Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №509/2856/24 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2856/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Пронози І.В.,

представника позивача Тільненко О.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу № 509/2856/24 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, в якій просила суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 29.11.2016 року у Овідіопольському районному відділі РАЦС ГТУЮ в Одеській області, актовий запис № 231, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, яке було придбано за час шлюбу, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Овідіопольського районного суду від 15.05.2024 року провадження по справі було відкрито, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

Також ухвалою суду від 15.05.2024 року витребувано з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна данні щодо наявності рухомого майна, яке зареєстроване за ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 з 29 листопада 2016 року, витребувати з Державного реєстру прав на нерухоме майно дані щодо наявності нерухомого майна, яке зареєстровано за ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 з 29 листопада 2016 року.

В подальшому, ухвалою від 26.06.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

19.09.2024 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду уточнену позовну заяву в частині вимог про поділ спільного майна подружжя.

04.11.2024 року позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині вимог про поділ спільного майна подружжя. Згідно збільшених позовних вимог позивач просить суд:

1. Позовну заяву про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя наступне майно:

- MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI 2151, (2004), No куз. НОМЕР_2 -орієнтовна вартість 628 910 грн.;

- КІА SPORTAGE 1998, (1996), No шасі НОМЕР_3 , No куз. НОМЕР_3 - орієнтовна вартість 848 201 грн.;

- MITSUBISHI PAJERO PININ 1999, (2002), No куз. НОМЕР_4 - орієнтовна вартість 398 792 грн.;

- ПГМФ 8321Р2 , (2019), No шасі Y9G8321P2K0000103 - орієнтовна вартість 80000 грн.;

- MERCEDES-BENZ SPRINTER 311 CDI 2148, (2005), No куз. НОМЕР_5 - орієнтовна вартість 456 940 грн.;

- HPF 2700, (2006), No шасі ТР286595137606 - орієнтовна вартість 100000 грн.;

- ПГ 02-И, (2017), No шасі НОМЕР_6 - орієнтовна вартість 15900 грн.;

- ПГ 02-Б, (2017), No шасі НОМЕР_7 - орієнтовна вартість 15900 грн.

- Ford Fusion - орієнтовна вартість 560 925 грн.;

- Nissan Leaf, д.н. НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 - орієнтовна вартість 215 153 грн.;

- катер з мотором - орієнтовна вартість 60000 грн.;

- підйомник для автомобілів - орієнтовна вартість 40000 грн.;

- контейнер 40 футів - орієнтовна вартість 110000 грн.;

- контейнер 20 футів - орієнтовна вартість 32000 грн.;

- промисловий бетонозмішувач - орієнтовна вартість 80000 грн.;

- два автобуси Toyota - орієнтовна вартість 120000 грн.;

- будка швидкої допомоги - орієнтовна вартість 65 000 грн,

Всього майна на загальну суму: 3 927 721 грн.

3. Залишити у власності ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя транспортний засіб: Nissan Leaf д.н. НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 - орієнтовна вартість 215 153 грн.

4. Визнати право власності ОСОБА_1 на: MITSUBISHI PAJERO PININ 1999, (2002), No куз. НОМЕР_4 - орієнтовна вартість 398 792 грн., ПГ 02-И , (2017), No шасі НОМЕР_11 - орієнтовна вартість 15900 грн., у порядку поділу майна подружжя.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частки спільного майна подружжя у сумі: 1 648 938 грн.

6. Залишити у власності ОСОБА_2 наступне майно:

- MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI 2151, (2004), No куз. НОМЕР_2 - орієнтовна вартість 628 910 грн;

- КІА SPORTAGE 1998, (1996), No шасі НОМЕР_3 , No куз. НОМЕР_3 - орієнтовна вартість 848 201 грн.;

- ПГМФ 8321Р2 , (2019), No шасі Y9G8321P2K0000103 - орієнтовна вартість 80000 грн.;

- MERCEDES-BENZ SPRINTER 311 CDI 2148, (2005), No куз. НОМЕР_5 - орієнтовна вартість 456 940 грн.;

- HPF 2700 , (2006), No шасі НОМЕР_12 - орієнтовна вартість 100000 грн.;

- ПГ 02-Б , (2017), No шасі НОМЕР_7 - орієнтовна вартість 15900 грн.;

- Ford Fusion - орієнтовна вартість 560 925 грн.;

- катер з мотором - орієнтовна вартість 60000 грн.;

- підйомник для автомобілів - орієнтовна вартість 40000 грн.;

- контейнер 40 футів - орієнтовна вартість 110000 грн.;

- контейнер 20 футів - орієнтовна вартість 32000 грн.;

- промисловий бетонозмішувач - орієнтовна вартість 80000 грн.;

- причеп автовоз - орієнтовна вартість 100000 грн.;

- два автобуси Toyota - орієнтовна вартість 120000 грн.;

- будка швидкої допомоги - орієнтовна вартість 65 000 грн, всього на суму З 297 876 грн.

7. Визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя дохід отриманий ОСОБА_2 від підприємницької діяльності та грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 .

8. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Уг частини доходу отриманого відповідачем від підприємницької діяльності та Уг частину грошових коштів, що знаходяться на його банківських рахунках.

9. Судові витрати покласти на відповідача.

10. Зобов`язати відповідача надати до суду оригінали документів, що підтверджують право власності на спірне майно.

В обгрунтування заяви про збільшення позовних вимог послалась на отримані відомості від Головного сервісного центру МВС, про те, що станом на 03 жовтня 2024 року на ім`я ОСОБА_2 зареєстровані вищевказані транспортні засоби. Крім того, вказала, що відповідач має грошові кошти на банківських рахунках відкритих на його ім`я в АТ КБ «ПриватБанк» та Райффайзен Банк Аваль, здійснює підприємницьку діяльність та отримує дохід, за 2 квартал 2024 року ОСОБА_2 нараховано дохід у розмірі 102570 грн.

13.01.2026 року представник відповідача – адвокат Савенков О.С. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в позові у повному обсязі.

13.01.2025 року представник відповідача – адвокат Савенков О.С. подав до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача вартості транспортного засобу у сумі 6000 доларів США.

13.01.2025 року ухвалою суду витребувано у Державної митної служби України інформацію про те, чи ввозилися ОСОБА_2 , будь які транспорті засоби на митру територію України за період з 2017 року по теперішній час, та зобов`язано надати відомості про те, чи подавалися ОСОБА_2 , митні декларації до органів Державної митної служби України про оформлення транспортних засобів за період з 2017 року по теперішній час. Витребувано у Овідіопольської державної податкової інспекції ГУ ДПС в Одеській області відомості з Державного реєстру про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору ОСОБА_2 за період з 01.01.2024 року по теперішній час. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» та Райффайзен Банк Аваль інформацію щодо наявності у ОСОБА_2 відкритих карткових рахунків та надходження на зазначені рахунки грошових коштів з період з 01.01.2024 року по теперішній час.

12.02.2025 року від позивача надійшов до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зустрічні позовні вимоги не визнає та просить суд у їх задоволенні відмовити за необгрунтованістю.

09.04.2025 року ухвалою суду витребувано у ГУ ДПС в Одеській області відомості з Державного реєстру про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору ОСОБА_2 за період з 01.01.2024 року по теперішній час (помісячно), витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» та Райффайзен Банк Аваль інформацію щодо наявності у ОСОБА_2 відкритих карткових рахунків та надходження на зазначені рахунки грошових коштів з період з 01.01.2024 року по теперішній час (помісячно).

22.04.2025 року ухвалою суду виправлено описку в резолютивній частині ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 9 квітня 2025 року по цивільній справі № 509/2856/24 – зазначивши РНОКПП ОСОБА_2 , а саме: НОМЕР_1 .

14.05.2025 року ухвалою суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - об`єднано в одне провадження під № 509/2856/24. Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

19.11.2025 року ухвалою судді заяву ОСОБА_1 про відвід судді задоволено.

Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенка Є.М. від 24.11.2025 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження, продовжено розгляд справи у судовому розгляді та призначено відкрите судове засідання для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 19.10.2026 року представник позивача ОСОБА_3 позовну заяву, з урахуванням збільшених позовних вимог, підтримала у повному обсязі, зустрічний позов не визнавала, просила в його задоволенні відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 19.10.2026 року в судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам, під час судового засідання 18.05.2026 року у вступному слові представник позивача не заперечував щодо первісного позову в частині вимоги про розірвання шлюбу, однак заперечував проти поділу спільного майна подружжя через необгрунтованість позовних вимог, зустрічний позов підтримував у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено слідуюче.

Щодо первісного позову в частині позовної вимоги про розірвання шлюбу.

Сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29.11.2016 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, який зареєстровано у Овідіопольському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 231, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_13 .

Від шлюбу сторони по справі мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_14 та серії НОМЕР_15 , відповідно.

У сторін по справі спільне життя не склалося, сторони разом не проживають, шлюбні відносини фактично припинено та станом на день подачі позову сторони спільного господарства не ведуть. Примирення між сторонами неможливе.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, а також про поділ спільного майна, набутого подружжям під час шлюбу.

Статтею 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено - шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу - не допускається.

Одночасно, статтею 56 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку допомогою фізичного або психічного насильства - є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до положень ст.ст. 104, 105 СК України шлюб може бути припинений шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу, що має місце у даному випадку.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 27.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюбі, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них.

Статтею 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

У відповідності до ч.2 ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та обставини життя подружжя і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За увесь час розгляду справи позивач на розірванні шлюбу наполягала, сторони шлюбні відносини не поновлювали та їх поновлювати наміру не мають. Примирення між сторонами не можливе.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї є не можливими, тому первісний позов ОСОБА_1 в частині позовної вимоги про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст.114 СК України - у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо первісного позову в частині позовної вимоги про поділ спільного майна подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений (частина друга статті 69 СК України).

Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, зокрема, в натурі (стаття 71 СК України), спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

В обгрунтування своєї позовної зави, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач посилається на наявність спільно набутого за час шлюбу майна, в тому числі доходів відповідача ОСОБА_2 , одержаних від його підприємницької діяльності, грошових коштів на його банківських рахунках у АТ КБ «Приватбанк» та Райффайзен банк Аваль», а також транспортних засобів, які згідно відомостей Головного сервісного центру МВС станом на 03 жовтня 2024 року зареєстровані на ім`я ОСОБА_2 .

Так, судом встановлено, що згідно наданих позивачкою ОСОБА_1 копій Свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 8, том 1), на її ім`я в період шлюбу з ОСОБА_2 зареєстровано два транспортні засоби, а саме:

- Nissan Leaf, д.н. НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 , дата реєстрації 19.07.2023 року;

- Ford Fusion, д.н. НОМЕР_16 , номер шасі НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_18 , дата реєстрації 19.05.2023 року.

Згідно листа Головного сервісного центру МВС від 04.10.2024 року № 31/2772АЗ-29404-2024 (а.с. 75, том 1), надано інформацію, яка міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, щодо транспортних засобів, які станом на 03 жовтня 2024 року зареєстровані на ім`я ОСОБА_2 (відповідача за первісним позовом), а саме:

- MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI 2151, (2004), No куз. НОМЕР_2 , дата перереєстрації на нового власника за договором купівлі-продажу - 29.12.2022 року;

- КІА SPORTAGE 1998, (1996), No шасі НОМЕР_3 , No куз. НОМЕР_3 , дата перереєстрації на нового власника за договором купівлі-продажу – 15.09.2022 року;

- MITSUBISHI PAJERO PININ 1999, (2002), No куз. НОМЕР_4 , дата перереєстрації на нового власника за договором купівлі-продажу – 17.09.2021 року;

- ПГМФ 8321Р2 , (2019), No шасі НОМЕР_19 , дата перереєстрації на нового власника за договором купівлі-продажу – 13.05.2021 року;

- MERCEDES-BENZ SPRINTER 311 CDI 2148, (2005), No куз. НОМЕР_5 , дата перереєстрації на нового власника за договором купівлі-продажу – 25.06.2020 року;

- HPF 2700 , (2006), No шасі НОМЕР_12 , дата перереєстрації на нового власника за договором купівлі-продажу – 23.08.2019 року;

- ПГ 02-И, (2017), No шасі НОМЕР_11 , первинна реєстрація ТЗ, придбаного в торгівельній організації, який виготовлено в Україні, дата операції 26.12.2017 року;

- ПГ 02-Б, (2017), No шасі НОМЕР_7 , реєстрація ТЗ по акту прийому-передачі, дата операції 24.01.2017 року.

Позивачка ОСОБА_1 обрала спосіб захисту її цивільних прав та інтересів у формі визнання права власності на майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя у порядку його поділу та присудження неподільної речі одному з подружжя з виплатою грошової компенсації, а також стягнення частини доходу отриманого відповідачем від підприємницької діяльності та частини грошових коштів, що знаходяться на його банківських рахунках.

Згідно з частиною другою статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

За змістом частини другої статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Автомобіль є неподільною річчю і не може бути поділений в натурі між сторонами без втрати свого цільового призначення.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (пункт 50). При цьому факт відсутності у відповідача коштів для одноразової виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати (пункт 47).

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду вважала помилковим висновок апеляційного суду про те, що таке стягнення призведе до порушення права відповідача на мирне володіння його майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції), зокрема внаслідок нібито примусового набуття права власності на автомобіль і відсутності згоди на виплату компенсації позивачці. Відповідач є власником цієї речі як такої, яку він придбав разом із позивачкою у шлюбі, тобто у спільну сумісну власність. Тому не є примусовим набуттям права приватної власності стягнення з одного співвласника такого майна компенсації на користь іншого співвласника, який відмовляється від своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ, щоби врегулювати конфлікт щодо користування та розпорядження нею. Більше того, суд не позбавляє відповідача його частки у праві на це спільне майно, а через рішення про стягнення з останнього відповідної компенсації збалансовує інтереси двох співвласників, які не дійшли згоди щодо долі неподільної речі(пункт 49).

Водночас, слід приймати до уваги, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.

Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт63)).

При цьому очевидно, що залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 760/789/19 (провадження № 61-16632св20), від 26 квітня 2023 року у справі № 742/3786/17 (провадження № 61-17589св20).

В обгрунтування своїх вимог позивачка зазначила орієнтовну вартість майна, яке є об`єктом спільнї сумісної власності подружжя, а саме:

- MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI 2151, (2004), No куз. НОМЕР_2 -орієнтовна вартість 628 910 грн.;

- КІА SPORTAGE 1998, (1996), No шасі НОМЕР_3 , No куз. НОМЕР_3 - орієнтовна вартість 848 201 грн.;

- MITSUBISHI PAJERO PININ 1999, (2002), No куз. НОМЕР_4 - орієнтовна вартість 398 792 грн.;

- ПГМФ 8321Р2 , (2019), No шасі Y9G8321P2K0000103 - орієнтовна вартість 80000 грн.;

- MERCEDES-BENZ SPRINTER 311 CDI 2148, (2005), No куз. НОМЕР_5 - орієнтовна вартість 456 940 грн.;

- HPF 2700, (2006), No шасі ТР286595137606 - орієнтовна вартість 100000 грн.;

- ПГ 02-И, (2017), No шасі Y99PG02H0H1A17499 - орієнтовна вартість 15900 грн.;

- ПГ 02-Б, (2017), No шасі НОМЕР_7 - орієнтовна вартість 15900 грн.

- Ford Fusion - орієнтовна вартість 560 925 грн.;

- Nissan Leaf, д.н. НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_10 - орієнтовна вартість 215 153 грн.;

- катер з мотором - орієнтовна вартість 60000 грн.;

- підйомник для автомобілів - орієнтовна вартість 40000 грн.;

- контейнер 40 футів - орієнтовна вартість 110000 грн.;

- контейнер 20 футів - орієнтовна вартість 32000 грн.;

- промисловий бетонозмішувач - орієнтовна вартість 80000 грн.;

- два автобуси Toyota - орієнтовна вартість 120000 грн.;

- будка швидкої допомоги - орієнтовна вартість 65 000 грн,

Всього майна на загальну суму: 3 927 721 грн.

Суд звертає увагу, що згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України). Отже, вартість майна, що підлягає поділу, потрібно визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим – неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.10.2018 року у справі 127/7029/15-ц)

Сторонами не було досягнуто згоди щодо вартості вказаного майна під час розгляду справи по суті, позивачкою ОСОБА_1 лише зазначено його орієнтовну вартість, яка визначена на власний розсуд позивачки, та не підтверджена жодними належними та допустимими доказами. Будь-яких експертних висновків чи інших документів спеціалістів, якими було б визначено вартість спірного майна на час розгляду справи сторонами не долучалось. Будь-яких клопотань щодо призначення судом товарознавчої експертизи для визначення дійсної вартості спірного майна за час розгляду справи жодною зі сторін також заявлено не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачка не надала доказів щодо дійсної вартості майна, яке підлягає поділу, на час розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо визначення вартості пред`явленого до поділу майна, а суд, за відсутності визначеної (погодженої) сторонами оцінки спірного майна, фактично позбавлений можливості провести його поділ відповідно до часток сторін, які є рівними, з присудженням сторонам того чи іншого майна з урахуванням його вартості, а також визначити розмір грошової компенсації на користь іншого співвласника, право власності на частку у майні якого припиняється.

Також позивачка ОСОБА_1 ставить вимоги про стягнення 1/2 частини доходів від підприємницької діяльності відповідача, та 1/2 частину грошових коштів, що знаходяться на його банківських рахунках.

Згідно копії відповіді на запит № 232087620 від 11.10.2024 року (а.с. 76, том 1) до Державної податкової служби України сума нарахованого доходу ОСОБА_2 за 2 квартал 2024 року складає 102570 грн., сума утриманого податку – 5128,5 грн.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц позивач помилково визначив дохід відповідачки від здійснення підприємницької діяльності на підставі суми сукупного доходу, вказаного нею в податковій декларації платника єдиного податку. Доходом платника єдиного податку для ФОП є: дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг); винагороди за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування, агентськими договорами (без урахування транзитних сум) (пункти 292.1. 292.3. 292.4 статті 292 Податкового кодексу України). 585 000,00 грн сукупного доходу колишньої дружини за 2014-2015 роки складає загальну суму коштів, отриману в результаті реалізації товарів або послуг. Тобто ці кошти включають у себе не лише чистий прибуток підприємця, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя в розумінні частини другої статті 61 СК України, але й кошти від собівартості виготовлення та реалізації продукції. У матеріалах справи відсутні інші відомості, аніж зазначені колишньою дружиною у довідках ДПІ та її податкових деклараціях за 2014 та 2015 роки, на підставі яких неможливо встановити чистий дохід колишньої дружини від здійснення нею підприємницької діяльності у вказаний період.

При визначенні суми доходів від підприємницької діяльності, як предмета поділу, в спорі про поділ майна подружжя, варто враховувати сукупність та обсяг майна, яке набуто подружжям під час шлюбу, в т.ч. за рахунок цих доходів.

Ураховуючи фактичні обставини справи, доходи від підприємницької діяльності, набуті одним із подружжя під час шлюбу, можуть або накопичуватись або витрачатись. Відповідно що доходи, набуті під час шлюбу та витрачені в інтересах сім`ї, не можуть бути повторно окремим предметом поділу. Доказів витрачання таких коштів відповідачем не в інтересах сім`ї стороною позивача суду не представлено, а тому в цій частині первісного позову також слід відмовити.

Щодо зустрічного позову про поділ спільного майна подружжя суд зазначає, що в обгрунтування позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на його користь 1/2 вартості транспортного засобу Ford Fusion, 2016 року, у сумі 6000 доларів США, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначених обставин щодо продажу такого транспортного засобу відповідачкою за ціною 12000 доларів США після розірвання шлюбних відносин, у зв`язку з чим в задоволенні даного позову слід відмовити.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, за результатами з`ясування та дослідження судом обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ЦПК України, суд дійшов висновку про існування підстав для задоволення первісного позову лише в частині позовної вимоги про розірвання шлюбу, та про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

У зв`язку з частковим задоволенням первісного позову з відповідача на користь позивачки, в порядку ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 12111,20 грн. Решту сплаченого судового збору за первісним позовом слід залишити за первісним позивачем ОСОБА_1 . Судовий збір, сплачений ОСОБА_2 за подачу зустрічного позову, слід залишити за позивачем у зустрічному позові у зв`язку з відмовою у його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 76-83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 29 листопада 2016 року Овідіопольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 231.

В іншій частині первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_20 , сплачений судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 22.10.2026 року.

Головуючий: Є. М. Панасенко