Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №636/864/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 619/4787/25

провадження № 22-ц/818/2633/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК» Агроальянс «ЛТД»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 грудня 2025 року в складі судді Гніздилова Ю.М.

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК» Агроальянс «ЛТД» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХР № 024435 від 15.04.2003 він є власником земельної ділянки площею 2,99 га кадастровий номер 6325456700:02:000:2152, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

04.10.2014 між ним та ТОВ «ТПК» Агроальянс «ЛТД» укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого в оренду передано вищевказану земельну ділянку строком на 15 років. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 92756,13 грн, з урахуванням коефіцієнтів індексації. Орендна плата встановлюється в грошовій формі у розмірі 2782,68 грн та нараховується за рік користування. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється щорічно з урахуванням індексу інфляції за попередній рік за даними держкомстату. Орендна плата нараховується з 01 січня по 31 грудня щорічно за звітній період. Про точний час та місце видачі орендної плати орендар повідомляє шляхом розміщення відповідного повідомлення на дошках об`яв зазначених в 10 даного договору.

Зазначив, що відповідач не повідомляв його шляхом розміщення відповідного повідомлення на дошках об`яв, не надіслав рекомендованого листа на його адресу або будь-яким іншим способом не повідомляв про поточний час та місце видачі орендної плати за 2022-2024 роки.

Вказав, що він направив на адресу відповідача лист з вимогою виплати заборгованості та повідомив про намір достроково розірвати договір оренди землі в односторонньому порядку.

Вважав, що несплата відповідачем орендної плати за 2022-2024 роки є істотним порушенням умов договору, а отже наявні підстави для його розірвання.

Просив розірвати договір оренди земельної ділянки від 04.10.2014 на земельну ділянку площею 2,9924 га, кадастровий номер 6325456700:02:000:2152, укладеного між ТОВ «ТПК» Агроальянс «ЛТД» та ОСОБА_1 ; стягнути з ТОВ «ТПК» Агроальянс «ЛТД» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 – залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 29.10.2025 року, вже після закриття підготовчого провадження відповідачем подано заяву про залучення письмового доказу, а саме копію платіжної інструкції від 09.10.2025 про переказ готівки в розмірі 13 162,00 грн, призначення платежу: плата за землю по договору за 2023-2024 роки. Однак, відповідачем у виплату не враховано індекс інфляції за попередні роки. Отже за 2023 та 2024 роки орендна плата повинна бути в розмірі 21818,91 грн, а не 13162,00 грн. На підтвердження факту чинності договору оренди, ним надано частину документа (сторінка 356 та 357 із загальних 360 сторінок), сторінки з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що інформація щодо речового права у вигляді оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6325456700:02:000:2152 зареєстрована в реєстрі 04 жовтня 2014 року державним реєстратором Проскуріним Є.Г., підстава реєстрації – договір оренди від 04 жовтня 2014 року, Орендодавець: ОСОБА_1 , Орендар: ТОВ «ТПК» Агроальянс «ЛТД». Інформація про державну реєстрацію іншого речового права щодо нього починається з 356 сторінки з речення «Номер запису про інше речове право: 7244418 (спеціальний розділ)» та закінчується на 357 сторінці перед реченням «Номер запису про інше речове право: 7464908 (спеціальний розділ).». До матеріалів справи не додано всі 360 сторінок, так як документ дуже об`ємний та містить іншу інформацію яка не відноситься до даної справи та додала б значне навантаження для працівників апарату суду щодо надсилання копії документу сторонам та сканування до системи «Електронний суд». До матеріалів справи додано копію договору, яка містить всі істотні умови договору, які вимагалися законодавством чинним на момент ладення договору. Крім того, копія договору підписання двома сторонами та була проведена державна реєстрація договору оренди, тобто договір вважається таким, що набрав чинності. В пункті 5 договору вказано, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 92756,13грн., з урахуванням коефіцієнтів індексації станом на 01.01.2014 року, що є підтвердженням того, що договір було укладено в 2014 році. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був ознайомлений з доказами доданими до позовної заяви в тому числі з копією договору оренди землі. Ані в відзиві, ні в додаткових поясненнях або в інших поданих заявах і клопотаннях, не висловлював зауважень щодо доданої копії договору оренди. Те, що на копії договору оренди, яка зберігається у позивача не зазначена дата укладення договору є технічною помилкою.

06.04.2026 та 09.04.2026 за допомогою системи «Електронний суд» ТОВ «ТПК» Агроальянс «ЛТД» подало відзиви на апеляційну скаргу, в яких вважало рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог не підтверджують орендодавцем, якої саме земельної ділянки, є позивач, у зв`язку з чим дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог у справі та про відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 024435 від 15.04.2003, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Чкаловської селищної ради народних депутатів від 13.11.2001 № 274, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,99 га в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чкаловської селищної ради. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 13253 (а.с.13).

Відповідно до договору оренди землі без номеру та дати орендодавець ОСОБА_3 надає, а орендар ТОВ «ТПК» Агроальянс «ЛТД» приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,99 га кадастровий номер 6325456700:02:000:2152 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт серія ІІ-ХР № 024435, яка знаходиться на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 92756,13 грн з урахуванням коефіцієнту індексації __ станом на 01.01.2014. Договір укладено на 15 років.

Відповідно до пунктів 9-13 вказаного договору орендна плата встановлюється в грошовій формі у розмірі 2782,68 грн та нараховується з 01.01.20__ року за рік користування. Орендна плата виплачується в грошовій формі. За бажанням орендодавця орендна плата може виплачуватися в натуральній або відбірковій формах. За згодою сторін в рахунок орендної плати орендодавцеві може бути відпущено сільськогосподарську продукцію, товари, а також надано послуги.

Відпущення сільськогосподарської продукції, товарів, виконання робіт та надання

послуг в рахунок орендної плаци здійснюється на підставі письмової заяви Орендодавця чи складеної загальної відомості на відпуск матеріальних цінностей, які підтверджені його підписом. У цьому випадку Орендар повідомляє про види продукції та товарів, а також ціни на них, шляхом розміщення оголошення на дошці оголошень Чкаловської селищної ради, виробничих підрозділах Орендаря та інших публічних місцях населеного пункту, в якому орендується земельна ділянка. Оголошення повинно містити перелік продукції, ціни, за якими продукція буде відпускатися, а також інформацію про місце відпуску продукції та конкретної інформації.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється щорічно з урахуванням індексу інфляції за попередній рік за даними Держкомстату.

Орендна плата нараховується з «01» січня по «31» грудня щорічно за звітний період. Про точний час та місце видачі орендної плати Орендар повідомляє шляхом розміщення відповідного повідомлення на дошках об`яв зазначених в п. 10 даного Договору. Для отримання орендної плати Орендодавець повинен з`явитися у повідомлене Орендарем місце та в визначений час, маючи при собі оригінал паспорту та ідентифікаційного коду. Оренда плата може бути видана представникові Орендодавця за умови пред`явлення представником належним чином оформленої нотаріально посвідченої довіреності, паспорту та ідентифікаційного коду.

У випадку нез`явлення Орендодавця або представника Орендодавця для отримання

орендної плати, Орендар надсилає йому рекомендованого листа з повідомленням про необхідність отримання орендної плати за звітний період. У повідомленні повинна міститись інформація про місце та час видачі орендної плати, її розмір та контактний телефон, за яким Орендодавець може звернутися для отримання більш конкретної інформації. З моменту направлення такого повідомлення Орендарем, буде вважатися, що прострочення строку внесення орендної плати відбулося з вини Орендодавця. Сторони завжди мають право укласти письмове погодження на іншу дату у випадку якщо перенесення строків внесення орендної плати здійснюються у зв`язку з форс-мажором, форс-мажорні обставини повинні бути підтверджені Торговою Промисловою Палатою. Таке погодження буде мати юридичну силу з моменту його підписання Сторонами.

Розмір орендної плати може бути переглянутий Сторонами у разі погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено відповідними документами, а також змін в нормативній базі щодо грошової оцінки землі та інших випадках передбачених законодавством України.

У разі невнесення з вини Орендаря орендної плати у строки, визначені цим договором, Орендар за вимогою Орендодавця сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої суми за кожний день прострочення. Стягнення цих сум та примусове розірвання договору оренди земельної ділянки може бути здійснено Орендодавцем шляхом звернення до суду. Орендна плата за земельну ділянку за наступні періоди до вступу судового рішення в законну силу і передачі земельної ділянки Орендодавцю, виплачується на загальних підставах з урахуванням

положень цього пункту.

Відповідно до пункту 37 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (а.с.10-12).

На підтвердження факту чинності вказаного договору оренди позивачем надано частину документа без дати його видачі (складання) сторінка 356 та 357 із загальних 360 сторінок, ймовірно сторінки з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що Актуальна інформація зі спеціального розділу: номер запису про інше речове право: 7244418 (спецйіальний розділ); дата, час державної реєстрації 04.10.2014 12:41:32; державний реєстратор Проскурін Е.Г, Чугуївське міськрайонне управління юстиції Харківської області; документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 04.10.2014, видавник орендар; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16298023 від 07.10.2014 11:20:21, Проскурін Е.Г., Чугуївське міськрайонне управління юстиції Харківської області; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою, строк дії 03.10.2029, з право пролонгації; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендодавець ОСОБА_1 ; орендар: ТОВ «ТПК» Агроальянс «ЛТД»; опис обєкта іншого речового права: земельна ділянка, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; Актуальна інформація про обєкт речових прав: тип обєкта: земельна ділянка; кадастровий номер 6325456700:02:000:2152; опис обєкта: площа 2,29924 га; цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; адреса: Харківська область, Чугуївський район, сщ/рада Чкаловська (а.с.14).

ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «ТПК» Агроальянс «ЛТД» лист від 20.12.2024, в якому повідомив про несплату орендної плати за 2022-2023 роки та намір дострокового розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Також просив здійснити виплату орендної плати (а.с.8-9).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з 1 кварталу 2022 року по 3 квартал 2024 року щодо ОСОБА_1 інформація відсутня (а.с.15).

14.03.2025 ТОВ «ТПК» Агроальянс «ЛТД» направило ОСОБА_1 повідомлення про наміри товариства виплатити заборгованість за договором оренди від 04.10.2014 за 2022-2024 роки.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату відноситься до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та правила частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.

Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.

Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24 та постанові Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24 (провадження № 61-3633св25).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог не підтверджують орендодавцем, якої саме земельної ділянки, є позивач.

Між тим, відповідно до частини другої, шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

До суду першої інстанції ОСОБА_1 фактично надав частину витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сторінка 356 та 357 із загальних 360 сторінок, з якої вбачається реєстрація договору оренди земельної ділянки від 04.10.2014, де орендодавцем є ОСОБА_1 , а орендарем є ТОВ «ТПК» Агроальянс «ЛТД», предметом договору є земельна ділянка площею 2,9924 га кадастровий номер 6325456700:02:000:2152.

Таким чином, даний документ підтверджує державну реєстрацію договору оренди землі від 04.10.2014, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ТПК» Агроальянс «ЛТД» щодо земельної ділянки площею 2,9924 га кадастровий номер 6325456700:02:000:2152, власником та орендодавцем якої є ОСОБА_1 .

Виходячи з наведеного суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку відмови у задоволенні позовних вимог з підстав не підтвердження орендодавцем, якої саме земельної ділянки, є позивач.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що з огляду на частину шосту статті 95 ЦПК України єдиним належним доказом достовірності наданих копій могло бути лише дослідження оригіналів вказаних документів, зокрема за ініціативою суду.

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду.

Між тим, у порушення вимог ст.95 ЦПК України, суд оригіналу вказаного документу у повному обсязі у позивача не витребував і висновку про їх відсутність у позивача дійшов передчасно.

При перевірці обґрунтованості вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, колегія суддів виходить з наступного.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що орендна плата за 2022-2024 роки не була сплачена.

В свою чергу ТОВ «ТПК» Агроальянс «ЛТД» зазначило, що спірна земельна ділянка розташована на території Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, яка в період з 24.02.2022 по 11.09.2022 перебувала у тимчасовій окупації та велись активні бойові дії. Після деокупації території потребувався певний час для перевірки забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами та для розмінування їх власними силами та коштами, нормальна господарська діяльність товариства була порушена, для її відновлення вимагався певний час.

Так, статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

В зв`язку із запровадженням на території України Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань.

Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов`язань, або ж виконання договірних зобов`язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених в статті 762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)).

Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1364, якою визначено механізм формування єдиного переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Актуальний перелік таких територій затверджений наказом Мінреінтеграції від 28 лютого 2025 року № 376, згідно з якою Пролісненська (колишня Чкаловська) селищна територіальна громада Чугуївського району Харківської області, на території якої розташована спірна земельна ділянка, з 24.02.2022 по 11.09.2022 перебувала у тимчасовій окупації, а з 12.09.2022 по теперішній час належить до територій можливих бойових дій.

Є загальновідомою та не потребує доказування, що Пролісненська (колишня Чкаловська) селищна територіальна громада Чугуївського району Харківської області, де розташована спірна земельна ділянка, з 24.02.2022 по 11.09.2022 перебувала у тимчасовій окупації. Ця обставина не заперечувалась сторонами.

Тому судова колегія вважає встановленою обставиною, що протягом вказаного періоду існували обставини, які об`єктивно унеможливлювали виконання зобов`язань за спірним договором оренди.

Існування таких обставин перешкоджало виконати передбачений договором обов`язок із виплати орендної плати за 2022-2023 роки. Орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, він не провів у 2022-2023 роках посівну кампанію, не здійснив збір урожаю тощо.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.

З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території Пролісненська (колишня Чкаловська) селищна територіальна громада Чугуївського району Харківської області, в період з 24.02.2022 по 11.09.2022 перебувала під тимчасовою окупацією, що мало наслідком можливість її забруднення вибухонебезпечними предметами та зробило неможливим користування нею. Тому 2022-2023 роках орендар значною мірою був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, не провів посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності вини орендаря у простроченні сплати орендної плати за 2022-2023 роки, не можна вважати порушення строків сплати орендної плати систематичними, оскільки відповідач був позбавлений можливості користуватись земельною ділянкою у 2022-2023 роках, що виключає в даному випадку наявність підстав для розірвання договору.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки по суті апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , – задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 грудня 2025 року – змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова