Вирок від 20 жовтня 2026 р. у справі №344/17201/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Суд: Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Невиконання судового рішення

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №344/17201/26

Суддя: Хоростіль Р. В.

Справа № 344/17201/26

Провадження № 1-кп/344/1375/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цуцилів Надвірнянського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2026 року за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за наступних обставин.

Так, 10 березня 2026 року постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/3531/26, яка набрала законної сили 21 березня 2026 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність зазначеної постанови Івано-Франківського міського суду, яка набрала законної сили, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи всупереч рішенню суду, не виконав постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2026 року у справі № 344/3531/26 у частині позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, за наступних обставин.

Так, 22 травня 2026 року о 00 год. 38 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи по вул. Тролейбусна в м. Івано-Франківськ, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, достовірно знаючи про наявність постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської у справі № 344/3531/26, та, діючи умисно, керував транспортним засобом марки «Lanos», номерний знак НОМЕР_2 , після чого був зупинений працівниками поліції. Цього ж дня поліцейським Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області на ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 672240 за ч. 2 ст. 130 КУпАП. За даним фактом 03 серпня 2026 року постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі 344/9971/26 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій підтвердив всі без винятку викладені в обвинувальному акті обставини вчинення кримінального правопорушення та суду пояснив, що в травні 2026 року під час дії комендантської години знайомий військовий попросив його підвезти на автомобілі і, оскільки останній перебував у нетверезому стані, він погодився. Рухаючись по вул. Тролейбусній він побачив позаду службовий автомобіль патрульної поліції, вони дали йому сигнал зупинитись, після чого він зупинив свій автомобіль, а згодом працівники поліції скали на нього протокол. Також пояснив, що йому було відомо про постанову суду, яка набрала законної сили і згідно з якою він не мав права керувати транспортними засобами. У вчиненому він щиро каявся та пояснив, що належні висновки для себе зробив і з того часу за кермо взагалі не сідає. Просив суворо не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самим обвинуваченим. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; дані про особу винного; його молодий вік; стан здоров`я та його майновий стан; він не одружений; не працює; на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває; раніше судимий вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2026 року за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає повне та беззастережне визнання вини, щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.

Отже, враховуючи вищенаведене, думку прокурора, який просив визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з встановленням іспитового строку 1 рік та штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, які виконувати самостійно, обвинуваченого, який просив призначити мінімальне покарання, суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, вважає, що ОСОБА_4 слід призначити основне покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Крім цього, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив дане кримінальне правопорушення до постановлення 03 вересня 2026 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області вироку, який набрав законної сили 06 жовтня 2026 року, та яким йому за ч. 2 ст. 296 КК України призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік, з покладенням обов`язків відповідно до ст. 76 КК України, то покарання йому слід призначити за правилами, передбаченими в ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом саме поглинання менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком від 03 вересня 2026 року.

Цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 судом не обирався, арешти на майно, - не накладались.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим покаранням за вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2026 року, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, та на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: відеозаписи на оптичних дисках (постанова слідчого від 22 червня 2026 року), – зберігати в матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію.

Головуючий-суддя ОСОБА_5

Оригінал: reyestr.court.gov.ua