Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №193/961/26 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/961/26

Провадження 2/193/659/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

20 жовтня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

з участі секретаря судового засідання Ратушної В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

19.06.2026 до Софіївського районного суду надійшов цивільний позов ТОВ "Він Фінанс" до відповідача ОСОБА_1 , згідно вимог якого просить ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача збитків в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 2-424/11 у розмірі 104 831,29 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн., та судовий збір у розмірі 2662,40 грн..

В обґрунтування позову вказує, що рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20.12.2011, стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014/127217/3105/73 від 29.03.2007 у розмірі 339719,13 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане в розумінні чинного законодавства.

Кредитний договір № 014/127217/3105/73 від 29.03.2007 було укладено між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .. Надалі, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ТОВ "ФК Довіра та гарантія" на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги №114/70/1 від 19.07.2019.

Ухвалою суду від 28.0.2021 здійснено заміну стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на ТОВ "ФК Довіра та гарантія".

Тому, відповідно до укладених договорів станом на дату звернення до суду, Право вимоги за кредитним договором № 014/127217/3105/73 від 29.03.2007 належить ТОВ "ФК Довіра та гарантія".

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

Рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 25.02.2019 до 23.02.2022, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на стягнення інфляційних втрат 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У зв`язку з чим, позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, збитки в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у розмірі 104831,29 грн., з яких: 30546,80 грн. - 3% річних, 74284,49 грн. - інфляційні збитки, вказану суму заборгованості за невиконання рішення суду просить стягнути із відповідача на свою користь.

Заяви (клопотання) сторін та процесуальні дії суду у справі.

29.06.2026 за ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представником позивача до суду надано клопотання про розгляд справи без його участі, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема оголошенням про виклик до суду розміщеного на сайті Судової Влади, однак у судове засідання не з`явився, заяв та клопотань до суду не направляв, правом на подання відзиву не скористався.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди представника позивача, вирішено розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280, 281 ЦПК України.

При цьому, оскільки всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду справи у судове засідання не з`явились, керуючись положенням ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання, тобто датою рішення є 20.10.2026.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до № 014/127217/3105/73 від 29.03.2007 відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 23524,00 доларів США.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20.12.2011 у справі № 2-424/11 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Криворізького регіонального відділення Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено (а.с. 7-8).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/127217/3105/73 в сумі 339719,13 грн. та судові витрати по справі у сумі 1700 грн. 00 коп. та витрати на ІТЗ у сумі 120 грн..

В подальшому, 26.02.2019 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги № 114/70, відповідно до якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив права вимоги АТ «Оксі Банк».

Після чого 19.07.2019 між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 114/70/1, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» передала права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, серед яких право вимоги за кредитним договором № 014/127217/3105/73.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 28.01.2021 замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20.12.2011, у цивільній справі 2-424/11.

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).

Правове врегулювання.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Постановою від 10.04.2018 № 910/10156/17 та від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 Верховний Суд наголосив, що ст. 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних та 3% річних поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, в тому числі на порушення позадоговірного грошового зобов`язання.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 914/1487/17, від 20 червня 2018 року у справі № 905/2135/17 кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Отже, якщо судове рішення про стягнення коштів, в тому числі судових витрат, фактично не виконано, стягувач вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Суд наголошує, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, та ці нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що рішення суду є обов`язковим, зокрема, й для відповідача, та з огляду на те, що відповідачем впродовж тривалого строку не було сплачено на користь позивача кошти, у розмірі встановленому рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20.12.2011 по справі № 2-424/11, яке набрало законної сили, суд вважає, що за наведеними приписами закону у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді пред`явлення вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за період з 25.02.2019 по 23.02.2022.

З наданих суду розрахунків вбачається, що позивачем з огляду на несвоєчасне виконання рішення суду, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховані 3% річних та інфляційні збитки у загальному розмірі 104 831,29 грн.

Перевіривши вказані представником позивача дані та наявні в матеріалах справи докази, суд погоджується із зазначеним розрахунком представника позивача.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог в частині наявності підстав для застосування приписів ст. 625 ЦК України знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 у загальному розмірі 104 831,29 грн., з яких: 30546,80 грн. - сума 3% річних; 74284,49 грн. - сума нарахованих інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розподіл судових витрат.

Позивачем заявлено вимоги по стягнення судових витрат по справі, а саме витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., які згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. підтверджені належними доказами, співмірні з сумою задоволених позовних вимог та відповідають складності справи, а тому теж підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ "Він Фінанс".

Керуючись ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 280, 281 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» збитки в якості відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 2-424/11 за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 у загальному розмірі 104 831 (сто чотири тисячі вісімсот тридцять одна) грн. 29 коп., з яких: 30 546,80 грн. - сума 3% річних; 74 284,49 грн. - сума нарахованих інфляційних втрат.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» сплачений судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», ЄДРПОУ 38750239, адреса: вул. Авіаконструктора , буд. 8, м. Київ, 04112.

Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складений 20.10.2026.

Суддя О. В. Томинець