Вирок від 19 жовтня 2026 р. у справі №344/11160/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11160/26

Провадження № 1-кп/344/1164/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бучач Бучацького району Тернопільської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українці, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, приватного підприємця, одруженого, на утриманні має дві малолітні дитини, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 вчинив умисні дії, які виразились в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, 15.12.2025 року, близько 16 год 00 хв ОСОБА_6 разом з дружиною ОСОБА_7 та двома малолітніми дітьми ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1 .

Того ж дня, коли ОСОБА_7 виконувала домашнє завдання із дітьми та перебували в приміщенні однієї із кімнат будинку, ОСОБА_6 , з метою провокації конфлікту, підійшов до дружини та витягнув з її кишені мобільний телефон. В цей час ОСОБА_7 зробила зауваження ОСОБА_6 , в результат чого між ними виник словесний конфлікт, у ході якого у ОСОБА_6 виник неправомірний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень своїй дружині ОСОБА_7 .

Надалі ОСОБА_6 , приводячи свій неправомірний умисел до виконання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлено та цілеспрямовано наніс ОСОБА_7 декілька ударів долонями в ділянку обличчя потерпілій. Продовжуючи свої неправомірні дії, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, маючи фізичну перевагу над останньою, у присутності своїх малолітніх дітей ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , наніс декілька ударів кулаком правої руки в ділянку нижньої частини грудної клітки зліва потерпілій ОСОБА_7 .

У результаті неправомірних дій ОСОБА_6 , потерпілій ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 8-го та 10-го ребер зліва із незначним зміщенням, які відповідно до висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, вказавши на час, місце, спосіб і мету його вчинення, та показав, що за останній час в них з дружиною погіршилися сімейні стосунки та почали виникати постійні конфлікти на побутовому ґрунті. Того дня, 15.12.2026 року його дружина виконувала з дітьми домашнє завдання, в ході словесної перепалки із ним він попросив дати її мобільний телефон, вона відмовила і він сам його взяв, щоб перевірити вміст. Словесний конфлікт між ними переріс в сварку, в ході якої він завдав дружині декілька ударів по тілу, десь в районі нижньої частини грудної клітки. Це все відбувалося в присутності дітей. Про свій вчинок жалкує, на даний час проживає разом із потерпілою, з якою вони спільно продовжують виховувати двох малолітніх та одну повнолітню дитину. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться. Також суду вказав, що на сьогоднішній день має тяжке захворювання, просить взяти його до уваги при призначенні йому покарання.

Показання ОСОБА_6 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України дослідження доказів у даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я .

Положеннями ст. 50 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд керується положеннями статті 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України є нетяжким злочином, а також дані про особу винного. Зокрема, суд бере до уваги вік обвинуваченого, те, що він раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність претензій у потерпілої, а також факт його примирення з потерпілою.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 згідно зі статтею 66 КК України, суд визнає його щире каяття, а також незадовільний стан здоров`я, зумовлений наявністю тяжкого захворювання.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.

Крім цього, з досудової доповіді Івано-Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про обвинуваченого ОСОБА_6 , вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого його спосіб життя, історію правопорушень, середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику ймовірної небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства .

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Згідно з ст. 69 Кримінального кодексу України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Як зазначено у наведеній вище постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі N 750/5031/18, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 Кримінального кодексу України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній посилатися на ст. 69 Кримінального кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 51 000 гривень, позицію представника потерпілої, яка погодилася з думкою прокурора, обвинуваченого та його захисника, які просили суд врахувати стан здоров`я потерпілого та призначити штраф, враховуючи також особу обвинуваченого, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч.1 ст.122 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, таке покарання на переконання суду буде адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу, достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів; відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов відсутній.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370,373, 374,393, ч. 15 ст. 615 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 3 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 51 000 гривень.

Речовий доказ:

- USB-флешнакопичувач марки «hocо» (постанова від 16 квітня 2026 року) – знищити.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_10