Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №515/1423/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Суд: Татарбунарський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №515/1423/26

Суддя: Дем'янова О. А.

Справа № 515/1423/26

Провадження № 2/515/2167/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Дем`янової О.А.,

за участю секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Татарбунари у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

30 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 30 січня 2018 року Татарбунарським районним судом Одеської області ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 жовтня 2017 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 та 06 квітня 2018 року видано виконавчий лист №515/1559/17.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем виконавчого листа №515/1559/17 за ним утворилася заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки, яка згідно з розрахунком Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції у по ВП №58122065, складає 192724 грн 50 коп.

У зв`язку невиконанням відповідачем своїх аліментних зобов`язань просить стягнути з ОСОБА_2 пеню, розраховану за формулою:заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. Сума розрахованої за такою формулою пені за прострочення сплати аліментів складає 1714646 грн 76 коп та перевищує розмір заборгованості зі сплати аліментів, просила стягнути з відповідача пеню у відповідності до вимог ст. 196 СК України, тобто у розмірі не більшому, ніж 100% заборгованості, а саме у сумі 192724,50 грн.

Також, вказала, що їхній доньці ОСОБА_3 встановлено діагноз "міопія середнього ступеню", дитина має проблеми з зубами та неврологічні проблеми, тому за період з 17.07.2019 року на лікування та обстеження дитини позивачкою було витрачено 100096,00 грн.

Матеріальне становище відповідача дозволяє в повній мірі надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, так як він працює неофіційно, на утриманні інших осіб не має, між тим добровільно приймати участь у додаткових витратах на лікування дитини відповідач відмовляється.

Тому просить стягнути з відповідача на її користь половину вартості понесених додаткових витрат, пов`язаних з лікуванням дитини у розмірі 50048,00 грн.

Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2026 року справу передано судді Дем`яновій О.А.

Інформація від ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, витребувана у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, надійшла до суду 06 серпня 2026 року. Згідно із вказаною інформацією зареєстрованою адресою проживання відповідача є: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської від 06 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Роз`яснено, що відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву, позивач - має право підготувати відповідь на відзиви, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити відповідачу та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи, а відповідач має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом.

26 серпня 2026 року позивачка подала до суду клопотання про доручення матеріалів справи із додатком на 18 арк.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської від 15 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

Позивачка подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність, вимоги підтримала та просила їх задовольнити, у разі неявки відповідача, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

У жовтні 2026 року до суду повернулась поштова кореспонденція, яка направлялась судом ОСОБА_2 (копія ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 серпня 2026 року) з відміткою поштової служби «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Повернення поштової кореспонденції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», є належним повідомленням учасника справи (постанова Верховного Суду від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19 та від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Крім того, ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи 01.10.2026 року та 22.10.2026 року повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи та приймаючи до уваги практику Верховного Суду, щодо питання оповіщення учасника справи про розгляд справи, вважає, що відповідач у цій справі є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Своїм правом подачі відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про розгляд справи, заяв, клопотань суду не надіслав.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Керуючись статтею 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Одесі народилася ОСОБА_3 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис №1789 та 18 лютого 2016 року видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Батьками дитини згідно із вказаним свідоцтвом про народження є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою виконавчого комітету Татарбунарської міської ради №143 від 29.06.2026 донька позивачки ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні, мати здійснює догляд за дитиною (а.с.19).

06 квітня 2018 року Татарбунарським районним судом Одеської області за рішенням у справі №515/1559/17 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10 жовтня 2017 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

23 січня 2019 року державний виконавець Березівського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нерубащенко А.В. за вищевказаним виконавчим листом відкрив виконавче провадження № 58122065 (а.с.12-14).

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним державним виконавцем Нерубащенко А.В. у цьому виконавчому провадженні, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за період з лютого 2021 по травень 2026 включно складає 192724,50 грн (а.с.15-17).

У зв`язку з реєстрацією шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 16 грудня 2023 року, виданим Саратським відділом державної реєстрації цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.9).

Згідно з розрахунком, наданим позивачкою, розмір пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з лютого 2021 року по травень 2026 року включно становить 1 714 646,76 грн (а.с.18).

Випискою з медичної карти амбулаторного хворого №2021.046318 від 27.02.2023 та консультаційним висновком спеціаліста ТОВ «Ексімер Одеса» підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз: Міопія середнього ступеню (а.с.20,21).

Квитанціями про сплату медичних послуг за рахунками № 0000000641 від 17.07.2019, №1231944 від 09.07.2021, №171066 від 21.12.2021, №0000040669 від 23.02.2022,№315988 від 27.02.2023, №316734 від 28.02.2023, №526932 від 18.01.2024 та актами наданих послуг №00117650 від 30.05.2026,№20260528 від 28.05.2026 підтверджується сплата позивачкою наданих медичних послуг дитині ОСОБА_3 на суму 100096.00 грн (а.с. 24-36).

Судом також оглянуті надані позивачкою копії медичної картки та копія історії розвитку дитини, які не мають доказового значення у цій справі (а.с.49-63,67-68).

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки (пені)

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини та ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, турбуватися про його здоров`я , фізичний, моральний та духовний розвиток.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом положень статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є повне забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Відповідно до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з частинами 1, 4 статті 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Оскільки неустойка у виді пені обчислюється у відсотках від суми невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань, які виникають у боржника щомісяця, то й пеня має триваючий характер і обчислюється за прострочення кожного зобов`язання окремо.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Аналіз зазначеної правової норми свідчить, що у даному випадку слід виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, а тому саме на неї покладено тягар доказування протилежного. Відповідно, суд повинен встановити факт заборгованості по аліментам й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки (пені).

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів). Тобто, для застосування санкції у вигляді стягнення неустойки за ухилення від сплати аліментів, до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною 1 статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки він у добровільному порядку не вжив заходів щодо сплати аліментів у визначеному судом розмірі, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він мав об`єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів.

Також, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, а також не доведено вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів.

Отже, відповідачем не спростовано презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, тому це є правовою підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постанові від 01 липня 2015 року справі № 6-94цс15 та наступних постановах і дійшла висновку, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Згідно з розрахунком, наданим позивачкою, загальна сума неустойки за прострочення сплати аліментів становить 1 714 646,76 грн.

Перевіривши розрахунок неустойки, наданий позивачкою, суд приходить до висновку, що він відповідає розрахунку згідно з загальновизначеною формулою нарахування пені.

Частиною 1ст. 196 СК України передбачено, що розмір неустойки (пені) не може бути більше 100 відсотків заборгованості по аліментах.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що розмір заборгованості відповідача в період з лютого 2021 року по травень 2026 року включно складає 192724,50 грн, підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати аліментів в повному обсязі у нього виникла заборгованість за період з лютого 2021 по травень 2026 року у розмірі 192724,50 грн, суду не надано належних та допустимих доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань, спростування розрахунку заборгованості державного виконавця щодо суми заборгованості та розрахунку суми неустойки у розмірі 1 714 646,76 грн, наданого позивачкою, беручи до уваги вимоги ч.1 ст.196 СК України, приходжу до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на її користь неустойки (пені) у розмірі 192724,50 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч.2 ст.185 СК України).

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, та вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Слід зауважити, що звичайні регулярні витрати становлять основу аліментів, а будь-які додаткові витрати, обумовлені особливими обставинами та спрямовані на розвиток здібностей, лікування тощо. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. З аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять, зокрема, лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами,тощо).

Батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину, лише при обов`язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.

Відповідно до наданих позивачкою фіскальних чеків та актів наданих послуг, ОСОБА_1 у період з 17.07.2019 року здійснила оплати за призначеннями лікарів, пов`язаними з обстеженням та лікуванням неповнолітньої дитини ОСОБА_7 у загальній сумі 100096,00 грн.

Досліджуючи та аналізуючи подані позивачкою докази щодо стану здоров`я дитини, фіскальні чеки, виписки, акти надання послуг, суд вважає, що в даній справі, позивачкою належними доказами було підтверджено понесення додаткових витрат на спільну дитину, що викликані особливими обставинами у зв`язку з виявленою у дитини хворобою – "Міопія середнього ступеню" та підлягають стягненню з відповідача у заявленій позивачкою сумі 50048,00 грн.

Висновки за результатами розгляду справи

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги те, що відповідач своєчасно не виконував свій обов`язок зі сплати аліментів в повному обсязі, жодного платежу зі сплати аліментів за період з лютого 2021 по травень 2026 року не здійснив, чим допустив без поважних причин виникнення заборгованості, додаткових витрат на утримання дитини не поніс, доказів на спростування доводів позивачки та її розрахунку суми неустойки не надав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки в частині стягнення на її користь неустойки зі сплати аліментів у розмірі 192724,50 грн, а також додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 50048,00 грн.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору у справі про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Беручи до уваги, що позивачка звільнена від сплати судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, а також позовних вимог про стягнення додаткових витрат, суд присуджує до стягнення з відповідача судовий збір за дві позовні вимоги в сумі 2662,40 грн. на користь держави

На підставі статей 180, 181, 191, 194, 196 СК України, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 265,280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 192724,50 грн (сто дев`яносто дві тисячі сімсот двадцять чотири грн 50 коп), у виконавчому провадженні №58122065.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , додаткові витрати утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у сумі 50048,00 грн (п`ятдесят тисяч сорок вісім грн 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави судовий у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 20 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30-ти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строки, протягом якого розглядалася заява, не включаються до строків на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення 30 денного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня отримання копії рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_4 , адреса: зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А.Дем`янова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua