Суд: Кагарлицький районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №368/1856/26
Суддя: Шевченко І. І.
Кагарлицький районний суд Київської області
Справа № 368/1856/26
номер провадження 1-кп/368/173/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22.10.2026 рокуКагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальне провадження № 12026111230001169 від 30.08.2026 року щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 громадянина України, повна загальна середня освіта, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.. 309 ч. 2 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
- сторони обвинувачення – прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_4
- сторони захисту –
обвинуваченого ОСОБА_3
та захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 , -
в с т а н о в и в:
статтею 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» передбачено, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. N 770, тобто канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу включені до таблиці 1 вказаного Переліку.
Таким чином, канабіс та екстракт канабісу, згідно зі Списком №1 «Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено» в Таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 №770 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 №1890; від 04.06.2008 №518; від 02.12.2009 №1298; від 31.05.2010 №373; від 05.01.2011 №4 та від 02.03.2011 №327; від 27.07.2011 №796; від 05.10.2011 №1050), є особливо небезпечними наркотичними засобами, обіг яких заборонено.
ОСОБА_3 30.08.2026, близько 16 год. 30 хв., перебуваючи в недобудованому багатоповерховому будинку, який знаходиться на полі та розташований неподалік ДПРЧ м. Кагарлик ГУ ДСНС в Київській області, яка розташована за адресою: вул. 97 Стрілецької Дивізії, 26, м. Кагарлик Обухівського району Київської області, під бетонними плитами виявив чотири поліетиленові пакети з вмістом рослин конопель. Саме в цей час в нього виник умисел на незаконне придбання та подальше незаконне зберігання наркотичних засобів, без мети збуту, з метою власного вживання.
Так, ОСОБА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання наркотичних засобів, діючи умисно, з метою власного вживання, без мети збуту, 30.08.2026, близько 16 год. 30 хв., під плитами, в недобудованому багатоповерховому будинку, який знаходиться на полі та розташований неподалік ДПРЧ м. Кагарлик ГУ ДСНС в Київській області, яка розташована за адресою: вул. 97 Стрілецької Дивізії, 26, м. Кагарлик Обухівського району Київської області, незаконно придбав чотири поліетиленові пакети з вмістом рослин конопель, які в подальшому помістив до власного рюкзака, тим самим почав незаконно зберігати особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс.
В подальшому, цього ж дня, близько 17 год. 50 хв., ОСОБА_3 , рухаючись по дорозі в м. Кагарлик Обухівського району поблизу вул. Зеленського, був зупинений працівниками ГРПП ВП № 1 Обухівського РУП, якими під здійснення перевірки документів та проведення поверхневої перевірки, у рюкзаку останнього було виявлено 4 поліетиленові пакети з вмістом рослин зовні схожих на рослини конопель зі специфічним запахом, які останній посягаючи на встановлений законом порядок обігу наркотичних засобів та охорону здоров`я населення, всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» незаконно зберігав для особистого вживання, без мети збуту.
В ході затримання ОСОБА_3 в порядку ст. 208 КПК України зазначені рослини було поміщено до спецпакету № PSP 4208920 та вилучено.
Згідно висновку експерта надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс. Загальна маса канабісу (у перерахунку на висушену речовину) складає 565, 51 гр.
Згідно з Таблицею №1, затвердженої наказом МОЗ України №188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» маса канабісу в перерахунку на суху речовину від 500 до 2500 г. є великими розмірами.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 309 ч. 2 КК України визнав повністю та пояснив, що він зустрівся із кумом і вирішили посидіти, тому пішли до недобудови, що знаходиться біля пожарки. Там він виявив чотири пакети з наркотиками, які взяв для власного вживання. Коли йшов до дому, то зустрів працівників поліції, які перевірили документи і спитали, чи має він заборонені предмети і він повідомив, що має наркотики, які він добровільно віддав. Більше робити такого не буде та просить суворо не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 , повністю визнав свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 2 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюється, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .
Суд зазначає, що за правилами ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.. 309 ч. 2 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.
Кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України, а саме:
як вчинення незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту та у великих розмірах.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що мали місця діяння, у вчиненні яких обвинувачується, обвинувачений винний та підлягає покаранню.
Обставини, які характеризують особу обвинуваченого.
Згідно інформації Державної міграційної служби України обвинувачений ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Київ, відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.
Згідно вимоги про судимість від 01.09.2026 р. станом на 01.09.2026 року ОСОБА_3 є особою раніше не судимою.
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» обвинувачений ОСОБА_3 за наркологічною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - нарколога не перебуває.
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства Кагарлицької міської ради «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» обвинувачений ОСОБА_3 за психіатричною допомогою не звертався та на обліку у лікаря психіатра не перебуває.
Згідно довідки-характеристики виданої Кагарлицькою міською радою Обухівського району Київської області стало відомо, що згідно інформації завідувача сектору реєстрації місці проживання відділу ЦНАП гр.. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 . Скарг на ОСОБА_3 від сусідів та інших жителів міста до Кагарлицької міської ради не надходило. Участі у суспільному житті громади ОСОБА_3 не приймав. При виконавчому комітеті міської раді відсутні будь-які інші дані відносно гр. ОСОБА_3 .
Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_3 міри та виду покарання.
Так, санкція ч. 2 ст. 309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.
Згідно ч. 4 ст. 12 КК України - нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , є нетяжким злочином.
При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
До обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України (в редакції 2001 року), суд відносить – щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України (в редакції 2001 року), суд не вбачає.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Судом, враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні обвинуваченому покарання суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, а саме: визнання вини, де його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має місце постійного проживання, позитивно характеризується, наявності обставин, що пом`якшують покарання, за відсутності обставин, що обтяжують покарання та думку прокурора щодо міри покарання обвинуваченому, а саме: призначення у виді позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 та 76 КК України.
Враховуючи зазначене, на переконання суду наведені пом`якшуючі покарання обставини поряд із позитивними відомостями стосовно особи обвинуваченого та відсутності обставин, що обтяжують покарання, призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, але із застосуванням положень ст.75 КК України, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Врахувавши дані про особу обвинуваченого, який не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, має постійне місце проживання і реєстрації, за яким характеризується з позитивної сторони, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки та посткримінальну поведінку, а саме відсутність даних про те, що він будь-яким чином дискредитував себе з часу припинення незаконних дій, вина у вчиненні якого доведена під час розгляду даного кримінального провадження, що свідчить про його виправлення та готовність до стабільної, самокерованої і правослухняної поведінки у суспільстві, суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування остаточного покарання на підставі ст.75 КК України.
Суд виходить із того, що виправлення ОСОБА_3 можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, однак за умови здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку, з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст.76 КК України.
При застосуванні до ОСОБА_3 інституту звільнення від реального відбуття покарання з випробуванням суд враховує принцип гуманізації відповідальності та засади, закріплені у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Крім того, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
У даному кримінальному провадженні наявні виключно позитивні обставини щодо особи обвинуваченого. Натомість, жодних даних, які б свідчили про антисоціальну направленість поведінки обвинуваченого відсутні.
Сама по собі тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, не може слугувати єдиною підставою для призначення покарання у його реальному вимірі. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Застосований до ОСОБА_3 інститут звільнення від покарання з випробуванням є додатковим дієвим важелем для утримання від незаконних дій та відповідатиме принципам справедливості, індивідуалізації покарання, буде достатнім для перевиховання обвинуваченого і недопущення вчинення ним нових злочинів, тобто досягнення мети, передбаченої ст.50 КК України.
Можливість призначення обвинуваченому покарання з урахуванням наведених обставин із застосуванням положень ст. 75 КК України узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові № 644/4065/17 (провадження 51-3564ск20) від 04.08.2020.
Що стосується початку відбування покарання, то суд в даному випадку керується п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, згідно з яким іспитовий строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано ст.. 75 КК України (2001 року).
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Призначаючи покарання, суд також враховує і принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання, який повинен бути застосований виходячи із засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Тобто, визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Судові витрати слід вирішити на підставі ст.. 124 КПК України.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
у х в а л и в:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України засудженого ОСОБА_3 від відбування остаточного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.
У відповідності до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов`язки:
1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4)виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь держави вартість проведеної судової експертизи матеріалів речовин та виробів № СЕ-19/111-26/47214-НЗПРАП від 04.09.2026 в сумі 2888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн.. 16 коп.
Речові докази по кримінальному провадженню: диск DVD-R «MEDIA» - 4,7 ГВ 120 хв. з відеозаписом здійснення ОМП за участю ОСОБА_3 в м. Кагарлик 30.08.2026, який долучено до матеріалів кримінального провадження – після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження; диск DVD-R «MEDIA» - 4,7 ГВ 120 хв. з відеозаписом портативного реєстратора поліцейського під час здійснення перевірки ОСОБА_3 в м. Кагарлик поблизу домогосподарства по вул.. Зеленського, 78, який долучено до матеріалів кримінального провадження – після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження; диск DVD-R «MEDIA» - 4,7 ГВ 120 хв. з відеозаписом затримання ОСОБА_3 в м. Кагарлик поблизу домогосподарства по АДРЕСА_3 , який долучено до матеріалів кримінального провадження – після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження; рослини конопель, вилучені в ході затримання ОСОБА_3 , які поміщені до спец пакету PSP 4208920, які передані на зберігання до кімнати речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, після набрання вироком законної сили, - знищити.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua