Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №456/5457/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/5457/26

Провадження № 2-о/456/203/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В.

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

Представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Крючков І.М. просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 строком на 6 (шість) місяців із заборонами, а саме: заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 50 м до місця роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває в невідомому йому місці, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_2 ведення листування, телефонних переговорів із ОСОБА_3 , в тому числі шляхом надсилання текстових повідомлень або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В обґрунтування заявлених вимог представник заявниці покликався на те, що в 06.06.1992 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час шлюбу у вищевказаних осіб народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вищевказаною родиною вони мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . Приблизно з 2018 року заявник та заінтересована особа перестали розумітися між собою, почалися сварки, і останній став застосовувати до ОСОБА_1 психологічне насилля та фізичну силу, в тому числі в присутності дітей. Не витримавши насильства по відношенню до себе, заявниця в 2022 році поїхала до Польщі. Повернувшись в листопаді 2023 року, ОСОБА_2 продовжив вчиняти відносно ОСОБА_1 насильство, ображав, погрожував вбивством, не пускав у дім та/або виганяв з нього, наносив тілесні ушкодження, у зв`язку з чим у грудні 2024 року остання вимушена була знову повернутися до Польщі.

17.05.2024 через погане самопочуття заявниця вимушена була повернутися додому. Звернувшись до лікарні і пройшовши обстеження, у неї виявлено злоякісну пухлину молочної залози 3 ступеня. Не дивлячись на тяжку хворобу та достовірно знаючи про її наявність, заінтересована особа продовжував бити заявницю, погрожувати вбивством, ображати її та виганяти або не пускав у дім, висловлював своє бажання про смерть ОСОБА_1 . Всі непорозуміння та скандали, які переходять в погрози на адресу заявниці, виникають через те, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями та у зв`язку з хворобою ОСОБА_1 бажає її смерті, у зв?язку з чим провокує конфлікти, в ході яких завжди ОСОБА_2 застосовує фізичне насильство, погрожуючи вбивством, та образи. З кожним наступним скандалом ОСОБА_2 стає все більше агресивним. У зв`язку із вищевикладеним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.03.2025 (справа № 456/1666/25) видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк шість місяців.

Не дивлячись на встановлені судом обмеження, ОСОБА_2 не зробив належних висновків та вже 12.04.2025 близько 18 год. 00 хв., будучи ознайомленим під особистий підпис із рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.03.2025 про видачу обмежувального припису, яким відносно нього встановлено наведені вище тимчасові обмеження його прав, знаходячись на подвір?ї біля будинку, де вони разом проживають, та перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, в грубій формі спілкувався з ОСОБА_1 , висловлюючись в її сторону нецензурною лайкою, чим порушив вимоги обмежувального припису, за що вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.10.2025 (справа № 456/2754/25) був засуджений до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.

Крім того, 25.11.2025 близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, знаходився разом із своєю дружиною на подвір?ї за місцем їхнього проживання, де між ними на грунті раптово виниклих неприязних відносин розпочався словесний конфлікт, та в подальшому останній наніс ОСОБА_1 дерев?яною штахетою легкі тілесні ушкодження, тобто вчинив дії, які мають ознаки фізичного домашнього насильства відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-8, за що вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.04.2026 (справа № 456/6877/25) був засуджений до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

В подальшому, 30.05.2026 близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_2 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру а саме: виражався в її сторону нецензурною лайкою та наніс їй удари рукою в область грудей і голови, внаслідок чого завдав шкоди її психічному здоров?ю, та постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.07.2026 (справа № 456/3575/26) був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Також, 24.06.2026 близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_2 вчинив відносно ОСОБА_1 , домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: ображав її нецензурною лайкою та наніс удар в обличчя, чим завдав шкоди її психічному здоров?ю, за що постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.08.2026 (справа № 456/4252/26) був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Отже, з 2018 року і по теперішній час ОСОБА_2 здійснює відносно ОСОБА_1 психологічне насильство: ображає; принижує словесно; висловлюється на адресу заявниці нецензурною лайкою; залякує фізичною розправою; висловлює бажання смерті заявниці, що викликає в неї побоювання за свою безпеку, спричиняє емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдає шкоди її психічному здоров`ю; фізичне насильство: наносить тілесні ушкодження; економічне насильство: виганяє з будинку або не пускає до нього.

З вищевикладеного вбачається, що на сьогоднішній день ОСОБА_1 не може самостійно протистояти ОСОБА_2 , тому вкотре вимушена звертатися до суду для отримання обмежувального припису відносно останнього.

Заінтересована особа ОСОБА_2 правом подачі відзиву не скористався.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 16 вересня 2026 року головуючим суддею в справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 67/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.09.2026 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.10.2026. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права /а.с. 68/.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Крючков І.М. подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, вимоги заяви підтримують у повному обсязі та просять такі задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 02.10.2026, є дата складення повного тексту судового рішення 20.10.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, які мають юридичне значення для її розгляду, вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.03.2025 (справа № 456/1666/25) видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк шість місяців, яким визначено йому наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому йому, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі шляхом надсилання текстових повідомлень або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб /а.с. 6-10/.

Також судом проаналізовано отримані стороною заявниці матеріали, опрацьовані Стрийським РУП ГУ НП у Львівській області, за зверненнями ОСОБА_1 щодо дій ОСОБА_2 /а.с. 11-50/

Також судом встановлено, що вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.10.2025 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, щодо умисного невиконання ОСОБА_2 обмежувального припису, виданого рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.03.2025 (справа № 456/1666/25) і призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік. На підставі пунктів 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації /а.с. 51-53/.

Вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.04.2026 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, за фактом спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 25.11.2025 і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. На підставі статті 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.10.2025 та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 6 (шести) місяців 24 (двадцяти чотирьох) днів пробаційного нагляду та штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. Відповідно до п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покладено на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації /а.с. 54-58/.

Відповідно до постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.07.2026 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за фактом вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 30.05.2026 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн /а.с. 59-61/.

Крім цього, відповідно до постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.08.2026 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за фактом вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 24.06.2026 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн /а.с. 62-64/.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до п. 3, 4, 6, 7, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до частин першої, другої статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

У свою чергу, як унормовано ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Крім того, згідно зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки суду за результатами розгляду заяви.

З огляду на викладене суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство щодо ОСОБА_1 , є високою вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис.

З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини суд вважає, що вжиті заявницею розумні заходи для її захисту та покарання винного не надали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту прав заявниці.

Відповідно до приписів п. 10 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. 293, 294, 350-1 - 350-6, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 строком на шість місяців, а саме:

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 50 м до місця роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває в невідомому йому місці, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити ОСОБА_2 ведення листування, телефонних переговорів із ОСОБА_3 , в тому числі шляхом надсилання текстових повідомлень або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Про видачу обмежувального припису кривднику ОСОБА_2 інформувати Стрийське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області для взяття громадянина ОСОБА_2 на профілактичний облік, а також Стрийську районну військову адміністрацію та Стрийську міську раду Стрийського району Львівської області.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

Суддя Л.В.Гула