Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №450/1035/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1035/26 Провадження № 2/450/1538/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний Суд» звернувся в Пустомитівський районний суд Львівської області з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики (розпискою) від 12.06.2024 року у розмірі 33000 доларів США, з яких 3000 доларів США сума основного боргу та 30000 доларів США процентів за несвоєчасне повернення позичених коштів згідно ч. 1 ст. 1050, ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Мотивував позовні вимоги тим, що 12.06.2024 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 у борг 3000 доларів США, що підтверджується письмовою розпискою від 12.06.2024 року, підписаною особистим підписом відповідача, який зобов`язався повернути грошові кошти до 21.06.2024 року, а у випадку порушення грошового зобов`язання, сплачувати 50 доларів США за кожен день протермінування. Вказав, що на день подання позовної заяви ОСОБА_3 свої зобов`язання за розпискою не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 33000 доларів США, з яких 3000 доларів США сума основного боргу та 30000 доларів США процентів за несвоєчасне повернення позичених коштів згідно ч. 1 ст. 1050, ч. 2 ст. 625 ЦК України, які нараховані за період з 22.06.2024 року по 11.02.2026 року. З огляду на вказане просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача. Крім цього, вказав, що орієнтований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 5% від суми позову.

Ухвалою від 09.03.2026 року позовну заяву залишено без руху, стороні позивача надано десятиденний строк для усунення недоліків, описаних у такій.

12.03.2026 року представником позивача ОСОБА_1 подано заяву, якою усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 13.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою від 06.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

10.06.2026 року представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, з якими ознайомився у вказаний день, про що розписався у такій.

08.09.2026 року відповідачем ОСОБА_3 подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із можливістю позасудового врегулювання спору.

Протокольною ухвалою від 08.09.2026 року відкладено розгляд справи з метою надання сторонам можливості позасудового врегулювання спору.

В судовому засіданні 12.10.2026 року представник позивача ОСОБА_1 вказав, що згоди із відповідачем щодо позасудового врегулювання спору дійти не вдалось. Надав пояснення аналогічні викладеним письмово, оригінал розписки від 12.06.2024 року для огляду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив такі задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд такої у їх відсутності не подали.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 12.10.2026 року, є дата складення повного судового рішення 22.10.2026 року.

Заслухавши пояснення та думку представника позивача, розглянувши матеріали цивільної справи і докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В силу ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 12.06.2024 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_3 у борг 3000 доларів США, що підтверджується письмовою розпискою від 12.06.2024 року, підписаною особистим підписом відповідача, який зобов`язався повернути грошові кошти до 21.06.2024 року, а у випадку порушення грошового зобов`язання, сплачувати 50 доларів США за кожен день протермінування.

За змістом ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували повернення позивачу суми позики, суд приходить до висновку, що такі грошові кошти повернуті не були.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не отримував від позивача вказані грошові кошти, а також не складав і не підписував вказану розписку суду не надано.

У відповідності до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Відтак, ОСОБА_3 зобов`язаний повернути ОСОБА_2 заборгованість за договором позики (розпискою) від 12.06.2024 року у розмірі 3000 доларів США основного боргу, а тому позовні вимоги в цій частині знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

Однак, вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача 30000 доларів США процентів за несвоєчасне повернення позичених коштів згідно ч. 1 ст. 1050, ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

На підтвердження позовних вимог стороною позивача у позовній заяві наведено розрахунок, згідно якого вбачається, що за період з 22.06.2024 року по 11.02.2026 року проценти за несвоєчасне повернення позичених коштів згідно ч. 1 ст. 1050, ч. 2 ст. 625 ЦК України складають 30000 доларів США (50 доларів США * 600 днів).

Проте, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє по даний час.

Враховуючи зазначені положення закону, нарахування позивачем відсотків згідно ст. 625 ЦК України за період з 22.06.2024 року по 11.02.2026 року не відповідає вимогам ЦК України.

З огляду на вказане, штрафні санкції, визначені у ст. 625 ЦК України, які позивач просить стягнути з відповідача, не підлягатимуть стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

В силу вимог ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими сторона позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики (розпискою) від 12.06.2024 року у розмірі 3000 доларів США основного боргу, що станом на день ухвалення рішення 22.10.2026 року становить 135076 грн. 80 коп. за курсом Національного банку України.

За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1080 грн. 61 коп. судового збору, що становить 1% від задоволених позовних вимог з врахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 за подання позовної заяви через систему "Електронний Суд".

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 610, 611, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики (розпискою) від 12.06.2024 року у розмірі 3000 доларів США основного боргу, що станом на день ухвалення рішення 22.10.2026 року становить 135076 грн. 80 коп. за курсом Національного банку України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1080 грн. 61 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.