Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №756/16672/25 — Оболонський районний суд міста Києва

Суд: Оболонський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 11 серпня 2026 р.

Справа: №756/16672/25

Суддя: Белоконна І. В.

12.08.2026 Справа № 756/16672/25

Номер справи 756/16672/25

Номер провадження 2/756/1868/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря - Погорелової В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго», позивач) через свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , у загальному розмірі 244186,47 грн, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 3662,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.05.2018 по 31.10.2021 позивач надавав послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021 є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ) за вказаною адресою. Крім того, на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за вказаною адресою. Будинок підключено до мереж тепло- та водопостачання, відповідачі зареєстровані у квартирі, проте свого обов`язку з оплати отриманих послуг не виконують, унаслідок чого станом на 31.08.2025 утворилась заборгованість у розмірі 244186,47 грн, яка складається з: заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 8654,51 грн, інфляційних втрат у розмірі 1462,61 грн, 3 % річних у розмірі 411,15 грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 50833,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 8590,90 грн, 3 % річних у розмірі 2414,95 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 13494,31 грн, інфляційних втрат у розмірі 2280,54 грн, 3 % річних у розмірі 641,07 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 60109,02 грн, інфляційних втрат у розмірі 10158,42 грн, 3 % річних у розмірі 2855,59 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18866,55 грн, інфляційних втрат у розмірі 2355,28 грн, 3 % річних у розмірі 678,34 грн, пені у розмірі 825,31 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 45813,12 грн, інфляційних втрат у розмірі 6360,42 грн, 3 % річних у розмірі 1797,47 грн, пені у розмірі 2186,92 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1557,02 грн та послуг з постачання гарячої води у розмірі 1669,87 грн; заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 84,70 грн та вузла обліку гарячої води у розмірі 84,70 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі.

01.03.2026 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Танащуком М.В. подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача ОСОБА_3 , яка не є ані власником, ані наймачем спірної квартири; відповідач ОСОБА_3 у період з 01.05.2018 по 30.10.2020 була неповнолітньою та не могла самостійно нести майнову відповідальність за зобов`язаннями, пов`язаними з утриманням житла; за додатком до Договору про відступлення права вимоги (цесії) право вимоги заборгованості, яка виникла до 01.05.2018, відступлено щодо боржника ОСОБА_2 , а не щодо відповідачів у справі; позивачем не доведено факту публікації договору про надання послуг у газеті «Хрещатик»; 28.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до КП «Київтеплоенерго» із заявою про перерахунок вартості послуг за період фактичної відсутності у квартирі у зв`язку з набуттям статусу внутрішньо переміщеної особи (з 31.03.2022 по теперішній час), докази поштового направлення якої (опис вкладення та накладна АТ «Укрпошта» № 0222500186782 від 01.03.2026) додано до матеріалів справи; також заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, яка виникла до 01.05.2018.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23.04.2026 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Дронь О.І. про заміну відповідача, замінено відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача - співвласника квартири ОСОБА_2 .

10.08.2026 представником відповідача ОСОБА_1 подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності щодо заборгованості, яка виникла до 01.05.2018, а також додаткові пояснення, в яких зазначено, що розрахунок заборгованості здійснено позивачем виходячи з кількості 5 зареєстрованих у квартирі осіб, тоді як відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва № 136694714 від 08.09.2025 станом на дату подання позову у квартирі зареєстровано лише 4 особи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином. У позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях. В разі задоволення позовних вимог просили розстрочити виконання рішення суду на 12 (дванадцять) місяців.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. Відиву на позовну заяву до суду не надала.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 та її представника, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що з 01.05.2018 Комунальне підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), з 01.11.2021, у зв`язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630.

Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182) та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830).

Відповідно до вимог вказаних вище нормативно правових актів, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачем.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 (1/3 частки) та ОСОБА_1 (2/3 частки) на підставі договору міни від 24.01.2001.

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва № 159967905 від 12.08.2026 за вказаною адресою з 16.12.2003 безперервно зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (яка знімалася з реєстрації 03.08.2026 та повторно зареєстрована 06.08.2026), а також були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (зняті з реєстрації 03.08.2026) і ОСОБА_5 (зареєстрований з 18.01.2007, знятий з реєстрації 29.04.2024).

Будинок за вказаною адресою в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, а відтак квартира АДРЕСА_2 під`єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та водопостачання, що свідчить про фактичне надання послуг позивачем. Відповідачі від вказаних мереж у встановленому законом порядку не відмовлялися, не відключалися, доказів укладення договорів з іншими постачальниками не надали.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання виконує належним чином, здійснює надання житлово-комунальних послуг.

Відповідачі свої зобов`язання не виконують належним чином, не здійснюють платежі за житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим з урахуванням наданих стороною позивача розрахунків заборгованості у відповідачів утворилась заборгованість у загальном розмірі 244186,47 грн, яка складається із: заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 8654,51 грн, інфляційних втрат у розмірі 1462,61 грн, 3 % річних у розмірі 411,15 грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 50833,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 8590,90 грн, 3 % річних у розмірі 2414,95 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 13494,31 грн, інфляційних втрат у розмірі 2280,54 грн, 3 % річних у розмірі 641,07 грн; заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 60109,02 грн, інфляційних втрат у розмірі 10158,42 грн, 3 % річних у розмірі 2855,59 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 18866,55 грн, інфляційних втрат у розмірі 2355,28 грн, 3 % річних у розмірі 678,34 грн, пені у розмірі 825,31 грн; заборгованості за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 45813,12 грн, інфляційних втрат у розмірі 6360,42 грн, 3 % річних у розмірі 1797,47 грн, пені у розмірі 2186,92 грн; заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1557,02 грн та послуг з постачання гарячої води у розмірі 1669,87 грн; заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 84,70 грн та вузла обліку гарячої води у розмірі 84,70 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Щодо доводів відповідача про фактичне непроживання зареєстрованих у квартирі осіб суд зазначає таке. Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 та п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 передбачено право споживача на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) за період тимчасової відсутності понад 30 календарних днів за умови документального підтвердження цього факту відповідно до умов договору. Згідно з п. 29 Правил таке право реалізується на підставі письмової заяви споживача, поданої виконавцю послуг, та офіційного документа, що підтверджує відсутність.

Судом встановлено, що заява ОСОБА_1 до КП «Київтеплоенерго» про перерахунок вартості послуг за період з 31.03.2022 по 31.08.2025 у зв`язку з набуттям статусу внутрішньо переміщеної особи була надіслана позивачу лише 01.03.2026, тобто вже після закінчення спірного періоду нарахувань (31.08.2025) та після відкриття провадження у справі. Документальне оформлення тимчасової відсутності у квартирі повинне здійснюватися безпосередньо перед виконавцем комунальних послуг завчасно, а зменшення вартості послуг можливе лише з часу такого звернення, а не ретроспективно. Крім того, право на неоплату вартості комунальних послуг, передбачене наведеними нормами, у будь-якому разі не застосовується до постачання теплової енергії. З огляду на викладене, посилання відповідача на фактичне непроживання у спірній квартирі у зв`язку з набуттям статусу внутрішньо переміщеної особи не звільняє та не зменшує обсягу зобов`язань відповідачів з оплати спожитих послуг за спірний період.

Щодо доводів про невідповідність кількості зареєстрованих осіб, покладеної в основу розрахунку (5 замість 4 осіб станом на 08.09.2025), та зняття ОСОБА_5 з реєстрації 29.04.2024, суд враховує, що відповідачами не надано власного контррозрахунку заборгованості, який спростовував би розрахунок позивача з урахуванням наведених обставин, а також не доведено, яким чином кількість зареєстрованих осіб безпосередньо впливає на застосовану позивачем методику нарахування плати за відповідні послуги. За відсутності контррозрахунку суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір можливого зменшення заборгованості з цих підстав, а тому вказані доводи відповідача судом відхиляються.

Відповідачем ОСОБА_1 було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача - сплату коштів частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового місячного платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором про надання послуг з центрального постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, виконавець в свою чергу має право вимагати сплату прострочених щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Правовий висновок щодо застосування строків позовної давності до щомісячних платежів викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження 14-10цс18).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 на всій території України встановлений карантин.

Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

Беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Також, слід зазначити, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Законом України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Окрім того, Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку було зупинено до 04.09.2025.

З урахуванням наведеного, слід визнати таким, що пропущений позивачем трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року до квітня 2017 року. Доказів на підтвердження переривання перебігу позовної давності по кожному з щомісячних платежів суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення на його користь із відповідачів заборгованості за період з липня 2015 року до квітня 2017 року задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року до серпня 2025 року трирічний строк позовної давності не пропущений на час подання позовної заяви.

Таким чином, з урахуванням заявлених позивачем вимог та із застосуванням наслідків пропуску позивачем строку позовної давності до частини заявлених вимог, солідарно стягненню з відповідачів підлягає: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 3919,88 грн, інфляційні втрати - 558,21 грн, 3 % річних - 136,93 грн; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води - 17407,85 грн, інфляційні втрати - 2380, 96 грн, 3 % річних - 608,08 грн.

Судом перевірено правильність розрахунку заборгованості, який наданий позивачем за період з 01.05.2018 по 31.08.2025, суд погоджується із ним, відповідачі не спростували правильність наданого розрахунку заборгованості.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позивачем доведено належними та достатніми доказами обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідачів суми боргу у розмірі 196830,56 грн, яка складається з заборгованості за спожиті послуги, інфляційних збитків, 3 % річних за порушення грошового зобов`язання та пені.

Матеріали справи не містять, та відповідачами не надано у спростування зазначеного будь-яких доказів, які б могли спростувати наведені у позовній заяві доводи позивача.

Інші доводи учасників справи не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2952,46 грн, по 1476,23 грн з кожного.

У судовому засіданні представник відповідача Богданової Н.В. просив розстрочити виконання рішення суду, оскільки на момент розгляду справи відповідачі перебувають в скрутному матеріальному становищі та не мають змоги виконати рішення суду одним платежем.

Згідно ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Суд приймає до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 не відмовляється від виконання рішення суду та має намір добровільно його виконати.

Враховуючи відсутність достатнього доходу відповідачів для виконання рішення суду одним платежем, суд уважає доцільним та справедливим розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 (дванадцять) місяців з дати винесення ухвали, шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 16648,56 грн.

Враховуючи вищенаведене, ст.ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України та керуючись ст. 4-5, 12-13, 133, 141, 263-265, 435 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421; адреса місцезнаходження: м. Київ, пл. І. Франка, 5) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги станом на 31.08.2025 у розмірі 196830 (сто дев`яносто шість тисяч вісімсот тридцять) гривень 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) гривень 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) гривень 23 копійки

Розстрочити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) виконання рішення суду терміном на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 16648 (шістнадцять тисяч шістсот сорок вісім) гривень 56 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua