Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №369/13779/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13779/26

Провадження № 1-кп/369/1910/26

В И Р О К

іменем України

14.10.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

за участю обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12026111400000154 від 28.06.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Ком`яти, Виноградівського району, Закарпатської області, українця, громадянина України, маючого середню освіту, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.03.2026 за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 8 500 гривень (штраф сплачено),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України,

встановив:

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Ці положення також відображені у статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 291 КУпАП передбачено, що постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

З цього слідує, що суд іменем України, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, щодо ОСОБА_4 виніс судове рішення, котрим застосував до нього вид та міру індивідуальності за вчинення правопорушення, що виражаються у зобов`язанні вчинити певні дії (сплатити штраф) та утриматися від дій (керувати транспортирними засобами), оскільки його позбавлено права керування транспортирними засобами строком на п`ять років.

Відповідно до ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до ухвали Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13.07.2022 №464/4690/20 зроблено висновок про те, що:

1) суб`єкт кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, може бути як спеціальним, так і загальним; питання про визнання особи суб`єктом цього кримінального правопорушення необхідно вирішувати диференційовано з урахуванням конкретних фактичних обставин кримінального провадження 2) позбавлення спеціального права на підставі рішення суду, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє подальшу діяльність та реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення; 3) невиконання судового акта особою, щодо якої ухвалено рішення суду, що набрало законної сили, яка згідно такого рішення зобов`язана його виконати в частині відбування адміністративного стягнення, тим самим умисно вчиняє діяння, спрямовані на невиконання рішення суду, посягаючи на суспільні відносини у сфері правосуддя.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Так, 14.04.2025 постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі № 362/1551/25 ОСОБА_4 , визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, 01.12.2025 постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у справі № 699/1784/25 ОСОБА_4 , визнано винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи раніше судимим 13.03.2026 вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області, за ч. 1 ст. 382 КК України, до покарання у виді штрафу у розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду, маючи єдиний прямий умисел, з метою невиконання постанов суду, щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на невиконання постанов суду, 27.06.2026 близько 19 год. 00 хв керував автомобілем марки «BMW», з реєстраційним номером НОМЕР_1 на іноземній реєстрації, не маючи на це життєвої необхідності. Під час керування вказаним транспортним засобом ОСОБА_4 порушив Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, та був зупинений працівниками поліції по вулиці Лісовій у с. Новосілки Фастівського району Київській області.

Тим самим, ОСОБА_4 умисно не виконав постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області, Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, які набрали законної сили та якими його позбавлено права керування транспортними засобами, та умисно керував транспортним засобом будучи засудженим за ч. 1 ст. 382 КК України вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.03.2026 року.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі і дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, та пояснив, що, будучи позбавленим судом права керування транспортними засобами та будучи засудженим вироком суду за невиконання судового рішення, 27.06.2026 року керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції. У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив належні висновки зі своєї поведінки та засуджує свій ганебний вчинок, просив суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі.

Суд визнає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю та його дії кваліфікуються судом за ч. 3 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 382 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів; ОСОБА_4 раніше судимий вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.03.2026 за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 8 500 гривень (штраф сплачено); за місцем проживання негативних характеристик немає; на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття в скоєному злочині, що полягає у критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки, що характеризується щирим осудом цієї поведінки, повним визнанням своєї вини, висловленні жалю з приводу вчиненого та готовності нести покарання за вчинений злочин, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, батьків похилого віку, зокрема, матері-інваліда. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

У зв`язку з вищевикладеним, призначаючи необхідне та достатнє покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції вказаної статті без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, оскільки ОСОБА_4 вже є позбавленим постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01.12.2025 у справі № 699/1784/25 права керування транспортними засобами на строк 5 років (тобто до 01.12.2030).

Враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого, його щире каяття, суд приходить до переконання про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування покарання і на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 в період іспитового строку: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

- оптичний носій інформації DVD-R диск марки «My Media» 4.7 gb 120 min, з відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції за 27.06.2026, який зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений прокурором та обвинуваченим до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_5