Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №766/13983/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/13983/25

н/п 2/766/4787/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026р. Херсонський міський суд Херсонської області

у складі: головуючої судді Зуб І.Ю.,

при секретарі Федорова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до російської федерації, в особі міністерства юстиції російської федерації (юридична адреса: 119991, м. москва, вул. житня, б.14, б.1) про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить: Стягнути з російської федерації, в особі Міністерства юстиції російської федерації 119991, м. Москва, вул. Житня буд. 14, будівля1; russian federation код ISO ru/rus 643) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування збитків, грошові кошти у розмірі: 1 836 728.00 (один мільйон вісімсот тридцять шість тисячі сімсот двадцять вісім грн. 00 коп.) грн. без ПДВ, що є еквівалентом 44 451.00 (сорок чотири тисячі чотириста п`ятдесят один ,00) USD за офіційним курсом НБУ на дату оцінки та судові витрати.

Позовна заява мотивована наступним.

Село Щасливцеве Генічеського району Херсонської області розташоване на березі Азовського моря та є курортним селом, куди приїжджають зі всієї країни люди відпочивати та лікуватися.

13.03.2021 року, ОСОБА_1 , придбав 7854/10000 часток земельної ділянки площею 0,13 га, кадастровий номер якої 6522186500:01:001:0765, цільове призначення - 02.01 для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 13.03.2021 року приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Кноль О.А., реєстр 229).В подальшому кадастровий номер земельної ділянки був змінений на 6522186500:01:001:1283 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності N? 288620189 від 06.12.2021 року).

25.03.2021 року позивач придбав 7 (сім) модульних будинків розміром 3,5х10м., площею 28,33кв.м. кожен (договір купівлі-продажу від 25.03.2021 року укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) та розташував їх на земельній ділянці та обладнав усіма необхідними меблями та інвентарем для подальшої експлуатації — здачі цих будиночків відпочиваючим.

Таким чином, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 розташовані сім об?єктів майна - модульних будинків для відпочинку людей, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим 10.04.2021 року ФОП ОСОБА_3 .

У травні 2021 року він передав нерухоме майно в оренду ФОП ОСОБА_4 для подальшої здачі будинків відпочиваючим, про що було укладено договір оренди N?01 від 03 травня 2021 року. За умовами договору, він передав, а ФОП ОСОБА_4 (надалі - Орендар) отримав у тимчасове володіння сім модульних будинків та земельні ділянки, на яких вони розташовані для ведення господарської діяльності, а саме здачі будинків відпочиваючим. Договір було укладено строком на 2 роки 10 місяців з можливістю пролонгації на тих самих умовах. Розмір орендної плати складав 23 125, 00 (двадцять три тисячі сто двадцять п?ять) грн. на місяць.

Отже з травня 2021 року по лютий 2022 року включно, він щомісячно отримував грошову суму в розмірі 23 125, 00 (двадцять три тисячі сто двадцять п?ять) грн. за місяць, що за весь строк склала 231 250,00 (двісті тридцять одна тисяча двісті п?ятдесят) грн.

24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну, внаслідок чого с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області було окуповане, що триває до теперішнього часу. Отже, 17.03.2022 року він отримав листа від Орендаря з поясненнями, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. N? 2024/02.0-7.1, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, в зв?язку з чим Орендар вимушений з 01.03.2022 року припинити розрахунки по договору на період до звільнення окупованих територій.

Листом від 17.03.2022 року ФОП ОСОБА_5 повідомив позивача, що у зв?язку з окупацією військами рф села Щасливцеве Генічеського району, у нього немає можливості виконувати умови договору через обставини, за які не відповідає жодна сторона договору. Сторони зазнали впливу форс мажорних обставин, у зв?язку з чим ФОП ОСОБА_5 вимушений з 01.03.2022 року припинити розрахунки по договору на період до звільнення окупованих територій.

Таким чином, внаслідок окупації с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області, яка триває до теперішнього часу, за період з 01.03.2022 року по 01.09.2025 року позивач не отримав грошові кошти в розмірі 971 250 (дев?ятсот сімдесят одна тисяча двісті п?ятдесят) гривень, а саме:

за 2022 рік (10 місяців) 10 * 23125,00 = 231 250,00 грн.

за 2023 рік (12 місяців) 12 * 23125,00 = 277 500,00 грн.

за 2024 рік (12 місяців) 12 * 23125,00 = 277 500,00 грн.

за 2025 рік (8 місяців) 8 * 23125,00 = 185 000,00 грн.

Отже, у зв?язку з втратою доступу та контролю над своїм майном, він також позбавлений можливості на отримання прибутку, що зумовило понесення збитків у вигляді доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода).

01.09.2025 року позивач уклав договір № 01-09/2025 на проведення оцінки з ФОП ОСОБА_6 , який має сертифікат суб?єкта оціночної діяльності N? 8/2025 від 15.07.2025 року, виданий Фондом Державного майна України.

01.09.2025 — 15.09.2025 року СОД Мамедовим А.Х. складено звіт про оцінку збитків, згідно якого зроблено висновок, що ринкова вартість збитків, завданих внаслідок зоройної агресії, а саме упущена вигода від неможливості здачі в оренду нерухомого майна , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на дату оцінки становить: 1 836 728,00 (один мільйон вісімсот тридцять шість тисячі сімсот двадцять вісім грн. 00 коп.) грн. без ПДВ., що є еквівалентом 44 451,00 (сорок чотири тисячі чотириста п?ятдесят один.00) USD за офіційним курсом НБУ на дату оцінки.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відзиву, клопотань не надав, причину неявки до суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в порядку ст.128 ЦПК України, шляхом оголошення а офіційному веб-порталі судової влади України, оскільки можливість надання доручення про вручення документів та виклик відповідачу в судове засідання в порядку міжнародної правової допомоги відсутня, внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 13.03.2021 року, ОСОБА_1 , придбав 7854/10000 часток земельної ділянки площею 0,13 га, кадастровий номер якої 6522186500:01:001:0765, цільове призначення - 02.01 для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 13.03.2021 року приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Кноль О.А., реєстр 229).В подальшому кадастровий номер земельної ділянки був змінений на 6522186500:01:001:1283 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності N? 288620189 від 06.12.2021 року).

25.03.2021 року позивач придбав 7 (сім) модульних будинків розміром 3,5х10м., площею 28,33кв.м. кожен (договір купівлі-продажу від 25.03.2021 року укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) та розташував їх на земельній ділянці та обладнав усіма необхідними меблями та інвентарем для подальшої експлуатації — здачі цих будиночків відпочиваючим.

Таким чином, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 розташовані сім об?єктів майна - модульних будинків для відпочинку людей, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим 10.04.2021 року ФОП ОСОБА_3 .

У травні 2021 року позивач передав нерухоме майно в оренду ФОП ОСОБА_4 для подальшої здачі будинків відпочиваючим, про що було укладено договір оренди №01 від 03 травня 2021 року. За умовами договору, позивач передав, а ФОП ОСОБА_4 (надалі - Орендар) отримав у тимчасове володіння сім модульних будинків та земельні ділянки, на яких вони розташовані для ведення господарської діяльності, а саме здачі будинків відпочиваючим. Договір було укладено строком на 2 роки 10 місяців з можливістю пролонгації на тих самих умовах. Розмір орендної плати складав 23 125, 00 (двадцять три тисячі сто двадцять п?ять) грн. на місяць.

З травня 2021 року по лютий 2022 року включно, він щомісячно отримував грошову суму в розмірі 23 125, 00 (двадцять три тисячі сто двадцять п?ять) грн. за місяць, що за весь строк склала 231 250,00 (двісті тридцять одна тисяча двісті п?ятдесят) грн.

24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну, внаслідок чого с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області було окуповане, й перебуває в окупаціїтеперішнього часу. 17.03.2022 року позивач отримав листа від Орендаря з поясненнями, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, в зв?язку з чим Орендар вимушений з 01.03.2022 року припинити розрахунки по договору на період до звільнення окупованих територій.

Листом від 17.03.2022 року ФОП ОСОБА_5 повідомив позивача, що у зв?язку з окупацією військами рф села Щасливцеве Генічеського району, у нього немає можливості виконувати умови договору через обставини, за які не відповідає жодна сторона договору. Сторони зазнали впливу форс мажорних обставин, у зв?язку з чим ФОП ОСОБА_5 вимушений з 01.03.2022 року припинити розрахунки по договору на період до звільнення окупованих територій.

Таким чином, внаслідок окупації с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області, яка триває до теперішнього часу, позивач не отримав грошові.

Отже, у зв?язку з втратою доступу та контролю над своїм майном, він також позбавлений можливості на отримання прибутку, що зумовило понесення збитків у вигляді доходів, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода).

01.09.2025 року позивач уклав договір № 01-09/2025 на проведення оцінки з ФОП ОСОБА_6 , який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності N? 8/2025 від 15.07.2025 року, виданий Фондом Державного майна України.

01.09.2025 — 15.09.2025 року СОД Мамедовим А.Х. складено звіт про оцінку збитків, згідно якого зроблено висновок, що ринкова вартість збитків, завданих внаслідок зоройної агресії, а саме упущена вигода від неможливості здачі в оренду нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на дату оцінки становить: 1 836 728,00 (один мільйон вісімсот тридцять шість тисячі сімсот двадцять вісім грн. 00 коп.) грн. без ПДВ., що є еквівалентом 44 451,00 (сорок чотири тисячі чотириста п?ятдесят один.00) USD за офіційним курсом НБУ на дату оцінки.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.

Силові дії рф, що тривають з 20.02.2014 (як початкова подія) та як її продовження - військове вторгнення рф до України 24.02.2022, є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14.12.74.

Приймаючи до уваги приписи статті 1166 ЦК України, якою визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом ураховується, що за приписами ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Діями з боку російської федерації було порушено гарантоване ст. 41 Конституції України право власності позивачів. Тобто безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого позивачу завдано шкоди, є російська федерація.

Факт заподіяння позивачу матеріальної шкоди внаслідок збройної агресії російської федерації підтверджуються доказами, що містяться у матеріалах справи.

24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на території України, у зв`язку із чим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено воєнний стан.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому - восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів; особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

02 березня 2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від Російської Федерації негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.

16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН у міждержавній справі України проти росії ухвалив рішення про вжиття тимчасових заходів, згідно з яким визначив, що Російська Федерація має негайно зупинити воєнні дії, які вона розпочала на території України 24 лютого 2022 року.

14 квітня 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», схваленої згідно з постановою Верховної Ради України № 2188-IX.

27 квітня 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 р. у справі № 490/9551/19 (провадження № 61-19853св21) з огляду на те, що починаючи з 2014 року, загальновідомим є той факт, що РФ чинить збройну агресію проти України, то у категорії справ про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю, завданої внаслідок збройної агресії РФ на території України, іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. Дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже, судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава російська федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з рф, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства РФ в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

Отже, починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди рф бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням рф збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв`язку із розірванням дипломатичних зносин України з російською федерацією.

З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією рф проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди російської федерації бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.

До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і РФ, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 490/9551/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).

Сам факт збройної агресії російської федерації проти України є причиною виникнення обставин, що слугують підставою звернення позивачами до суду за захист свої порушених прав та свобод, як громадян України, оскільки останні внаслідок збройних дій понесли істотні збитки, які воліють відшкодувати.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог «Правила суду - компенсація шкоди», які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п. п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою.

Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.

У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збройна агресія російської федерації завдала значущих збитків для України, для майна громадян України та іноземців, що постійно проживають на території України, а також безпосередньо майну позивачів уданій справі.

При цьому, протиправність діяння відповідача, як складового елементу цивільного правопорушення, а саме — збройна агресія РФ проти України, окупація територій — є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також який визнаний на найвищому міжнародному рівні.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, чинним законодавством України не покладається на позивача обов?язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини в завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона с юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини в спірних правовідносинах. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 21.04.2021 року у справі N? 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 року у справі N? 686/10520/15-ц.

Таким чином, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма відповідальності застосовується з метою захисту порушених прав та інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушено.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із засобів захисту порушених прав позивача.

Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 року N? 326 оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб?єктами оціночної діяльності - суб?єктами господарювання, визнаними такими Законом України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", з дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбачених п. 5 Порядку.

У результаті зазначених вище подій позивачу було завдано значної матеріальної шкоди, з огляду на особливий цинізм, яким російською федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні.

Згідно вимог ст. ст.76,77,79,80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

В постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, виходячи з принципів верховенства права та справедливості судового рішення, що полягають у відшкодуванні матеріальної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом стягнення з російської федерації на користь позивача завданої майнової шкоди.

Згідно з ч. 1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 22 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Зважаючи на те, що позивачі згідно приписів п. 22 ч. 1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а також враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 16640 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями16, 22, 23,1167 ЦК України, 2, 4, 12, 79-81, 141, 258-259,263-265, 280-282ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов – задовольнити.

Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житня, б. 14, будівля 1) користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування збитків, грошові кошти у розмірі: 1 836 728.00 (один мільйон вісімсот тридцять шість тисячі сімсот двадцять вісім грн. 00 коп.) грн. без ПДВ, що є еквівалентом 44 451.00 (сорок чотири тисячі чотириста п`ятдесят один ,00) USD за офіційним курсом НБУ на дату оцінки.

Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (119991, м. москва, вул. житня, б. 14, будівля 1) на користь держави судовий збір 16640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складений 21.10.2026 року.

СуддяІ. Ю. Зуб