Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №302/1241/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1241/26

Провадження № 2/302/746/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(у повному обсязі)

22 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Готри В. Ю.,

за участі: секретаря судового засідання Сити Л. М.,

представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Кривки П. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Кривка Павло Павлович, до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, які стягуються на утримання малолітніх дітей,

у с т а н о в и в:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Кривка П. П., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, які стягуються на утримання малолітніх дітей.

Позов обґрунтувала тим, що 20 січня 2020 року вона з відповідачем зареєстрували між собою шлюб у виконкомі Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, який заочним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31.07.2024 у справі № 302/746/24 був розірваний.

Від цього шлюбу сторони мають двох спільних дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується відповідними свідоцтвами про їх народження.

Зазначала, що після розірвання шлюбу діти проживають разом із нею і фактично перебувають на її утриманні. Відповідач з лютого 2022 року виїхав на заробітки до Чехії, де і перебуває до теперішнього часу.

За судовим наказом Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2024 року (справа № 302/730/24) з відповідача проводиться стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно. Водночас визначений судом розмір аліментів на утримання дітей на даний час є явно недостатнім для належного утримання доньок. Утримання дітей, які проживають із нею потребує значних коштів. Річ у тім, що старша донька ОСОБА_5 має проблеми зі здоров`ям, їй встановлено діагноз: «Інші уточнені порушення провідності» (пароксизмальна тахікардія). У зв`язку з цим захворюванням дитина потребує систематичного спостереження та лікування, вона перебувала на стаціонарному лікуванні в обласній дитячій лікарні у м. Мукачево з 27.07.2026 по 03.08.2026, що стверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 7827. Дитина потребує прийому медичних препаратів (Кардонат, Панцикор), обмеження значних фізичних навантажень та регулярного контролю ЕКГ і Холтер ЕКГ. Надавати більші кошти на лікування та утримання дітей, незважаючи на мої постійні прохання, відповідач у добровільному порядку не бажає. З їхньої переписки у месенджері вбачається, що вона просила його забезпечити аліменти на утримання дітей у розмірі 15 000 гривень.

Стверджувала, що вона на даний час ніде не працює та інших видів доходів немає, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов від 25.08.2026 та індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) від 20.08.2026.

Окрім того, з віком потреби дітей об`єктивно зростають і базового прожиткового мінімуму стає недостатньо для їх гармонійного розвитку. Через інфляцію, зростання цін на продукти харчування, одяг та комунальні послуги, встановлена сума аліментів утратила свою купівельну спроможність. Відповідно до зведеної таблиці індексів споживчих цін, загальний рівень цін суттєво зріс. А відтак у зв`язку з хворобою дитини, яка, окрім звичайних витрат, потребує ще й додаткових витрат на лікування та зміною матеріального стану, вона вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Звертала увагу і на те, що відповідач із 2022 року працює в Чехії та має регулярний щомісячний дохід, який, згідно з його повідомленнями у спілкуванні між ними через засоби мобільного зв`язку, становить близько 50 000 чеських крон , що еквівалентно 107 210 грн на місяць за курсом НБУ станом на 10.09.2026. Отже, на її переконання, відповідач має фінансову можливість надавати кошти на утримання наших доньок у більшому розмірі.

Покликалася, що відповідно до нормативно-правових орієнтирів, закріплених у сімейному та процесуальному законодавстві України, зокрема, ч. 1 ст. 183 СК України та пункту 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, орієнтовним та базовим розміром аліментів на утримання двох дітей є 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.

Отже, її вимога про стягнення з відповідача аліментів у загальному розмірі 15 000 грн (по 7 500 грн на кожну дитину) становить лише близько 14% від щомісячного заробітку (доходу) відповідача. Відтак це свідчить про те, що така сума є обґрунтованою, не порушує права відповідача, не створює для нього надмірного фінансового навантаження, перебуває в межах його реальних фінансових можливостей та є цілком посильною для сплати.

Посилаючись на наведені вище обставини просила суд змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача за судовим наказом Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2024 у справі № 302/730/24 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 7 500 грн на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.09.2026 відкрито провадження в цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Своїм правом подати відзив на позов ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не скористався.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кривка П. П. позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився повторно, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у тому числі відповідно до положень ч. 11 ст. 128, ст. 131 ЦПК України (а.с.29,44).

Заслухавши доводи сторони позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини у справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для справи, суд зазначає таке.

Судом установлено, що 20.01.2020 між сторонами був зареєстрований шлюб, який заочним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31.07.2024 у справі № 302/746/24, яка набрало 31.08.2024 законної сили, був розірваний (а.с.7,8).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьком є відповідач ОСОБА_2 , а матір`ю – позивачка ОСОБА_1 (а.с.10).

Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком є відповідач ОСОБА_2 , а матір`ю – позивачка ОСОБА_1 (а.с.11).

Судовим наказом Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2024 року у справі № 302/730/24 з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно, починаючи з 27.05.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.9).

З акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 25.08.2026 вбачається, що позивачка ОСОБА_1 проживає у будинку АДРЕСА_1 разом зі своїми малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебувають на її утриманні і вихованні. Колишній чоловік ОСОБА_1 – ОСОБА_2 у 2022 році виїхав до Чехії і з того часу в цьому будинку не проживає, не є в ньому зареєстрованим (а.с.12).

З виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 7827 від 03.08.2026 видно, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала з 27.07.2026 по 03.08.2026 на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна дитяча лікарня Закарпатської обласної ради» (а.с.13).

Як слідує з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 18.09.2026 за № 19.5.1/70650-26 відповідач ОСОБА_6 , 19.02.2022 виїхав з України (а.с.35).

Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) у позивачки ОСОБА_1 після 2024 року є відсутні відомості про наявність страхового стажу (а.с.20,21).

Як видно з відповіді № 3346170 від 21.09.2026 із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2025 по 01.09.2026, то у позивачки загальний дохід за період з січня 2025 року по травень 2025 року склав 50 337 грн у виді соціальних виплат із Управління соціального захисту населення Хустської РДА (а.с.36,37).

Як слідує з відповіді № 3346186 від 21.09.2026 із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2025 по 01.09.2026, то у відповідача загальний дохід за період з березня 2025 року по липень 2026 року склав 52 425 грн, переважно у виді соціальних виплат із ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області (а.с.38-40).

Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою Україною, «держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини».

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

За змістом частин 2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина перша статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кореспондує, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За правилами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч. 2 ст. 150, ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, та зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦПК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, аніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).

Частиною першою ст. 192 СК України регламетовано, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд установить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє чи не дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити чи зменшити розмір аліментів, що підлягає стягненню з платника аліментів.

Статтею сьомою Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що в 2026 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить – 2 817 гривень, а на дітей віком від 6 до 18 років – 3 512 гривень.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 зазначала, що з часу присудження у червні 2024 року аліментів потреби малолітніх дітей, які перебувають на її утриманні, значно збільшились, оскільки купівельна спроможність гривні зменшилася внаслідок інфляційних процесів, а відтак на утримання дітей вона стала витрачати значно більше коштів, щоб забезпечити їх усім необхідним, а також її матеріальне становище погіршилося через не працевлаштованість на даний час.

При цьому суд констатує, що в матеріалах справи є відсутніми будь-які докази того, що у відповідача ОСОБА_2 з часу присудження з нього аліментів, зокрема, змінилося його сімейне становище /наявність на утриманні інших дітей чи непрацездатної дружини/ або ж покращилося матеріальне становище. Водночас суд уважає неспроможними судження позивачки про те, що матеріальне становище відповідача покращилося внаслідок його проживання і працевлаштування за кордоном, оскільки таких поза розумним сумнівом доказів матеріали справи не містять і саме по собі перебування відповідача за кордоном беззаперечно не свідчить про покращення його матеріального становища. Відсутні є в матеріалах справи і докази того, що позивачка є у пошуках роботи, у тому числі, що вона перебуває на обліку в центрі зайнятості з метою дійсного пошуку офіційної роботи, яку через об`єктивні обставини не може знайти. Не містять матеріали справи і доказів про погіршення стану здоров`я обох сторін або ж погіршення стану здоров`я дитини ОСОБА_3 лише через разове її перебування на стаціонарному лікуванні з 27.07.2026 по 03.08.2026.

Отже, матеріальне становище одержувача аліментів як одна з умов, з якою пов`язується можливість збільшення розміру аліментів, змінилося, потреба в коштах для утримання і розвитку дітей сторін зросла, а тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру.

Суд також звертає увагу і на те, що у 2024 році розмір до стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів був визначений судовим наказом у порядку ч. 3 ст. 184 СК України, однак ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема з боку матері з якою проживають діти, на їх утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду, відпочинку дитини та інфляційні процеси і здорожчання цін є загальновідомими та не потребують доказуванню.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище суд доходить висновку, що позивачка частково довела свою вимогу до відповідача, яка поза розумним сумнівом знайшла своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до часткового задоволення зі стягненням з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання їх малолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно на кожну дитину, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Сама такий змінений розмір аліментів, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей та відповідатиме, насамперед, інтересам самих дітей, якнайкращому забезпеченню їх прав, покриватиме суттєву частину витрат на них і не порушуватиме як законні інтереси їх платника, так і законні інтереси їх отримувача, а також забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпечені потреб дітей та не порушуватиме правила щодо рівності батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58).

Водночас суд наголошує на тому, що відповідно до вимог ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.

Як регламентує підпункт 1 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позову майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у розмірі 1 331,20 гривень.

У цій справі позивачка за подання позову майнового характеру про зміну розміру стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з частинами 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин з відповідача підлягає до стягнення на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 887,47 грн (1 331,20 грн х 66,66% задоволених вимог = 887,47 грн).

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Кривка Павло Павлович, до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, які стягуються на утримання малолітніх дітей задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, визначених судовим наказом Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2024 у справі № 302/730/24, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 5 000 (п`ять тисяч) грн на кожну дитину щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення кожною дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн 47 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 273 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 22.10.2026.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В. Ю. Готра