Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №585/300/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/300/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Євтюшенкова В. І.

Номер провадження 33/816/1511/26Суддя-доповідач Бондар В. Б.

Категорія 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Бондар В. Б. , за участю секретаря судового засідання Кравченко Д.І., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Басана Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Сумах справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює слюсарем у Сумській філії «Газорозподільні мережі України» (в м. Ромни),

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, а провадження у справі закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, а провадження у справі закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 12 грудня 2025 року о 07 год 58 хв у м. Ромнах на перехресті вулиць Київської та Полтавської водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volvo S70 (номерний знак НОМЕР_1 ), не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не надав переваги в русі бригаді швидкої медичної допомоги «Автоспецпром» (номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалася з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та спеціальним звуковим сигналом. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень із завданням матеріальних збитків. Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 2.3 «б» ПДР України та наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 серпня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про внутрішню суперечливість оскаржуваного рішення, оскільки суд першої інстанції одночасно визнав його винним із накладенням стягнення та закрив провадження у справі з підстави, яка виключає можливість накладення будь-якого стягнення.

Апелянт наголошує, що висновок судової інженерно-транспортної експертизи не підтверджує його вини за жодним із досліджених варіантів, а пояснення водія ОСОБА_2 , покладені в основу постанови, є суперечливими та не узгоджуються з об`єктивними вихідними даними. Також звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про закриття провадження за відсутністю складу правопорушення, обмежившись формальним висновком.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Басан Ю.П. доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги та оцінивши наявні докази, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до статей 245, 252, 280 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з частиною 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, однак не обмежений її доводами, якщо під час розгляду буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Під час розгляду справи суд першої інстанції наведених вимог закону повною мірою не дотримався та залишив поза увагою обставини, які мають вирішальне значення для встановлення наявності чи відсутності складу правопорушення.

Як на докази винуватості ОСОБА_1 , суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 574307 від 24 січня 2026 року, довідку про результати перевірки за фактом ДТП, схему місця ДТП та відеозапис із камери спостереження.

Водночас у межах судового розгляду судом першої інстанції було призначено судову інженерно-транспортну експертизу. Згідно з висновком експерта за результатами дослідження двох наданих варіантів, на поставлене судом питання № 3: «Чи мав водій автомобіля марки Volvo S70 ОСОБА_1 технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді?», експерт відповіді надати не зміг.

Таким чином, висновок судової експертизи, а також надані матеріали (схема ДТП, відеозапис) не містять даних про наявність у водія ОСОБА_1 технічної можливості запобігти аварійній ситуації та зіткненню, як і не підтверджують безпосереднього причинного зв`язку між його діями та настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП обов`язковим елементом складу правопорушення є не лише факт порушення правил дорожнього руху чи факт настання ДТП, а й наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням конкретного пункту ПДР України та спричиненими наслідками, а також наявність у водія реальної технічної можливості уникнути зіткнення за конкретної дорожньої обстановки.

Формальне посилання суду на порушення водієм загального обов`язку бути уважним та стежити за дорожньою обстановкою (п. 2.3 «б» ПДР України), за відсутності встановленої технічної можливості запобігти пригоді, є недостатнім для висновку про винуватість особи.

У випадку дорожньо-транспортної події за участю кількох транспортних засобів підлягає з`ясуванню, хто саме з водіїв і якими діями створив небезпечну дорожню обстановку та аварійну ситуацію, чи мав другий учасник з урахуванням часу реакції водія реальну часову та технічну змогу виявити небезпеку та уникнути зіткнення. Аналогічна правова позиція щодо необхідності дослідження технічної можливості уникнути зіткнення та причинного зв`язку викладена у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 585/8/16-к.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до принципів змагальності та диспозитивності суд є органом правосуддя, який здійснює розгляд справи виключно в межах наданих сторонами доказів і не наділений повноваженнями перебирати на себе процесуальні функції сторони обвинувачення щодо ініціативного збору додаткових доказів винуватості особи чи усунення недоліків, допущених уповноваженими органами під час складання матеріалів провадження.

За умови, коли надані матеріали є недостатніми для висновку про наявність у ОСОБА_1 технічної можливості уникнути зіткнення, а процесуальні джерела доказів вичерпані, будь-які сумніви щодо доведеності вини особи підлягають тлумаченню на її користь.

Згідно з частиною 2 статті 62 Конституції України та принципом in dubio pro reo (як складового елемента презумпції невинуватості, зазначеного в Рішенні Конституційного Суду України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019), усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а винуватість має бути доведена поза розумним сумнівом.

Оскільки сукупність наявних у справі доказів не доводить наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Крім того, суд першої інстанції припустився істотного порушення норм матеріального та процесуального права, прийнявши внутрішньо суперечливі та взаємовиключні процесуальні рішення.

Згідно зі статтею 38 КУпАП перебіг строків накладення адміністративного стягнення є імперативною процесуальною перешкодою для подальшого провадження. За приписами пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Системний аналіз зазначених норм свідчить, що факт закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює як визнання особи винуватою з накладенням стягнення, так і застосування до неї заходів державного примусу. Одночасне накладення на особу адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами та закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП є юридично некоректним та порушує базові засади адміністративно-деліктного судочинства.

Керуючись статтями 294, 295 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуБондар В. Б.