Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №599/1314/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/1314/26Головуючий у 1-й інстанції Іваницький О.Р.

Провадження № 33/817/559/26Доповідач - Тиха І.М.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М. , за участі ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сідорова В.М. на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно із постановою суду, 03.04.2026 о 22:55:00 годині в м. Кременець по вул. Шевченка, 1, Тернопільської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «KIA SORENTO» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, не стійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу газоаналізатора Алкотест 6810 Драгер водій відмовився, забажав пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я КНП «Кременецька опорна лікарня», однак в подальшому від проходження огляду в лікувальному закладі також відмовився. Про відповідальність попереджений. Від подальшого керування відсторонений. Своїми діями порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Сідоров В.М. просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях його довіритеся складу адміністративного правопорушення.

Мотивує скаргу тим, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом із нагрудної камери поліцейських, на якому не зафіксовано об`єктивних ознак такого стану. Вважає, що посилання працівника поліції на наяність у нього запаху алкоголю з порожнини рота є його суб`єктивним сприйняттям, яке саме по собі не може підтверджувати факт перебування водія у стані сп`яніння.

Вказує на те, що анонімне повідомлення, яке стало підставою для зупинки транспортного засобу, саме по собі не є доказом перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та не може автоматично свідчити про наявність передбачених законом підстав для проведення огляду на стан сп`яніння.

Стверджує, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду, а відмовився пройти його саме лікарем ОСОБА_2 , оскільки вона працює лікарем-ендокринологом та, на думку апелянта, не уповноважена проводити медичні огляди з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння. При цьому, вказує що він наполягав на проведенні огляду уповноваженим кваліфікованим фахівцем, а тому його дії не можуть розцінюватися як відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку.

Звертає увагу суду на те, що у матеріалах справи відсутній будь-який документ, який підтверджував би факт відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, а наявні відеозаписи не містять зафіксованого факту такого відсторонення, що, на думку апелянта, не узгоджується із відомостями, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скрагу з викладених у ній мотивів, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Згідно із вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновок суду першої інстанції щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується даними, що містяться у:

протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №631359 від 03.04.2026, згідно з яким 03.04.2026 о 22:55:00 годині в м. Кременець по вул. Шевченка, 1, Тернопільської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «KIA SORENTO» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, не стійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу газоаналізатора Алкотест 6810 Драгер водій відмовився, виявив бажання пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я КНП «Кременецька опорна лікарня», однак, в подальшому від проходження огляду в лікувальному закладі також відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України;

акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 03.04.2026, згідно якого ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки відмовився;

направленні на огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, поліцейськими виявлені ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, нестійка хода, однак огляд провести не вдалось у зв`язку із відмовою;

електронному рапорті з журналу ЄО Кременецького відділення поліції № 3830 від 03.04.2026, в якому зазначено, що 03.04.2026 о 22:54 надійшло повідомлення зі служби “102” від невідомої особи про те, що в м. Кременці на вул. Шевченка зі слів заявника водій авто “Кіа Соренто”, білого кольору, керує авто в стані алкогольного сп`яніння;

копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П 51 QM 0013 103 26 від 27.01.2026, на прилад газоаналізатор «Dragеr Alcotest 6810» №ARCD-0533, повірка дійсна до 27.01.2027;

копії свідоцтва про державну реєстрацію №7261/2007 приладу газоаналізатор «Dragеr Alcotest 6810»;

копії сертифіката затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-MI/1-96-2007, виданий 10.07.2007, з якого вбчаєаться затвердження засобіів вимірювальної техніки газоаналізатора «Dragеr Alcotest 6810»;

довідці, виданій начальником СРПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, відповідно до якої згідно бази ІПНП громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано посвідчення водія серії НОМЕР_2 котегорії: “В”, “В1”;

відеозаписі із нагрудної відеокамери поліцейського, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також пропозицію працівників поліції огляду на місці зупинки та медичного огляду для визначення ступеня сп`яніння, наявність ознак алкогольного сп`яніння, та відмову ОСОБА_1 від проходження такого огляду.

Вказані докази суд першої інстанції вірно визнав належними, допустимими та такими, що в сукупності та взаємозв`язку доводять винуватість ОСОБА_1 у відмові як водія від проходження у визначеному законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Перевіряючи доводи апелянта про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, які стали підставою для оголошення йому вимоги поліцейськими пройти огляд, вважаю їх необгрунтованими з огляду на те, що відповідно до п. 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, тому працівники поліції, почувши запах алкоголю , порушення мови, тремтіння пальців рук, про які вони оголосили водію, що відображено на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських, та які в подальшому зазначили у протоколі про адміністративне правопорушення, не допустили жодних порушень чинного законодавства оскільки вказані ознаки вони сприймали суб`єктивно. У випадку якщо водій не погоджується з їх наявністю він має можливість спростувати це, пройшовши огляд. Окрім того, слід врахувати що закон покладає на водія обов`язок пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння у випадку виявлення працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, а не право на його проходження.

Доводи апелянта, про те, що анонімне повідомлення від невідомої особи не може бути підставою для законної зупинки вважаю необґрунтованими, оскільки таке повідомлення на спецлінію «102» є заявою/повідомленням про правопорушення і регулюється Порядком ведення єдиного обліку № 100.

Крім цього слід врахувати те, що зупинка вищенаведеного транспортного засобу була здійснена працівниками поліції в межах визначених законом, а саме: п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України Про Національну поліцію, яким передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, тому зреагувавши на повідомлення про керування транспортним засобом в нетверезому стані водієм автомобіля «Кія Соренто» ПДР України, працівники поліції діяли правомірно.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про те, що анонімні повідомлення правоохоронними органами не розглядаються, з огляду на положення Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України №357 від 27.04.2020 року, затвердженої наказом МВС України, які зобов`язують органи поліції та їх посадових осіб реагувати на всі повідомлення про правопорушення або події, інформація про які отримана в будь-який спосіб (п. 1 розділу ІI зазначеної Інструкції) та забороняють відмову в прийнятті та реєстрації повідомлень про правопорушення або події (п. 14 розділу ІІІ даної Інсьрукції).

Натомість Порядок розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України № 930 від 15.11.2017, на якій посилається апелянт, направлений на виконання Закону України «Про звернення громадян» з метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, що вбачається з його преамбули, а тому у даному випадку не застосовується.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, також не є підставою для скасування постанови оскільки не спростовують підтвердженої за наслідками вище досліджених доказів наявності у його діях складу адміністративного правопорушення.

Відсутність у матеріалах справи доказу на підтвердження факту передання керування автомобілем іншій особі не вказує на те що йому було дозволено працівниками поліції продовжити керування тарснпортних засобом, підтвердження відсторонення водія від керування автомобілем не є доказом у справі на підтвердження складу адмінінстративного правопрушення. Відсторонення від керування є процедурним заходом, спрямованим на усунення небезпеки подальшого керування транспортним засобом особою, щодо якої є підстави вважати, що вона перебуває у стані сп`яніння, однак воно не є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду, а лише відмовився від його проведення лікарем ОСОБА_2 , вважаю їх такими, що не спростовують встановленого судом факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Посилання апелянта на спеціалізацію лікаря та його суб`єктивне переконання щодо відсутності у неї відповідних повноважень не свідчить про незаконність запропонованого огляду та не звільняло ОСОБА_1 від обов`язку пройти його у встановленому порядку. За таких обставин, вимога про проведення огляду виключно іншим, на думку особи, уповноваженим фахівцем не може розцінюватися як відсутність відмови від огляду.

Оскільки апелянт не навів жодного доводу, який би ставив під сумнів об`єктивність чи допустимість доказів, покладених в основу рішення суду першої інстанції, а сукупність вищенаведених доказів дає достатні підстави для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, тому підстав для скасування постанови не вбачаю.

Отже, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сідорова В.М. слід відхилити, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП- залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сідорова В.М. залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 вересня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя