Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №308/15608/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15608/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді – Наумової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Передерій Є.В., у присутності: представника позивача – Кудренка В.О., відповідача – громадянина Республіки Перу ОСОБА_1 , його представника – адвоката Суботи М.І., перекладача – Коваль Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Республіки Перу ОСОБА_1 , про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із адміністративним позовом до громадянина Республіки Перу ОСОБА_1 , про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, за яким просить: затримати громадянина Республіки Перу ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою забезпечення виконання рішення про примусове видворення за межі території України, строком на 6 місяців, а саме: до 21квітня 2027 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

19 жовтня 2026 року о 09 год. 35хв. прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 301 прикордонного знаку, на відстані 200 метрів до державного кордону України, в межах контрольованого прикордонного районі Ужгородського району Закарпатської області було виявлено та затримано громадянина Республіки Перу ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), під час спроби незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України з України до Словацької Республіки.

Своїми діями громадянин Республіки Перу ОСОБА_2 порушив вимоги статей 9 та 12 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з необхідністю з`ясування обставин зазначеного правопорушення, на підставі частини другої статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, громадянина Республіки Перу ОСОБА_4 було затримано в адміністративному порядку на строк до 3 (трьох) діб, що підтверджується Протоколом про адміністративне затримання від 19 жовтня 2026 року.

У ході з`ясування обставин правопорушення встановлено, що громадянин Республіки Перу ОСОБА_2 прибув на територію України 12 жовтня 2026 року у встановленому законодавством порядку через пункт пропуску для автомобільного сполучення «Шегині». Метою в`їзду було проходження співбесіди у військовій частині НОМЕР_2 (Львівська область) для вирішення питання про прийняття на військову службу за контрактом. Однак, у зв`язку з непроходженням військово-лікарської комісії (ВЛК), іноземцю було відмовлено у прийнятті на військову службу.

Також встановлено, що громадянин Республіки Перу ОСОБА_2 має діючу заборону в`їзду до однієї з країн Шенгенської зони. Через неможливість легального транзиту та в`їзду до країн Європейського Союзу, усвідомлюючи протиправність своїх дій, він прийняв рішення незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску.

Окрім того, відповідач не звертався до територіального органу Державної міграційної служби України із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку, передбаченому Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Це свідчить про відсутність у нього наміру шукати законний захист на території України, що додатково підтверджує правомірність застосування до нього процедури примусового видворення.

З огляду на вищезазначене, можна дійти висновку, що дії громадянина Республіки Перу ОСОБА_4 , щодо порушення законодавства України з прикордонних питань — зокрема вимог статтей 9 та 12 Закону України «Про державний кордон України» та частини третьої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», — були вчинені особою умисно та завчасно сплановані. Зазначені обставини беззаперечно свідчать про його стале прагнення у будь-який спосіб, навіть шляхом свідомого порушення законодавства України, нелегально потрапити до країн Європейського Союзу.

Враховуючи викладене, з метою реалізації державної політики у сфері міграції та протидії нелегальній міграції, НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України вважає за необхідне звернутися до суду з позовом про затримання громадянина Республіки Перу ОСОБА_4 з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити з підстав, викладених у змісті позову.

Відповідач громадянин Республіки Перу ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав повністю, просив його якнайшвидше повернути додому. Пояснив суду, що в Україну прибув легально задля служби у ЗСУ, проте йому було відмовлено в укладенні контракту. Він має всі необхідні документи, проте не має грошей задля повернення додому.

Представник відповідача позов визнав, просив суд його задовольнити.

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме: згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 009196Е від 19.10.2026 року, 19 жовтня 2026 року о 09 год. 35хв. прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 301 прикордонного знаку, на відстані 200 метрів до державного кордону України, в межах контрольованого прикордонного районі Ужгородського району Закарпатської області було виявлено та затримано громадянина Республіки Перу ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), під час спроби незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України з України до Словацької Республіки.

Своїми діями громадянин Республіки Перу ОСОБА_2 порушив вимоги статей 9 та 12 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Згідно рішення начальника відділу адміністративно – юрисдикційної діяльності штабу Л. Слободянюк від 21.10.2026 року про примусове видворення за межі території України громадянина Республіки Перу ОСОБА_1 вирішено примусово видворити за межі території України.

При цьому було встановлено, що громадянин Республіки Перу ОСОБА_2 прибув на територію України 12 жовтня 2026 року у встановленому законодавством порядку через пункт пропуску для автомобільного сполучення «Шегині». Метою в`їзду було проходження співбесіди у військовій частині НОМЕР_2 (Львівська область) для вирішення питання про прийняття на військову службу за контрактом. Однак, у зв`язку з непроходженням військово-лікарської комісії (ВЛК), іноземцю було відмовлено у прийнятті на військову службу.

17.10.2026 року він здійснив виїзд з території України в міжнародному пункті пропуску через Державний кордон для автомобільного сполучення «Ужгород», але у в`язку із наявною забороною в`їзду до однієї з країн Шенгенської зони був не пропущений та 18.10.2026 року повернутий на територію України.

Через неможливість легального транзиту та в`їзду до країн Європейського Союзу, усвідомлюючи протиправність своїх дій, він прийняв рішення незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску.

Документи, що посвідчують особу у відповідача наявні, він законних підставах перебуває на території України, проте намагався у незаконний спосіб перетнути Державний кордон України, чим порушив діюче законодавство України. У відповідача відсутні грошові кошти задля самостійного повернення у країну проживання.

Зі слів відповідача судом встановлено, що він не звертався до відповідних органів із заявою про визнання його біженцем, отримання захисту та/або про надання дозволу на проживання на території України.

Судом також встановлено, що інформація з країни громадянської належності іноземця на час розгляду справи в суді - відсутні.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 цього ж Закону нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в`їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 3 КАС України).

Згідно з ч. 1, 8 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

За ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; зобов`язання внести заставу.

Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Враховуючи встановлені судом обставини про те, що відповідач порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, був затриманий при спробі незаконного перетину державного кордону України, беручи до уваги відсутність у відповідача грошових коштів задля добровільного виконання рішення про видворення та повернення до карїнри постійного проживання, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині затримання іноземця з метою забезпечення видворення за межі території України.

Керуючись ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 271, 272, 289, 297 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву – задовольнити.

Затримати громадянина Республіки Перу ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення виконання рішення про примусове видворення за межі території України, строком на 6 (шість) місяців, а саме: до 21 квітня 2027 року включно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В. Наумова