Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №442/6824/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6824/26

Провадження №3/442/1489/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 жовтня 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Грицай М.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №752813 від 23.08.2026, ОСОБА_1 23.08.2026 о 01 год 23 хв у м. Дрогобич по вул.Козацька, буд. 4/2, керував електричним велосипедом без номерних знаків, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах з порожнини рота, нечітка вимова, тремтіння пальців рук. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager ARLJ 0463, результат тесту - 0,89 проміле, тест №3412. Водій із ст. 266 КУпАП ознайомлений. Вказаними діями водій порушив п. 2.9.а ПДР України.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Гирич О.В. подав клопотання про закриття провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_1 свою вину не визнає. У протоколі не вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а вказано - електричним велосипедом, у графі 5 даного протоколу вказано, що особу встановлено на підставі ІТС ІПНП, а не з посвідчення водія, а тому ОСОБА_1 не вважається водієм в розумінні п. 1.10 ПДР України. Працівниками поліції не складався протокол за ч. 1 або ч. 2 ст. 126 КУпАП (відсутність посвідчення водія при собі або відсутність посвідчення водія відповідної категорії взагалі). У графі 6 протоколу зазначено «електровелосипед, без днз належить», тобто, не зазначено ні марки, ні моделі, ні назва документу (свідоцтво про реєстрацію ТЗ), на підставі якого працівники поліції зробили висновок, що це є саме електровелосипед, а не простий велосипед. Наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для механічних транспортних засобів. Розмежування поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. До механічних транспортних засобів можуть бути віднесені електровелосипеди та електромопеди з потужністю від 3 до 4 кВт. У матеріалах даної справи немає жодного доказу, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом з двигуном понад 3 кВт. Крім того, Правила дорожнього руху взагалі не містять такого визначення як «електровелосипед» чи «електромопед» та не відносять такий транспортний засіб до механічних, а також не прирівнюють його до мопеда в розумінні положень Правил дорожнього руху, як помилково вважали працівники поліції. Відповідно, такі обставини беззаперечно виключають порушення ОСОБА_1 п. 2.9.а ПДР та свідчать про те, що він не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Також зазначає, що під час розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово заявляв, що він їхав «на педалях», а не на акумуляторі, що підтверджується відеозаписом. У протоколі зазначено «23.08.2026 о 01:23:00 в м. Дрогобич, вул. Козацька 4/2, водій ОСОБА_1 керував…», хоча знову ж таки, на Video (1).mp4 (де по вул. Сагайдачного їде велосипедист) зі спини не видно, чи це дійсно був ОСОБА_1 , а на Video (2).mp4 о 01:24:33, яке відображає події на вул. Козацька 4/2, чітко видно, що ОСОБА_1 стоїть біля велосипеда, навіть не сидить на ньому. Тому на жодному з відеозаписів не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. З даного відеозапису Video (2).mp4 о 01:24:33 чітко видно, що ОСОБА_1 в цей період стояв на вулиці, а тому обставина, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №752813 від 23.08.2026 про те, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом, прямо спростовується даним відеозаписом. З оглянутих відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, але на відео clip-3.mp4 приблизно о 02:17:00 чітко чути слова «бажано поїхати в лікарню, щоб не дути у ваш мундштук» і далі розмова про поїздку в лікарню, працівники поліції спочатку сказали «ну то їдемо в лікарню», а потім почали говорити про те, що вже й так багато часу чекали, "для чого затягувати час, дуємо на місці і все". На цьому ж відео о 02:22:02 один працівник поліції питає іншого: «В Самборі є? - Та - Ну то веземо - В Самбір? - Ну а що робити? Тут не подуєш». У подальшому, на цьому ж відео clip-3.mp4 о 02:25:00 чітко чути слова працівника поліції: «Назар Олегович, 0.89, Ви перебуваєте в стані алкогольного сп`яніння, перевищили норму в п`ять разів, відносно Вас буде складено протокол». На жодному з відеозаписів немає відображено того, чи працівники поліції запитували в ОСОБА_1 про його згоду з результатами огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу. Також не зафіксовано того, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 проїхати в найближчий медичний заклад у разі його незгоди з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу. Більше того, в Акті огляду з використанням спеціальних технічних засобів в графі «з результатами згоден» зазначено, що ОСОБА_2 не згідний, тому працівники поліції на підставі п. 7 Інструкції №1452 повинні були забезпечити проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у найближчому медичному закладі. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП та пункту 22 Розділу ІІІ Інструкції, огляд на стан сп`яніння, проведений з порушенням, зокрема пунктів 6, 7 Розділу І, пунктів 9, 12 Розділу ІІ Інструкції №1452, вважається недійсним. З урахуванням наведеного, огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведено з порушенням ч. 2 ст. 266 КУпАП, а також п. 4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 та п. 9, 12 Розділу ІІ Інструкції №1452. Вважає, що події, які є викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №752813 від 23.08.2026 не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому в даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у матеріалах даної справи не міститься жодного доказу (зокрема Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу) про те, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування, що ще раз спростовує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Гирич О.В. просив суд задоволити подане ним клопотання про закриття провадження у справі з підстав, наведених у ньому. В обгрунтування своєї позиції додатково зазначив, що ОСОБА_1 керував електричним велосипедом шляхом крутіння педалей. В електровелосипедах передбачена можливість руху в електрорежимі, в якому велосипед рухається внаслідок електроприводу - джерела тяги, та механічному режимі, в якому рух досягається внаслідок того, що велосипедист здійснює силовий привід внаслідок крутіння педалей. На електровелосипеді можна здійснювати рух незалежно від того, функціонує електропривід чи ні. Одночасно звертає увагу суду про наявність спеціальної норми в КУпАП, яка встановлює відповідальність для велосипедистів. Зокрема, в ст. 127 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин. Частина 3 ст. 127 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху особами, які керують велосипедами та, які перебувають у стані сп`яніння. Таким чином, велосипедисти несуть відповідальність за порушення правил дорожнього руху згідно спеціальної норми ст. 127 КУпАП, а не загальної для усіх водіїв транспортних засобів ст. 130 КУпАП. Працівник поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не здобув доказів того, що ОСОБА_1 здійснював рух велосипедом за допомогою електроприводу - джерела тяги, що призвело до невірної кваліфікації його дій. ОСОБА_1 неодноразово повторював, що він здійснював рух за допомогою крутіння педалей, оскільки електродвигун несправний. Вказане свідчить про наявність сумнівів та припущень, що у відповідності до ст. 62 Конституції України тлумачиться на користь ОСОБА_1 , а не йому у вину. Враховуючи викладене, просить суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Вислухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Гирича О.В., проаналізувавши матеріали адміністративної справи, приходжу наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів по адміністративні правопорушення, в даному випадку на посадових осіб Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області.

Встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, свідків скоєння правопорушення не зазначено. З матеріалів справи вбачається, що додано відеофіксацію правопорушення, при цьому, така не містить фіксацію безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом та перебування за кермом останнього на момент зупинки транспортного засобу (на одному відеофайлі зафіксовано особу, яка керує електровелосипедом, проте з такого неможливо встановити особу, яка керує ним; іншим відеофайлом зафіксовано, як ОСОБА_1 вже стоїть біля електровелосипеда; хто саме був за кермом на момент зупинки транспортного засобу на відеокамеру не зафіксовано).

Так, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто, доказова база має бути спрямована на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Для виявлення правопорушення, до моменту зупинки транспортний засіб має знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише під час руху транспортного засобу.

Керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Знаходження особи в нетверезому стані біля транспортного засобу, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані) не доводить факту керування транспортним засобом та не є доказом вчинення останньою правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Крім того, як встановлено судом, згідно відеозапису, наявного в матеріалах справи, вбачається, що факт керування ОСОБА_1 вказаним електровелосипедом та момент зупинки такого під керуванням ОСОБА_1 не зафіксовано. Зокрема, відеокамерою зафіксовано безпосереднє спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 поза межами транспортного засобу, який знаходився у нерухомому стані. Відтак, із долученого працівниками поліції відеозапису неможливо зробити висновок про те, що вказана особа керувала транспортним засобом, у зв`язку з чим, такий відеозапис є неналежним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

У свою чергу, факт знаходження ОСОБА_1 біля електровелосипеда, за відсутності будь-яких об`єктивних даних про те, що він керував або почав керувати таким, не давав поліцейським обґрунтованих підстав вимагати проходження огляду на стан сп`яніння. У даному випадку керування особою транспортним засобом залишається лише припущенням.

У протоколі ОСОБА_1 зазначив, що з протоколом не погоджується, оскільки він не керував механічним транспортним засобом- ст.130. З відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом за допомогою електроприводу, також останній вказує, що елетродвигун на велосипеді несправний.

Пунктом 1.10 Правил визначено, що терміни, що наведені в цих Правилах, мають такі значення:

- транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

- велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;

- мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

- велосипедист - особа, яка керує велосипедом;

Відповідно, ключовою різницею між велосипедистом та водієм є три аспекти:

1) наявність або відсутність у транспортного засобу двигуна;

2) метод приведення транспортного засобу в дію мускульною силою чи за допомогою двигуна;

3) необхідність отримання в установленому порядку прав на керування транспортним засобом.

Електровелосипед відноситься до засобів, які можуть приводитись в рух як мускульною силою особи, яка ним керує, так і наявним у нього електродвигуном. При цьому пункти 1.10 та 2.13 Правил встановлюють виключно верхню межу потужності цього двигуна, яка відрізняє категорію А1 від категорії А (і, відповідно, право на отримання прав на керування транспортними засобами відповідної категорії).

У той же час, нижньої межі потужності двигуна чинними Правилами не передбачено та, відповідно, будь-який засіб за умови наявності у нього електродвигуна потужністю менше 4 кВТ відноситься до транспортних засобів згідно цих Правил.

Верховний Суд в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 дійшов висновку, що одним із визначальних критеріїв для визначення, чи відноситься електросамокат до джерел підвищеної небезпеки в тлумаченні статті 1187 Цивільного кодексу України є приведення електросамоката в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

Суд вважає, що тлумачення «джерело підвищеної небезпеки» та «транспортний засіб» не є тотожніми, в той же час саме критерій наявності у електровелосипеда можливості приведення в рух за допомогою двигуна відрізняє його від звичайного велосипеда та є визначальним при вирішенні питань, чи відноситься він як до «транспортних засобів» так і до «джерел підвищеної небезпеки».

Наявність можливості приведення електровелосипеда в рух мускульною силою велосипедиста не позбавляє його наявності електродвигуна та можливості руху на транспортному засобі із застосуванням виключно електродвигуна без застосування мускульної сили.

Суд додатково звертає увагу на той факт, що електровелосипед може приводитись у рух не тільки мускульною силою, але й за допомогою двигуна, що є ключовою різницею електровелосипеда від звичайного велосипеда, який приводиться у рух виключно мускульною силою.

За таких обставин, електровелосипед у відповідності до пункту 1.10 Правил, може відноситись до транспортних засобів, а не до велосипедів і, як наслідок, особа, яка керує електровелосипедом, водієм, а не велосипедистом, лише за умови коли рух електровелосипеда здійснюється за допомогою електротяги. В іншому випадку слід вважати, що особа, яка керує, є велосипедистом, а транспортний засіб - велосипедом.

Підпунктом «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом.

При цьому, як описано вище, необхідно зазначити, що тлумачення «транспортний засіб» не є тотожним тлумаченню «велосипед - транспортний засіб», а заборона керування в стані алкогольного сп`яніння і відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння не завжди підпадає під ознаки ст. 130 КУпАП, оскільки законодавцем щодо велосипедистів прийнято спеціальну норму у вигляді ч. 3 ст. 127 КУпАП яка звучить - порушення правил дорожнього руху особами, що керують велосипедами, які перебувають у стані сп`яніння.

У матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 електровелосипедом за допомогою електричного джерела тяги. Факт керування електровелосипедом за допомогою електричного джерела тяги не відображено ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні в будь-яких інших долучених до матеріалів справи документах. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 звертає увагу працівників поліції на те, що керував електровелосипедом за допомогою крутіння педалей. З відеозапису не вбачається, що працівники поліції оголошують про те, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом за допомогою електричного джерела тяги, а лише вказують про наявність такого, до того ж саморобного.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, огляд особи на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського, який її доставив. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в редакції від 04.07.2025 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п. 21 згаданої інструкції).

Слід зауважити, що згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що ОСОБА_1 не погодився з результатом огляду його на стан алкогольного сп`яніння, зазначив про це та залишив власноручний підпис. Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується з результатом огляду. ОСОБА_1 вказав про те, що бажає їхати в лікарню, працівник поліції спершу мали намір їхати, однак, все ж таки не поїхали, а лише вказали, що відносно нього буде складено протокол.

Вищезазначене свідчить про те, що огляд ОСОБА_1 проводився з порушенням положень КУпАП та Інструкції, а відтак, такий слід вважати недійсним.

За результатами дослідження доказів у справі відповідно до вимог статті 252 кодексу України про адміністративні правопорушення, суд не вбачає у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до cт.ст. 254-256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Отже, з цього випливає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

У рішенні від 21.07.2011 у справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".

Крім цього, Європейський суд з прав людини підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд, який викладено у постанові 08.07.2020 (справа № 463/1352/16-а).

Отже, достатніх належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, матеріали справи не містять.

Тобто, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки не доводяться беззаперечними доказами.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Беручи до уваги вищенаведене, вважаю, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 130 , 247, 251, 266, 276, 283, 284 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Марія Грицай