Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №382/1729/26 — Яготинський районний суд Київської області

Суд: Яготинський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №382/1729/26

Суддя: Кисіль О. А.

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1729/26

Провадження № 2/382/1430/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 за допомогою підсистеми "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Ухвалою судді Бурзель Ю.В. від 27.07.2026 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень.

Ухвалою судді Бурзель Ю.В. від 14.08.2026 року заяву про відвід головуючого судді Бурзель Ю.В. у цивільній справі №382/1729/26 задоволено та справу передано до канцелярії суду для виконання вимог ст. 33 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 17.08.2026 року між суддями головуючим обрано суддю Кисіль О. А.

Ухвалою судді Кисіль О.А. від 17.08.2026 року прийнято позовну заяву до свого провадження та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що рішенням Яготинського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2019 року по справі № 382/2077/18 було стягнуто з Позивача на користь Відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від усіх доходів Позивача щомісячно до моменту досягнення дитиною повноліття. Зазначені аліменти у повному обсязі належно сплачувались Позивачем, заборгованість за ними відсутня.

В період з моменту стягнення аліментів, тобто з лютого 2019 року, матеріальне та сімейне становище Позивача значно змінилось (погіршилось), що полягає у такому.

26 вересня 2024 року Позивач вступив у шлюб з гр. ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 в зазначеному шлюбі у Позивача народилась дитина - ОСОБА_4 Зміна сімейного становища Позивача, а саме народження у нього малолітньої дитини значно змінило і його матеріальне становище, оскільки виховання та розвиток новонародженої дитини об`єктивно потребувало додаткових значних витрат.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року, яке перебуває в законній силі, було стягнуто з Позивача по цій справі ОСОБА_1 на користь його нинішньої дружини ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1 / 4 частки від усіх видів його заробітку та аліментів на утримання дружини ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років, тобто до 2028 року, також у розмірі 1 / 4 частки віх усіх видів його заробітку.

Вказане судове рішення належно виконується Позивачем, що підтверджується розрахунком заборгованості відділу ДВС у м. Умані. Отже, за вказаним судовим рішенням Позивачем сплачуються аліменти у розмірі половину від усіх його доходів.

Окрім того, гр. ОСОБА_1 наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною та самостійного доходу, окрім державної соціальної допомоги, не отримує, що підтверджується довідками Пенсійного фонду України від 3 грудня 2025 року та від 13 липня 2025 року. При цьому Позивач, утримуючи нинішню дружину та їхню дитину, проживає окремо від них, що підтверджується договором оренди кімнати від 25 листопада 2025 року.

Таким чином, наразі Позивач сплачує аліменти у вигляді 1/3 частки від усіх своїх доходів на користь Відповідача на утримання першої дитини та аліменти у вигляді 1/4 частки від усіх його доходів на користь ОСОБА_1 на утримання другої дитини, а також 1/4 частки від усіх його доходів на утримання ОСОБА_1 до досягнення другою дитиною трьохріччя. Отже, наразі Позивачем сплачуються аліменти у розмірі 2/3 (двох третин) від усіх видів його заробітку. Вказана обставина прямо свідчить про істотну зміну матеріального та сімейного становища Позивача порівняно з періодом, коли з нього було стягнуто аліменти згідно рішення Яготинського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2019 року.

Окрім цього, наявні і інші обставини, які свідчать про суттєве погіршення матеріального стану Позивача, що мають істотне значення для справи в контексті зменшення розміру аліментів, які наразі сплачуються Позивачем. Погіршення матеріального становища Позивача порівняно з періодом присудження аліментів (лютий 2019 року) підтверджується тим фактом, що для забезпечення виплати аліментів та власного проживання він був вимушений оформити споживчий кредит у розмірі 30 000 грн, що підтверджується банківською випискою від 17 червня 2026 року (додається), а також звертатись за матеріальною допомогою до знайомих щодо отримання грошових коштів у борг, зокрема у розмірі 30 000 грн., що підтверджується банківською квитанцією про перерахування коштів . Окрім цього, оскільки Позивач проживає окремо, відповідно до договору оренди житлової кімнати від 25 грудня 2025 року він сплачує 4 000 грн. щомісячно за оренду кімнати.

Також має місце і значне погіршення стану здоров`я Позивача через тяжке захворювання хребта що потребує значних постійних витрат та підтверджується відповідною медичною документацією, а саме висновком МРТ від 04 квітня 2026 року та актом виконаних робіт до нього (вартість 4 920 грн.), консультаційним висновком лікаря від 01 травня 2026 року, та випискою з медичної картки хворого від 14 травня 2026 року.

Викладені обставини в своїй сукупності свідчать про наявність відповідних підстав для зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з Позивача на користь Відповідача, а саме зміни матеріального та сімейного стану Позивача, погіршення його матеріального становища та стану здоров`я та наявності інших істотних обставин, шляхом зниження розміру частки від усіх видів заробітку (доходів) Позивача, які підлягають стягненню на користь Відповідача, з 1/3 до 1/6.

Враховуючи викладене проси зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з Позивача на користь Відповідача на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходів) Позивача щомісячно до моменту досягнення дитиною повноліття до 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходів) Позивача щомісячно до моменту досягнення дитиною повноліття, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

06.08.2026 року від представника відповідача адвоката Черних В.О. надійшов відзив з котрого вбачається, що звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів з 1/3 до 1/6 частки доходів, позивач не надає жодного належного та допустимого доказу щодо реального розміру отримуваного ним доходу ( довідки про доходи за формою ОК-5/ОК-7, довідки з місця роботи про розмір заробітної плати тощо ). За відсутності відомостей про фактичний розмір доходів позивача є неможливим з`ясувати та оцінити, чи дійсно його матеріальне становище погіршилося порівняно з періодом ухвалення рішення Яготинського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2019 року, та чи є таке погіршення істотним. До того ж, як вбачається з позовної заяви та доданого до неї рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року, з позивача на користь його нинішньої дружини ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання другої дитини — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу).

Навіть при розгляді Уманським міськрайонним судом Черкаської області справи №705/7507/25 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини, ОСОБА_1 не повідомив суд про наявність у нього на утриманні неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та існування аліментних зобов`язань у розмірі 1/3 частини від всіх видів його доходів, що були визначені рішенням Яготинського районного суду Київської області від 14.02.2019 року. Навпаки, як зазначено в рішенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року «…02.01.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій він щодо позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.» Тобто, позивач погодився (не дивлячись вже на існування аліментних зобов`язань у розмірі 1/3 частини його доходів на утримання ОСОБА_6 ) на визначення судом аліментів на утримання другої дитини саме у розмірі 1/4 частки від всіх видів його доходу, та підтверджує, що вказане рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області ним добровільно та належно виконується, надаючи суду розрахунок заборгованості відділу ДВС у м. Умань.

За таких обставин є абсолютно незрозумілим та необґрунтованим, чому позивач, визнаючи обов`язок сплачувати аліменти на утримання другої дитини у вигляді 1/4 частини доходів, готовий сплачувати аліменти на утримання старшої дитини ( ОСОБА_3 ) лише у вигляді 1/6 частини. Така позиція позивача ставить старшу дитину у завідомо нерівне, дискримінаційне становище порівняно з молодшою дитиною, що прямо суперечить засадам сімейного законодавства України та принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Отже, сам по собі факт народження другої дитини або зміна сімейного стану платника аліментів не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, стягнутих на користь першої дитини. Зменшення розміру аліментів на утримання старшої дитини ( ОСОБА_3 ) за рахунок створення нових сімейних зобов`язань платника не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки діти є рівними у своїх правах на матеріальне забезпечення та належний рівень життя. До того ж, обґрунтовуючи погіршення матеріального стану, позивач посилається на квитанцію про перерахування грошових коштів від ОСОБА_7 на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 30 000 грн., стверджуючи, що це є позикою. Проте, перерахування коштів ОСОБА_7 з визначеним призначенням платежу «переказ власних коштів» на рахунок ОСОБА_1 . Документ сформований в системі «Електронний суд» 06.08.2026 4 не свідчить про те, що вказані кошти були надані саме в позику. Сам лише факт банківського переказу між фізичними особами не є доказом виникнення боргових зобов`язань і може бути звичайним особистим розрахунком, оплатою товарів/послуг чи подарунком, або взагалі повернення коштів, отриманих ОСОБА_7 від ОСОБА_1 . Так само, використання коштів в межах кредитного ліміту на банківській картці (у розмірі 30 000 грн) є стандартною банківською послугою та поточним користуванням банківськими інструментами, а не свідченням погіршення його матеріального становища.

Водночас вимоги позивача про зменшення розміру аліментів з 1/3 частини до 1/6 частини доходів позивача по справі - є категорично неприйнятними, необґрунтованими та такими, що істотно порушують інтереси неповнолітнього ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене просила відмовити у задоволені позову про зменшення розміру аліментів, що стягуються на підставі рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 лютого 2019 року з 1/3 частини на 1/6 частину з усіх видів доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

10.08.2026 року від представника позивача адвоката Кір`язова С.В. надійшла відповідь на відзив з котрої вбачається, що у своєму відзиві Відповідач не спростовує викладених в позові доводів та обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, та не тільки не спростовує, але й фактично погоджується з предметом доказування по справі. Безпідставність відзиву Відповідача та його доводів полягає у такому.

Предметом доказування по справі є наявність обставин, визначених законом (ст. 192 СК України) як підставі для зменшення аліментів, а саме зміни матеріального та сімейного стану Позивача та погіршення його здоров`я.

По справі мають місце одразу декілька таких обставин, які Позивач належно обгрунтував та підтвердив відповідними доказами, а саме: Фактом стягнення з Позивача рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року, яке перебуває в законній силі та повністю і належно виконується, на користь його нинішньої дружини ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1 / 4 частки від усіх видів його заробітку та аліментів на утримання дружини ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років, тобто до 2028 року, також у розмірі 1 / 4 частки віх усіх видів його заробітку. Таким чином, наразі позивачем сплачуються аліменти у розмірі 5 / 6 від усього його доходу (1 / 3 від усього доходу на першу дитину, 1 / 4 від усього доходу на другу дитину, 1 / 4 від усього доходу на матір другої дитини ОСОБА_1 ). Вказана обставина Відповідачем у відзиві не заперечується та не спростовується.

Тим фактом, що гр. ОСОБА_1 наразі перебуває у відпустці по догляду за дитиною та самостійного доходу, окрім державної соціальної допомоги.

Тим фактом, що Позивач, утримуючи нинішню дружину та їхню дитину, проживає окремо від них, що підтверджується договором оренди кімнати від 25 листопада 2025 року, за яким він сплачує 4 000 гривень щомісячно. Вказаний факт Відповідачем не спростовується та не заперечується.

Тим фактом, що Позивачем для забезпечення виплати аліментів та власного проживання він був вимушений оформити споживчий кредит у розмірі 30 000 грн, що підтверджується банківською випискою від 17 червня 2026 року, а також звертатись за матеріальною допомогою до знайомих щодо отримання грошових коштів у борг, зокрема у розмірі 30 000 грн., що підтверджується відповідними письмовими доказами.

Вказані доводи Відповідачем не спростовані, а його твердження про те, що таке перерахування могло бути “звичайним особистим розрахунком, оплатою товарів/ послуг чи подарунком, або взагалі повернення коштів, отриманих ОСОБА_7 від ОСОБА_1 ” - є виключно нічим не підтвердженим суб`єктивним припущенням Відповідача, яке спростовується письмовими доказами (банківськими квитанціями та виписками) по справі. Значним погіршенням стану здоров`я Позивача через тяжке захворювання хребта що потребує значних постійних витрат та підтверджується відповідною медичною документацією, а саме висновком МРТ від 04 квітня 2026 року та актом виконаних робіт до нього (вартість 4 920 грн.), консультаційним висновком лікаря від 01 травня 2026 року, та випискою з медичної картки хворого від 14 травня 2026 року.

Вказані факти та обставини Відповідачем не спростовуються. Усі вказані обставини в своїй сукупності прямо свідчать про погіршення матеріального стану, стану здоров`я та зміну сімейного становища Позивача порівняно з періодом, коли з нього було стягнуто аліменти згідно рішення Яготинського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2019 року. При цьому посилання Відповідача на ту обставину, що під час судового розгляду справи про стягнення нових аліментів в Уманському міськрайонному суді Черкаської області Позивач по цій справі нібито “не повідомив суд про наявність у нього на утриманні неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та існування аліментних зобов`язань у розмірі 1/3 частини від всіх видів його доходів, що були визначені рішенням Яготинського районного суду Київської області від 14.02.2019 року” - є неправдивим та не відповідає дійсності.

Посилання Відповідача на те, що під час судового розгляду справи про стягнення нових аліментів в Уманському міськрайонному суді Черкаської області Позивач по цій справі не заперечував проти задоволення відповідних позовних вимог щодо стягнення других аліментів - є надуманим та не відноситься до цієї справи, оскільки процесуальна позиція Позивача як відповідача в іншій справі не має жодного відношення до цієї справи, а стягнуті з нього аліменти згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області взагалі не є предметом спору (предметом позову) по цій справі.

Водночас, посилання Відповідача на практику Верховного Суду є нерелевантним до цієї справи , оскільки відповідна практика стосується ситуації народження у позивача другої дитини від іншого шлюбу, в якій Верховний Суд виснував, що саме по собі народження другої дитини та перебування її на утриманні позивача не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, а повинно розглядатись в прив`язці до наявності погіршення матеріального стану позивача. У цій же справі Позивач на підтвердження позовних вимог, а саме погіршення свого матеріального стану та стану здоров`я, посилається не на сам факт народження у нього в іншому шлюбі другої дитини, а на сукупність обставин і фактів, а саме: (1) Стягнення з нього значних сум аліментів іншим судовим рішенням, яке мало місце вже після винесення першого судового рішення про стягнення аліментів; (2). Документального підтвердженого значного погіршення його стану здоров`я та виникнення відповідних медичних витрат; (3). Отримання ним кредитів та грошових коштів у борг для того, щоб прожити та належно сплачувати присуджені судами аліменти; (4). Оплати ним свого окремого проживання, яке документально підтверджується. Вказані обставини у своїй сукупності і свідчать про наявність відповідних обставин, передбачених ст. 192 СК України, а саме підстав для зменшення розміру аліментів.

Посилання Відповідача на те, що можливе зменшення розміру аліментів з 1/3 до 1/6 порушуватиме інтереси дитини, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 182, ч. 5 ст. 182 Сімейного кодексу України рекомендований законодавцем (не мінімальний!) розмір аліментів на утримання однієї дитини становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а у частці від доходу - у розмірі 1/4 від усього доходу на одну дитину. Аліменти, які стягуються з Позивача та сплачуються ним, у випадку їх зменшення судом до 1/6 все одно значно перевищуватимуть рекомендований розмір аліментів, а саме розмір прожиткового мінімум на одну дитину відповідного віку.

Доводи сторони Позивача щодо погіршення його матеріального стану порівняно з часом стягнення аліментів, а саме лютим 2019 року, додатково підтверджуються і відомостями про його доходи (довідкою про доходи ОК-5, яка додається). Відповідно до вказаної довідки, загальний дохід Позивача у 2019 році (році призначення аліментів) становив 103 932,75 грн., у 2020 році - 115 467,66 грн., у 2021 році - 37 786,43 грн., у 2022 році - 301 300,17 грн., у 2023 році - 275 758,79 грн., у 2024 році - 287 829,04 грн., у 2025 році - 377 915,91 грн. та у 2026 році станом на липень місяць - 195 732,98 грн. 8. При цьому відповідно до вказаної довідки місячний заробіток (дохід) Позивача станом на момент призначення аліментів (лютий 2019 року) складав 10 920,25 грн., а станом на момент звернення з позовом до суду (липень 2026 року) - 35 545 грн.

Тобто, реальна вартість суми доходу Позивача на момент призначення аліментів у лютому 2019 року, який становив 10 920,25 грн., враховуючи офіційний індекс інфляції, на момент пред`явлення позову до суду становить у липні 2026 року складає 21 986,83 грн. 10. Водночас, реальна купівельна вартість (цінність) доходу Позивача в липні 2026 року порівняно з часом призначення аліментів (лютий 2019 року) становить 35 545 грн.: 201,340 % = 17 654,21 грн.

Тобто, реальна вартість суми доходу Позивача на момент звернення до суду у липні 2026 року, який складає 35 545 грн., на момент призначення аліментів, тобто у лютому 2019 року, враховуючи офіційний індекс інфляції, становила б усього 17 654,21 грн. 11. Викладений вище математичний розрахунок чітко свідчить про те, що 10 920,25 грн. доходу Позивача у лютому 2019 року зараз би дорівнювали 21 986,83 грн., а 35 545 грн його нинішнього доходу у лютому 2019 року дорівнювали б усього 17 654,21 грн. Іншими словами, 10 920,25 грн. у лютому 2019 року були значно дорожчою (більш цінною) грошовою сумою, ніж 35 545 грн. у липні 2019 року. Про що це свідчить, як не про пряме математичне погіршення матеріального стану (зменшення реального доходу) Позивача?

Викладені вище розрахунки стосуються лише того розміру доходу Позивача, який йому нараховується, адже з відповідної грошової суми 35 545 грн. (яка дорівнює 17 654, 21 грн. станом на лютий 2019 року) з Позивача згідно рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області відраховується ще 1 / 4 доходу на утримання другої дитини та 1 / 4 доходу на утримання другої дружини, тобто сукупно 1 / 2 (половина) доходу, а тому його доходом після сплати цих аліментів є лише (35 545 50 %) = 17 772,5 грн. А враховуючи реальну купівельну вартість вказаної грошової суми з врахуванням індексу інфляції (споживчих цін) в порівняння з лютим 2019 року вказана сума становитиме лише (17 772,5 грн : 201,340 %) = 8 827,10 грн. 13. Більше того, з вказаної грошової суми 35 545 грн., окрім сплати аліментів у сукупному розмірі 1/2 згідно другого судового рішення Позивач сплачує аліменти згідно першого судового рішення у розмірі 1/3 його доходу, тобто 11 848,33 грн.

Таким чином, Позивач наразі сукупно сплачує на аліменти (1/2 + 1/3) = 5/6, тобто 83,33 % всього свого доходу. Однак, це прямо заборонено законом, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України “Про виконавче провадження” та ч. 3 ст. 128 Кодексу законів про працю України, загальний розмір усіх відрахувань із заробітної плати (доходу) під час стягнення аліментів не може перевищувати 70% від чистих доходів платника.

Станом на лютий 2019 року і до 2026 року аліменти у розмірі 1/2 від усього доходу з Позивача ще не стягувались, а з лютого 2026 року вони почали стягуватись. Про що свідчить все викладене вище, як не про пряме математичне погіршення матеріального стану (зменшення реального доходу) Позивача.

Таким чином, по справі наявні всі передбачені законом підстави для зменшення розміру аліментів, а саме математично підтверджене погіршення його матеріального стану (зменшення розміру реального доходу), викликане як офіційно встановленим в державі показником інфляції (індексу споживчих цін), так і початком стягнення з Позивача аліментів відповідно до другого судового рішення.

Враховуючи викладене просить позов задовольнити у повному обсязі.

13.08.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення з котрих вбачається, що у відповіді на відзив позивач подав довідку про доходи ОК-5, якою сам спростував власні твердження про «істотне погіршення матеріального стану».

Згідно з наданими позивачем даними, та доводами зазначеними у відповіді на відзив, у 2019 році (на момент присудження аліментів) його місячний дохід становив 10 920,25 грн (загальний річний — 103 932,75 грн.), у 2026 році (станом на липень) його місячний дохід становить 35 545,00 грн (загальний дохід за 7 місяців 2026 року — 195 732,98 грн).

Таким чином, за період з 2019 по 2026 рік номінальний дохід позивача зростав більш ніж у 3,2 рази (на 225%).

Щодо проведеного позивачем розрахунки щодо «зменшення реального доходу через інфляцію», слід зауважити, що інфляційні процеси в державі мають загальний характер і здійснюють однаковий негативний вплив як на платника аліментів, так і на одержувача аліментів – дитину позивача, оскільки інфляційні процеси безпосередньо збільшують витрати на утримання та розвиток неповнолітньої дитини.

По-друге, аліменти присуджені у частці від доходу позивача - 1/3, а не у твердій грошовій сумі. Механізм процентного відрахування від доходу самостійно забезпечує адаптацію суми аліментів до інфляційних процесів: разом із зростанням заробітної плати позивача пропорційно зростає і сума на утримання дитини.

Спроба маніпулювати індексом інфляції для обґрунтування зменшення частки з 1/3 до 1/6 суперечить суті способу стягнення аліментів. Позивач вказує на те, що загальний розмір відрахувань за двома рішеннями судів перевищує допустимі межі (ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

Проте дане навантаження виникло виключно внаслідок свідомих та послідовних дій самого позивача: при розгляді справи № 705/7507/25 Уманським міськрайонним судом Черкаської області позивач визнав позовні вимоги своєї нинішньої дружини та повністю погодився на стягнення 1/3 частки на другу дитину та 1/4 частки на утримання дружини, приховавши від суду існування першої дитини та обов`язку сплачувати 1/3 частки доходу на її утримання.

При цьому, ОСОБА_2 не була учасником даної справи, а тому не мала жодної процесуальної можливості вплинути на хід розгляду вказаної справи , заперечити проти викладених обставин чи повідомити суду про порушення інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_3 . За таких обставин, саме позивач штучно створив підстави для надмірного аліментного його навантаження, визнавши позов у розмірі 1/2 частки на користь нової родини, чим поставив у свідомо нерівне та дискримінаційне становище старшу дитину — ОСОБА_3 , пропонуючи зменшити його утримання до 1/6.

Позивач не має права перекладати наслідки власної недобросовісної процесуальної поведінки в іншій справі на інтереси першої дитини шляхом зменшення розміру її матеріального забезпечення.

Батьки не мають права компенсувати зменшення розміру аліментів або покривати свої нові сімейні зобов`язання за рахунок урізання утримання однієї дитини порівняно з іншою. При цьому, слід зауважити, що використання стандартного кредитного ліміту (30 000 грн) та отримання приватних банківських переказів від третіх осіб з призначенням «переказ власних коштів» не є доказами втрати працездатності чи істотного погіршення майнового стану. Вони відображають лише поточні фінансові розрахунки фізичної особи.

Також, позивач не надав належних та допустимих доказів (висновку МСЕК, довідки про інвалідність чи стійку втрату працездатності), які б свідчили про неможливість продовжувати трудову діяльність або отримувати дохід. Більше того, надані ним відомості про дохід за 2026 рік (35 545 грн на місяць) доводять, що його стан здоров`я дозволяє йому повноцінно працювати та отримувати високий дохід.

Відтак, оскільки дохід позивача з 2019 року зростав, а не зменшувався, підстави для застосування ст. 192 СК України відсутні.

Враховуючи викладене просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Представник позивача направив заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити.

Представник відповідача направила на адресу суду заяву в котрій просила здійснювати розгляд справи у відсутність відповідача та предстаника, просила врахувати доводи сторони відповідача обгрунтовані в відзиві, та те, що сторона відповідача не заперечує зменшення розміру аліментів, з 1/3 частини на 1/4 частину з усіх його доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 , батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.5 зворотня сторона.

26 вересня 2024 року Позивач вступив у шлюб з гр. ОСОБА_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 в зазначеному шлюбі у Позивача народилась дитина - ОСОБА_4 (а.с. 5).

Рішенням Яготинського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2019 року по справі № 382/2077/18 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від усіх доходів Позивача щомісячно до моменту досягнення дитиною повноліття. (а.с.6)

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2026 року, яке перебуває в законній силі, було стягнуто з Позивача по цій справі ОСОБА_1 на користь його нинішньої дружини ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку та аліментів на утримання дружини ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років, тобто до 2028 року, також у розмірі 1/4 частки віх усіх видів його заробітку. (а.с.7-8)

Вказане судове рішення належно виконується ОСОБА_1 , що підтверджується розрахунком заборгованості відділу ДВС у м. Умані. Отже, за вказаним судовим рішенням Позивачем сплачуються аліменти у розмірі половину від усіх його доходів. (а.с.9)

ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною та самостійного доходу, окрім державної соціальної допомоги, не отримує, що підтверджується довідками Пенсійного фонду України від 3 грудня 2025 року та від 13 липня 2025 року. Позивачем уклдаено договір оренди кімнати від 25 листопада 2025 року. (а.с.10-12)

Позивачем оформлено споживчий кредит (а.с.13-17)

Позивач має захворювання хребта згідно консультаційним висновком лікаря від 01 травня 2026 року, та випискою з медичної картки хворого від 14 травня 2026 року. (а.с.18-21)

Позивачем сплачуються аліменти на утримання першої дитини згідно рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 лютого 2019 року (а.с.34-36).

Доводи сторони позивача щодо погіршення його матеріального стану порівняно з часом стягнення аліментів, а саме лютим 2019 року, додатково підтверджуються і відомостями про його доходи (довідкою про доходи ОК-5). Відповідно до вказаної довідки, загальний дохід позивача у 2019 році (році призначення аліментів) становив 103 932,75 грн., у 2020 році - 115 467,66 грн., у 2021 році - 37 786,43 грн., у 2022 році - 301 300,17 грн., у 2023 році - 275 758,79 грн., у 2024 році - 287 829,04 грн., у 2025 році - 377 915,91 грн. та у 2026 році станом на липень місяць - 195 732,98 грн. 8При цьому відповідно до вказаної довідки місячний заробіток (дохід) Позивача станом на момент призначення аліментів (лютий 2019 року) складав 10 920,25 грн., а станом на момент звернення з позовом до суду (липень 2026 року) - 35 545 грн. (а.с.52-53).

Відповідно до офіційних даних Держкомстату України, сукупний індекс інфляції (індекс споживчих цін) в Україні в період лютого 2019 року - липня 2026 року (88 місяців) склав 201,340 %. Таким чином, реальна купівельна вартість (цінність) доходу Позивача в лютому 2019 року порівняно з липнем 2026 року становить 10 920,25 грн * 201,340 % = грн. 21 986,83 грн. (а.с.54)

Згідно звітів про здійснення відрахування та виплати за червень 2019 року, за червень 2020 року, за червень 2022 року, за червень 2023 року, за червень 2025 року, за червень 2026 року вбачається, що з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів позивач не змінював місця роботи, а його дохід з кожним роком зростав. (а.с.59-62)

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 141 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Стаття 180 СК України зобов`язує батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до статті 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Виходячи із змісту статті 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Так, у частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150 , 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181 , 192 СК України , розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Так, визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в ч.1 ст.182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1,2 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У ч.1-3 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Тому, враховуючи матеріальне становище сторін, їх стан здоров`я, наявність утриманців, та встановлені судом підстави для зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання ОСОБА_1 , є підстави про часткове задоволення позову, змінюючи розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідачки згідно з рішенням Яготинського районного суду Київської області у цивільній справі №382/2077/18 від 14.02.2019 року, зменшивши частку, що стягується. Так, відповідно до законодавчо визначених способів захисту, вважає за необхідне стягувати з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з вступу рішення в законну силу.

За приписами ч.1 ст.133, ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, за змістом ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ряд критеріїв, а саме: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З урахуванням наведених критеріїв, оскільки звернення позивача до суду не є наслідком протиправних дій відповідачки, її поведінки чи відмови від досудового врегулювання спору, судові витрати у виді сплаченого судового збору у сумі 1331,20 гривень суд залишає за позивачем.

Керуючись Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27.02.1991 р., ст.ст.180 - 183, 192, 191 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, задовольнити частково.

Змінити розмір стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , установивши його у вигляді зменшеної частки від щомісячного грошового доходу.

Стягнути із ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з вступу рішення в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 (двадцять) копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 21 жовтня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21.10.2026 року.

Суддя Кисіль О. А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua