Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №607/17128/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/17128/26

Провадження №2/951/487/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

22 жовтня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Чапаєва Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Бусько Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Козова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71576387 в розмірі 18 755,00 грн, з яких 11 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 825,00 грн - заборгованість за відсотками, 5 280,00 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом, 0,00 грн - заборгованість за пенею, 1 650,00 грн - комісія за надання кредиту.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 06.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 уклали договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71576387. 27.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» уклали договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає), а товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату приймає належні товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і боржниками. Так, відповідно до Реєстру боржників № 10 від 25.07.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18 755,00 грн.

Підтримуючи вищевикладене, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71576387 в розмірі 18 755,00 грн та судові витрати у сумі 2 662,40 грн.

Суддя Козівського районного суду Тернопільської області ухвалою від 11.09.2026 у справі відкрив спрощене позовне провадження з викликом сторін, відповідачу наданий строк на подання відзиву на заявлену вимогу. Відповідач ОСОБА_1 правом на подання відзиву не скористався.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте в позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов, клопотань, заяв не подавав.

На адресу відповідача, яка згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру є його адресою реєстрації, направлялась ухвала про відкриття провадження у справі, а також судова повістка про виклик до суду, проте поштова кореспонденція повернулася до суду без вручення відповідачу.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20, від 27.05.2026 у справі № 727/12793/24.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі, і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

За наведених вище обставин та відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, зокрема тих, за якими суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, - суд дійшов висновку про заочний розгляд справи за відсутності сторін без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Отже, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

06.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 уклали договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71576387, за умовами якого кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти («кредит»), на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору (пункт 2.1 договору).

Відповідно до п.п. 2.2.1.-2.2.4. п. 2.2. договору сума кредиту становить 11 000,00 грн (одинадцять тисяч гривень нуль копійок). Строк кредитування/строк договору становить 30 днів. Процентна ставка в день є фіксованою та становить 0,250 %. Комісія за надання кредиту становить 15,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1 650,00 грн. Згідно з таблицею, наведеною у п. 2.2. договору, дата надання кредиту - 06.03.2025, дата повернення кредиту (останній день) - 04.04.2025, денна процентна ставка - 0,750 %, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) - 4,00 % в день, пеня - 4,00 % в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1 186,1776 %, орієнтовна загальна вартість кредиту - 13 475,00 грн. Відповідно до п. 2.5. договору проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором.

Підписанням договору № 71576387 від 06.03.2025 відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився на сайті кредитодавця з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також що до моменту підписання договору вивчив умови договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, розміщені на веб-сайті кредитодавця, а його зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі; позичальник підтвердив, що договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана кредитодавцем, є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення (п.п. 11.1.1., 11.1.2. п. 11.1. договору).

Відповідно до розділу 13 договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71576387 відповідач був ознайомлений з інформацією про укладення договору та з умовами договору 06.03.2025, зокрема із процентною ставкою, і цей договір був ним підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 48663 зі сторони позичальника, а зі сторони кредитодавця - електронним підписом 82058, з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника кредитодавця, підтвердженого електронною позначкою часу, 06.03.2025 о 12 год. 37 хв.

Відтак 06.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 уклали договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71576387 в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

З метою отримання кредиту відповідач як позичальник в договорі зазначив свої особисті дані та номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 .

Свої зобов`язання за кредитним договором товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» виконало, що підтверджується квитанцією про успішну оплату, згідно з якою 06.03.2025 о 12 год. 37 хв. 55 с. за транзакцією № 874d9aba-3a18-4c24-8d54-41da681862a8 через банк-еквайр АТ «ТАСКОМБАНК» на платіжну картку НОМЕР_1 перераховано 11 000,00 грн, код авторизації 930043, платник - товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», ЄДРПОУ 39861924.

27.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» уклали договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого клієнт передав (відступив) фактору за плату, а фактор прийняв належні права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Пунктом 1.2. договору факторингу № 27/03/25 передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

25.07.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» підписали Додаткову угоду № 6 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025, сторонами погоджено внесення низки змін до Договору факторингу.

Актом прийому-передачі Реєстру Боржників № 10 від 25.07.2025 до договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників № 10 від 25.07.2025 кількістю 6945, загальна сума заборгованості за яким складає 74 788 206,91 грн, після чого з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 від Клієнта до Фактора перейшли права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 10 від 25.07.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 18 755,00 грн, з яких 11 000,00 грн становить заборгованість за основною сумою боргу, 825,00 грн - заборгованість за відсотками, 5 280,00 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом, 0,00 грн - заборгованість за пенею, 1 650,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту; кількість днів прострочення заборгованості - 112.

З копії платіжної інструкції № 747 від 31.07.2025 вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» отримало від товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 6 856 400,40 грн як плату за відступлення права вимоги згідно з Додатковою угодою № 6 від 25.07.2025 до Договору факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71576387 за період з 06.03.2025 по 25.07.2025, сформованим 06.07.2026, заборгованість не погашена, оплат за договором не здійснювалося, залишок заборгованості становив 18 755,00 грн, з яких 11 000,00 грн становить заборгованість за основною сумою боргу, 825,00 грн - заборгованість за відсотками, 5 280,00 грн - заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом, 1 650,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Вирішуючи спір по суті, суд застосовує такі норми права.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (статті 205, 207 ЦК України). Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

З цього суд робить висновок про доведеність того, що відповідач уклав та підписав договір із позивачем.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 06.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 уклали договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71576387 в електронній формі. Відповідач у передбачений договором строк заборгованість не повернув.

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримав кредитні кошти та уклав спірний кредитний договір. Сторони договору узгодили розмір кредиту, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису. Також суд вважає, що позивачем доведено перехід права вимоги від первісного до нового кредитора.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що за період дії договору з 06.03.2025 по 04.04.2025 було здійснено нарахування відсотків за користування кредитними коштами за фіксованою денною процентною ставкою 0,250 % на суму 825,00 грн, а саме по 27,50 грн за кожен із 30 днів строку кредитування, тобто за вказаний період позивач нарахував відсотки за згаданим договором на суму 825,00 грн. Відповідач не надав доказів на спростування розміру заборгованості, контррозрахунку не надав.

Вказані відсотки відповідач у строк, обумовлений п.п. 2.2.2. п. 2.2. договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71576387, а саме в останній день строку кредитування - 04.04.2025, не сплатив, що вбачається з розрахунку заборгованості, згідно з яким оплат за договором відповідачем не здійснювалося взагалі. Строк сплати цих відсотків настав. Суд погоджується із доводами позивача щодо заборгованості зі сплати відсотків, строк сплати яких настав в означений період (за 30 днів строку кредитування), в сумі 825,00 грн.

Водночас суд не погоджується з доводами позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1 650,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, у підпункті 2.2.4. пункту 2.2. договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71576387, укладеного між ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 15,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1 650,00 грн.

Аналіз умов кредитного договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в зазначеному розмірі, встановлена в договорі, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21.04.2021 у справі № 677/1535/15, від 21.07.2021 у справі № 751/4015/15, від 15.12.2021 у справі № 209/789/15, від 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що положення підпункту 2.2.4. пункту 2.2. договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71576387 від 06.03.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 15,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1 650,00 грн, суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача як позичальника за згаданим договором заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1 650,00 грн.

Також, як вбачається із матеріалів справи, подаючи позов, товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» просило стягнути з відповідача проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 5 280,00 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що вказані проценти нараховані за період з 05.04.2025 по 16.04.2025 за ставкою 4,00 % в день, а саме по 440,00 грн за кожен із 12 днів, тобто за межами строку кредитування, останнім днем якого згідно з п.п. 2.2.2. п. 2.2. та таблицею пункту 2.2. договору є 04.04.2025.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Таким чином, нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом за період після 04.04.2025 здійснене позивачем за межами строку кредитування, у зв`язку з чим ці проценти не можуть вважатися платою за користування кредитом у розумінні статей 1048, 1054 ЦК України і стягненню з відповідача не підлягають.

Крім того, суд враховує, що за своєю правовою природою заявлені позивачем проценти за понадстрокове користування кредитом є відповідальністю позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання. На це вказує як розмір цих процентів, що згідно з таблицею пункту 2.2. договору є тотожним розміру пені (4,00 % в день), так і те, що їх нарахування припинене позивачем 16.04.2025 після досягнення суми 5 280,00 грн, тобто на межі половини суми одержаного кредиту (5 500,00 грн), що є законодавчим обмеженням саме для неустойки.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вказане та те, що з 24.02.2022 і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що підстав нараховувати відповідачу проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 5 280,00 грн немає, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення 11 000,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту), суд зазначає таке.

Зі змісту договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71576387 від 06.03.2025 вбачається, що відповідно до пункту 2.1. договору позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю суму кредиту у день закінчення строку кредиту, а згідно з п.п. 2.2.2. п. 2.2. договору строк кредитування/строк договору становить 30 днів; датою повернення кредиту (останнім днем) згідно з таблицею пункту 2.2. договору визначено 04.04.2025.

Отже, на відміну від процентів за понадстрокове користування кредитом, строк повернення основної суми боргу (тіла кредиту) настав 04.04.2025, тобто сплив як на момент пред`явлення позову, так і на момент вирішення спору. За таких обставин право позивача на стягнення тіла кредиту ґрунтується на спливі погодженого сторонами строку кредитування і не вимагає пред`явлення позичальнику вимоги про повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у порядку частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживач - це фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.

Споживчий кредит - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»). Відповідно до п.п. 2.1.1. п. 2.1. договору мета отримання кредиту - придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а відтак до спірних правовідносин застосовується законодавство щодо захисту прав споживачів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором, або ж вносив платежі щодо погашення заборгованості матеріали справи не містять. Станом на день розгляду справи зобов`язання за кредитним договором належним чином відповідач не виконав.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) у розмірі 11 000,00 грн підлягає стягненню з відповідача, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Отже, суд вважає, що загалом сума невиконаного зобов`язання, що підлягає стягненню, складається із заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) та із нарахованих позивачем і не сплачених відповідачем відсотків, і вона становить 11 825,00 грн (одинадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень нуль копійок), з яких 11 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 825,00 грн - заборгованість за відсотками.

Резюмуючи, із врахуванням фактичних обставин справи, змісту позовних вимог, позицій сторін, суд дійшов висновку про наявність такого, що підлягає судовому розгляду, спору між сторонами, що виник з відносин договору кредиту. Також суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивач належними та допустимими доказами перед судом довів факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а тому із ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість, яка в сукупному розмірі становить 11 825,00 грн (одинадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень нуль копійок) та складається із заборгованості за основною сумою боргу і заборгованості за відсотками, строк виплати яких настав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позов частково, а саме на 11 825,00 грн із заявленої вимоги на 18 755,00 грн, тобто на 63,05 % від заявленої майнової вимоги.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 171896 від 24.07.2026.

Судовий збір, який підлягає до стягнення, становить 1 678,64 грн (2662,40 Х 63,05 %).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 279, 280, 281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» загальну суму заборгованості у розмірі 11 825,00 грн (одинадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень нуль копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 678,64 грн (одна тисяча шістсот сімдесят вісім гривень шістдесят чотири копійки).

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22.10.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», адреса місця знаходження: вул.Лісова, буд. 2, м.Бровари Броварського району Київської області, індекс 07400, ЄДРПОУ 35625014;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя Р.В. Чапаєв