Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №749/1006/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Суд: Сновський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №749/1006/26

Суддя: Чигвінцев М. С.

Справа № 749/1006/26

Номер провадження 2/749/647/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22 жовтня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №749/1006/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої заборгованість за Договором №7275726247 від 15.11.2021 у розмірі 21 485,86 грн. та понесені судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що 15 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7275726247, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 17 389,00 грн. строком на 18 місяців та взяла на себе зобов`язання повернути кредит і сплатити передбачені договором платежі.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

17 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір № 171221, відповідно до якого до АТ «ТАСКОМБАНК» відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 7275726247.

У подальшому, 21 грудня 2023 року, між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № НІ/11/13-Ф, відповідно до якого право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 7275726247, відступлено ТОВ «Коллект Центр».

За твердженням позивача, станом на день звернення до суду відповідач заборгованість за кредитним договором не погасила, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з неї заборгованість у загальному розмірі 21 485,86 грн, з яких: 14 441,94 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 1,27 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 7 042,65 грн - заборгованість за комісіями.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 30 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не зявився, при подачі позову просив розглядати справу без його участі, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі № 749/1006/26 відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, 22 жовтня 2026 року судом постановлено ухвалу про здійснення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 15.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник, боржник) укладено кредитний договір № 7275726247 (далі Кредитний договір), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 17 389,00 грн. строком на 18 місяців, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених Кредитним договором та Паспортом споживчого кредиту № 5726247 від 15.11.2021 року, який є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Відповідно до умов Кредитного договору та Паспорту споживчого кредиту, початковий процент становив 7,00 % від суми кредиту (840,00 грн.), щомісячні проценти 2,70 % від суми боргу за договором згідно з графіком платежів. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом визначена у розмірі 25 841,63 грн., реальна річна процентна ставка 84,34 %.

Підписанням Кредитного договору позичальник підтвердила, що ознайомлена з усіма істотними умовами договору, інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6, 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а Кредитний договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» (розміщені на сайті www.kreditmarket.ua, з якими позичальник ознайомилась до укладення договору) складають єдиний кредитний договір.

Графіком платежів (додаток до Кредитного договору та Паспорту кредиту) передбачено 20 щомісячних платежів по 1 435,65 грн. кожен (в тому числі повернення тіла кредиту, річні та щомісячні проценти), а також визначено, що жодні платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника чи третіх осіб (обслуговування заборгованості, комісія за надання кредиту, комісійний збір, розрахунково-касове обслуговування, послуги нотаріуса, оцінювача, страхування тощо) Кредитним договором не передбачені відповідні графи графіку платежів по всіх 20 періодах містять нульові значення. Аналогічно, у Паспорті кредиту в розділі «Платежі за послуги кредитного посередника, що підлягають сплаті позичальником» стоїть прочерк.

Фактичне виконання умов кредитного договору та користування наданими кредитодавцем коштами відповідачем стверджується наявною в матеріалах справи випискою за договором по особовому рахунку відповідача, за якою обліковується заборгованість за договором із урахуванням прихідних та видаткових операцій.

17 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» (клієнт) та АТ «ТАСКОМБАНК» (фактор) укладено договір факторингу № 171221, за умовами якого фактор зобов`язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт - відступити факторові право вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених договором (п. 2.1 Договору). Перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимоги, але не раніше оплати фактором суми фінансування (п. 2.3 Договору). Відповідно до п. 3.1, 3.3 Договору сума фінансування, сплачена фактором, становить 467 336 417,92 грн, а сума боргу, що відступається клієнтом факторові, станом на дату відступлення прав вимоги 512 057 517,95 грн.

Факт та обсяг переходу права вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 до АТ «ТАСКОМБАНК» підтверджується Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 171221 від 17.12.2021 (порядковий номер 19533), згідно з яким станом на дату відступлення прав вимоги заборгованість позичальника за кредитним договором № 7275726247 становила: за тілом кредиту 16 422,65 грн, за відсотками 0,01 грн, за щомісячними відсотками 60,58 грн, а загальна сума боргу 16 483,24 грн; прострочення на дату відступлення відсутнє.

Судом встановлено, що після часткового погашення платежів у січні–лютому 2022 року позичальник подальших платежів за графіком не вносила, у зв`язку з чим, починаючи з 15.06.2022, заборгованість щомісячно переносилась на рахунки простроченої заборгованості, що підтверджується відповідними бухгалтерськими записами у виписці по особових рахунках. 27.06.2023 заборгованість за кредитним договором була списана АТ «ТАСКОМБАНК» за рахунок сформованого резерву на підставі протокольного рішення № 270623 від 27.06.2023 та обліковувалась на позабалансових рахунках банку в сумі 21 485,86 грн (14 441,94 грн - за тілом кредиту, 1,27 грн - за відсотками, 7 042,65 грн за щомісячними процентами).

Так, 21 грудня 2023 року між АТ «ТАСКОМБАНК» (клієнт) та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (фактор) укладено договір факторингу № НІ/11/13-Ф, за умовами якого фактор зобов`язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт - відступити факторові права вимоги за кредитними договорами (п. 2.1 Договору). Перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру прав вимоги, але не раніше оплати фактором суми фінансування (п. 2.3 Договору). Відповідно до п. 3.1, 3.3 Договору сума фінансування становить 571 061,11 грн, а сума боргу, що відступається, станом на дату відступлення прав вимоги 18 421 325,99 грн.

Оплату фактором суми фінансування підтверджено платіжною інструкцією № 0403670000 від 21.12.2023 на суму 571 061,11 грн з призначенням платежу «Оплата лоту згідно договору факторингу № НІ/11/13-Ф від 21.12.2023, без ПДВ».

Факт відступлення права вимоги оформлено Актом прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги за Договором факторингу № НІ/11/13-Ф від 21.12.2023, згідно з яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр прав вимоги у кількості 1979 боржників на загальну суму заборгованості 18 421 325,99 грн, та Актом прийому-передачі інформації згідно з Реєстром прав вимоги в електронному вигляді від 21.12.2023.

Обсяг переданого позивачу права вимоги щодо ОСОБА_1 підтверджується Витягом з Додатку № 1 до Договору факторингу № НІ/11/13-Ф від 21.12.2023 (порядковий номер 1502), відповідно до якого станом на дату відступлення прав вимоги заборгованість позичальника за кредитним договором № 7275726247 становила: за тілом кредиту 14 441,94 грн, за відсотками 1,27 грн, за комісією 7 042,65 грн, пеня/штрафи 0,00 грн, загальна сума боргу 21 485,86 грн. Ці дані узгоджуються з випискою по особових рахунках АТ «ТАСКОМБАНК» за 21.12.2023, згідно з якою здійснено списання з позабалансових рахунків сум 14 441,94 грн, 1,27 грн та 7 042,65 грн у зв`язку з продажем кредиту № 7275726247 за вказаним договором факторингу.

Згідно з Розрахунком заборгованості за кредитним договором № 7275726247 від 15.11.2021, складеним позивачем за період з 21.12.2023 по 14.07.2026, станом на 14.07.2026 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором не погашена та складає 21 485,86 грн, з яких: 14 441,94 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 1,27 грн - заборгованість за відсотками, 7 042,65 грн - заборгованість за комісією (щомісячними процентами за користування кредитом). 3 % річних, інфляційні втрати та пеня/штрафні санкції позивачем не нараховувались та до стягнення не заявлені.

Згідно із ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бутиу кладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1,2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Кредитний договір № 7275726247 від 15.11.2021 укладено у письмовій формі, підписано власноручно позичальником, що відповідає вимогам ст. 207, 1055 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено та досліджено доказами (договори факторингу, акти прийому-передачі реєстрів прав вимоги, витяги з реєстрів/додатків, платіжні документи), що право вимоги за кредитним договором № 7275726247 послідовно та у встановленому законом порядку перейшло від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «ТАСКОМБАНК» (17.12.2021), а від останнього - до позивача, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (21.12.2023), з дотриманням умов договорів факторингу щодо оплати сум фінансування та оформлення відповідних актів і реєстрів, а отже позивач є належним кредитором за вказаним зобов`язанням.

Оскільки судом встановлено, що відповідач, уклавши кредитний договір, взяла на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх використання, проте належним чином цих зобов`язань не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, право вимоги на яку в установленому законом порядку набув позивач, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 441,94 грн та за відсотками в розмірі 1,27 грн.

Позивач, звертаючись із цим позовом, також просить стягнути з відповідача 7 042,65 грн комісії за кредитним договором № 7275726247 від 15.11.2021.

Між тим, як убачається з тексту Кредитного договору та Паспорту споживчого кредиту № 5726247, жодна з умов договору не передбачає стягнення з позичальника комісії. У Графіку платежів, що є невід`ємною частиною Кредитного договору, всі графи, що стосуються платежів за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника чи третіх осіб (комісія за надання кредиту, комісійний збір, обслуговування заборгованості, розрахунково-касове обслуговування тощо), по кожному з 20 періодів користування кредитом містять нульові значення. Аналогічно, у Паспорті споживчого кредиту в розділі щодо платежів за послуги кредитного посередника, що підлягають сплаті позичальником, зазначено прочерк.

З дослідженого судом Розрахунку заборгованості, наданого позивачем, не вбачається, на підставі якого пункту договору підлягає стягненню заборгованість, позначена позивачем як «комісія», а також за які саме послуги здійснено її нарахування.

Суд звертає увагу, що стягнення з позичальника платежу, найменування, розмір та підстави нарахування якого не узгоджуються з умовами укладеного та розкритого споживачу кредитного договору, суперечить вимогам ст. 1048, 1054 ЦК України та ст. 9, 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 7 042,65 грн комісії за кредитним договором № 7275726247 від 15.11.2021 задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв`язку з наведеним суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки належними та допустимими доказами підтверджено факт укладення між відповідачем та первісним кредитором кредитного договору № 7275726247 від 15.11.2021, отримання відповідачем кредитних коштів, виникнення у неї обов`язку щодо їх повернення та наявність невиконаного грошового зобов`язання. При цьому позивачем підтверджено перехід до нього права вимоги за вказаним кредитним договором, а наданий розрахунок заборгованості в частині суми основного боргу та нарахованих процентів відповідачем не спростований.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 14 443,21 грн, яка складається із 14 441,94 грн заборгованості за тілом кредиту та 1,27 грн заборгованості за процентами, нарахованими до моменту відступлення права вимоги.

Разом із тим, позовні вимоги в частині стягнення 7 042,65 грн заборгованості за комісіями задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування та стягнення з відповідача зазначеної суми комісії, зокрема не підтверджено наявності у відповідача обов`язку сплатити таку комісію саме у заявленому до стягнення розмірі. Саме по собі включення відповідної суми до розрахунку заборгованості не є достатнім доказом існування у відповідача обов`язку щодо її сплати. За таких обставин вимога про стягнення 7 042,65 грн комісії є недоведеною, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача належить стягнути 14 443,21 грн заборгованості за кредитним договором, а в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 7 042,65 грн заборгованості за комісіями - відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено на суму 14 443,21 грн, що становить 67,23 % від заявлених вимог у розмірі 21 485,86 грн, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позову, а саме у розмірі 1 789,93 грн.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Як встановлено судом, 01.07.2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024, відповідно до умов якого адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги, зокрема: надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Згідно з п. 4.1 вказаного договору, вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору.

Відповідно до Заявки на надання юридичної допомоги № 1456 від 01.06.2026 року та витягу з Акту № 23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026 року, сторони погодили надання правових послуг, у відповідності до заявок про надання юридичної допомоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , у виді усної консультації - 2 год., вартість - 2 000 грн., ціна - 4 000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 3 год., вартість - 3 000 грн., ціна - 9 000 грн.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 13 000 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 7 000 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 10561 ЦК України, ст. ст. 81, 141, 259, 263,264, 265, 268, 273, 274, 275, 279-289, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Кредитним договором № 7275726247 від 15.11.2021 у загальному розмірі 14 443 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок три) грн 21 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) судовий збір у розмірі 1 789 (одна тисяча сімсот вісімдесят дев`ять) грн 93 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926) витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновського районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев

Оригінал: reyestr.court.gov.ua