Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №277/1368/25
Суддя: Григорусь Н. Й.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №277/1368/25 Головуючий у 1-й інст. Корсун Т. Г.
Категорія 70 Доповідач Григорусь Н. Й.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Григорусь Н.Й.,
суддів Панкеєвої В.А., Миколайчука П.В.,
за участю секретаря судового засідання Кучер А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції) у місті Житомирі цивільну справу № 277/1368/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – Дармограй-Матвієнко Дар`ї Іванівни на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2026 року, яке ухвалене суддею Корсун Т.Г. у селищі Ємільчине,
в с т а н о в и в:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 2007 року по 2019 рік, від якого мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2025 року з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , яка, за доводами позивача, з травня 2025 року проживає разом з ним. Вона навчається в 11-Б класі Ємільчинського ліцею №1 Ємільчинської селищної ради Житомирської області. ОСОБА_4 проживає разом з батьком, повністю перебуває на його утриманні. Позивач зазначив, що є особою з інвалідністю внаслідок війни, потребує постійного лікування. Крім того, здійснює догляд, лікування та навчання своєї доньки ОСОБА_4 . Остання відвідує психолога та логопеда. Також, значних витрат потребує вирішення стоматологічних проблем дитини. Тому, позивач просив суд звільнити його від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 та присудити до стягнення з відповідача аліменти в розмірі 4000 грн щомісячно.
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Дармограй-Матвієнко Д.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказала, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_6 навчається у Ємільчинському ліцеї №1, проживає з позивачем, що узгоджується з матеріалами справи, тоді як доводи відповідача про періодичне проживання ОСОБА_4 з матір`ю не підтверджені доказами. Разом з тим, на думку представника, районний суд надав не правильну оцінку відповіді служби у справах дітей Брониківської сільської ради від 02 червня 2025 року №69, яка стосувалась питання виховання відповідачем неповнолітніх дітей, зокрема невідвідування ними навчального закладу. Вказала, що у справі міститься достатньо доказів, що підтверджують стан здоров`я скаржника та його фінансові можливості утримувати доньку.
Правом на подання відзиву відповідач не скористалася.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав учасникам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні представник відповідача – адвокат Кобрина Н.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином. Від представника позивача – адвокат Дармограй-Матвієнко Д.І. просила справу розглядати за їх відсутності.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Будь який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно із положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Тлумачення приписів статті 179 СК України дає підстави зазначити, що аліменти - це кошти особливого призначення, їх належить використовувати для потреб дитини. На одержувача аліментів покладається обов`язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Під цільовим призначенням необхідно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.
За своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20.
Таким чином, одержання аліментів на дитину тим з батьків, з яким дитина не проживає, не відповідає її інтересам і не забезпечує розпорядження аліментами виключно за цільовим призначенням.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 15 липня 2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.25).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане відділом РАЦС Ємільчинського РУЮ Житомирської області 05 лютого 2025 року (повторно), батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.28).
Згідно рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2025 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили (а.с.22-24).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що його донька ОСОБА_4 проживає з ним з травня 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наступними доказами:
-витягами з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 ;
-довідками Ємільчинського ліцею №1 Ємільчинської селищної ради Житомирської області від 22 серпня 2025 року №78, відповідно до якої ОСОБА_6 навчається в 2025-2026 навчальному році в 11-Б класі ліцею (а.с.21); від 12 листопада 2025 №359, відповідно до якої ОСОБА_6 навчається в 2025-2026 навчальному році в 11-Б класі ліцею; мати – ОСОБА_7 з дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає, у вихованні дитини участі не бере, з класним керівником на зв`язок не виходила, на батьківські збори не з`являлася (а.с.68);
-відповіддю служби у справах дітей Брониківської сільської ради від 02 червня 2025 року №69 щодо доцільності використання аліментів на користь ОСОБА_7 для дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої «з мамою проведено бесіду щодо належного використання коштів на дітей, мама стверджувала, що кошти витрачаються на дітей. Але після бесіди, мама з дітками змінила місце проживання. На даний час діти з мамою проживають в Києві, про зміну проживання було повідомлено школу» (а.с.67);
-довідками про тимчасову непрацездатність студента ОСОБА_6 , видані лікарями КНП «Ємільчинська лікарня» Ємільчинської селищної ради Житомирської області (а.с.69-70);
-актом №132 обстеження матеріально-побутових умов від 19 травня 2025 року, складений комісією відділу соціального захисту Ємільчинської селищної ради Житомирської області, відповідно до якого проведено обстеження матеріально-побутових умов проживання гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . Комісія встановила, що ОСОБА_1 має двох дітей від попереднього шлюбу, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти проживають з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: Житомирська область, Звягельський район, с. Несолонь. Зі слів бабусі ОСОБА_9 та тітки ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 літні канікули проводять з батьком, ОСОБА_12 . Батько приймає участь у вихованні дітей, забезпечує дітей одягом, продуктами харчування та всім необхідним для життя та розвитку дітей (а.с.72);
-декларацією про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, відповідно до якої адреса місця надання медичних послуг ОСОБА_6 – АДРЕСА_3 , законний представник пацієнта – ОСОБА_1 (а.с.73);
-письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 15 листопада 2025 року, відповідно до яких вона зазначає, що проживає з батьком з травня 2025 року та навчається в 11-Б класі Ємільчинського ліцею №1 (а.с.83-84);
ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . За цією ж адресою зареєстровані її мама та її тато (а.с.8-9, 31).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на відсутність доказів, що постійним місцем проживання його дитини – ОСОБА_6 з травня 2025 року є місце проживання батька. Крім того, суд зазначив, що позивачем не доведено, що він бере більш активну участь у вихованні та утриманні доньки, а також відсутність доказів нецільового використання аліментів, які сплачує позивач на виконання судового рішення, в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Такий висновок апеляційний суд вважає помилковим у зв`язку з наступним.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Зміна фактичних обставин після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, а саме встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні вищевикладених норм законодавства може бути підставою для припинення стягнення аліментів.
Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.
Однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина (постанова Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №596/826/21-ц (провадження №61-3738св22).
Як слідує з висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 4 вересня 2019 року у справі № 711/856/160-ц, для прийняття рішення про припинення стягнення аліментів із позивача на користь відповідачки на утримання неповнолітніх дітей, які стягнуто рішенням суду, підлягає доведенню саме ті обставини, що дитина постійно, а не тимчасово проживає із тим батьків, хто сплачував аліменти.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору виходить з того, що наявні у справі письмові докази свідчать про те, що за рішенням суду з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінилися обставини щодо наявності підстав для стягнення аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 за вказаним судовим рішенням, оскільки їхня дочка змінила місце проживання та стала проживати з батьком ОСОБА_1 за власним бажанням, у 2025-2026 навчальному році постійно відвідує навчальний заклад за новим місцем проживання. За місцем навчання дитини підтвердили участь батька ОСОБА_1 у навчанні та вихованні ОСОБА_6 .
З матеріалів справи також вбачається медичне обслуговування дитини за місцем проживання батька, а саме у КНП «Ємільчинська лікарня» з липня 2025 року, де вона отримувала медичні послуги у вересні, жовтні, листопаді 2025 року.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно не врахував письмові пояснення ОСОБА_6 , в яких вона зазначила, що навчається в 11-Б класі Ємільчинського ліцею №1 та проживає з батьком з травня 2025 року.
При цьому апеляційний суд оцінює критично як докази проживання ОСОБА_6 разом із матір`ю на підставі яких суд першої інстанції зробив відповідні висновки, а саме витяг про місце реєстрації дитини, за змістом якого остання зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 разом з батьком і матір`ю. Судом встановлено, що ні позивач, ні відповідач за вказаною адресою реєстрації не проживають.
Акт №132 обстеження матеріально-побутових умов від 19 травня 2025 року за адресою АДРЕСА_1 , де проживає відповідач та проводять літні канікули його діти не суперечить доводам позивача щодо проживання доньки ОСОБА_4 за місцем його проживання з травня 2025 року.
Відповідь служби у справах дітей Брониківського сільської ради від 02 червня 2025 року №69, підтверджує лише зміну місця проживання ОСОБА_2 разом з дітьми, проте вказана інформація не є безспірним доказом факту проживання доньки ОСОБА_4 з матір`ю за місцем її проживання, а відомості отримані з її слів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
А тому, аналізуючи надані суду докази, позицію сторін у спорі та норми права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_4 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки виходячи із вищевказаного принципу, колегія дослідила матеріали справи та дійшла висновку про перевагу аргументів позивача та їх доведеність, одночасно вважає, що відповідачем не спростовані доводи ОСОБА_1 щодо проживання ОСОБА_6 з батьком з травня 2025 року.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів слід зазначити наступне.
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 крім іншого просив стягувати з ОСОБА_13 аліменти на його користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі 4000 грн щомісячно.
Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1-3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
З наданих позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_1 має інвалідність ІІІ групи з 17 листопада 2024 року згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.20), 02 червня 2025 року мав оперативне втручання та проходив медичне лікування (а.с.45, 54).
Матеріали справи містять копії медичної документації ОСОБА_1 , якою підтверджено наявність проблем зі здоров`ям, пов`язаних з отриманими травмами під час захисту батьківщини.
Крім того, у матеріалах справи міститься розрахунок, за змістом якого заборгованість ОСОБА_1 по аліментах у виконавчому провадженні ВП №76448337 погашена (а.с.55).
Згідно довідки Пенсійного фонду України № 1454704436349428 сума пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 01 травня 2025 року по 31 жовтня 2025 року складає 47125,77 грн.
Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має захворювання, у зв`язку з чим постійно перебуває під медичним наглядом.
Відповідач ОСОБА_2 долучила до справи відомості з Пенсійного фонду України про її доходи з 2004 по 2024 роки.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскільки батько звільняється від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , тому з метою захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, відповідач зобов`язана матеріально забезпечувати свою доньку ОСОБА_6 .
Одночасно при визначенні розміру аліментів на її утримання суд враховує наявність у відповідача іншої неповнолітньої дитини. Тому, колегія суддів вважає доцільним частково задовольнити позовні вимоги позивача, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі, який не порушуватиме балансу матеріального утримання дітей, а саме 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи стягнення з дня звернення позивача до суду з даним позовом.
З огляду на викладене вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
З урахуванням положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, задоволених вимог позивача, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1211,20 грн судового збору, сплаченого при подачі позову, а також 1453,44 грн судового збору за перегляд рішення у апеляційному суді. Крім того з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1816,80 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_14 задовольнити частково.
Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів, які стягуються за рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2025 року у цивільній справі № 277/1463/24 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 21 жовтня 2026 року.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи стягнення з 21 жовтня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2664,64 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1816,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.Й. Григорусь
Судді В.А. Панкеєва
П.В. Миколайчук
Повний текст складений 21.10.2026.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua