Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №766/3293/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

Суд: Херсонський міський суд Херсонської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №766/3293/26

Суддя: Хайдарова І. О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/3293/26

Пров. №2/766/8785/26

21 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Хайдарової І.О.,

секретар судового засідання Валігурський Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача.

16 березня 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №2024387313_CARD від 18.06.2019 року в розмірі 85348,81 грн та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 18.06.2019 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2024387313_CARD, за яким остання отримала кредит. 15.03.2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №15/03/24, за яким до ТОВ «Діджи Фінанс» перейло право вимоги за кредитним договором №2024387313_CARD від 18.06.2019 року до ОСОБА_1 .

Оскільки відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, заборгованість не погасила, позивач змушений звернутися до суду з позовом.

ІІ. Виклад позиції відповідача.

12.06.2026 року представником відповідачки через Електронний суд подано відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, а в разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову застосувати наслідки спливу строку позовної давності. В обґрунтування відзиву вказав, що між АТ «ОТП Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір №2024387313_CARD про надання споживчого кредиту на придбання пральної машинки. На виконання своїх зобов`язань, відповідачка вносила платежі на рахунок банку, що слідує із виписки по особовому рахунку, наданому позивачем. Банк жодних претензій щодо неналежного виконання відповідачкою умов споживчого кредиту (тіло кредиту 9349,00 грн.) не пред`являв. Окремо від споживчого кредиту, до картки, що обслуговувала кредитний договір, була автоматично підключена кредитна лінія (овердрафт) у початковому розмірі 1 500,00 грн. Умови цієї кредитної лінії були викладені в Інформаційному листку та підпорядковані Тарифам Банку, які періодично переглядалися Банком в односторонньому порядку. Відповідачка фактично користувалася карткою з червня 2019 року до 24 лютого 2022 року. З 24.02.2022 користування карткою припинилось у зв`язку з початком повномасштабного збройного нападу російської федерації на Україну, а з квітня-травня 2022 року м. Гола Пристань Херсонської області (зареєстроване місце проживання Відповідачки) знаходиться під тимчасовою окупацією. Внаслідок цих обставин Відповідачка була позбавлена будь якої об`єктивної можливості здійснювати платежі, отримувати поштову кореспонденцію та користуватися банківськими послугами АТ «ОТП БАНК». Наголошував на тому, що розмір тіла кредиту, заявлений до стягнення (45 000,00 грн), не відповідає умовам Кредитного договору № 2024387313_CARD, згідно з яким загальний розмір Кредиту становив 9 349,00 грн. Жодних додаткових кредитних договорів про збільшення тіла кредиту до 45 000,00 грн між Відповідачкою та АТ «ОТП БАНК» не укладалось. Сума 45 000,00 грн з`явилась у Виписці по особовому рахунку виключно як технічна проводка «Collection» від 04.03.2024, здійснена банком в односторонньому порядку безпосередньо перед продажем боргу за Договором факторингу від 15.03.2024. Жодного правового та документального обґрунтування цієї суми Позивач не надає. Згідно Виписки з рахунка приватного клієнта №2024387313_CARD, Розрахунковий період: з 18.06.2019 по 15.03.2024 кінцевий розрахунок складає 9437,92 грн, при цьому кінцева заборгованість зі сплати комісійних та відсотків 0,00 грн, залишок основного рахунку на кінець розрахункового періоду (15.03.2024)– 0,00 грн. Таким чином, на момент укладення Договору факторингу (15.03.2024) на рахунку Відповідачки взагалі не було заборгованості та залишку. Позивачем в обґрунтування суми тіла кредиту в 45 000 грн не надано: первинних розрахункових документів, з яких би вбачалось, яким чином з первісного кредиту в розмірі 9 349,00 грн (або навіть з можливого ліміту кредитної лінії) утворилась заборгованість саме у розмірі 45 000,00 грн; документів про підвищення кредитного ліміту по картці до розміру, що дозволяв би сформувати заборгованість у 45 000,00 грн; документів, які б підтверджували згоду Відповідачки на зміну істотних умов Кредитного договору. Вказує, що проценти нараховувались поза межами строку кредитування. Крім того, відповідачка не була повідомлена про відступлення права вимоги. Заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки вважає їх неспівмірними зі складністю справи. Заявив про застосування строків позовної давності, з огляду на те, що кінцева дата повернення кредиту 18.06.2021 року, а позов поданий 13.03.2026 року, майже через 5 років після спливу строку договору.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

12.06.2026 року представником відповідачки через Електронний суд подано відзив на позовну заяву.

17.06.2026 року представником позивача через Електронний суд подано відповідь на відзив, у якому, зокрема, вказав, що фактично доводи відзиву зводяться до припущення, що оскільки вартість придбаного за рахунок кредиту товару становила 9 999 грн, то заборгованість не могла становити 45 000 грн. Однак такий висновок не враховує правову природу укладеного сторонами договору, який передбачав не лише фінансування придбання товару, а й функціонування відновлювальної кредитної лінії з можливістю багаторазового використання кредитних коштів у межах встановленого ліміту. Відповідачем не надано жодного альтернативного розрахунку заборгованості, не зазначено конкретних помилок у розрахунку, тощо. Посилання відповідача на відсутність доказів повідомлення про відступлення права вимоги не впливає на наявність у позивача права вимоги до відповідача. Сам факт неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє зобов`язання та не звільняє боржника від обов`язку повернення кредитної заборгованості. Представник відповідача помилково ототожнює дату укладення кредитного договору або дату закінчення строку його дії з моментом початку перебігу позовної давності, що суперечить положенням статті 261 ЦК України та усталеній судовій практиці. Як убачається з матеріалів справи, відповідач після укладення кредитного договору користувався кредитними коштами, здійснював операції за картковим рахунком та частково погашав заборгованість, що підтверджується випискою з рахунку та розрахунком заборгованості, наданими позивачем. При цьому перебіг позовної давності у спірних правовідносинах пов`язується саме з моментом припинення належного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо погашення заборгованості, а не з датою укладення кредитного договору.

24.06.2026 року представником відповідачки через Електронний суд подано заперечення (на відповідь на відзив).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову просив проводити розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини не явки суд не повідомляла, в матеріалах справи наявний відзив.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

18 червня 2019 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2024387313 та заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024387313_CARD, за якою ОСОБА_1 просила відкрити поточний (картковий) рахунок в гривні та видати платіжну картку, на підставі якого отримала кредит.

За умовами паспорту споживчого кредиту, кредитний ліміт встановлений в розмірі 1500,00 грн. (з можливістю збільшення відповідно до кредитного договору), строк дії 36 місяців з правом пролонгації, річна процентна ставка 0,01%, що діє протягом пільгового періоду до 55 днів. 5% (в місяць) процентна ставка, яка діє після закінчення пільгового періоду. Тривалість пільгового періоду може коливатись від 52 до 55 днів, залежно від кількості календарних днів у місяцях, протягом яких він діє.

Відповідно до копії розписки ОСОБА_1 , остання 18.06.2019 року отримала картку НОМЕР_2 , терміном дії 03/22.

З копії рахунку-фактури №СФХSB-0000003797 від 18.06.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 придбано товар у ТОВ «Комфі Трейд» - пральну машинку LG FH0B8ND1 вартістю 9299,00 грн, ПП Comfy Assast Карти зі строком дії 7 місяців вартістю 700,00 грн, загальна вартість 9999,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2024387313_CARD від 18.06.2019 року, заборгованість складає 85348,81 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 45000,00 грн, заборгованості за відсотками 40348,81 грн.

15 березня 2024 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №15/03/24, за яким до ТОВ «Діджи Фінанс" перейшло право вимоги до боржників, викладених у Реєстрі боржників.

Згідно копії витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №15/03/24 від 15.03.2024 р., до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2024387313_CARD від 18.06.2019 року в розмірі 85348,81 грн.

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З виписки по рахунку № НОМЕР_3 _CARD ОСОБА_1 за період з 18.06.2019 року по 15.03.2024 року вбачається, що відповідачка активно користувалася карткою, здійснювала придбання товарів, оплату послуг, зняття готівки тощо. В останнє 24.02.2022 року придбано товар в розмірі 577,00 грн. Крім того, з вказаної виписки встановлено, що після 24.02.2022 року відсутні відомості АТ «ОТП Банк» про нарахування будь-яких відсотків, пені тощо.

Згідно вказаної виписки встановлено, що відповідачкою вносились кошти на погашення заборгованості, а саме в загальному розмірі 87918,00 грн, витрачено 97355,92 грн., різниця боргу складає 9437,92 грн, що і зазначено у вказаній виписці «всього по картці -9437,92 грн». Згідно розділу виписки «внутрішньобанківські операції за рахунком», у вказаному розділі містяться відомості про нарахування відсотків, перенесення кредиту, погашення кредиту тощо. Відсотки за користування кредитом нараховувались до 04.03.2024 року включно та зазначено 04.03.2024 року Collection 45000,00 грн, -40223,81 грн, всього по внутрішніх операціях 9437,92 грн.

Тобто, фактичною сумою тіла кредиту є 9437,92 грн, що є різницею між використаними кредитними коштами відповідачкою та внесеними нею оплатами на погашення заборгованості. Позивачем не надано суду доказів отримання, використання та залишку відповідачкою тіла кредиту в заявленому ним розмірі 45000,00 грн. Зазначення у виписці по рахунку внутрішньобанківських операцій 04.03.2024 року Collection 45000,00 грн протирічить вказаній виписці у розділі Фінансові транзакції за рахунком.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача тіла кредиту в розмірі 9437,92 грн.

Щодо відсотків.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, пункти 53,53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Нарахування первісним кредитором відповідачу за вищезазначеним договором відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору 18.06.2021 року є безпідставним.

Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вимог про стягнення інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

З виписки по рахунку, а саме внутрішньобанківських операцій за рахунком за період з 30.07.2019 року по 15.06.2021 року банком нараховано відсотків в загальному розмірі 20723,45 грн, які і підлягають стягненню з відповідачки, оскільки нараховані в межах строку дії кредитного договору. Крім того, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків в період з 19.06.2021 року по 19.02.2022 року включно в розмірі 11914,37 грн, з огляду на користування відповідачкою карткою до 24.02.2022 року включно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача відсотки в розмірі 32637,82 грн.

Щодо заперечень сторони відповідачки про неповідомлення про відступлення права вимоги.

Щодо інших заперечень відповідача, зокрема щодо відступлення прав вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі N 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі N 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі N 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі N 5026/886/2012 тощо).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Статтею 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі N 2-2035/11 (провадження N 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі N 6-979цс15.

Так за Договором факторингу №15/03/24 від 15.03.2024 року позивач отримав право вимоги за кредитним договором 2024387313_CARD, укладеним із ОСОБА_1 .

Факт переходу права вимоги позивача саме до відповідачки підтверджується реєстром боржників, який містить відомості та обсяг необхідних відомостей, таких як анкетні дані відповідача, номер договору, суму заборгованості, який дає можливість належним чином підтвердити набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 а не повідомлення її про відступлення права вимоги не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Щодо заяви відповідачки про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом із виписки по рахунку ОСОБА_1 встановлено, що відповідачкою 24.02.2022 року була остання транзакція, а саме розрахунок карткою в магазині в розмірі 577,00 грн, а з позовом до суду банк звернувся через Електронний суд 16.03.2026 року.

В той же час, пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі №903/602/24 (провадження №12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року, №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року, №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року, №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року, №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року, №№58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2023 року, №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року, №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року, №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року, №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року, №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 травня 2024 року, №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року, №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28 жовтня 2024 року, №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 січня 2025 року, в подільшому неодноразово продовжувався і діє станом на день розгляду справи в суді.

З огляду на викладене, судом враховано норми законодавства щодо запровадження карантинних обмежень, щодо COVID-19, а саме зупинення обчислення строків позовної давності, а також враховуючи введення у країн воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022, який у подальшому продовжувався та діє на час розгляду справи та дійшов висновку щодо неможливості застосування строків позовної давності, які були зупинені.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості в загальному розмірі 42075,74 грн, з яких тіло кредиту 9437,92 грн, відсотки 32637,82 грн.

VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VІI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам. Позивач звернувся з позовом про стягнення 85348,81 грн, задоволено позов в сумі 42075,74 грн, що складає 49,29%, а тому з відповідачки підлягають стягненню судові витрати у вигляді оплаченого судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1312,30 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу до позову додано договір №42649746 про надання правової допомоги укладений 01.07.2025 р. між ТОВ "Діджи Фінанс" та адвокатом Білецьким Б.М., додаткову угоду 2024387313_CARD до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.07.2025 р., укладену 28.11.2025 р., детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Білецьким Б.М., від 27.11.2025 р., за яким розмір витрат склав 7 тис. грн.; акт надання послуг №2024387313_CARD на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.11.2025 року

З урахуванням приписів п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, часткового задоволення позову в розмірі 49,29%, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3450,30 грн., що складає 49,29% від задоволеної частини позову.

Керуючись ст. 207, 526, 530, 626, 628, 633, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) заборгованість за кредитним договором 2024387313_CARD від 18.06.2019 року в розмірі 42075,74 грн (сорок дві тисячі сімдесят п`ять гривень сімдесят чотири копійки).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1312,30 грн. (одна тисяча триста дванадцять гривень тридцять копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3450,30 грн. (три тисячі чотириста п`ятдесят гривень тридцять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення в повному обсязі складено 21.10.2026 року.

СуддяІ. О. Хайдарова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua