Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №147/31/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №147/31/25

Номер провадження 22-ц/816/545/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Сидоренко А. П. , Щербаченко М. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 21 травня 2025 року у складі судді Лебедя О.В., ухвалене в м. Тростянець Сумської області,

в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з указаним позовом, який мотивувало тим, що 20 січня 2024 року між товариством та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №485351-КС-001 який підписаний електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки, за умовами якого остання отримала кредит на споживчі потреби у розмірі 18000 грн, строком на 24 тижні, зі стандартною процентною ставкою 2 % на день. Указаний договір був укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого станом на 08 січня 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 66091 грн 50 коп., яка складається з: сума прострочених платежів по тілу кредиту – 18000 грн 00 коп.; сума прострочених платежів по процентах – 47187 грн 63 коп.; сума прострочених платежів за комісією 903 грн 87 коп., які позивач і просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 21 травня 2025 року позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №485351-КС-001 від 20 січня 2024 року в сумі 57543 грн 87 коп., та 2159 грн 20 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ТОВ «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду змінити в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом з 38 640 грн 00 коп. на 47 187 грн 63 коп.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції помилково ототожнив «денну процентну ставку» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та проценту ставку в день, які встановлені в кредитному договорі укладеному з відповідачем. Заявник апеляційної скарги, навівши розрахунок денної процентної ставки, наголошує на тому, що передбачений договором розмір процентної ставки не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалося на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої зобов`язання на умовах та в строки визначені в договорі.

Наголошує на тому, що заявлені до стягнення відсотки, за користування кредитними коштами нараховані в період дії договору, відповідно до умов укладеного між сторонами договору та у відповідності до норм ЦК України.

Вказав на ряд постанов апеляційних судів, ухвалених у справах за позовами ТОВ «Бізнес Позика».

Відповідачем у визначений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 21 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 20 січня 2024 року ОСОБА_1 і ТОВ «Бізнес Позика» з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у режимі онлайн уклали договір №485351-КС-001 про надання кредиту (а.с. 31-36).

Відповідно до умов цього договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 18000 грн 00 коп. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісією за надання кредиту та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Строк, на який надається кредит 24 тижні, стандартна процента ставка за кредитом в день 2,0000000, фіксована, знижена процента ставка за кредитом в день – 1,15013889, фіксована, комісія за надання кредиту – 2700 грн 00 коп., орієнтована загальна вартість наданого кредиту 46 800 грн 00 коп.

Сторони погодили, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3 та додатку № 1 до договору ( за винятком дострокового повернення кредиту) у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк дії цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дати прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний у пункту 3.2.3 та додатку №1 до договору, та до закінчення строку дії договору.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Зазначений договір був укладений між сторонами у формі електронного документа з відповідним електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора UA-7935 надісланого на надані ОСОБА_1 засоби зв`язку.

Згенерований одноразовий ідентифікатор надіслано у вигляді смс-повідомлення о 16:40 20.01.2024 на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 наданий нею при реєстрації особистого кабінету на сайті my-tpozyka.com. Одноразовий ідентифікатор одразу (через 36 секунд) було використано – акцептовано умови оферти і таким способом укладено кредитний договір. Ці дії підтверджуються візуальною формою послідовності дій клієнта на сайті my-tpozyka.com (а.с. 40).

З виписки по картковому рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 в АТ «Державний ощадний банк України», слідує, що 20 січня 2024 року на картковий рахунок зараховано 18 000 грн 00 коп. (а.с. 151163).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором укладеного з ОСОБА_1 , станом на 06 січня 2025 року заборгованість за кредитним договором, яка нарахована за період з 20 січня 2024 року до 06 липня 2024 року, становить 66 091 грн 50 коп., з яких: 18 000 грн 00 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 47 187 грн 623 коп. – заборгованість за відсотками, 903 грн 87 коп. – заборгованість за комісією. Всього сплачено 7800 грн 00 коп., з яких 6003 грн 87 коп. перераховано на погашення відсотків та 1796 грн 13 коп. – на комісію. (а.с. 24-26).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір № 485351-КС-001 від 20 січня 2024 року між позивачем і відповідачкою укладено після набрання чинності обмежень максимального розміру денної процентної ставки встановлених Законом України «Про споживче кредитування». Тому, розмір денної процентної ставки в цьому договорі не має перевищувати: з 14 лютого 2024 року по 22 квітня 2024 року - 2,5%, з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року - 1,5%, з 21 серпня 2024 року по 12 лютого 2025 року - 1%. Виходячи з такого розміру денної процентної ставки заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам становить 38640 грн, з урахуванням погашеного боргу 7800 грн 00 коп.)

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статей 526, 530, 610, 611, 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

За правилами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто існує презумпція правомірності наведених правочинів, допоки іншого висновку не дійде суд у самостійному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Судом встановлено факт укладення 20 січня 2024 року кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів та існування кредитної заборгованості відповідача, станом на час звернення до суду з позовом. Вказані обставини не спростовуються в доводах апеляційної скарги, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не перевіряються.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зменшення судом першої інстанції заявленого до стягнення розміру відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів бере до уваги таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 4 ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Встановлено, що у кредитному договорі №7240 від 14 лютого 2024 року передбачено сплата процентів за користування кредитними коштами в розмірі 2,5% в день, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» і набрання ними чинності, установлення в умовах кредитних договорів умов, які передбачають денну процентну ставку вище 1% на день, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1% відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Вказаний Закон прийнятий 22 листопада 2023 року та набрав чинності 24 грудня 2023 року, а зазначені договори укладені після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням встановленого, колегія суддів вважає, що відсоткова ставка, встановлена цими договорами, не відповідає умовам чинного законодавства.

Отже, в межах заявлених позовних вимог, у відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування», заборгованість відповідачки за нарахованими відсотками за кредитним договором від 20 січня 2024 року становить 24416 грн 13 коп. (18000 грн * 1%*169 днів) – 6003 грн 87 коп. внесених на погашення боргу за відсотками).

Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості по відсотках, що підлягає стягненню з відповідача суд першої інстанції застосував положення п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», яким визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, визначені п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» обмеження максимального розміру денної відсоткової ставки діють для договорів, які були укладено до 24 грудня 2023 року і продовжили діяти після цієї дати. Тоді як для договорів укладених після 24 грудня 2023 року підлягає застосування обмеження максимальної відсоткової ставки, що визначена в ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», які не мають перевищувати 1% в день, на що не звернув уваги суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що умовами укладеного між сторонами договору розмір денної процентної ставки відповідає вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» не заслуговує на увагу, зважаючи на те, що відсотки за користування кредитними коштами відповідачці нараховувалися за стандартною процентною ставкою, що становить 2 % в день, яка перевищує закріплене в ч. 5 ст. 8 вказаного Закону обмеження щодо розміру відсоткової ставки.

Разом з тим, основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року в справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23)).

Верховний Суд звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)).

Таким чином зважаючи на те, що відповідачкою рішення суду в частині стягнення з неї відсотків за користування кредитними коштами в сумі 38640 грн 00 коп. не оскаржується, а тому підстав для зміни присудженого до стягнення розміру відсотків колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 21 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: А. П. Сидоренко

М. В. Щербаченко