Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №166/716/26 — Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/716/26

провадження № 2-о/166/30/26

категорія: 17

РІШЕННЯ

іменем України

13 жовтня 2026 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області у складі головуючого – судді Свистун О.М.,

за участю секретаря Заєць Н.П.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

представників заінтересованих осіб ОСОБА_4 , Захарової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи Адміністрація Державної прикордонної служби України, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій вказав, що має інвалідність ІІІ групи з дитинства довічно, йому протипоказана фізична праця, пов`язана зі слухом, тому фактично він працювати не може, отримує лише державну соціальну допомогу як особа з інвалідністю.

Разом із ним проживав рідний брат ОСОБА_1 , з яким він мав спільний побут, господарство, мали взаємні права та обов`язки щодо утримання житла, мали спільні витрати.

У травні 2024 року брат ОСОБА_7 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 помер унаслідок вибухової травми, отриманої під час ворожого артобстрілу поблизу н.п. Григорівка Харківської області. Згідно з актом розслідування випадку смерті, протоколу засідання Центральної ВЛК причиною смерті брата є протиправні дії військовослужбовців збройних сил російської федерації щодо військовослужбовців Державної прикордонної служби України, його захворювання, що призвело смерті, пов`язане із захистом Батьківщини.

Зазначив, що за життя брат піклувався про нього, допомагав матеріально, оскільки батьки померли, а він ніде не працював. ОСОБА_8 був неодруженим, дітей не мав, відтак брат був його годувальником, оскільки отримував дохід у більшому розмірі, ніж він. Так, він із травня 2010 року ніде не працював, інших джерел доходу, крім державної соціальної допомоги, розмір якої натепер складає 2461 грн, не мав. Натомість брат ОСОБА_7 декілька разів на місяць переказував його кошти для забезпечення його життєвих потреб (із серпня 2024 року по 19 травня 2025 року здійснив 18 платежів, в основному по 20050 грн)

Допомога брата була для нього постійним і основним джерелом його існування.

Просить установити факт його перебування на утриманні брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент його смерті.

Суд ухвалою від 06.05.26 відкрив провадження у справі, призначив до судового розгляду на 08 червня 2026 року.

19 травня 2026 року заінтересована особа ОСОБА_5 надав суду письмові пояснення, в яких указав, що проживає разом із ОСОБА_9 , з ними проживав до мобілізації брат ОСОБА_7 . У них був спільний побут, брат ОСОБА_9 перебував на утриманні брата ОСОБА_7 , який за життя надавав йому постійну матеріальну допомогу, забезпечував коштами на проживання, харчування тощо. ОСОБА_9 потребував його допомоги, бо через інвалідність з дитинства не міг працювати, отримуваної допомоги від держави було недостатньо. Спір між ними відсутній, не заперечує щодо задоволення заяви.

19 травня 2026 року аналогічні за змістом пояснення надав як заінтересована особа ОСОБА_6 , вказавши, що проживає в одному селі з братом ОСОБА_9 , тому про ці обставини йому відомо.

Суд ухвалою від 24.06.2026 залучив до участі в розгляді справи як заінтересовану особу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 .

28 липня 2026 року представник військової частини НОМЕР_1 надав письмові пояснення, в яких указав, що ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації на особливий період. Згідно з наказом начальника загону від 24.07.2025 №749-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю з 30.06.2025. Із заявою про виплату допомоги на поховання звернувся ОСОБА_3 , з заявою про здійснення виплат, які входить до складу спадщини, звернувся ОСОБА_5 . Заявник вважає, що під час проживання зі своїм братом ОСОБА_1 перебував на його утриманні. Однак заявник, зазначаючи, що брат щомісячно перераховував кошти, які останній використовував в тому числі на харчування та лікування, оплачував комунальні послуги, придбавав дрібну побутову техніку, жодних доказів на підтвердження цих обставин не надав. Документи, які долучені до матеріалів заяви, не підтверджують факт утримання. Заявник не надав доказів працевлаштування брата ОСОБА_7 та отримання ним стабільного доходу до 11.08.2024. Уважає, що кошти, які перераховував ОСОБА_10 , могли бути спрямовані на ремонт та підтримку житлового будинку в належному стані, а не утримання заявника. Просить у задоволенні заяви відмовити.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до суду не з`явився, у поданих заявах просив справу розглянути за його відсутності, у вирішення справи поклався на погляд суду.

У судовому засіданні заявник та його представник заявлені вимоги підтримали з підстав, указаних у заяві. Заявник пояснив, що його батьки давно померли, він проживав у батьківському будинку разом із братами ОСОБА_11 і ОСОБА_7 , які своїх сімей не мали. Будинок успадкував брат ОСОБА_11 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи по зору. Їх сестра, яка теж проживала із ними, померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після смерті батьків його утримував брат ОСОБА_7 , який виїжджав на сезонні роботи у м. Київ та Київську область, Республіку Білорусь, однак не на довго, бо треба було працювати по господарству, придбав трактор, ніс усі комунальні витрати. Допомога по інвалідності, яку він отримував, була і є незначною (2363 грн раніше і 2595 грн зараз), тому йому допомагав брат ОСОБА_7 . Особисто він загалом, крім період із 2010 по 2011 роки, не працював, бо доглядав за хворими батьками. Після їх смерті до центру зайнятості в пошуках роботи не звертався. Указав, що разом із братами мали спільний побут, вели спільне господарство, мали взаємні права і обов`язки щодо утримання житла, їхні витрати були спільними. У травні 2024 року брат ОСОБА_7 був мобілізований. Із того часу здійснював на його ім`я по декілька разів на місяць грошові перекази на значні суми, зокрема для того, що він із братом підтримували в належному стані будинок і господарство. Особистого розпорядження на випадок загибелі брат ОСОБА_7 не зробив.

Представник військової частини пояснила, що заявник належними доказами не довів перебування на утриманні брата ОСОБА_7 . Квитанцій про перерахунок коштів заявнику ОСОБА_12 недостатньо. У вирішенні заяви поклалася на погляд суду.

Представник Адміністрації ДПС України заперечила проти задоволення заяви, пояснила, що заявник не є особою, яка за станом здоров`я не може працювати, оскільки повної заборони працювати він унаслідок інвалідності не має. ОСОБА_1 не довів, що він потребував сторонньої допомоги. Доводи заявника про перерахування коштів ОСОБА_7 на його утримання вважає безпідставними, оскільки призначення таких платежів визначено не було, ОСОБА_7 особистого розпорядження на випадок смерті не зробив.

Заінтересована особа ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_9 перебував на утриманні брата ОСОБА_7 , бо не мав можливості працювати через хворобу. Брат ОСОБА_7 їздив на заробітки, допомагав родині, пересилав кошти на комунальні витрати, придбання дизпалива, обробіток городу. В селі брати жили за рахунок господарства, яке вели спільно. Працевлаштуватися ОСОБА_9 не має можливості, бо проживає на хуторі, в селі роботи для нього немає, доїхати до районного центру економічно невигідно. ОСОБА_7 заощадив кошти за період несення служби, за ці кошти натепер заявник і живе.

Суд, заслухавши пояснення учасників, показання свідків, дослідивши письмові докази, дійшов такого висновку.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним. Зокрема пунктом 2 частини 2 зазначеної статті передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 вказав, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або підновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У п. 8 вищевказаної Постанови вказано, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалась систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22.10.2020 року у справі № 210/343/19, від 22.05.2019 у справі Ми 520/6518/17, від 27.06.2018 у справі № 210/2422/16-ц, від 13.01.2021 у справі № 592/17552/18.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі, загибелі осіб, зазначених у пунктах 1 – 1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Днем виникнення такого права є дата складання актового запису про смерть, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1 – 1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема утриманці загиблого (померлого), визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Частиною 1 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до цієї статті, непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.

За правилами частини першої статті 31 цього ж Закону члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно з постановою ВС від 07.07.2021 у справі № 409/1851/19 факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Згідно із свідоцтвами про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є рідними братами. Їх батьки ОСОБА_13 і ОСОБА_14 померли, відповідно у 2013 році та 2023 році (а.с. 19, 20).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК №0083830 від 28.10.2011 (а.с.21) ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства довічно, йому протипоказана фізична праця, пов`язана із слухом.

Згідно з довідкою Самарівської сільської ради від 28.01.26 № 14 (а.с.23) заявник зареєстрований і проживає на АДРЕСА_1 . За цією ж адресою проживає ОСОБА_5 . Разом із ними фактично проживав ОСОБА_1 .

Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 26.07.25 №749-ОС (а.с.122) старший солдат ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із смертю.

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво НОМЕР_3 (а.с.24) , видане Самарівською сільською радою 07 липня 2025 року.

Як вбачається із витягу (а.с.22) з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії (протокол №655 від 15.10.2025), захворювання ОСОБА_1 , який проходив військову службу в ДПСУ із 04 червня 2024 року по 29 червня 2025 року, пов`язане із захистом Батьківщини. Згідно з актами №66-2025 від 30.08.2025 (а.с. 26-35) причиною смерті ОСОБА_1 є протиправні дії військовослужбовців збройних сил російської федерації в умовах вйськової агресії з боку російської федерації, які вчинені на території України шляхом застосування зброї відносно військовослужбовців Державної прикордонної служби України; смерть вважається такою, що сталася з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військоовї служби, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Заявник додав платіжні інструкції про перерахування ОСОБА_1 ОСОБА_1 через АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів, зокрема: 11.08.24 – 502, 51 грн, 25.08.24 – 5025,13 грн, 29.08.25 – 5025,13 грн, 08.09.24 – 60050 грн, а також 20.10.24, 19.01.25, 20.01.25, 11.02.25, 13.02.25, 04.03.25, 18.03.25 (о 09 год 22 хв), 18.03.25 (о 10 год 00 хв), 23.04.25, 30.04.25,06.05.25, 13.05.25, 19.05.25 - по 20050 грн щоразу.

Згідно з інформацією (а.с.56) з Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5) ОСОБА_1 працював у січні 2005 року, в період із березня 2009 року по березень 2010 року.

Як вбачається із виписки АТ КБ «Приватбанк» від 17.03.26 (а.с.66) у період із січня 2025 року по травень 2025 року ОСОБА_1 отримував соціальні виплати у розмірі по 2361 грн щомісячно.

Відповідно до листа начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 17.03.26 №03.3/Ш-850/915 (а.с. 124) особисте розпорядження ОСОБА_1 в загоні відсутнє.

Згідно з листом начальника НОМЕР_2 прикородонного загону від 12.02.26 №09/3299-26-Вих (а.с.123), адресованим приватному нотаріусу Ковельського нотаріального округу, до складу спадщини ОСОБА_1 належать види грошового забезпечення на загальну суму 100000 (сто тисяч) гривень (без урахування військового збору). ОСОБА_5 є спадкоємцем цього грошового забезпечення, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.07.2026

Свідок ОСОБА_15 , племінниця заявника, пояснила, що часто була в будинку, де проживає заявник із дядьком ОСОБА_11 та де проживав їх брат ОСОБА_7 . Загалом брати жили за рахунок ведення спільного великого господарства, де утримували худобу, вирощували овочі. Їй відомо, що ОСОБА_7 інколи виїжджав на сезонні роботи до м. Києва, однак переважно перебував за місцем проживання у зв`язку із необхідністю догляду за господарством. ОСОБА_7 придбав трактор, аби полегшити роботу на городі. Саме ОСОБА_7 після смерті батьків став головою родини, вирішував усі питання по господарству.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що знає родину заявника, бо її батьки з ним спілкуються. Їй, зі слів ОСОБА_9 , відомо, що ОСОБА_7 підтримував його, допомагав, виїжджав на роботи за кордон, працював на будівництві захисних споруд на кордоні. Чи забезпечував ОСОБА_7 заявника фінансово їй невідомо.

Із досліджених доказів суд установив, що брат заявника отримував стабільний офіційний дохід після мобілізації. Доводи ОСОБА_1 про те, що брат до мобілізації отримував дохід від сезонних заробітків ґрунтуються лише на показанням свідків та поясненнях заінтересованої особи, які різняться між собою, щодо місця виконання таких робіт: одні повідомляють, що ОСОБА_10 працював на сезонних роботах у межах України, інші – про те, що останній виїжджав на заробітки за кордон, при цьому доказів про перетин кордону братом ОСОБА_7 заявник не надав. Таким чином, періодичність і тривалість перебування брата ОСОБА_7 на сезонних роботах, розмір отримуваного останнім доходу до мобілізації заявник не довів.

Суд установив, що заявник, як особа з інвалідністю III групи, як і його брат ОСОБА_5 з інвалідністю ІІ групи, отримував відповідну державну соціальну допомогу, що свідчить про те, що він мав постійний законний дохід. Крім цього, із довідки форми ОК-5 вбачається, що ОСОБА_1 офіційно працював у 2005, 2009 та 2010 роках.

Свідки, заінтересована особа та сам заявник повідомили, що брати спільно працювали на городі, вели спільне підсобне господарство, від городництва отримували спільний дохід.

Тому наявність навіть такої мінімальної соціальної допомоги у поєднанні з натуральним доходом від городу підтверджує, що фінансова допомога від брата була додатковою підтримкою, проявом родинної взаємодопомоги, а не основним джерелом існування.

Крім цього, суд зауважує, що заявник за станом здоров`я мав протипоказання до фізичних робіт, пов`язаних зі слухом, тобто абсолютної заборони до працевлаштування не мав.

Щодо грошових переказів ОСОБА_17 після мобілізації суд зазначає, що значна сума одного платежу в розмірі орієнтовно 20 000 грн свідчить про те, що це не були кошти на забезпечення базових потреб (утримання), а мали ознаки значної фінансової допомоги сім`ї або акумулювання коштів на банківському рахунку.

Суд бере до уваги, що загиблий військовослужбовець не виявив своєї волі за життя щодо передачі одноразової грошової допомоги чи інших виплат заявнику чи будь-якій іншій особі.

Не є доказом доводів заявника про його утримання довідка виконавчого комітету Самарівської сільської ради від 10.03.2026 №52 (а.с.55) про те, що ОСОБА_1 перебував на утриманні брата ОСОБА_1 , оскільки така довідка не містить підстави її видачі.

Таким чином, оцінюючи досліджені докази, суд дійшов висновку про недоведеність заявником вимоги про перебування його на утриманні брата ОСОБА_17 , відтак підстав для задоволення заяви не вбачає.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 89, 175, 265, 293, 315 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи Адміністрація Державної прикордонної служби України, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Східного міжрегіонального управління Державної прикордонної служби України, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів із дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Заінтересовані особи:

Адміністрація Державної прикордонної служби України, 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039,

Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, 43027, м. Луцьк, Київський майдан, 6 Волинської області, код ЄДРПОУ 13358826,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , код у ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ,

ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ,

ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Дата проголошення повного рішення 22 жовтня 2026 року о 15 год 30 хв.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун