Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №396/526/26 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/526/26

Провадження № 2/396/819/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді: Цесельської О.С.,

за участю секретаря судового засідання: Трохимчук Я.О.,

представника позивача: Біжко Ю.О.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Новоукраїнка, в режимі відеоконференції, цивільну справу №396/526/26 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє - адвокат Біжко Юлія Олександрівна, до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Біжко Ю.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.09.2023 р. між сторонами було укладено Договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коберником А.М. за реєстровим №1662, за умовами якого позивач передав відповідачу у готівковій формі грошові кошти в сумі 280 000,00 грн. зі строком повернення до 15.04.2025 р.. Окрім обов`язку повернути всю суму протягом 24 годин після настання вказаної дати, сторони погодили щомісячне повернення позики частинами у розмірі 15 000,00 грн до 15 числа кожного місяця включно, а також визначили пеню у розмірі 2% від суми позики за порушення строку її повернення. Позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договірних зобов`язань та від спілкування з позикодавцем, і станом на дату звернення до суду отримані кошти в повному обсязі не повернув. Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 280 000,00 грн., а також покласти на нього судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 240,00 грн. та орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн..

Ухвалою суду від 23.03.2026 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.06.2026 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

11.09.2026 р. від представника позивача – адвоката Біжко Ю.О. надійшло клопотання, в якому вона просить долучити до матеріалів цивільної справи оригінал договору позики грошових коштів від 19.09.2023 р., посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коберником А.М., зареєстрованого в реєстрі за №1662.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак 12.05.2026 р. через канцелярію суду надав заяву з проханням відкласти розгляд справи. Вказав, що фактично проживає в місті Києві та про наявність судового процесу дізнався нещодавно, тому просить надати йому додатковий час для підготовки та подання відзиву на позовну заяву.

Суд, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача на захист та надання відзиву, відкладав розгляд справи. Проте, станом на 14.10.2026 року жодних відзивів на позовну заяву, заперечень або будь-яких інших клопотань від відповідача чи його представника на адресу суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач упродовж тривалого часу (понад п`ять місяців) так і не скористався своїм правом на надання відзиву, суд розцінює таку поведінку як затягування розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно договору позики грошових коштів від 19.09.2023 р., укладеного між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який оформлений розпискою, позикодавець передав, а позичальник отримав грошові кошти у сумі 280 000,00 грн.. сторони погодили щомісячне повернення позики частинами у розмірі 15 000,00 грн до 15 числа кожного місяця включно, а також визначили пеню у розмірі 2% від суми позики за порушення строку її повернення.

У правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в Постанові ВСУ від 02.07.2014 року № 6-79цс14, визначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Обставина добровільного та власноручного написання розписки відповідачем не оспорюється, що не підлягає доказуванню відповідно до ст. 81 ЦПК України.

З наведеного суд дійшов висновку, що розписка була написана відповідачем для підтвердження факту отримання ним грошової суми в борг та фактично укладення договору позики.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, 11.11.2015 року в справі № 6-1967цс15.

З наявної в матеріалах справи оригіналу розписки від 19.09.2023 року вбачається, що строк позики розпочинається з моменту підписання розписки.

Отже, вказана розписка містить в собі інформацію щодо отримання позичальником коштів в борг та зобов`язання щодо повернення боргу у визначений строк - 15.04.2025 року.

Статтею 545 ЦК України врегульовано питання щодо підтвердження виконання зобов`язання, зокрема передбачено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Ці обставини, з урахуванням вимог ст. 545 ЦК України, свідчать про невиконання відповідачем боргового зобов`язання перед позивачем.

Отже, визначено у ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, після настання визначених сторонами дати, відповідач грошові кошти у повному обсязі позивачу у визначений борговим документом строк не повернув, отже свого обов`язку щодо виконання боргових зобов`язань не виконав.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлені строки і боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач належними та допустимими доказами не спростував факт отримання коштів та не надав суду доказів їх повернення, суд доходить висновку, що права позивача є порушеними та підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 280 000,00 грн..

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає повному задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 800,00 грн.. Попередньо заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. будуть розподілені судом після надання відповідних доказів у строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 44, 81, 141, 178, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) суму боргу за розпискою від 19.09.2023 року у розмірі 280 000,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 240,00 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішення суду складено 16.10.2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська