Суд: Запорізький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №337/2266/25
Суддя: Трофимова Д. А.
Дата документу 21.10.2026 Справа № 337/2266/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 337/2266/25 Головуючий у 1-й інстанції: Кучерук І.Г.
Провадження № 22-ц/807/850/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Онищенка Е.А.,
Подліянової Г.С.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вакуленка Дмитра Олександровича, на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР», Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2025 року представник ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 07.07.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 134457 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Договором № 134457 від 07.07.2020 в сумі 5 200,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 1 000 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 4200 грн та судові витрати.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 134457 від 07.07.2020 року в розмірі 1 600 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 1 000 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 600 грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 746 грн 10 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1 000 грн, а всього стягнуто 3 346 грн 10 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вакуленка Д.О., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи.
Кредитний договір №134457 від 07.07.2020р. взагалі не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідачем, зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження відповідачем верифікації та ідентифікації згідно з вимогами чинного законодавства України, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію відповідача.
Скаржниця не отримувала грошові кошти, що підтверджується листом АБ «УКРГАЗБАНК», який повідомив, що ОСОБА_1 не має відкритих рахунків у Банку, між Банком та ОСОБА_1 договірні відносини відсутні.
Зауважує, що інформаційна довідка від ТОВ «Платежі Онлайн» щодо перерахування коштів не є первинним документом, з неї неможливо встановити, на користь якої особи було здійснено переказ.
Паспортні дані, які використані для укладання кредитного договору, були не актуальні, номер телефону, за яким була ідентифікована відповідач, ніколи нею не використовувався та їй не належав.
Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту підписання кредитного договору, направлення відповідачу одноразового ідентифікатора, її ідентифікації як фізичної особи.
Скаржниця наголошує, що первісний кредитор, відповідно до алгоритму дій при укладанні договору мав право зателефонувати заявнику за вказаним у заявці номером для отримання необхідних відомостей при ухваленні рішення про надання кредиту. Також в алгоритмі вказано, серед іншого, що первісним кредитором проводиться верифікація банківської карти клієнта, що дає змогу встановити власника банківської карти та особу, яка заповнює заявку як одну і ту саму особу.
Від представника ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчука С.В. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та, як наслідок, ухвалено обґрунтоване та законне рішення; доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, є безпідставними та необґрунтованими.
Вказує, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами обставини укладення договору. Договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, доводи відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства.
Зазначає, що позичальник самостійно зазначає реквізити банківської картки, на яку бажає отримати кредитні кошти. Відповідач реалізувала своє право, визначивши кредитний рахунок, на який відповідно до умов договору було зараховано кредитні кошти. Факт виконання зобов`язань за договором первісним кредитором підтверджено належними доказами.
ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вакуленка Д.О., також подала письмові пояснення, у яких, частково повторюючи доводи апеляційної скарги, просить ухвалити судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України).
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх обов`язків за кредитним договором у неї утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача як нового кредитора. При цьому, проценти за користування кредитом підлягають стягненню лише у межах строку кредитування, тобто за 30 днів.
Проте, погодитися з такими висновками суду в повному обсязі не можна з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.07.2020 ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 134457 в електронній формі з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора KL3727.
Відповідно до п. 1.1 індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 134457 від 07.07.2020 року, укладеного між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 , ТОВ «ЗАЙМЕР» надає клієнту ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 1 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2. договору Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 05.08.2020. Строк дії договору 30 днів.
Згідно п. 1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 730% річних від суми кредиту з розрахунку 2 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п. 1.4 договору, кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом.
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору).
У п. 7 договору вказано рахунок позичальника № НОМЕР_1 .
Договір підписаний клієнтом шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL3727.
Відповідно до додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту № 134457 від 07.07.2020 встановлено графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту.
Відповідно до копії довідки про ідентифікацію ТОВ «ЗАЙМЕР», клієнт ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 134457 від 07.07.2020 ідентифікований ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАЙМЕР». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/, одноразовий ідентифікатор KL3727, відправлений позичальнику 07.07.2020 року на номер мобільного телефону НОМЕР_3 .
Виконання ТОВ «ЗАЙМЕР» обов`язку щодо надання грошових коштів позивач підтверджує довідкою № 1936/02 від 25.02.2025 року, відповідно до якої ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена транзакція: сайт торговця - CLY.COM.UA, тип транзакції - видача, номер транзакції 29412-40438-28727, номер замовлення A266743B147652CLY134457T888079, сума 1000 грн., дата та час проведення 07.07.2020 15:14:05, номер платіжної карти НОМЕР_1 , емітент платіжної карти UKRGAS BANK, код авторизації 944642, опис: Видача кредита # НОМЕР_4 .
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 134457 від 07.07.2020 року, заборгованість за кредитним договором становить 5 200 грн., яка складається з заборгованості: за тілом кредиту 1000 грн., за відсотками 4200 грн.
28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги за договором № 134457 від 07.07.2020 року у сумі 5200 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З договору № 134457 від 07 липня 2020 року, укладеного між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 , вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідач уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Разом із тим, згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц.
Проте матеріали справи не містять належних доказів надання відповідачу кредитних коштів за вказаним договором.
Як стверджує позивач, видача кредитних коштів відповідачу підтверджується інформаційною довідкою № 1936/02 від 25 лютого 2025 року ТОВ «Платежі Онлайн» щодо перерахування таких коштів через систему платежів «Platon» на картковий рахунок відповідача.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги вищевказаний документ, оскільки він не є первинним обліковим в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», чинного на час укладення договору, та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». До того ж, вказаний документ не містить відомостей про особу отримувача грошового переказу.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15.
У матеріалах справи відсутня виписка по рахунку відповідача, яка б підтверджувала надходження кредитних коштів.
Надана позивачем виписка з особового рахунку за кредитним договором № 134457 (т. 1, а.с. 15) по суті є одностороннім арифметичним розрахунком заборгованості, не є документом первинного бухгалтерського обліку та повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (кредитора).
У відповіді ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на запит адвоката від 17 червня 2025 року вказано, що рахунки на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , Банком не відкривались. Між Банком та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , договірні відносини відсутні. ОСОБА_1 не є клієнтом Банку.
Наведена обставина спростовує доводи позивача про те, що на виконання умов договору про надання фінансового кредиту № 134457 від 07 липня 2020 року відповідачу був наданий ТОВ «ЗАЙМЕР» кредит у розмірі 1000,00 грн.
Виходячи з принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18.
Зважаючи на те, що всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» не довело належними, достатніми та достовірними доказами обставин, які мають значення для справи, а саме факт надання відповідачу та отримання нею кредитних коштів, на що позивач посилався як на підставу своїх вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі.
Таким чином, рішення суду першої інстанції у цій справі з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ». Зважаючи на наведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вакуленка Д.О., підлягає задоволенню частково, оскільки він просив змінити судове рішення.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.
Щодо судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПКУкраїни).
Згідно з п.п. б), в) ч. 4 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційний суд у цій справі оскаржуване рішення суду скасовує та ухвалює нове судове рішення, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» понесені ним судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу йому не відшкодовуються, натомість з нього на користь відповідача ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906,88 грн (т. 2, а.с. 16).
Питання щодо судових витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу наразі не вирішується, оскільки доказів щодо цього не надано.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вакуленка Дмитра Олександровича, задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2026 року у цій справі скасувати та ухвалити постанову наступного змісту.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР», Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ», про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 134457 від 07.07.2020 відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (ЄДРПОУ 42228158) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 906 (дві тисячі дев`ятсот шість) грн 88 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.
Головуючий: Д.А. Трофимова
Судді: Е.А. Онищенко
Г.С. Подліянова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua