Вирок від 20 жовтня 2026 р. у справі №348/1872/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №348/1872/26

Суддя: Бурдун Т. А.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1872/26

Провадження № 1-кп/348/290/26

21 жовтня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого – ОСОБА_4 ,

законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026091200000125, від 13.04.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Лісна Велесниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, з професійно-технічною освітою, неодруженої, яка має на утриманні одну неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштованої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

в с т а н о в и в:

Обвинувачена ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_7 та тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_8 .

Кримінальне правопорушення нею вчинено при наступних обставинах:

13 квітня 2026 року близько 16 год 35 хв, у світлу пору доби, суху погоду, обвинувачена ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалася ділянкою автодороги Т-0906 сполученням «Івано-Франківськ - Надвірна», що проходить між населеними пунктами с. Назавизів та с. Лісна Тарновиця Надвірнянського району Івано-Франківської області, у напрямку с. Лісна Тарновиця.

У салоні автомобіля обвинувачена ОСОБА_6 перевозила двох пасажирів, а саме матір ОСОБА_7 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні та неповнолітню дочку ОСОБА_8 , яка сиділа на задньому пасажирському сидінні.

Надалі, обвинувачена ОСОБА_6 , рухаючись вищевказаним автомобілем, наближалася до залізничного переїзду, який позначений попереджувальними дорожніми знаками 1,28 «Залізничний переїзд без шлагбаума», 1.29 «Одноколійна залізниця» Правил дорожнього руху України (надалі – ПДР України), та обладнаний світлофором з двома заборонними червоними ліхтарями, звуковим сигналом та знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», на перегоні «Надвірна - Лісна Тарновиця» (27 км, 8 пікет), де зупинилась на заборонений сигнал світлофора та звуковий сигнал, перед дорожнім знаком 2.2 ПДР України.

В подальшому, обвинувачена ОСОБА_6 , діючи з кримінально протиправною недбалістю, проявила неуважність, належним чином не стежила за дорожньою обстановкою, та відповідно не реагувала на її зміни, перед початком руху, не переконалась, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, ігноруючи ввімкнений світлофор з миготливими червоними сигналами та звуковою сигналізацією, оскільки з правої сторони по напрямку руху автомобіля, рухався поїзд у складі тепловозу № 2ТЭ10М-3209 та вагонів сполученням «Харків-Ворохта», та подавав звуковий сигнал, маючи об`єктивну можливість спостерігати його, не переконалася у тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина), для його пропуску, розпочала рух керованого нею автомобіля марки Renault Megane, виїхала на залізничний переїзд, де допустила зіткнення з поїздом у складі тепловозу № 2ТЭ10М-3209 та вагонів сполученням «Харків-Ворохта», під керуванням машиніста ОСОБА_9 .

При цьому, обвинувачена ОСОБА_6 порушила вимоги Правил дорожнього руху, а саме:

п. 1.5., згідно якого, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 8.7.6., в якому зазначено, що для регулювання руху на залізничних переїздах використовуються світлофори з двома червоними сигналами або одним біло-місячним і двома червоними, які мають такі значення:

а) миготливі червоні сигнали забороняють рух транспортних засобів через переїзд. На залізничних переїздах одночасно із заборонним сигналом світлофора може бути ввімкнено звуковий сигнал, який додатково інформує учасників дорожнього руху про заборону руху через переїзд;

п. 10.1., згідно якого перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 20.2. згідно якого, під`їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов`язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина);

п. 20.3. згідно якого, для пропуску поїзда, що наближається, і в інших випадках, коли рух через залізничний переїзд заборонено, водій повинен зупинитися перед шлагбаумом чи світлофором так, щоб бачити сигнали, а якщо засоби організації дорожнього руху відсутні - не ближче 10 м до найближчої рейки;

п. 20.5, в якому зазначено, що рух через переїзд заборонено, якщо:

в) увімкнений заборонений сигнал світлофора чи звуковий сигнал незалежно від наявності та положення шлагбаума;

ґ) до переїзду в межах видимості наближається поїзд (локомотив, дрезина).

Внаслідок порушення обвинуваченою ОСОБА_6 ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажири автомобіля марки Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримали тілесні ушкодження:

- ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-

мозково-лицевої травми із синцями в ділянці голови, підкон`юктивальним

крововиливом в праве око, крововиливом в м`які тканини голови, переломом кісток склепіння, основи черепа та лицевого черепа, крововиливами під м`яку

мозкову оболонки, яка ускладнилася набряком головного мозку, від яких

остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у приміщенні КНП «Обласна клінічна лікарня

ІФОР»;

- неповнолітня ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді

відкритої черепно-мозково-лицевої травми з підшкірною гематомою в

навколоорбітальній та лобній ділянці справа, підкон`юнктивальним

крововиливом правого очного яблука, переломами кісток склепіння, основи та лицевого черепа (уламковий перелом правої очноямкової частини лобної кістки з переходом в лінійні переломи лускової частини справа, з порушенням цілісності верхньої стінки правої орбіти; переломів великих та малих крил клиноподібної кістки; переломів решітчастої кістки, верхньої щелепи справа), гемосинусом, пневмоцефалією, крововиливом в лобну частку правої півкулі головного мозку та забоєм головного мозку легкого ступеня, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.

Своїми діями, обвинувачена ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7 та тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_8 .

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акту визнала повністю. Так, обвинувачена суду пояснила, що 13 квітня 2026 року близько 16-30 год. вона разом з матір`ю та донькою їхали в с. Лісна Тарновиця. Мати ОСОБА_7 сиділа на передньому пасажирському сидінні, донька ОСОБА_8 сиділа на задньому пасажирському сидінні. Перед залізничним переїздом вона зупинилася приблизно на 15 секунд, а потім рушила далі, відчула удар. Їй сонце засліпило очі, поїзд побачила, коли була вже на колії. Поїзд рухався з правого боку, звукового сигналу вона не чула. Мама сиділа до неї впівоберта та щось говорила. Має водійський стаж 9 років, раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху вона не притягалася.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що не бажає суворого покарання обвинуваченій. Не питав у доньки про обставини ДТП, оскільки вона була у стресовому стані. В шлюбі з дружиною вони прожили 36 років, але її не повернеш. Просив не позбавляти права керування транспортними засобами.

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 також просив не карати обвинувачену та не позбавляти її права керування транспортними засобами. Зазначив що дитина на теперішній час почуває себе нормально, стан її практично відновився.

Суд відповідно до ст. 349 ч.3 КПК України за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши перед цим, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнів у добровільності їх позиції не має, їм роз`яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, заслухавши обвинувачену, з`ясувавши думку потерпілого ОСОБА_4 та законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 щодо міри покарання, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, дійшов до висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена повністю.

При цьому, суд вважає, що дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої та тяжкі тілесні ушкодження неповнолітній потерпілій.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій сторонами не оспорюються.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Так, суд враховує ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Крім цього, при призначенні покарання, суд враховує також особу обвинуваченої, її позитивну характеристику за місцем проживання, те що вона на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні одну неповнолітню дитину, яку самостійно виховує, думку потерпілого та законного представника неповнолітньої потерпілої, які просили не призначати обвинуваченій суворе покарання.

Обвинувачена не вчинила кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні. Суд також не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України.

Враховуючи викладене в сукупності, з метою досягнення виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нею нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді мінімальної межі у виді позбавлення волі, передбаченого санкцією даної статті.

Разом з тим, враховуючи конкретні, досліджені в ході судового розгляду обставини справи, особу обвинуваченої, визнання вини та відношення до вчиненого, думку потерпілого та законного представника потерпілої, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без відбування призначеного покарання, із застосуванням ст. 75 КК України, тому обвинувачену слід звільнити від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, та з метою організації органами виконання покарань належного контролю за її поведінкою, покласти на обвинувачену обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, та п.2 ч.3 ст. 76 КК України.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з послідуючими змінами, у кожному випадку призначення покарання за ч.1 та 2 ст.286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керування, передбаченого санкцією ч. 2 ст.286 КК України, то суд враховує, що хоча і потерпілий ОСОБА_4 та законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 не наполягали на його застосуванні, однак обставини вчинення кримінального правопорушення, які призвели до смерті потерпілої ОСОБА_7 , не знижують суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення настільки, щоб досягти мети покарання можливо було без позбавлення права керування транспортними засобами (постанова Верховного суду у справі № 754/1696/24 від 21.08.2025 року). Тому, вище наведене вказує на необхідність призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

На думку суду таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів, а також цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винної та відповідатиме меті, визначеній у ст. 50 КК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 на речові докази, відповідно до положень ч.4 ст. 174 КПК України слід скасувати.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_6 не обирався, і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.

Відповідно до ст. 124 КПК України, з обвинуваченої ОСОБА_6 підлягають стягненню у дохід держави процесуальні витрати за проведення інженерно-транспортних експертиз у загальному розмірі 14440,80 грн.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 91, 94, 370, 374, 394 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт на автомобіль марки Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,, накладений ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 - скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- автомобіль марки Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на арешт майданчику в м. Калуш Івано-Франківської області - повернути власнику ОСОБА_6 ;

- змив речовини бурого кольору з порога автомобіля, біля сидіння автомобіля та скол лакофарбового покриття білого кольору, які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області – знищити;

- медичну документацію (медичну картку стаціонарного хворого № 15043/2026 КНП «ОКЛ ІФ ОР») на ім`я ОСОБА_7 – повернути КНП «ОКЛ ІФ ОР»;

- медичну документацію (медичну картку стаціонарного хворого № 5149/26 КНП «ІФ ОДКЛ ІФ ОР») на ім`я ОСОБА_8 – повернути КНП «ІФ ОДКЛ ІФ ОР».

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення:

інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-26/5708-ІТ від 14.05.2026 (вид експертизи 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів») у розмірі 5776,32 грн; інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-26/5798-ІТ від 18.05.2026 (вид експертизи 10.4 «Транспортно-трасологічне дослідження») у розмірі 5776,32 грн; інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/109-26/7468-ІТ від 08.06.2026 у розмірі 2888,16 грн, а всього у загальному розмірі 14440 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок) гривень 80 копійок.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua