Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №714/935/25 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2-др/714/1/26

ЄУН: 714/935/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. м.Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого-судді Козловська Л.Д.

за участю: секретаря судових засідань Постевка Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву щодо ухвалення додаткового рішення представника позивача – адвоката Рожок Лідії Петрівни у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про співпрацю, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025р. ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про співпрацю у якому просить стягнути солідарно заборгованість за Договором про співпрацю у сумі 6 800 000,00 грн. та солідарно стягнути заборгованість за Договором про співпрацю у сумі 30 297 128,4 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу.

29 березня 2026 року Герцаївський районний суд Чернівецької області виніс рішення яким постановив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про співпрацю задовольнити в повному обсязі. Стягнути солідарно заборгованість за Договором про співпрацю від 11.11.2022 року з ОСОБА_2 (РНКОПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНКОПП: НОМЕР_2 ) в сумі 6 800 000,00 грн на користь ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_3 ). Стягнути солідарно заборгованість за Договором про співпрацю від 11.11.2022 року з ОСОБА_2 (РНКОПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНКОПП: НОМЕР_2 ) в сумі 30 297 128,4 грн на користь на користь ОСОБА_1 РНКОПП: НОМЕР_3 ). Стягнути з ОСОБА_2 (РНКОПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНКОПП: НОМЕР_2 ) на користь на користь ОСОБА_1 РНКОПП: НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 25424 ГРН.

05.10.2026 року адвокатом Рожок Л.П. було подано Заяву про ухвалення додаткового рішення в якому вона просила стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 400 000 грн.

В вказаній заяві зазначала, що при подачі позовної заяви по даній справі було зазначено суму витрат на правничу допомогу в розмірі 400 000 грн, та вказувала, що при ухваленні рішення суду не було вирішено питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

Як доказ надання правової допомоги адвокат Рожок Л.П. надала до суду копію договору про надання правової допомоги №35/25 від 12.05.2025 року, копію Додаткової угоди від 20.08.2025 року до договору про надання правової допомоги № 35/25 від 12.05.2025 року в якій сторони узгодили фіксовану суму гонорару, а саме доповнили Договір про надання правової допомоги від 12.05.2025 року №35/25, наступної редакції: «5.2. Гонорар адвоката за супровід справи №714/935/25 в Герцаївському районному суді Чернівецької області складає 400000 грн», та Акт прийому передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги від 12.05.2025 року №35/25, відповідно до якого адвокатом Рожок Л.П. надано ОСОБА_1 правову допомогу за супровід справи №714/935/25 в Герцаївському районному суді Чернівецької області в розмірі 400 000 грн.

Таким чином, вказані докази в своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 поніс судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи №714/935/25 в Герцаївському районному суді Чернівецької області в розмірі 400000 грн, які представник Позивача просить стягнути на користь Позивача.

Герцаївським районним судом Чернівецької області призначено до розгляду дану справу 14.10.2026 року о 15.00.

Від представника позивача надійшла заява від 14.10.2026 року про розгляд даної справи без її участі та участі Позивача. Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак представник позивача надала суду заяву, в якій просила суд розглянути справу в їх відсутності, ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

08.10.2026 року від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому вона просила відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, зменшивши розмір судових витрат до 0 гривень. Також просила суд відкласти судове засідання. Однак на 20.10.2026 року в судове засідання була повідомлена про час та місце розгляду судового засідання, не подава суду клопотань.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_5 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, суду не подала клопотання про відкладення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку.

Відповідно до ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Судом встановлено, що підтвердженням розміру витрат на правничу допомогу, які поніс ОСОБА_1 за супровід справи №714/935/25 в Герцаївському районному суді Чернівецької області в розмірі 400 000 грн, дані обставини підтверджуються договором про надання правової допомоги № 35/25 від 12.05.2025 року, Додатковою угодою від 20.08.2025 року до договору про надання правової допомоги № 35/25 від 12.05.2025 року в якій сторони узгодили фіксовану суму гонорару, а саме доповнили Договір про надання правової допомоги від 12.05.2025 року №35/25, наступної редакції: «5.2. Гонорар адвоката за супровід справи №714/935/25 в Герцаївському районному суді Чернівецької області складає 400000 грн», та Акт прийому передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги від 12.05.2025 року №35/25, відповідно до якого адвокатом Рожок Л.П. надано ОСОБА_1 правову допомогу за супровід справи №714/935/25 в Герцаївському районному суді Чернівецької області в розмірі 400 000 грн.

Судом встановлено, що при подачі Позовної заяви Позивач вказав Орієнтовний розрахунок судових витрат на розгляд даної справи складає судовий збір в розмірі 12595,48 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 400000 грн.

Перед початком судових дебатів, адвокат Рожок Л.П. зазначила, що заява щодо стягнення судових витрат, а саме витрати на правничу допомогу буде надано суду в 5-тиденний термін. Заява про щодо ухвалення додаткового рішення подана адвокатом Рожок Л.П. на 5-й день після проголошення рішення суду (із врахуванням вихідних днів).

В сукупності ОСОБА_1 поніс судові витрати на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи №714/935/25 в Герцаївському районному суді Чернівецької області в розмірі 400 000 грн.

Враховуючи, що сума гонорару узгоджена сторонами у фіксованій сумі, суд зазначає, що в даному випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідачі в поданих клопотаннях про зменшення надали обґрунтування неспівмірності витрат понесених ОСОБА_1 на розгляд справи в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частинами 1, 3 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частинами першою – третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Зі змісту статей 10 - 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підставі частини другої 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ЦПК України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 14 січня 2019 року у справі №927/26/18, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної (апеляційної) інстанції - до прийняття постанови у справі.

Представником позивача дотримано порядок подачі даної заяви.

Згідно із частинами третьою, четвертою, п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Так, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості й достовірності відображеної у них інформації.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінюючи співмірність, реальність та пропорційність судових витрат, які просить стягнути сторона позивача, суд вважає, що визначений та сплачений позивачем розмір витрат на правничу допомогу відповідає зазначеним критеріям.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При прийнятті додаткового рішення суд враховує, що дана справа тривала 15 місяців, сума даного позову складає 37 097 128,4 грн (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог), представниками відповідачів неодноразово ініціювалось перенесення судових засідань, також сума гонорару адвоката є фіксованою, про що зазначено у Договорі, а відповідачі не надали доказів щодо зменшення судових витрат, а отже, враховуючи дотримання порядку подачі заяви, та, на переконання суду, відповідність критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про реальність таких витрат та задоволення поданої заяви.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16 січня 2024 року у справі № 903/87/23 зазначив, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судові витрати, сплачені позивачем, відшкодовуються ними пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до кожного з відповідачів.

Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16, постановах Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 522/5582/16-ц, від 17 серпня 2022 року у справі № 745/342/19, від 24 березня 2021 року у справі № 462/2077/17.

Отже, слід стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов?язані із правничою допомогою в сумі 400000 грн. (1/2 витрат на правничу допомогу в сумі 200000 грн. з кожного).

Керуючись ст. 133-141, 258-260, 270 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву щодо ухвалення додаткового рішення представника ОСОБА_1 адвоката Рожок Лідії Петрівни у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про співпрацю - задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 200000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 200000 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя