Вирок від 15 жовтня 2026 р. у справі №953/14350/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/14350/26

н/п 1-кп/953/1107/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі :

судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова в залі судового засідання обвинувальний акт, направлений з Київської окружної прокуратури м. Харкова, за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026221130000598 від 14.05.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не одружений, не працює, раніше судимий:

вироком Київського районного суду м. Харкова від 14.08.2025 за ст. 126-1 КК України до 1 року пробаційного нагляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України направлено для проходження програми для кривдників на строк 1 місяць;

вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 за ст. 390-1, ч. 1 ст. 71 КК України до 1 року 1 місяця обмеження волі,

зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, -

встановив:

ОСОБА_4 , у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично вчиняє психологічне та фізичне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він проживає в одній квартирі, що призвело до психологічних страждань останньої, а також погіршення якості її життя, що виразилось у формі втрати енергійності, втомі, фізичному дискомфорті, втраті повноцінного сну та відпочинку.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 202005 від 24.01.2026, 24.01.2026 o 22.30 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_4 , а саме: ображав нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої. За вказані дії постановою Київського районного суду м. Харкова від 16.02.2026 ОСОБА_4 визнано винним, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі 65 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1105,00 грн.

Також, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 204223 від 08.04.2026, ОСОБА_4 05.04.2026 близько 14.00 за адресою: АДРЕСА_1 , по відношенню до своєї матері ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою. За вказані дії постановою Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2026 ОСОБА_4 визнано винним, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.173-2 КУпАП, та призначено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1360 грн. 00 коп.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 204252 від 03.04.2026, ОСОБА_4 31.03.2026 близько 08.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , по відношенню до своєї матері ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображав, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої. За вказані дії постановою Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2026 ОСОБА_4 визнано винним, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та призначено стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1360 грн. 00 коп.

Отже, ОСОБА_4 , будучи особою, яка неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, за ст. 173-2 КУпАП, вчинив умисний злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин:

Так, 13.05.2026 приблизно о 09.00, ОСОБА_4 , знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де діючи умисно, систематично та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер та наслідки своїх протиправних дій і бажаючи їх настання, вчинив психологічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_4 , що виражалося у вигляді словесних образ, які полягали у висловлюваннях на її адресу нецензурної лайки, погрозах застосувати фізичне насильство, що мало на меті подавити волю до супротиву. Внаслідок таких систематичних дій ОСОБА_4 , потерпіла ОСОБА_4 постійно піддається залякуванням, приниженням, психологічним стражданням, перебуває у стані емоційного пригнічення, суттєво погіршилася якість її життя, у неї спостерігається погіршення психологічного самопочуття, зниження самооцінки, втрата позитивних емоцій та жаги до життя.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, а саме домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції) винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив про обставини його вчинення, щиро розкаявся. Підтвердив та не заперечував зазначені вище обставини.

В судове засідання потерпіла ОСОБА_4 не з`явилася, в поданій до суду заяві просила судові засідання проводити без її участі, у зв`язку з робочою зайнятістю. Також не заперечує проти розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Не заперечує проти проведення судового розгляду та судових дебатів відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. Покарання просить призначити на розсуд суду (а.с. 25).

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, вказаних вище, беручи до уваги, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції відсутні, вислухавши думки учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглянув кримінальне провадження у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 , інші учасники справи вірно розуміють зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності їх позицій.

За таких обставин суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення встановлена та доведена у повному обсязі, та кваліфікує його дії за ст. 126-1 КК України, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості про обвинуваченого, обставину, що пом`якшує покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Харкові, громадянином України, має середню спеціальну освіту, не одружений, не працює, раніше судимий:

вироком Київського районного суду м. Харкова від 14.08.2025 за ст. 126-1 КК України до 1 року пробаційного нагляду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України на правлено для проходження програми для кривдників на строк 1 місяць;

вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 за ст. 390-1, ч. 1 ст. 71 КК України до 1 року 1 місяця обмеження волі,

зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26, 27, 29-30, 35-40, 41-43).

Згідно інформаційного листа ДОП ХРУП №1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , характеризується посередньо. За місцем мешкання: АДРЕСА_1 , мешкає разом з матір`ю ОСОБА_4 значний період часу. Скарг від мешканців адміністративної дільниці щодо поведінки ОСОБА_4 не надходило, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності (а.с. 34).

ОСОБА_4 є осудною особою, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 31, 33).

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуді своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розумінні наслідків своїх дій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, обвинувальний акт не містить та в ході судового розгляду судом обставин також не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти життя та здоров`я особи, яке віднесено до нетяжких злочинів, його конкретні обставини та наслідки. Суд також враховує данні про особу винного, зазначені вище, наявність обставини, яка пом`якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Згідно ч. 1 ст. 61 КК України, покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, про які зазначено вище, суд дійшов висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання, передбаченого ст. 126-1 КК України, у виді обмеження волі, в межах санкції ст. 126-1 КК України, оскільки його виправлення неможливе без реального відбуття покарання в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства.

Дійшовши висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 такого покарання саме у виді обмеження волі, на думку суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання. Таке покарання є співмірним скоєному злочину і достатньою мірою буде сприяти меті та цілям кримінального провадження в частині призначення покарання.

При цьому, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, суд дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, тому суд вважає неможливим застосувати до ОСОБА_4 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, і про неможливість призначення покарання з іспитовим строком.

З цих же підстав, дійшовши висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, суд не вбачає підстав щодо призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням положень ст. 69 КК України, оскільки, на думку суду, таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що дають суду підстави до застосування положень ст. 69 КК України для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, у даному кримінальному провадженні відсутні.

Водночас, інший вид покарання, визначений санкцією ст. 126-1 КК України, у виді позбавлення волі, суд вважає занадто суворим.

Згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 14.08.2025 й остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць; строк покарання ухвалено обчислювати з дня прибуття і постановки ОСОБА_4 на облік у виправному центрі (а.с. 41-43).

Оскільки ОСОБА_4 вчинив вказане кримінальне правопорушення, не відбувши іншого покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 за ст. 390-1 КК України у виді обмеження волі, суд призначає йому остаточне покарання у виді обмеження волі у відповідності до положень ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання цим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.02.2026.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з 16.10.2026, тобто з дня ухвалення цього вироку суду.

Згідно довідки №48-23062026/63061 від 29.06.2026, ОСОБА_4 для відбування покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 прибув до ДУ «Хролівський виправний центр (№140)» 25.05.2026 (а.с. 29-30).

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 у строк відбування покарання за цим вироком необхідно зарахувати строк відбування покарання у виді обмеження волі за вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 у ДУ «Хролівський виправний центр (№140)», а саме, з 25.05.2026 по 15.10.2026 включно.

Крім того, враховуючи, що потерпіла є матір`ю ОСОБА_4 , а також характер насильства відповідає критеріям, визначених у ст. ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дане кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних правопорушень, пов`язаних із домашнім насильством.

Статтею 91-1 КК України передбачено обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження програми для кривдників.

Згідно ч. 2 ст. 91-1 КК України, заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.

Відповідно до ч. 3 ст. 91-1 КК України, заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

При визначенні обмежувальних заходів суд враховує, що обвинувачений є сином потерпілої, мешкають за однією адресою.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі, а також обставини справи, зазначені вище, суд вважає наявними правові підстави до застосування до ОСОБА_4 , обмежувального заходу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників, після відбуття ним покарання у виді обмеження волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не застосовувався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 2 (два) місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного цим вироком покарання невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 за ст. 390-1 КК України остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 16.10.2026, тобто з дня ухвалення цього вироку суду.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання за цим вироком строк відбування покарання у виді обмеження волі ОСОБА_4 за вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 у Державній установі «Хролівський виправний центр (№140)», а саме, з 25.05.2026 по 15.10.2026 включно.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці, після відбуття ним покарання у виді обмеження волі за цим вироком.

Контроль за виконанням обмежувального заходу - програми для кривдників, застосованої до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на Департамент у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради.

Зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після відбуття ним покарання у виді обмеження волі за цим вироком, прибути до Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради за адресою: місто Харків, вул. Юлія Чигирина, 7.

Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності заст. 390-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України протягом 30 днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 - в той же строк, але з моменту вручення йому вироком суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1