Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №346/1656/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/1656/26

Провадження № 22-ц/4808/2023/26

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 17 серпня 2026 року під головуванням судді Калинюка О.П. у м. Коломиї,

в с т а н о в и в:

В березні 2026 року ТОВ «ФК ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5316257, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». За умовами цього договору відповідачці надано в кредит грошові кошти в розмірі 5 000 грн на строк 360 днів з 14.02.2025 по 09.02.2026.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 30.10.2025 укладено договір факторингу № 30/10/2025 у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, серед яких зазначено ОСОБА_1 .

Відповідно до умов вказаного договору факторингу та реєстру боржників позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 14.02.2025 року № 5316257 у сумі 23 221 грн. 70 коп., з яких: 4 999,99 грн (далі- 5 000 грн) – заборгованість за тілом кредиту; 10 876,71 грн – нараховані проценти первісним кредитором; 4 845 грн – проценти, нараховані позивачем за 102 календарні дні; 2 500 грн – штрафні санкції.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення коштів не виконав, сторона позивача просить стягнути з нього зазначену заборгованість за вказаним кредитним договором та понесені судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 17 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором № 5316257 від 14.02.2025 року в розмірі 15 876,70 грн та судові витрати в загальному розмірі 7 662,40 грн, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" зазначає, що станом на дату укладення договору факторингу від 30.10.2025 строк дії кредитного договору №5316257 від 14.02.2025 не закінчився, а тому в межах дії договору у період з 31.10.2025 по 09.02.2026 (за 102 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 0,95% в день в сумі 4 845 грн. Тому загальна заборгованість за процентами має становити 15 721,71 грн, з яких: 10 876,71 грн – проценти, нараховані первісним кредитором; 4 845 грн – проценти, нараховані фактором. Суд дійшов неправильного висновку про відмову у стягненні відсотків, нарахованих позивачем.

Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі і стягнути з відповідачки на користь позивача 23 221,70 грн заборгованості за кредитним договором, сплачений судовий збір 2 662,40 грн і понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн в суді першої інстанції та 8 000 грн в суді апеляційної інстанції.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає суду проводити розгляд справи за його відсутності.

За змістом ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

Встановлено, що 14.02.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір № 5316257 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора «76110». Відповідно до умов цього Договору, первісний кредитор надав відповідачу кредит в розмірі 5 000 грн. 00 коп., строк кредиту - 360 днів (з 14.02.2025 року по 09.02.2026 року).

Згідно п. 1.4 комісія за надання кредиту становить 0 грн. Пунктом 1.4.1. стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3. цього договору.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав та зарахував кошти на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 через платіжного провайдера ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем 30.10.2025 укладено договір факторингу № 30/10/2025. Відповідно до умов вказаного договору та реєстру боржників позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 14.02.2025 року № 5316257 в загальному розмірі 23 221,70 грн, що включає 5 000 грн - тіло кредиту; 19 876,71 грн - відсотки первісного кредитора; 4 845 грн відсотки позивача та 2 500 грн - штрафні санкції.

Суд першої інстанції дійшов переконання, що у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором у відповідачки виникла заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку складається з: 5 000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 10 876,71 грн – нараховані проценти первісним кредитором; яку суд стягнув з неї на користь позивача.

Також судом відмовлено у стягненні штрафу/пені в розмірі 2 500 грн враховуючи, що позивачем здійснено нарахування заборгованості за невиконання відповідачкою умов кредитного договору в період дії воєнного стану, тому вказана сума в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягає списанню позивачем як кредитором.

Відмовляючи у стягненні 4 845 грн відсотків позивача, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на положення ч. 1,2,3,4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Однак, з висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягненні нарахованих позивачем відсотків у розмірі 4 845 грн колегія суддів не погоджується і вважає таким, що суперечить вимогам матеріального і процесуального права.

За змістом ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.(ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

За вимогами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Кредитний договір має бути укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію від платності кредитного договору, позичальник зообов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є укладеним і виконаним первісним кредитором, однак відповідачка ОСОБА_1 належним чином умови договору не виконала, у зв`язку з чим на день укладення договору факторингу 30.10.2025 утворилась заборгованість за тілом кредиту – 5 000 грн, за нарахованими первісним кредитором процентами – 10 876,71 грн, за нарахованими позивачем процентами – за 102 календарних дні – 4 845 грн, що стверджується розрахунком заборгованості, який міститься у матеріалах справи при поданні позивачем позову до суду (а.с. 16-22).

З доводів апеляційної скарги вбачається, що позивач не погоджується з відмовою у стягненні нарахованих ним процентів за 102 календарні дні (з 31.10.2025 по 09.02.2026) в межах строку кредитного договору в сумі 4 845 грн.

Колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачки є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості за нарахованими позивачем відсотками за користування нею кредитними коштами після укладення договору факторингу за 102 календарних дні. Крім того, відповідачка не спростувала факт отримання кредиту та не надала свого розрахунку

У постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №296/7213/15 зроблено висновок, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку не можливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, не врахував зазначений позивачем у позовній заяві розрахунок заборгованості за 102 календарні дні (з 31.10.2025 по 09.02.2026) в межах строку кредитного договору в сумі 4 845 грн (4 999,99 грн х 0,95% х 102 дні).

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо неправомірності відмови судом у стягненні нарахованих позивачем процентів за 102 календарних дні у межах визначеного сторонами договору строку кредитування в сумі 4 845 грн є обґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у частині відмови у їх стягненні з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення цієї позовної вимоги.

Доводи апеляційної скарги про неправильну відмову судом першої інстанції у стягненні штрафних санкцій у розмірі 2 500 грн не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді, є такими, що не відповідають чинному на час вирішення цього спору законодавству, яке забороняє їх стягнення в період дії воєнного стану в Україні. Суд першої інстанції цим вимогам та доводам що їх стверджують в оскаржуваному рішенні дав належну правову оцінку, з якою погоджується і колегія суддів та вважає їх правильними.

Також на погляд апеляційного суду обґрунтовано та відповідно до вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України суд першої інстанції визначив розмір витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн з урахуванням складності справи, принципів розумності та співмірності таких витрат.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачки 5 000 грн заборгованості за тілом кредиту; 10 876,71 грн нарахованих процентів первісним кредитором та відмови у стягненні 2 500 грн штрафних санкцій є обґрунтованим і постановленим з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі.

Частинами першою та другою ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції стягнув на користь позивача з відповідачки сплачений ним судовий збір у повному розмірі 2 662,40 грн, порушивши вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо його пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що у справі слід провести інший розподіл судових витрат та з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2 376 грн судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

При поданні апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 993.60 грн. З урахуванням часткового задоволення позову в частині відмови у стягненні нарахованих позивачем процентів в сумі 4 845 грн, з відповідачки також слід стягнути на користь позивача пропорційно до задоволених апеляційним судом позовних вимог судовий збір у розмірі 833 грн (4 845 х 3 993,60/ 23 221,70).

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 8 000 грн

На підтвердження понесених витрат позивач надав апеляційному суду копію договору про надання правової допомоги від 07.07.2022, копію платіжної інструкції від 03.09.2026 за надані адвокаткою послуги в сумі 8 000 грн та звіт про надання правової допомоги від 03.09.2026.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат, а саме: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію пропорційності, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 17 серпня 2026 року в частині відмови у стягненні нарахованих позивачем процентів за 102 календарних дні у розмірі 4 845 грн скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" заборгованість за нарахованими позивачем процентами за 102 календарних дні у розмірі 4 845 (чотири тисячі вісімсот сорок п`ять) грн та 2 376 (дві тисячі триста сімдесят сім) грн витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 833 (вісімсот тридцять три) грн та 2 000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин