Вирок від 21 жовтня 2026 р. у справі №519/1249/26 — Південний міський суд Одеської області

Справа № 519/1249/26

1-кп/519/78/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , на стадії судового розгляду кримінального провадження розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадженні №12026161200000336 від 03.06.2026 року

відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Арциз, Одеської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 10 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого 10.04.2026 року Південним міським судом Одеської області за ч. 1 ст. 309 КК України до одного року пробаційного нагляду;

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового розгляду кримінального провадження, -

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1. ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 10 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», будучи раніше засудженим за вироком Південного міського суду Одеської області від 10.04.2026, що набрав законної сили 12.05.2026, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, не пізніше 02 червня 2026 року, перебуваючи поблизу пожежної станції в межах міста Південне Одеської області, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, придбав, шляхом знахідки, для власного вживання без мети збуту прозорий полімерний пакет з кристалічною речовиною білого кольору з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено – PVP.

2.Надалі, ОСОБА_3 діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою незаконного придбання та подальшого незаконного зберігання, без мети збуту, особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – PVP, у порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, з подальшими внесеними до нього змінами та доповненням, який забороняє на території України діяльність, пов`язану з наркотичними засобами, які внесені до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних, психотропних речовин і прекурсорів», поклав до кишені бриджів одягнених на ньому, один прозорий полімерний пакет з кристалічною речовиною, що є з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено – PVP, тим самим, незаконно придбав та зберігав без мети збуту, вказану особливо небезпечну психотропну речовину.

3.02 червня 2026 року приблизно о 17 годині 15 хвилин, ОСОБА_3 , проходячи поблизу буд. № 18 по проспекту Миру у місті Південне Одеського району Одеської області був зупинений співробітниками поліції, котрими за результатами проведення огляду місця події, що проводився з 18 годин 04 хвилин по 18 годину 11 хвилини, у останнього виявлено та вилучено один полімерний пакет з кристалічною речовиною, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP з кількісним вмістом 0,643г, що є більше ніж невеликий розмір та не перевищує великий розмір, передбачений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 1 серпня 2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу».

4.Таким чином, ОСОБА_3 , вчинив незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

5.В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, фактичні обставини справи не оспорював, а також підтвердив встановлені обставини справи.

6.Так, обвинувачений ОСОБА_3 пояснив суду, що 02 червня 2026 року, перебуваючи поблизу пожежної станції в межах міста Південне Одеської області знайшов пакет з кристалічною речовиною білого кольору PVP, поклав до кишені бриджів одягнених на ньому. Вказану речовину у нього в вилучили співробітники поліції 02 червня 2026 року приблизно о 17 годині 15 хвилин, поблизу буд. № 18 по проспекту Миру у місті Південне Одеського району Одеської області. Вказану психотропну речовину придбав для власного вживання без мети збуту. Шкодує, що так сталося.

7.Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

8.Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

9.Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена повністю.

10.Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у незаконному придбанні, зберіганні психотропних речовин без мети збуту, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст.309 КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

11.Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого – щире каяття.

12.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого – не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

13.Суд зауважує, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

14.У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

15.На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

16.Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

17.Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

18.Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

19.Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

20.Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

21.Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.

22.Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, характер діяння, обстановку, спосіб, місце і час вчинення кримінального правопорушення, форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети, особу обвинуваченого, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має середню спеціальну освіту, перебуває на військовій службі у А0666, позитивно характеризується за місцем проживання.

23.Згідно досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній, тому на думку органу пробації виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі.

24.Беручи до уваги вказані обставини, а також те, що після ухвалення вироку Південного міського суду Одеської області від 10.04.2026 обвинувачений належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став, не відбув покарання за попереднім вироком, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нового кримінального правопорушення.

25.Прокурор у судових дебатах просила застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік. Проте, підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

26.Крім того, вироком Південного міського суду Одеської області від 10.04.2026 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.

27.За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, оскільки дане кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив після постановлення вироку Південним міським судом Одеської області від 10.04.2026.

28.Частиною 1 статті 58 КК України передбачено, що покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

29.Відповідно до положень ч. 2 ст. 58 КК України із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

30.Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 14 Кримінально-виконавчого кодексу України, військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за кримінальні проступки, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

31.При цьому суд враховує обставини справи, особу обвинуваченого, який характеризується задовільно, є військовослужбовцем, на час розгляду справи проходить службу у зоні активних бойових дій, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, у вчиненому щиро кається, жалкує про вчинене та завіряє суд, що подібне більше не повториться.

32.Суд вважає, що з огляду на продовження воєнного стану в Україні, високої необхідності держави у забезпеченні захисту її громадян, саме таке покарання надасть можливість обвинуваченому продовжувати проходити військову службу, та шляхом відрахування в дохід держави частини його грошового забезпечення принести більшу суспільну користь.

33.На думку суду, саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

34.Тому, суд приходить до висновку, що вище викладені обставини дають підстави у порядку ст. 58 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 замість покарання у виді позбавлення волі призначити покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців із відрахуванням 15 відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

35.Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

36.Запобіжний захід обвинуваченому, враховуючи вид та розмір покарання, не обирати.

37.Жодних цивільно-правових вимог у вказаному кримінальному провадженні не заявлено.

38.Відповідно до ст. 126 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів та проведення експертизи.

39.На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

40.Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

41.На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Південного міського суду Одеської області від 10.04.2026, перевівши менш суворий вид покарання в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду, та призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

42.На підставі ст. 58 Кримінального кодексу України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , замість покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць призначити покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць із відрахуванням 15 відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.

43.Початок строку відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців рахувати з дня, з якого фактично розпочато відрахування із суми грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 .

44.Під час відбування цього покарання засуджений ОСОБА_3 не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

45.Контроль за виконанням вироку покласти на керівника військової частини НОМЕР_1 .

46.Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання цим вироком законної сили не обирати.

47.Речовий доказ PVP у кристалічних речовинах становить масою 0,643г.,знищити.

48.Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати за проведення експертизи за експертною спеціальністю 8.6 у сумі 5776,32 (п`ять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 32 коп.

49.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

50.Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана через суд, який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

51.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Південного міського суду

Одеської області ОСОБА_1