Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №576/2363/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/2363/26

Провадження № 2/576/1194/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що з 22 квітня 2007 року по 24 квітня 2026 року вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. За період шлюбу за спільні кошти ними було набуто нерухоме майно – будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою. На даний момент вони з відповідачем не дійшли згоди про порядок поділу вказаного нерухомого майна.

За таких обставин позивач просить суд поділити вказане вище спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частину будинку та земельної ділянки. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені нею по справі судові витрати.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, відповідачу позивачем була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу судом був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Від представника відповідача – адвоката Кугая А.В. надійшли відзив на позовну заяву та клопотання, суть яких зводиться до того, що позивач не пропонувала відповідачу в добровільному порядку поділити спірне майно, чим ввела суд в оману, зловживаючи правом на отримання позивачем незаконної переваги, порушуючи п.2 ч.1 ст.43 ЦПК та принцип рівності перед судом. Крім того, позивач не з`явилась у запропонований час і місце відповідачем для укладення договору щодо поділу нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, але в телефонній розмові не заперечувала проти укладення договору поділу майна у досудовому порядку. Просить закрити провадження у справі за відсутності предмету спору та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу, а також судові витрати незалежно від результатів вирішення справи, застосувавши ч.9 ст.141 ЦПК України.

Безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що з 22 квітня 2007 року по 24 квітня 2026 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно договору купівлі-продажу від 30 листопада 2018 відповідач ОСОБА_2 набув право власності на будинок АДРЕСА_1 з надвірними господарськими, побутовими будівлями та земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою. Тобто, вказане майно було придбано в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Статтею 60 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У відповідності до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Так як право власності на спірне майно відповідач ОСОБА_2 набув у період шлюбу з позивачем, то, відповідно до вимог вищевказаних законів, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача та визнати за нею право власності на 1/2 частину нерухомого майно – будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

При поданні позову позивачем заявлено вимогу про відшкодування йому за рахунок відповідача понесених судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору у сумі 1 909,85 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Так, частинами 1 та 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову – на відповідача;

2) у разі відмови в позові – на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, закон вимагає від суду дослідження питань розумності і справедливості цього виду судових витрат.

Тому, враховуючи складність вказаної справи, - а саме, що це справа про поділ майна, а тому не є складною, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого ним на виконання таких робіт, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження і адвокат не приймав безпосередню участь в судових засіданнях, а його участь фактично звелась лише до складання позовної заяви, а також, враховуючи принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

В силу ст. 141 ЦПК України сума судового збору в розмірі 1 909,85 грн., яка сплачена позивачем за подання позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 178, 247, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , проживаючою по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними господарським, побутовими будівлями та 1/2 частину земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 1 909,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон