Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №689/1316/26 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Суд: Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №689/1316/26

Суддя: Соловйов А. В.

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1316/26

Провадження № 2/689/849/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Соловйова А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Цмикайло Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в с-ще Ярмолинці цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів"

до ОСОБА_1

про стягнення 16040,00 грн. заборгованості,

встановив:

ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" звернулось із позовом до відповідача про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за кредитним договором, в зв`язку із чим виникла заборгованість в загальній сумі 16040,00 грн..

Представник ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів", в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судових засіданнях проти задоволення позову заперечував. Повідомив, що кредитний договір він не укладав, кредитних коштів не отримував, банківської карти АТ «Ощадбанк», на яку, начебто, сплачувались кошти, він ніколи не мав. Однак, неодноразово до нього звертаються із позовами фінансові організації про стягнення кредитних коштів, ймовірно, у зв`язку із протиправним використанням його особистих даних. В подальшому в судове засідання не з`явився. Подав заяву, у якій позов не визнав та просив розглянути справу без нього.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 17.10.2024 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №8391989 та підписано паспорт споживчого кредиту. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України “Про електронну комерцію”.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію`зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію`відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію`передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідач, заперечуючи факт укладення такого договору, не надав належних доказів своїм запереченням, як-от неналежність йому зазначених у договорі телефонних номерів, неотримання ідентифікатора тощо. На несправедливість умов договору відповідач не посилався.

Відповідно до Договору кредиту, позивачем було надано кредит в розмірі 4000,00 грн., шляхом перерахунку на поточний рахунок платіжної картки ( НОМЕР_1 ), строком на 360 днів з періодичністю платежів кожні 30 днів. Повернення кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів та умов договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

06.06.2025 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТзОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» було укладено ряд договір факторингу №06062025, у відповідності до умов яких ТзОВ «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором.

Отже, ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Також позивач ствердив, що на виконання умов цього договору відповідач отримав від первісного кредитора 4000,00 гривень на картку № НОМЕР_1 , що підтверджує листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» 09.06.2025 р., адресованим ТОВ «Споживчий центр» (а.с. 20). У цьому листі вказано про перерахунок 4000,00 гривень на картку № НОМЕР_1 , однак, не зазначено відомостей про власника цієї картки.

Відповідач заперечив факт отримання цих коштів та навіть сам факт можливості їх отримання, оскільки така банківська карта йому не належала. На клопотання позивача, мотивоване наявністю відповідних доказів лише у розпорядженні первісного кредитора, судом був скерований відповідний запит.

З відповіді АТ «Державний ощадний банк України» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку не було емітовано картку № НОМЕР_1 (а.с. 100). Додатково з довідки АТ «Ощадбанк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 відсутні відкриті карткові рахунки та кредитна заборгованість, клієнтом АТ «Ощадбанку» він не являється (а.с. 68).

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України). Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення. За змістом ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позивач не довів факту отримання відповідачем кредитних коштів від первісного кредитора та наявність заборгованості.

При цьому, з рішення Ярмолинецького районного суду від 30.10.2025 р. у справі №674/933/25, яким у позові щодо ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено, вбачається підтвердження посиланню відповідача про те, що з використанням кредитної карти АТ «Ощадбанк» із тим самим номером, яка йому не належить, на його ім`я оформлюється кредитна заборгованість за різними кредитними договорами.

Таким чином, у позові слід відмовити. У зв`язку із цим судові витрати покладаються на позивача.

На основі викладеного та керуючись ст. 265 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловйов А.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua