Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №671/298/26 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №671/298/26

Суддя: Гринчук Р. С.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 671/298/26

Провадження № 22-ц/820/2126/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Сурник І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року, суддя Никифоров Є.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

встановив:

У 2026 році ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 16 серпня 2015 року по 01 лютого 2026 року, в розмірі 188714,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2015 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Відповідач свого обов`язку належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка за розрахунком державного виконавця становила 135423,96 грн. У лютому 2026 року відповідач заборгованість сплатив, однак це не позбавило її права на стягнення пені за весь період прострочення.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 33855,99 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 897 грн витрат на професійну правничу допомогу та в дохід держави 338,56 грн судового збору.

Суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, однак розрахунок позивача є суперечливим та необґрунтованим.

За розрахунком суду, пеня за період з липня 2023 року по січень 2026 року становитиме 120596,41 грн.

Оскільки до відповідача застосовано штраф, передбачений частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у розмірі 67711,98 грн, максимальний розмір пені відповідно до абзацу другого частини першої статті 196 СК України становитиме 67711,98 грн.

З урахуванням майнового та сімейного стану відповідача, наявності на його утриманні малолітньої дитини з інвалідністю, проходження лікування та статусу учасника бойових дій, суд зменшив розмір пені на 50%, до 33855,99 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з відповідача пеню у розмірі 188714,42 грн та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначала, що суд безпідставно відхилив клопотання про витребування доказів щодо доходів відповідача від підприємницької діяльності в Республіці Польща, а тому передчасно дійшов висновку про наявність підстав для зменшення пені.

Пеня у розмірі 188714,42 грн нарахована щодо кожного місячного платежу в межах 100% заборгованості за відповідний місяць, а обмеження, встановлене абзацом другим частини першої статті 196 СК України суд застосував помилково, оскільки накладений державним виконавцем штраф і пеня мають різну правову природу.

В той же час, рішення не містить обґрунтування щодо зменшення пені саме на 50%.

Суд не врахував тривалості та систематичності прострочення, яке тривало з 2015 року по 2026 рік.

Обставини, на які послався суд в оскаржуваному рішенні як на підставу зменшення розміру пені, зокрема, щодо лікування відповідача, утримання ним іншої дитини та матері-пенсіонерки, належними доказами не підтверджені, а шлюб між відповідачем та матір`ю іншої дитини розірвано.

В той же час, судом не надано належної оцінки обставинам щодо наявності у відповідача нерухомого майна, зокрема, земельних ділянок, ухиленню відповідача від надання державному виконавцю відомостей про доходи.

В судове засідання учасники справи, будучи належним чином повідомленими судом про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2015 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист №2/671/142/2015 щодо виконання вищевказаного рішення про стягнення аліментів перебуває на виконанні у Волочиському відділі державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (виконавче провадження №47012636).

Постановою головного державного виконавця від 19 лютого 2026 року, у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2026 року в розмірі 135423,96 грн, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, на боржника ОСОБА_2 накладено штраф на користь стягувача ОСОБА_1 у розмірі 50% суми заборгованості, що становитиме 67711,98 грн.

Згідно з квитанціями АТ «Ощадбанк» від 23 лютого 2026 року, за ОСОБА_2 сплачено 135424 грн заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2026 року та 67712 грн штрафу на користь стягувача, а 24 лютого 2026 року – 38646 грн аліментів за наступні періоди.

Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного Волочиським відділом державної виконавчої служби від 27 лютого 2026 року №6974, заборгованість зі сплати аліментів за період з серпня 2015 року по січень 2026 року становила 135133,50 грн, станом на 27 лютого 2026 року заборгованість відсутня.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 березня 2026 року, ОСОБА_2 належать житловий будинок у АДРЕСА_1 (по 1/2 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на житло), 3/25 частки іншої квартири, гараж, земельні ділянки площею 0,25 га, 0,11 га, 0,1 га, дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га, які з 11 липня 2025 року передані в оренду ТОВ «Агро-Юг В».

Постановою державного виконавця від 11 серпня 2017 року звернуто стягнення на доходи боржника, які він отримує від оренди земельної ділянки.

На вимогу державного виконавця від 26 березня 2026 року №10284 надати відомості про розмір доходу, отриманого від підприємницької діяльності в Республіці Польща, починаючи з 07 серпня 2019 року, представник боржника листом від 10 квітня 2026 року повідомила про неможливість надати такі відомості у зв`язку зі сплатою податку у фіксованій сумі та відсутністю бухгалтерського обліку.

ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є дитиною з інвалідністю. Мати дитини, ОСОБА_6 , отримує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю з 18 вересня 2020 року.

ОСОБА_2 є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 ).

Як вбачається з змісту медичних документів, ОСОБА_2 у 2023–2026 роках проходив у Республіці Польща лікування з приводу пошкодження колінного суглоба, у тому числі оперативне, та курси фізіотерапії, у грудні 2025 року – оперативне лікування в хірургічному відділенні з непрацездатністю з 17 грудня 2025 року по 13 січня 2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (ч. 2 ст. 196 СК України).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) роз`яснено, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1%. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі №206/4992/21 (провадження №61-12735сво23) зазначено, що стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з`ясовується чи є підстави для її зменшення. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов`язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співмірним із розміром основного зобов`язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов`язань. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2025 року у справі №932/541/23 та від 25 лютого 2026 року у справі №761/26311/23.

Положенням ч. 1 ст. 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Наявність заборгованості зі сплати аліментів свідчить про те, що дитина була позбавлена майна, що належить їй за законом. Стягнення пені за прострочення виконання аліментних зобов`язань є механізмом захисту порушеного права дитини на належне утримання.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просила стягнути пеню за період з серпня 2015 року по січень 2026 року, тобто за прострочення сплати тієї ж заборгованості, у зв`язку з наявністю якої постановою державного виконавця від 19 лютого 2026 року до відповідача застосовано штраф, передбачений ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». Указаний штраф у розмірі 67711,98 грн сплачено відповідачем 23 лютого 2026 року та перераховано позивачу.

Абз. 2 ч. 1 ст. 196 СК України є спеціальною нормою, яка у разі застосування до платника аліментів заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначає не помісячне обмеження пені, а її максимальний розмір як різницю між сумою заборгованості та розміром застосованого штрафу.

Таким чином, незалежно від того, яким є загальний розмір пені, обрахований за кожним місячним платежем, розмір пені, що підлягає стягненню, не може перевищувати 67711,98 грн (135423,96 грн–67711,98 грн). Різна правова природа штрафу та пені, на яку посилається відповідач, наведеного законодавчого обмеження не скасовує.

За таких обставин доводи ОСОБА_1 щодо правильності проведеного нею розрахунку пені на суму 188714,42 грн та неврахування судом пені за період до липня 2023 року не впливають на результат вирішення спору, оскільки навіть обрахований судом першої інстанції розмір пені за період з липня 2023 року по січень 2026 року в сумі 120596,41 грн перевищує її максимальний розмір, визначений законом.

Суд першої інстанції правильно визначив розмір пені, яка з урахуванням максимальної межі підлягає стягненню, у сумі 67711,98 грн.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% колегія суддів вважає помилковим з огляду на таке.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Волочиського відділу державної виконавчої служби від 27 лютого 2026 року №6974, з 2015 року платник аліментів сплачував аліменти нерегулярно та не в повному розмірі, а заборгованість постійно зростала.

Відповідач, посилаючись на свій майновий та сімейний стан, не надав суду жодних доказів розміру своїх доходів.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, з 2019 року ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність у Республіці Польща, однак на вимогу державного виконавця відомостей про отримані доходи не надав.

Водночас, відповідачу на праві власності належать житловий будинок, квартира, частка в іншій квартирі, гараж та земельні ділянки, дві з яких передані в оренду, а в лютому 2026 року, після накладення штрафу, відповідачем протягом двох днів було сплачено 241782 грн (135424 грн + 67712 грн + 38646 грн).

Наведене свідчить про те, що платник аліментів мав реальну можливість своєчасно сплачувати аліменти, а доказів щодо перебування його у складному майновому становищі справа не містить.

Посилання суду першої інстанції на проходження відповідачем лікування як на обставину, що об`єктивно вплинула на його майнове становище, не ґрунтується на доказах. Медичні документи підтверджують лише факт лікування у 2023–2026 роках, однак не містять відомостей про понесені відповідачем витрати на лікування.

Крім того, заборгованість зі сплати аліментів утворювалася та зростала з 2015 року, тобто задовго до періоду лікування, а період тимчасової непрацездатності відповідача становив 28 днів.

Наявність у ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій сама по собі не характеризує його майновий чи сімейний стану у розумінні ч. 2 ст. 196 СК України. Доказів проходження відповідачем військової служби у період, за який нараховано пеню, матеріали справи не містять.

При цьому, наявність у відповідача іншої дитини з інвалідністю, ОСОБА_5 , 2015 року народження, свідчить про обов`язок щодо її утримання. Однак доказів того, що відповідач фактично несе витрати на утримання та лікування цієї дитини, на утримання своєї матері, яка отримує пенсію за віком та має власне майно, матеріали справи не містять. Державна соціальна допомога на дитину з інвалідністю призначена та виплачується матері дитини.

За таких обставин висновок суду про те, що ОСОБА_2 несе додаткові витрати на утримання та лікування іншої дитини, ґрунтується на припущеннях.

Крім того, колегія суддів враховує, що прострочення сплати аліментів мало систематичний характер та тривало понад 10 років, заборгованість сплачена відповідачем лише після застосування заходів примусового виконання, а розмір пені, що підлягає стягненню, вже обмежений законом до 50% суми заборгованості з огляду на сплату відповідачем штрафу на користь позивача.

Подальше зменшення пені вдвічі не забезпечує її співмірності з тривалістю та характером порушення, порушує права дитини як одержувача аліментів та нівелює стимулюючу функцію пені (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2026року у справі №761/26311/23).

Відсутність у справі доказів щодо доходів відповідача та їх не витребування судом не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки обов`язок доведення матеріального стану як підстави для зменшення пені покладено саме на платника аліментів, а неподання ним таких доказів має наслідком недоведеність підстав для зменшення пені (постанова Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі №359/6170/24).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, внаслідок неповного з`ясування обставин справи, невідповідності висновків фактичним обставинам справи, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі ч. 2 ст. 196 СК України, у зв`язку з чим рішення суду в частині розміру стягнутої пені підлягає зміні шляхом збільшення розміру пені з 33855,99 грн до 67711,98 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги задоволено на суму 67711,98 грн, що становитиме 35,88% (67711,98 грн/188714,42 грн*100%) від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 1794 грн (5000 грн*35,88%/100%).

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 677,11 грн (1887,14 грн*35,88%/100%).

Апеляційна скарга задоволена на 21,86% (33855,99 грн/154858,43 грн*100%), відтак з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, від сплати якого апелянт звільнена, в розмірі 507,78 грн (2322,88 грн*21,86%/100%).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року в частині розміру пені та розподілу судових витрат, змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 67711,98 грн. та 1794 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 677,11 грн судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 507,78 грн судового збору за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай

Оригінал: reyestr.court.gov.ua