Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №387/1266/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1266/26

Номер провадження по справі 2/387/1188/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залісудовихзасіданьДобровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЮнітКапітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий зміст позовних вимог

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 3 серпня 2026 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9057799 від 16 травня 2025 року в розмірі 41 128,00 грн, а також судових витрат.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 9057799, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 4 000,00 грн. Договір було укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи, а кошти перераховано на банківську платіжну картку відповідачки.

Позивач стверджує, що ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти, однак остання належним чином не виконувала взяті на себе договірні зобов`язання, унаслідок чого утворилася заборгованість.

У подальшому, 3 березня 2026 року, між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 03032026, на підставі якого, за твердженням позивача, до останнього перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 9057799 від 16 травня 2025 року.

Посилаючись на набуття права вимоги та неналежне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «Юніт Капітал» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 41 128,00 грн, а також понесені судові витрати, зокрема витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Водночас вона подала до суду відзив на позовну заяву, у якому позовних вимог не визнала та просила відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність, необґрунтованість і невідповідність вимогам чинного законодавства України.

У відзиві відповідачка зазначила, що позивач, визначаючи розмір заборгованості, не врахував здійснені нею платежі на погашення кредиту, зокрема платежі зі сплати процентів та послуг із продовження строку кредитування. На її думку, наданий позивачем розрахунок не відображає фактичного руху коштів і не враховує належним чином виконання нею зобов`язань за договором.

Крім того, відповідачка заперечувала проти нарахування процентів за користування кредитом після закінчення визначеного договором строку кредитування. На обґрунтування своєї позиції вона посилалася на те, що право кредитодавця нараховувати договірні проценти припиняється після спливу встановленого договором строку кредитування, а тому нарахування процентів за межами такого строку є неправомірним.

Також відповідачка зазначила, що відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України на період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема від сплати неустойки (штрафу, пені). У зв`язку із цим відповідачка вважала неправомірним нарахування штрафних санкцій за період дії воєнного стану.

З огляду на наведене відповідачка просила врахувати її заперечення, відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачку про дату, час і місце судового засідання повідомляли шляхом направлення судової кореспонденції за зареєстрованим місцем проживання. Крім того, судом було розміщено оголошення про її виклик на офіційному вебсайті «Судова влада України».

З огляду на неявку сторін, заявлені ними клопотання та наявні у справі матеріали суд вирішує питання про можливість розгляду справи за відсутності учасників процесу відповідно до вимог ЦПК України.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 07.08.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносини, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.09.2025 ТОВ "ЮнітКапітал" зареєстроване як юридична особа , вид економічної діяльності, 64.92 - інші види кредитування.

Судом встановлено, що 16.05.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , було укладено договір про надання споживчого кредиту №9057799 на суму 4000 гривень.

Згідно з п.9.8 кредитного договору, уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті.

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора А1268.

Відповідно до умов кредитного договору, первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 4000,00 грн строком 360 днів, з дисконтним періодом 15 днів, зі сплатою 1,0 процентів від суми залишку кредиту за кожний день користування кредитом.

Додатковою угодою до Договору №9057799 від 22.05.2025ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , збільшено кредит на суму 12 000 гривень, загальна сума кредиту складає 16 000 гривень.

03.03.2026 було укладено між ТОВ «АвентусУкраїна» та ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу №03032026.

Перерахування коштів підтверджує АТ КБ «ПриватБанк» листом №20.1.0.0.0/7-260827/72892-БТ від 31.08.2026 на карту ОСОБА_1 , №5168745142412011 в сумі 4000 гривень та 12000,00 гривень.

Відповідно до розрахунку за кредитним договором № 9057799 укладеного 16.05.2025 відповідач має заборгованість у розмірі 41 128, 00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 15 520,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 25 608,00 гривень.

Вказаний розрахунок підтверджений позивачем банківською випискою та не спростований відповідачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. Якщо договором не встановлено розміру процентів, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. За відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Щодо переходу права вимоги до позивача суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі статтею 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, у якому визначено грошову вимогу, що підлягає виконанню, а також названо фактора, якому має бути здійснено платіж.

Як установлено судом, 16 травня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9057799 на суму 4 000,00 гривень. Надалі, 3 березня 2026 року, між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 03032026, на підставі якого позивач обґрунтовує набуття права вимоги за зазначеним кредитним договором.

Водночас для задоволення позову суд має встановити, що право вимоги саме до відповідачки за кредитним договором № 9057799 дійсно перейшло до ТОВ «Юніт Капітал». З цією метою підлягають оцінці договір факторингу, реєстр переданих прав вимоги та інші документи, які підтверджують включення відповідної заборгованості до складу відступлених вимог.

Щодо форми укладення кредитного договору суд зазначає таке.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частинами сьомою та дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, іншими актами законодавства, а електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину може бути використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або іншого передбаченого законом способу підписання.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не є перешкодою для виникнення кредитних зобов`язань. Водночас суд має перевірити докази укладення договору відповідачкою, погодження нею його умов та фактичного перерахування кредитних коштів.

Щодо заперечень відповідачки про здійснення платежів.

Суд зазначає, що відповідачка не надала окремих доказів на підтвердження здійснення платежів у розмірі, відмінному від того, який відображено в розрахунку позивача.

Згідно з умовами кредитного договору № 9057799 від 16 травня 2025 року та додатками до нього, повернення кредиту і сплата процентів здійснюються відповідно до встановленого договором графіка платежів. При цьому графіком передбачено періодичне внесення платежів у визначені дати, а їх склад та розмір залежать від умов кредитування, зокрема від застосування стандартної або зниженої процентної ставки. Умовами договору також передбачено порядок зарахування коштів, сплачених позичальником, на погашення заборгованості.

Отже, для визначення дійсного розміру заборгованості суд має враховувати не лише первісну суму кредиту та нараховані проценти, а й усі фактично здійснені відповідачкою платежі, їх призначення та порядок зарахування відповідно до умов договору.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, під час визначення її розміру позивач урахував часткове виконання відповідачкою зобов`язань, а саме зарахування 480,00 грн у рахунок погашення основної суми кредиту та 10 610,40 грн у рахунок сплати процентів.

Таким чином, доводи відповідачки про неврахування здійснених платежів не підтверджуються в тій частині, у якій відповідні суми вже відображені в розрахунку позивача. Водночас сам факт урахування зазначених платежів не звільняє суд від обов`язку перевірити правильність їх зарахування відповідно до умов кредитного договору та встановити, чи всі фактично внесені відповідачкою кошти відображені в розрахунку заборгованості.

З огляду на викладене, суд оцінює розрахунок заборгованості з урахуванням умов кредитного договору, графіка платежів, передбаченого договором порядку погашення кредиту та процентів, а також наданих сторонами доказів щодо фактичного виконання зобов`язань.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому позивач зобов`язаний довести наявність заборгованості, її складові та розмір, а також правильність проведеного розрахунку.

Отже суд з`ясував, що платежі, фактично здійснені відповідачкою на виконання кредитного зобов`язання, які враховані під час визначення залишку боргу відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідачка у відзиві заперечувала проти нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування, посилаючись на відсутність у кредитодавця права продовжувати нарахування договірних процентів після спливу визначеного договором строку.

Перевіряючи ці доводи, суд установив, що відповідно до пункту 1.4 кредитного договору №9057799 від 16 травня 2025 року строк кредитування становить 360 днів. Пунктом 1.5.1 договору встановлено стандартну процентну ставку в розмірі 1,00 % на день, а пунктом 1.5.2 передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки за умови дотримання позичальником графіка платежів. Отже, зазначені положення регулюють розмір процентів залежно від виконання позичальником договірних зобов`язань, однак самі по собі не визначають права кредитодавця нараховувати договірні проценти після закінчення строку кредитування.

Пункти 3.1 та 3.3 договору визначають порядок нарахування процентів за користування кредитом, зокрема з урахуванням фактичного періоду користування кредитними коштами та передбачених договором умов повернення кредиту. Пункти 5.2 та 5.3 регулюють порядок виконання позичальником зобов`язань щодо погашення кредиту й сплати процентів та порядок зарахування здійснених платежів.

При цьому 22 травня 2025 року сторони уклали додаткову угоду, якою змінили умови кредитування та погодили оновлений графік платежів. Тому під час визначення періоду нарахування процентів суд ураховує умови кредитного договору в редакції з урахуванням зазначеної додаткової угоди, зокрема встановлений нею графік платежів і кінцеву дату виконання зобов`язань.

Водночас застосування стандартної процентної ставки внаслідок порушення графіка платежів не означає, що кредитодавець має право нараховувати договірні проценти безстроково. Зміна процентної ставки у зв`язку з неналежним виконанням договору та визначення періоду, протягом якого такі проценти можуть нараховуватися, є різними правовими питаннями.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після цього права кредитора забезпечуються, зокрема, положеннями статті 625 ЦК України.

Отже, за умовами кредитного договору строк кредитування становить 360 днів. При визначенні кінцевої дати цього строку суд має враховувати дату надання кредиту та погоджені сторонами умови його обчислення. Згідно з графіком платежів, наданим позивачем, останній платіж передбачено на 11 травня 2026 року. Саме ця дата підлягає зіставленню з періодом, за який позивач фактично нарахував проценти.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд встановив, що проценти нараховані до 02.03.2026 тобто межах строку кредитування.

Крім того, при перевірці суми процентів позивач врахував платежі відповідачки, відображені в розрахунку позивача, а саме 480,00 грн, зарахованих у рахунок погашення основного боргу, та 10 610,40 грн, зарахованих у рахунок сплати процентів. Зазначені суми враховані при визначенні фактичного залишку заборгованості та перевірці правильності нарахування процентів відповідно до умов договору й графіка платежів.

Таким чином, доводи відповідачки щодо неправомірності нарахування процентів після закінчення строку кредитування є обґрунтованими в тій частині, у якій позивач нарахував договірні проценти за період після 11 травня 2026 року без належної правової підстави. До стягнення можуть бути присуджені лише проценти, нараховані в межах погодженого строку кредитування, з урахуванням застосовної процентної ставки, фактичного залишку заборгованості та здійснених платежів.

Щодо штрафних санкцій у період воєнного стану

Вирішуючи вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 8 000,00 грн, суд зазначає таке.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, зазначеною нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами та які нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань, підлягають списанню кредитодавцем.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та надалі продовжено у встановленому законом порядку.

Оскільки кредитний договір № 9057799 укладено 16 травня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану, суд під час вирішення спору зобов`язаний урахувати передбачені пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України обмеження щодо стягнення штрафних санкцій.

За таких обставин, заявлена до стягнення сума 8 000,00 грн є неустойкою (штрафом або пенею), нарахованою за прострочення виконання кредитного зобов`язання, вона не підлягає стягненню з відповідачки, оскільки законом прямо передбачено звільнення позичальника від обов`язку сплачувати такі санкції в зазначений період.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд ураховує, що позивач просив стягнути з відповідачки 7 000 грн таких витрат. На підтвердження їх понесення подано договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду № 25771566995 від 25 травня 2026 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 5 червня 2026 року.

Згідно з актом до складу послуг включено складання позовної заяви вартістю 5 000 грн, вивчення матеріалів справи вартістю 1 000 грн, підготовку адвокатського запиту вартістю 500 грн та підготовку клопотання про отримання інформації вартістю 500 грн.

Разом із тим, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми, суд бере до уваги зміст додатка до договору, яким визначено вартість окремих видів правничої допомоги. Зокрема, у ньому вартість складання позовної заяви зазначена в розмірі 2 500 грн, тоді як в акті приймання-передачі за цю послугу зазначено 5 000 грн. Належного пояснення такої відмінності в документах, поданих на підтвердження витрат, суд має оцінити з урахуванням їх змісту та умов договору.

Крім того, підготовка позовної заяви об`єктивно передбачає ознайомлення з документами, що стосуються спору, та їх аналіз. Тому під час визначення суми відшкодування необхідно враховувати, чи становило зазначене у акті вивчення матеріалів справи самостійну послугу, відмінну від робіт, необхідних для підготовки позову, та чи підтверджено її окреме виконання.

Також суд ураховує, що адвокатський запит і клопотання до суду стосувалися отримання інформації щодо зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки. Незважаючи на відмінність процесуальної форми цих документів, під час визначення відшкодування слід оцінити необхідність кожної дії окремо, її фактичне виконання та значення для розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони. Відшкодуванню підлягають витрати, реальність, необхідність і розумність розміру яких підтверджені належними доказами.

З огляду на викладене суд визначає суму витрат на професійну правничу допомогу, яка є обґрунтованою та співмірною з фактично виконаними роботами, після оцінки умов договору, додатка до нього, акта приймання-передачі та інших наданих доказів.

Водночас, оскільки позов задоволено частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд вважає, що документально підтвердженими та обґрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 4 500 грн, які складаються з вартості складання позовної заяви в сумі 2 500 грн, вивчення матеріалів справи в сумі 1 000 грн, підготовки адвокатського запиту в сумі 500 грн та підготовки клопотання про отримання інформації в сумі 500 гривень.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до додатка до договору про надання правничої допомоги сторони погодили вартість складання позовної заяви в розмірі 2 500 грн за одну годину роботи, тоді як в акті приймання-передачі наданих послуг від 5 червня 2026 року вартість цієї послуги визначено в сумі 5 000 грн за дві години роботи.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених витрат, суд ураховує характер спірних правовідносин, предмет і підстави позову, обсяг викладених у позовній заяві обставин, типовість спору про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також відсутність особливих правових чи фактичних питань, які потребували б значних витрат часу на підготовку процесуального документа. З огляду на наведене суд вважає, що складання позовної заяви у цій справі не вимагало двох годин роботи адвоката, як зазначено в акті приймання-передачі наданих послуг.

За таких обставин суд доходить висновку, що обґрунтованою та співмірною є вартість складання позовної заяви за одну годину роботи в розмірі 2 500 грн, що відповідає погодженій сторонами в додатку до договору вартості цієї послуги та критеріям співмірності, визначеним частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Відтак підстав для врахування витрат на складання позовної заяви в сумі понад 2 500 грн суд не вбачає.

Водночас суд не вбачає підстав для виключення з розрахунку витрат на вивчення матеріалів справи, підготовку адвокатського запиту та клопотання про отримання інформації, оскільки такі послуги зазначені в акті приймання-передачі, а їх зміст стосується підготовки та обґрунтування позовних вимог у цій справі. Сам по собі взаємозв`язок цих дій зі складанням позовної заяви не свідчить про їх дублювання, якщо вони мали самостійний зміст та були фактично виконані.

Отже, загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які суд визнає обґрунтованими до розподілу, становить 4 500 гривень.

Разом із тим позов задоволено частково: за ціни позову 41 128 грн суд відмовив у стягненні штрафних санкцій у розмірі 8 000 грн, а отже, задоволеними є позовні вимоги на суму 33128 гривень. Частка задоволених позовних вимог становить 80,54 %.

З огляду на положення частини першої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 621 грн 84 коп. (4 500 грн ? 33 128 грн ? 41 128 грн).

Щодо судового збору суд установив, що позивачем сплачено 2 662 грн 40 копійок. Оскільки позов задоволено частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 2 144 грн 36 коп. (2 662 грн 40 коп. ? 33 128 грн ? 41 128 грн).

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 5 766 грн 20 коп., з яких 2 144 грн 36 коп. — судовий збір та 3621 грн 84 коп. — витрати на професійну правничу допомогу.

ІІІ Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 9057799 від 16 травня 2025 року в розмірі 33 128 (тридцять три тисячі сто двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 144 (дві тисячі сто сорок чотири) гривні 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 621 (три тисячі шістсот двадцять однієї) гривні 84 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можутьо знайомитися за веб-адресоюЄдиного державного реєструсудовихрішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційно їскарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач– Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" ( 01024, місто Київ, вулиця Рогнідинська,4, літера А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163);

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.