Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №591/12305/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/12305/26 Провадження № 3/591/2917/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м.Суми

Зарічний районний суд міста Суми у складі головуючого судді Косар А. І., за участю ОСОБА_1 у статусі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Суми розглянув справу про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Вила - Ярузькі Вінницької області, громадянство: України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце роботи, посада: командир взводу технічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання: головний сержант; зі слів до адміністративної відповідальності не притягувався,

за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП)

і установив:

У жовтні 2026 року від командира НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 в провадження Зарічного районного суду міста Суми надійшов протокол серії А4689 № 001 про військове адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП від 18 жовтня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якого: командир взводу технічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_1 неналежно поставився до виконання обов?язків військової служби.

Так, 17.10.2026 заступником командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_3 шляхом зачитування було доведено бойове розпорядження командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 N?06/10/17/3*** від 17.10.2026 в присутності свідка головного сержанта 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_4 щодо необхідності, з метою виконання завдань із протиповітряного прикриття ділянки логістичного шляху від ударів з повітря FPV-дронів, провести додатковий відбір особового складу та визначити одного військовослужбовця для проведення ротації та надати доповідь на КСП 3 механізованого батальйону установленим порядком до 15:00 17.10.2026.

Однак головний сержант ОСОБА_1 , будучи відповідальним за виконання розпорядження в межах покладених на нього службових обов?язків, не забезпечив проведення додаткового відбору особового складу та визначення одного військовослужбовця для проведення ротації у встановлений строк, чим не виконав покладені на нього службові обов?язки.

Дані факти призвели до несвоєчасного виконання заходів з організації ротації особового складу та тим самим знехтував вимогами ст.11, 16,119,120 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, не визначив військовослужбовця для проведення ротації особового складу, недбало поставився до виконання покладених службових обов`язків військової служби в умовах особливого періоду (воєнного стану), що призвело до несвоєчасного виконання заходів з ротації особового складу, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не погодився з обставинами, викладеними у протоколі та суду пояснив, що 17.10.2026 йому було доведено бойове розпорядження №?06/10/17/3 щодо відбору особового складу та визначення одного військовослужбовця для проведення ротації на позиції у населеному пункті ОСОБА_5 . Ним були проведенні необхідні дії. Після доведення наказу особовому складу від них усіх була відмова вийти на позицію, про що він доповів начальнику штаба. Свою відмову вони аргументували станом здоров?я, а так, як ОСОБА_5 знаходиться у зоні бойових дій, у першій лінії оборони, то за висновками ВЛК, вони там знаходитись не можуть. Усі військовослужбовці пройшли військово-лікарську комісію і мають висновок: придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, ТЦК та СП, установах, організаціях, навчальних закладах, тобто усі вони мають при собі висновки ВЛК про те що є обмежено придатними до військової служби. Зазначив, що від незалежних від нього обставин (військовослужбовці є обмежено придатними до військової служби) належним чином не виконав бойове розпорядження, про стан здоровя підлеглих йому військовослужбовців керівництву військової частини було відомо, тому не вважає у своїх діях складу правопорушення, про яке йдеться у протоколі про військове адміністративне правопорушення, просить провадження у справі закрити.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, всупереч з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому був неодноразово продовжений і діяв на вказані дати.

Абз.12-13 ст. 1 ЗУ «Про оборону України» № 9 передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до стст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У фабулі складеного протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутня інформація про те в чому саме виразилось неналежне виконання ним своїх службових обов`язків або будь-яка бездіяльність у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які настали чи могли настати, в результаті цього. Особа, яка складала протокол обмежилася переліком нормативних актів, які передбачають функціональні обов`язки ОСОБА_6 при цьому належних та допустимих доказів про їх неналежне виконання до протоколу не додано.

Положення ч. 2 ст. 172-15 КУпАП має бланкетний характер, оскільки його диспозиція не містить складу правопорушення, а відсилає до закону (нормативно-правових актів), що регулюють правовідносини у сфері військової служби, зокрема щодо функціональних обов`язків особи, яка притягається до відповідальності, невиконання (неналежне виконання) яких має складати склад зазначеного адміністративного правопорушення.

З комплексного аналізу наведених норм можливо дійти висновку, що у випадку притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.172-15 КУпАП суть адміністративного правопорушення має бути викладена таким чином, щоб особа, яка притягується до адміністративної відповідальності розуміла, в чому саме полягає її недбале ставлення до військової служби, з зазначенням конкретної дії чи бездіяльності, яка порушує порядок проходження військової служби, визначений Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» або, відповідно до ч.4 ст.2 вказаного Закону, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Несумлінне ставлення службової особи до своїх службових обов`язків, передусім, характеризує поведінку (дію або бездіяльність) при недбалості. Вона означає, що за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином (неякісне, неточно, неповно, поверхнево, несвоєчасно тощо) або взагалі не виконує службові обов`язки, які входять до її компетенції. Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Отже, для об`єктивної сторони недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи; б) коло службових обов`язків, покладених на неї цим актом у встановленому порядку; в) яким способом і які конкретні дії суб`єкт повинен був здійснити за даних обставин; г) чи мав він реальну можливість виконати ці дії; д) в чому виразилися допущені ним порушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що в умовах особливого періоду не забезпечено проведення додаткового відбору особового складу та визначення одного військовослужбовця для проведення ротації у встановлений строк, що призвело до несвоєчасного виконання заходів з організації ротації особового складу.

В ході перевірки було встановлено, що причетним до правопорушення є Командир взводу технічного забезпечення 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 головний сержант ОСОБА_1 .

Матеріалами справи встановлено, що викладення обставин діяння в протоколі не відображає всіх ознак правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, так як в ньому не вказано, у чому конкретно полягало недбале ставлення ОСОБА_6 до військової служби та які дії останнього призвели до до несвоєчасного виконання заходів з організації ротації особового складу. Тобто, протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей, які б розкривали суть недбалого ставлення ОСОБА_6 до військової служби, а саме: у чому саме полягає недбале ставлення до військової служби, які саме обов`язки були неналежно виконані за конкретних обставин справи. Протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи.

Таким чином, доходжу до наступних висновків.

Протокол про військове адміністративне правопорушення, складений стосовно ОСОБА_1 , не містить даних, які вказують на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, зокрема не зазначено обставин, які б свідчили про його службову недбалість, які дії він зобов`язаний був вчинити та у який спосіб, невиконання яких ставиться йому у провину.

В протоколі також відсутнє посилання, до яких саме обов`язків військової служби недбало поставився ОСОБА_1 , якими нормами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України або іншими нормативно-правовими актами вони визначені, які йому були визначені статутом, посадовою інструкцією.

Однак протокол серії А4689 № 001 про військове адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП від 18 жовтня 2026 року стосовно ОСОБА_1 містить не посилання на конкретну норму нормативно-правового акта (функціональних обов`язків) або обов`язку військової служби, порушення яких, на думку уповноваженої особи військової частини, допустив ОСОБА_1 , а містить перерахування статей нормативно-правових актів, які носять загальних характер, без надання належної правової кваліфікації, у чому саме полягає порушення ОСОБА_1 будь-якого із зазначених приписів.

Перерахування загальних статей законів, без конкретизації, до якого зі службових обов`язків допущено недбале ставлення, що складає об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, порушує принцип верховенства права, правової визначеності, законності, охорони прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_1 як військовослужбовця і громадянина України, не направлене на запобігання правопорушенням, вихованню громадян, що є завданням ст. 1 КУпАП.

Ураховуючи вищевикладене, протокол серії А4689 № 001 про військове адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП від 18 жовтня 2026 року стосовно ОСОБА_1 не містить інформації про об`єктивну сторону дій (бездіяльності) ОСОБА_1 , який саме обов`язок, закріплений функціональними обов`язкам, він порушив, у чому полягає недбале ставлення до такого обов`язку.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 172-15 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами по справі.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Суд, керуючись стст. 247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя А. І. Косар