Суд: Краснокутський районний суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №627/816/26
Суддя: Вовк Л. В.
Справа № 627/816/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.10.2026с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого , адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області кримінальне провадження № 12026226010000075 внесене до ЄРДР 24.06.2026 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мурафа Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, маючого базову середню освіту, працюючого підсобним робітником ПСП «Явір», розлученого , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
у с т а н о в и в :
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
На початку червня 2026 року , близько 16:00, точної дати в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, ОСОБА_4 , біля сміттєзвалища в с. Мурафа Богодухівського району Харківської області, знайшов дикорослі рослини коноплі в кількості 3 штук та в цей же час у нього виник протиправний умисел , спрямований на незаконне виробництво, придбання та подальше зберігання листя рослини коноплі для власних потреб без мети збуту.
Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи, що ростучі рослини коноплі є наркотичним засобом, вирвав рослини коноплі, тим самим незаконно придбав без мети збуту наркотичний засіб - канабіс, обіг якого обмежено.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 переніс зазначені рослини коноплі до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де діючи умисно з метою незаконного виробництва та зберігання наркотичного засобу - канабісу, обіг якого обмежено, шляхом відриву листя рослини роду конопель, здійснив їх відокремлення від стебла, потім висушив, подрібнив за допомогою рук та в подальшому незаконно зберігав без мети збуту до 23.06.2026 .
В подальшому 23.06.2026, під час огляду місця події , біля будинку за адресою: вул. Центральна, буд.№ 91 с. Мурафа Богодухівського району Харківської області , в період часу з 20:52 по 21:26, в присутності понятих , ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції наркотичний засіб - канабіс, обіг якого обмежено. Згідно висновку експерта № СЕ-19/121-26/18871-НЗПРАП від 06.07.2026, надана на експертизу речовина, масою: 11,0399 г; 0,5324 г є канабісом, що віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу, в перерахунку на висушену речовину склала: 10,1606 г; 0,4900 г, який згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, списку № 1 таблиці № II , віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення , винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 , які виразилися у незаконному придбанні, виготовленні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, суд кваліфікує за ч. 1 ст.309 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив факт і обставини його вчинення, так як це зазначено вище.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Вина обвинуваченого у вчиненні зазначеного злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.
Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у цьому кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення під час судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованого йому проступку.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищезазначеного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
Отже, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.
Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
Частиною шостою статті 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Матеріали кримінального провадження містять відомості на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному проступку та всі обставини, які ставляться йому у провину, щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася, і нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України, щире каяття ОСОБА_4 , визнається судом обставиною, яка пом`якшує його покарання.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.
Статтею 65 КК України визначені загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
При цьому, враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого та наслідків дій винного, який свою вину у вчиненні кримінального проступку визнав повністю.
Приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального проступку визнав повністю, у вчиненому щиро розкаюється, піддав критичній оцінці свої дії та усвідомлює негативні наслідки, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який не судимий, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, обставину, яка пом`якшує покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі , передбаченого санкцією ч. 1 ст. 309 КК України.
На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Майнова або моральна шкода кримінальним правопорушенням не завдана, цивільний позов не заявлено, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід щодо обвинуваченого, не застосовувались.
З урахуванням вимог статей 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд
у х в а л и в :
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку , передбаченого ч.1 ст.309 КК України, і призначити йому покарання за цим законом у виді 1 ( один) рік обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий термін тривалістю 1 ( один ) рік .
У відповідності зі ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:
1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду, тобто з 21.10.2026.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в Харківському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України № СЕ-19/121-26/18871-НЗПРАП від 06.07.2026 у сумі 2 888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн 16 коп.
Речові докази у справі : DVD-R диск з відеозаписом розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та флеш-носій з відеозаписом із боді камери № 1113015387/3 - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження;
експертний пакет №6590771, всередині якого знаходиться канабіс, який передано на відповідальне зберігання до УЛМТЗ ГУНП в Харківській області – знищити.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua