Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №456/2163/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2163/26

Провадження № 2/456/1585/2026

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию в порядку загального позовного провадження справу №456/2163/26 за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Стрийської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, а саме: за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0731га, із цільовим призначенням – будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 4611200000:05:002:0013, що знаходиться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . За життя мати заповіту щодо розпорядження належним їй майном на випадок смерті не складала. Позивач 25.03.2021 року подала до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської облас Мокрицької Н.В. заяву про прийняття спадщини після смерті матері, у встановленою законом порядку та строки не відмовилася від спадщини після смерті матері. На підставі цієї заяви була зареєстрована спадкова справа № 4/2021, котра закінчена 27.01.2022 року видачею свідоцтв про право на спадщину за законом. У свою чергу, її брат спадщину після смерті матері у встановленому порядку не прийняв, оскільки на час відкриття спадщини вні ані не проживав постійно із матір`ю, ані протягом шести місяців не подав до нотаріальні контори заяву про прийняття спадщини. Отже, спадщину після смерті матері прийняла вона одна. Ця обставина також підтверджується й свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим приватна нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Мокрицької Н.В. 27.01.2022 року, що спадщини у вигляді грошових коштів у Кредитній спілці «ВИГОДА» та транспортного засобу марки Пежо моделі 207, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер у реєстрі: 57. Відтак, саме позивач вправі успадкувати усі права та обов`язки, які належали матері і момент відкриття спадщини після її смерті й не припинилися внаслідок її смерті, а також входили до складу спадщини, котра не значиться у згаданому вище свідоцтві про право спадщину за законом. До таких прав, з-поміж іншого, належало й право на земельну ділянку площею 0,0731 га, із цільовим призначенням - 02.01. будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 4611200000:05:002:0013). Таку земельну ділянку ОСОБА_2 , позивач єдина спадкоємиця за законом усіх прав та обов`язків, котрі залишились після смерті свої чоловіка, а батька - ОСОБА_3 , успадкувала після смерті останнього, проте за життя і встигла оформити своє право власності щодо такої земельної ділянки, відповідно правовстановлюючий документ на таку земельну ділянку відсутній. Щодо спадкування матір`ю ОСОБА_2 усіх прав та обов`язків, котрі залишились після смерті її чоловіка, а батька позивача - ОСОБА_3 , то така обставина стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим 03.05.2012 року державним нотаріусом Стрийської держави нотаріальної контори Львівської області Костур У.Т. Щодо належності такої земельної ділянки батькові, то вона належала йому на підставі втраченого Державного акта на бланку серії ЯИ № 185578 від 12.11.2009 року, реєстраційний номер 010944400307, й така обставина стверджується Інформацією з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.03.2024 року. На вказане право матері на спірну земельну ділянку позивач не може оформити спадщину через відсутність правовстановлюючого документа, у зв`язку з чим за захистом своїх спадкових прав була змушена звертатися до суду із даною позовною заявою. Окрім того, зазначила, що вона є одноосібною власницею житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, котрий розміщений на спірній земельній ділянці, що стверджується договором дарування житлового будинку, посвідченого 07.08.2009 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Чернилевською М.М., номер у реєстрі 2598.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання для розгляду справи призначено на 30.07.2026. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.07.2026 року підготовче провадження у цій справі закрито та призначено її судовий розгляд по суті у судовому засіданні на 28.09.2026.

Розгляд справи по суті відбувся 28.09.2026 без участі сторін.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов задоволити.

Представник відповідача Стрийської міської ради будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просив розгляд справи проводити за їхньої відсутності та прийняти рішення згідно чинного законодавства України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст.247ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Виходячи із наведених вище норм цивільного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивача ОСОБА_1 , за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, та причетність до порушення таких її прав відповідача Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області, встановив наступне

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно свідоцтва про смерть, виданого Стрийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 .

Померла ОСОБА_2 та померлий ОСОБА_3 , були батьками позивача ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.05.2020, ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , прийняла у спадщину: грошові вклади, які знаходяться на рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» та АТ «Брокбізнесбанк».

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.01.2022, ОСОБА_1 після смерті мати ОСОБА_2 , прийняла у спадщину: грошові вклади, які знаходяться на рахунку кредитної спілки «Вигода» та транспортний засіб марки Пежо номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно договору дарування житлового будинку від 07.08.2019, ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 , житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 4611200000:05:002:0013, розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0.0731, на праві власності належала ОСОБА_3 , на підставі рішення органу місцевого самоврядування Стрийської міської ради 08.04.2009 22 сесії 5 скликання №371, державний акт 12.11.2009 ЯИ 185578.

З метою оформлення спадкових прав, позивач ОСОБА_1 , звернулась до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Мокрицької Н.В., із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , до таких прав, з-поміж іншого, належало й право на земельну ділянку площею 0,0731 га, із цільовим призначенням - 02.01. будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 4611200000:05:002:0013). Таку земельну ділянку ОСОБА_2 , позивач єдина спадкоємиця за законом усіх прав та обов`язків, котрі залишились після смерті свої чоловіка, а батька - ОСОБА_3 , успадкувала після смерті останнього, проте за життя і встигла оформити своє право власності щодо такої земельної ділянки, відповідно правовстановлюючий документ на таку земельну ділянку відсутній.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо визнання права на об`єкти нерухомого мана у порядку їх спадкування регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі – ЦК України), іншими актами цивільного законодавства.

Так, за загальним правилом, наведеним у статтях 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (договорів). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа може пред`явити позов про визнання за нею права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В силу статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частин 1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1268, частин 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину, або ж не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, тобто шести місяців, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Частина 1 ст. 1270 ЦК України встановлює строк для прийняття спадщини, який складає шість місяців і починається з часу відкриття спадщини.

Стаття 1297 ЦК України встановлює обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу.

Узагальнена оцінка доводів та аргументів, наведених у справі, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог за результатами розгляду цієї справи.

Оскільки позивач, є єдиним спадкоємцем, який виявив бажання на отримання спадщин після смерті матері, спадщину прийняла, крім позивача немає інших спадкоємців, які претендують на дане спадкове майно, ніким не заявлено свого права на спадкування, а тому позов слід задоволити у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до роз`яснень, котрі містяться у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року за № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при пред`явленні позову та ухваленні рішення за вимогами про право спадкоємців на майно, судовий збір визначається судом, виходячи із загальної вартості майна, і витрати на його оплату покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.

З урахуванням наведених вище роз`яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року за № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», слід покласти на позивачка як єдину спадкоємицю першої черги за законом усього спірного майна.

Доказів понесення сторонами у справі інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду, відповідні матеріали не містять.

Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268, 279 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на земельну ділянку площею 0,0731 га, із цільовим призначенням - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 4611200000:05:002:0013), - у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Стрий Львівської області.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

СуддяР. Т. Шрамко