким чином, обов`язок щодо повного фінансового утримання та побутового забезпечення дитини дружини фактично та добровільно покладено на позивача, як на вітчима та голову сім`ї.

У зв`язку з появою нових утриманців та майбутнім народженням дитини, зміною сімейного стану матеріальний стан позивача суттєво змінився. Виплата аліментів у попередньому розмірі призводить до того, що позивач не має змоги забезпечити належний рівень життя для своєї нової родини та майбутньої дитини.

З 13.06.2023 року позивач проходить військову службу у лавах Збройних Сил України, що пов`язана з захистом держави від російської агресії. Станом і на день подання позову позивач перебуває на військовій службі. Проходження військової служби потребує значних коштів для придбання позивачу військового спорядження, амуніції та інших необхідних речей для військової служби.

Вважає, що сукупний розмір аліментів в 1/2 частину заробітку позивача є надмірним, оскільки згідно з усталеною судовою практикою та приписами ст. 183 СК України, на утримання двох дітей стягується 1/3 частина доходу платника

У зв`язку з зазначеним, вважає за можливе зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача за судовим наказом № 382/473/18 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 до 1/6 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача за судовим наказом № 382/2209/24 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 до 1/6 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Разом з тим, позивач не відмовляється від обов`язку утримувати дітей. Мета позивача — не припинити виплати, а привести їх у відповідність до нових життєвих обставин. Пропонований позивачем розмір аліментів дозволить йому справедливо розподіляти кошти між дітьми та вагітною дружиною, а діти отримуватимуть належне утримання.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 23.04.2026 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень.

Представник позивача направила заяву про розгляд справи в їх відсутність.

Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, заяв та клопотань не направляла.

На підставі зазначеного, суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Щодо виниклих правовідносин за даною справою, останні пов`язані щодо аліментних зобов`язань, які врегульовані Сімейним Кодексом України, та безпосередньо стосуються і впливають на права та інтереси малолітньої дитини.

У відповідності до статті 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Виходячи із змісту статті 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 роз`яснено що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (абз. 1 п. 17). Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (абз. 3 п. 17). Відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них (абз. 1 п. 23). У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (абз. 4 п. 23).

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Водночас, права та інтереси батьків очевидно підлягають врахуванню та оцінці судом при вирішенні спору.

У п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Отже, під час розгляду справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів суд може змінити розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ч. 7 ст. 170 ЦПК України, ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням, не є незмінним.

У разі видачі судового наказу про стягнення аліментів, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів і доводити реальний стан здоров`я та матеріального становища, що може бути підставою для задоволення його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставині сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав що до неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання що до зменшення розміру аліментів.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані позивачем до суду докази, суд зазначає наступне.

05.02.2011 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстрований у Яготинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис за № 14. У шлюбі у сторін народилась донька - ОСОБА_4 . 21.05.2018 року рішенням Яготинського районного суду Київської області вказаний шлюб було розірвано.

23.03.2019 року між сторонами повторно укладено шлюб, який зареєстрований у Яготинському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис №20. У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 . 21.01.2025 року рішенням Яготинського районного суду Київської області було розірвано.

Згідно з судовим наказом від 16.12.2024 року № 382/473/18 із ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 квітня 2018 року і до повноліття дитини;

Згідно з судовим наказом від 18.12.2024 року № 382/2209/24 із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вищевказані судові накази були подані ОСОБА_2 до виконання до Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у 2025 році.

20.01.2025 року було відкрито ВП № 76826835 про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 квітня 2018 року і до повноліття дитини

04.02.2025 року відкрито ВП № 77361867 про стягнення із ОСОБА_1 , аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.12.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

05.03.2025 року постановою державного виконавця Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчі провадження № 77361867 та № 76826835 було об`єднано у зведене провадження № 77412570.

14.06.2025 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено шлюб, який зареєстрований у Переяславському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис за № 92.

На даний час дружина позивача перебуває у стані вагітності, що підтверджується медичною довідкою № 28 від 08.03.2026 року Лікарсько-консультативною комісією КНП "Баришівська БЛ" та індивідуальною картою вагітної та породіллі КНП «Баришівська БЛ».

Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області визнано громадянина ОСОБА_9 батьком ОСОБА_6 .

З 13.06.2023 року позивач проходить військову службу у лавах Збройних Сил України, що пов`язана з захистом держави від російської агресії. (а.с. 8-30)

В провадженні Яготинського районного суду Київської області перебуває справа № 382/1842/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна. В межах вказаної справи, судом було надіслано запит до Яготинської міської ради і отримано відповідь, з якої вбачається, що відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ». (а.с.60-61)

У ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася донька, що підтверджується обмінною картою № 712 КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», Медичного висновку № 1234-М8В9-5ЕР4-М24С про народження за результатом огляду пологів (а.с.62-64)

Суд зазначає, що надані позивачем докази не свідчать про не можливість сплачувати аліменти на малолітніх дітей у визначеному розмірі вищевказаними судовими наказами №382/473/18 та №382/2209/24.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що у відповідності до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вище викладене позивач має реальну можливість надавати, допомогу дітям у розмірі, встановленому судовими наказами від 18.12.2024 року та 16.12.2024 року.

Розмір доходу позивача дозволяє утримувати як обох його неповнолітніх дітей, так і надавати матеріальну допомогу дружині у період її тимчасової непрацездатності, яка при цьому згідно чинного законодавства України передбачено соціальну допомогу при народженні дитини.

Суд вважає, що належними та допустимими доказами позивач не підтверджує погіршення свого майнового стану, а зміна його сімейного стану – народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, як і не є підставою дитина, яка має іншого біологічного батька, де встановлені права матері дитини на стягнення з нього аліментів.

Схожий правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 03.06.2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28.05.2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).

Враховуючи матеріальне становище сторін, їх стан здоров`я, наявність утриманців, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що у позивача погіршилося становище у порівнянні з часом призначення аліментів настільки, що він не може сплачувати аліменти на неповнолітніх дітей у визначеній судом частці від свого доходу, а також враховуючи вимоги Конвенції про права дитини, Закону України «Про охорону дитинства», та те, що народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, при цьому дружина позивача отримує соціальну допомогу при народженні дитини, тому з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 133, 137, 141, 161, 170, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 141, 180, 181, 182, 192 СК України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_12 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Драбівський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зменшення розміру аліментів, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом 30 днів з дня отримання його копії. Учасник справи якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 21 жовтня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21.10.2026 року.

Суддя Кисіль О. А.