Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №632/2264/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Суд: Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №632/2264/26

Суддя: Кочнєв О. В.

Справа № 632/2264/26

провадження № 2-а/632/30/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участі секретаря – Клименко А.В. (у порядку ч.3 ст.66 КАС України),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну позовну заяв у ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2026 року до суду звернувся позивач із позовною заявою, в якій просив суд скасувати постанову відповідача серії К903 в особі уповноваженої особи у порядку ст.235 Кодексу про адміністративні правопорушення України від 28.09.2026 року, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення через порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в частині неявки без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_2 04.09.2026 року за повісткою 8481438, підставою для постановлення якої був протокол №903 від 26.09.2026 року, складений уповноваженою особою відповідача відносно позивача після встановлення перебування позивача у розшуку та порушенням вимог абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Підставою позову було зазначено, що повістку про виклик позивач взагалі не отримував, оскільки можливо перебував в цей час у КНП Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» на процедурах у м. Харкові або перебування в дачному кооперативі «Лотос» у с. Берека Лозівського району Харківської області або виїзд до с. Парасковія Харківського району Харківської області до бабусиного будинку, тобто його виїзд був тимчасовим та не міг бути підставою для не отримання повістки.

Сплата судового збору за подання даного позову на підставі рішення Другого сенату Конституційного суду України №10-р(ІІ) від 09.09.2026 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (справа про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення) не передбачена.

Ухвалою судді від 07.10.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у порядку ст.286 КАС України, визначений відповідачу строк для подання відзиву, встановлено наявність реєстрації відповідача у електронному суді.

Позивач перед початком судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримку позовних вимог, у судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с.19)

Відповідач відзив не подавав, у судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином засобами електронного суду (а.с.17-18). Заяв та клопотань на адресу суду не подавав.

Враховуючи неявку учасників справи фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється на підставі ч.4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Постановою за справою про адміністративне правопорушення №903 від 28.09.2026 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України через порушення порядку військового обліку у особливий період, а саме не з`явлення за повісткою № НОМЕР_1 , направленою за адресою місця реєстрації (проживання) позивача, 04.09.2026 року о 09 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, що є порушенням вимог абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (а.с.6).

Підставою для його складання було складення 26.09.2026 року уповноваженим представником відповідача протоколу №903 про адміністративне правопорушення, де міститься дата, час та місце розгляду адміністративної справи по суті та з яким відповідач був ознайомлений (а.с.7).

Відповідну оскаржувану постанову відповідач отримав 28.09.2026 року відразу після її складання, про що міститься розписка позивача у самій оскаржуваній постанові.

Вирішуючи справу по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки суду не було надано як єдиний і належний для даної справи, враховуючи заявлені позовні вимоги, доказ – копію повістки №8481438, сформованої 16.08.2026 року, із вказівкою АТ «Укрпошта» що «адресат відсутній за вказаною адресою» відносно позивача або інші причини не отримання або не доставлення повістки позивачу за його зареєстрованим місцем проживання.. Без вказаного доказу відсутні підстави для того, аби застосувати відносно позивача ч.3 ст.210-1 КпАП України, оскільки за таких обставин судом встановлюється відсутність складу події адміністративного правопорушення, оскільки відповідач не надав доказів відправки повістки на ім`я позивача.

При цьому суд відкидає посилання позивача, зазначені у позові щодо того, що він повістку не отримував, оскільки не був в цей період за місцем проживання через відвідування м. Харкова для лікування, перебуванні на дачі у с. Берека Лозівського району та у будинку бабусі у с. Парасковія Берестинського району Харківської області, оскільки безвідносно причин (окрім стаціонарного лікування в лікарнях або інших надзвичайних подій в житті (пожежа, вчинення кримінального правопорушення тощо) повістка направлена територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації (проживання) резервіста є фактично належно врученою навіть за умови її повернення із вказівкою органу поштового зв`язку щодо відсутності резервіста за таким місцем. Лікування та отримання ліків, відсутність за місцем реєстрації через відпочинок або поточні справи не є поважними причинами для того, аби вважати не отримання повістки від органу примусової мобілізації, оскільки первинним в даному випадку виступає конституційний обов`язок захисту Батьківщини та нормами спеціального закону та виданого на його підставі підзаконного нормативно-правового акту, яким є відповідна постанова Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року (п.41, про що сам вказав позивач у позові) чітко вказується на те, що не отримання відповідної повістки без поважних причин, є підставою аби вважати її належним чином врученою з подальшими наслідками у вигляді притягнення до відповідальності або примусової мобілізації.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необрежна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами другою та третьою статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по-батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по-батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

В свою чергу, згідно з п.1.ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання відповідних доказів.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даній справі з боку відповідача єдиного належного доказу протиправної поведінки позивача надано не було, тобто судом встановлюється відсутність самої події адміністративного правопорушення, хоча у самій постанові міститься посилання на реєстрацію вказаного порушення відповідними доказами.

Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення відповідачем може підтвердити правомірність складання відповідної постанови та буде вважатися належним доказом по справі.

Враховуючи викладене, судом встановлюється відсутність підтвердження належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем 04.09.2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо судових витрат у справі, то враховуючи рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 09.09.2026 року №10-р(ІІ)/2026 року, який у мотивувальній частині свого рішення вказав, що «У справі Заявника розумний сумнів у відповідності застосованої правової позиції Великої Палати Верховного Суду Конституції України був наявний prima facie з огляду на таке. Велика Палата Верховного Суду, визначивши обов`язок сплати і розмір ставки судового збору у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки на момент розгляду колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи Заявника Конституційний Суд України вже вказав, що „саме в законі має бути встановлений порядок визначення ставки судового збору“ [абзац перший підпункту 5.3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 20 січня 2025 року № 2-р(II)/2025]. Ця юридична позиція Конституційного Суду України підлягала застосуванню».

Таким чином, в даній категорії справ судовий збір взагалі не передбачений за подання позову. Позиція Великої Палати Верховного Суду, що її сформульовано у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, втратила свою юридичну силу, а тому при розгляді даної категорії справ не можна стягувати судові витрати взагалі, у тому числі, з суб`єкта владних повноважень, та усі витрати компенсуються за рахунок держави без визначення конкретної суми таких витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.77, 243-245, 251, 268-272, 286, 292-295 КАС України, рішення Другого сенату Конституційного суду України №10-р(ІІ) від 09.09.2026 року, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №903, складенц начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.09.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України, а провадження у справі закрити.

Копію рішення направити позивачеві засобами поштового зв`язку, а відповідачеві засобами електронного суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а в разі його оскарження після його розгляду в апеляційному порядку по суті, відмови у відкритті апеляційного провадження чи поверненні апеляційної скарги.

Повний текст рішення суду проголошений 21 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Первомайським РВ УМВС України в Харківській області 25.12.2003 року, РНОКПП – НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_5 , адреса: 64124, м. Харків, пр. Аерокосмічний, буд. 157-А, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_7 , тел. НОМЕР_6 .

Суддя - Олег КОЧНЄВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua