Суд: Біляївський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про поновлення на роботі, з них
Дата: 21 вересня 2026 р.
Справа: №496/2026/25
Суддя: Горяєв І. М.
Справа № 496/2026/25
Провадження № 2/496/291/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря – Сосненко А.І.,
позивача – ОСОБА_1 ,
представника позивача – ОСОБА_2 ,
представника відповідача – Шестопалової Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закладу дошкільної освіти «Джерельце» Маяківської сільської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить поновити строк звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Скасувати наказ ЗДО «Джерельце» Маяківської сільської ради № 119-к від 07.12.2024 року Про звільнення з роботи ОСОБА_1 . Поновити ОСОБА_1 , на роботі сторожа по сумісництву оператора котельні газового опалення. Стягнути з закладу дошкільної освіти «Джерельце», на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що працював сторожем по сумісництву оператором котельні газового опалення в ЗДО «Джерельце» Маяківської сільської ради. Наказом № 119-к від 07.12.2024 року його звільнено з 07.12.2024 року відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України. Підставами для видання наказу та звільнення послугували доповідна записка завгоспа ОСОБА_3 , акт про відсутність на робочому місці, акт про відмову надати пояснення. Позивач зазначає, що наказ є незаконним та підлягає скасуванню. Сам наказ не містить посилання на відповідну частину ст. 40 КЗпП України, не містить суті порушення трудової дисципліни, а саме часу та місця його вчинення, підставою для звільнення послугували акт № 3 від 04.12.2024 року відповідно до якого сторож по сумісництву на час опалювального сезону оператор котельні газового опалення ОСОБА_1 залишив робоче місце та роботу без поважних причин і був відсутній починаючи з 10.46 та акт № 5 від 05.12.2024 року про те, що з 04.12.2024 року по 05.12.2024 року сторож по сумісництву на час опалювального сезону оператор котельні газового опалення ОСОБА_1 залишив робоче місце та роботу без поважних причин і був відсутній починаючи з 10.46 та до кінця своєї зміни а саме 8.00 годин наступного дня 05.12.2024 року. У той же час відповідно до листа ЗДО «Джерельце» № 40 від 07.03.2025 року встановлений графік роботи ОСОБА_1 на посаді сторожа з 18.00 години до 6.00 годин (12 годин), на посаді оператора котельні газового опалення на час опалювального сезону 2024/2025 роки з 8.00 годин до 8.00 годин (24 години). Позивач посилається, що фактично сам факт дисциплінарного проступку відсутній, відсутні достовірні та належні докази прогулу ОСОБА_1 . У зв`язку з вище викладеним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 11.04.2025 року було відкрито провадження по справі з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 19.11.2025 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні пояснив, що не зафіксовано його відсутність на робочому місці, він знаходився на території дитячого садка, територію дитсадка не покидав, просить задовольнити позов, оскільки звільнення незаконне, поновити його на роботі та стягнути з закладу середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення і по день ухвалення рішення суду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, також зазначив, що прогул повинен бути підтверджений відповідними доказами, також не доведено, що позивач залишив територію садка, позивач обходив територію, він не весь час знаходиться в кабінеті, крім того посилався, що в акті про відсутність містять помилки та не можуть бути належними та допустимі доказами, також просив критично віднестись до показів свідків, які підпорядковані директору та є зацікавленими в розгляді справи.
Представник відповідача у судовому засіданні просила в задоволенні позовних вимог позивача відмовити, посилаючись на обґрунтування, викладені у відзиві на позовну заяву.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що їй подзвонила директор о 08.00 годин, попросила її прийти в дитсадок, там був ОСОБА_1 , йому потрібно було написати пояснювальну, чому він на своїй зміні покинув робоче місце, на що він відмовився від написання пояснювальної, сказав, що нічого писати з приводу прогулу не буде, сказав, щоб його звільнили. Також вона була присутня коли директор дитсадочка надала наказ про звільнення ОСОБА_1 . Про заяву ОСОБА_1 про його погане самопочуття не відомо, він усно відпросився додому, від швидкої допомоги відмовився. Наказ про звільнення він відмовився підписувати, йому віддали трудову книжку. Свідок пояснила, що надавала доповідні щодо його неявки до роботи, це не поодинокі випадки його самовільного залишення робочого місця, після чого директор складала акти. Також зазначила, що вона була на роботі, тому бачила коли ОСОБА_1 присутній на роботі, а коли нет, оскільки територія садочку маленька.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що 07.12.2024 року ОСОБА_1 було запропоновано прийти до садочка та написати пояснення щодо відсутності на роботі, на що він відмовився. З приводу відсутності на роботі були догани, йому було запропоновано звільнитися за згодою сторін, спочатку позивач був обурений, потім згодився що б його було звільнено за власним бажанням. Наказ про звільнення відмовився підписувати, при цьому ОСОБА_1 почувався добре, трохи пізніше почав скаржитися на самопочуття, від швидкої допомоги відмовився. Також свідок зазначила, що в її присутності та ще декілька осіб позивачу було запропоновано написати пояснювальну щодо відсутності на роботі, нащо він відмовився.
Заслухавши пояснення сторін по справі, свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зарахований на час відпусток охоронником дитячого закладу 01.09.2007 року, 16.04.2011 року прийнятий на посаду охоронника постійно. Графік роботи сторожів з 18.00 до 6.00 години ( 12 годин).
З 04.11.2024 року, поряд з основною роботу згідно наказу довантаженний на 0,5 ставки за сумісництвом обов`язками оператора котельні газового опалення. Графік роботи операторів котельні газового опалення з 8.00 до 8.00 (сутки через двоє).
Наказом від 07.12.2024 року № 119-к, ОСОБА_1 звільнено з посади сторожа по сумісництву на час опалювального сезону 2024/2025 років оператор котельні газового опалення, з 07.12.2024 року, відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України. У зв`язку із прогулом без поважних причини з 04.12.2024 року по 05.12.2024 року.
Відповідно до статті 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).
Прогул є дисциплінарним проступком, до звільнення з цієї підстави застосовується положення статей 147, 148, 149 КЗпП України.
Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.
Також частиною першою статті 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов`язок. При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Така процедура є однією з гарантій від безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відмовився надавати письмові чи усні пояснення щодо поважності причин відсутності на робочому місці з 04.12.2024 року по 05.12.2024 року, про що були складені відповідні акти, про що також свідчать покази свідків наведених вище.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, підлягають з`ясуванню обставини, в чому конкретно полягало порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності.
Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.
Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.
Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом четвертим статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 572/2944/16-ц (провадження № 61-20505св18) вказано, що «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника».
Факт відсутності з 04.12.2024 року по 05.12.2024 року ОСОБА_1 на роботі відповідач підтверджує наданими актами, наказами, зокрема:
-Акт №1 від 02.12.2024 року про відсутність на робочому місці, складений проте, що 01 грудня 2024 року сторож, а по сумісництву оператор котельні газового опалення ОСОБА_5 , залишив робоче місце та роботу і був відсутній з 16.50 до 19.00, без попередження відсутності та без поважних причин;
-Акт №2 від 04.12.2024 року про відмову надати письмове пояснення з приводу відсутності на робочому місці 01 грудня 2024 року протягом 2 годин без поважних причини, відповідно до вимог ст.149 КЗпП України та залишив котельню газового опалення без нагляду;
- Акт №3 від 04.12.2024 року про відсутність на робочому місці, складений про те, що 04 грудня 2024 року, сторож по сумісництву на час опалювального сезону оператор котельні газового опалення ОСОБА_1 , залишив робоче місце та роботу без поважних причин і був відсутній починаючи з 10.46;
-Акт №4 від 05.12.2024 року службового розслідування у зв`язку із прогулом 04.12.2024 року по 05.12.2024 року;
-Наказ директора ЗДО №64 від 05.12.2024 року Про проведення службового розслідування у зв`язку із прогулом;
-Лист направлений ОСОБА_1 №118 від 05.12.2024 року, з вимогою гадати пояснення залишення робочого місця та роботи 04 грудня 2024 року;
-Акт №5 від 05.12.2024 року про відсутність на робочому місці, складений про те, що 04 грудня 2024 року по 05 грудня 2024 року, сторож по сумісництву на час опалювального сезону оператор котельні газового опалення ОСОБА_1 , залишив робоче місце та роботу без поважних причин і був відсутній починаючи з 10.46 та до кінця своєї зміни, а саме 08.00 годин наступного дня 05 грудня 2024 року;
-Акт №6 від 07.12.2024 року, складений проте, що ОСОБА_1 – сторож по сумісництву на час опалювального сезону 2024/2025 роки оператор котельні газового опалення, відмовився надавати письмове пояснення про причину відсутності його на робочому місці з 04.12.2024 року по 05.12.2024 року.
Суд вважає доведеним з боку представника відповідача те, що Наказ роздрукований в присутності ОСОБА_1 , був зачитаний та наданий йому на ознайомлення, на що підписати про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 було відмовлено в присутності свідків - працівники завідувач господарством ОСОБА_3 , вихователь голова ПК ОСОБА_4 , оператор котельні ОСОБА_6 , робітник ОСОБА_7 .
Лист з наказом та повідомлення про нарахуванні та виплачені суми при звільнені № 120 від 09.12.2024 року, ОСОБА_1 отримав згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 14.12.2024 року.
Суд не приймає доводи позивача про те, що він не мав конкретно визначеного місця роботи, а основна діяльність здійснювалась в межах ЗДО «Джерельце».
Відповідачем зафіксовано відсутність на роботі позивача за адресою розташування закладу дошкільної освіти «Джерельце» без причин більше трьох годин, про що також зазначено свідками, а судом не встановлено поважності причин відсутності на роботі.
Крім того, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 на робоче місце та роботу не з`явився, вказує на те, що це заклад дошкільної освіти, в садочку проходив освітній процес з дітьми, а котельня залишається без оператора котельні газового опалення. До 17.00 годин, об`єкт був під наглядом завідувача господарства ОСОБА_3 , попереджено було відповідального за газове господарство ОСОБА_8 . У вечерні години, починаючи з 04.12.2024 року та до ранку 05.12.2024 року, на об`єкті був присутній працівник сторож по сумісництву на час опалювального сезону оператор котельні ОСОБА_9 та працівник ОСОБА_6 .
У зв`язку із чим, доводи позивача про те, що не було робочого приміщення, робочого місця, суд відхиляє, оскільки основні трудові обов`язки ОСОБА_1 не виконував.
Вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені обставини та викладені вище норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач був відсутній на роботі та не виконував свої посадові обов`язки, поважності причин відсутності на роботі позивач суду не надав, тобто скоїв прогул без поважних причин, при цьому роботодавцем при прийнятті рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності була дотримана процедура передбачена ст.ст. 147-149 КЗпП України, а тому у відповідача були правові підстави звільнити позивача із займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Крім того, позивач вказує, що з наказом про звільнення не знайомився, не отримував, проте вказане спростовується поясненнями свідків, також Лист з наказом та повідомлення про нарахуванні та виплачені суми при звільнені № 120 від 09.12.2024 року, ОСОБА_1 , отримав згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 14.12.2024 року.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі є необґрунтованими, а оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, тому у їх задоволенні також слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 200, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд –
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до закладу дошкільної освіти «Джерельце» Маяківської сільської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу – залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя І.М. Горяєв
З урахуванням розрахунку ДСА України щодо необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23, чисельність суддів Біляївського районного суду, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб (штатна кількість – 12 суддів, але фактична кількість суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ на теперішній час – 5 суддів (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту рішення суду, яку було складено 21.10.2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua