Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №211/10002/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Суд: Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №211/10002/26

Суддя: Сарат Н. О.

Справа № 211/10002/26

Провадження № 2/211/6930/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Зоріної С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеним з ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» кредитним договором № 102933 від 19.02.2024 у сумі 18758,40 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним договором.

Ухвалою суду від 17.09.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу надано строк для надання відзиву.

На адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Малюк Є.В. відповідача надійшов відзив на позовну заяву. З якого вбачається, що відповідач позовні вимоги визнає частково, не згоден з розміром неустойки, та комісії яка нарахована позивачем. Крім того, просив зменшити витрати на правову допомогу, які не співмірні з заявленими позовними вимогами.

Представник позивача Романенко М.Е. до суду скерував відповідь на відзив, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Малюк Є.В. до суду скерував заяву про розгляд справи без його участі та участі відповідача, на підставі наявних у справі матеріалів, з урахуванням поданого відзиву та викладених у нього заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 19.02.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (ЄДРПОУ: 43174156) (далі- ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі- Відповідач) укладено Кредитний договір № 102933 (далі-Кредитний договір, Договір). Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору №102933 від 19.02.2024 року, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 102933 від 19.02.2024 року із ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» (ЄДРПОУ: 43174156) та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4000 грн.

Пунктом 1.2 договору встановлено строк кредитування 90 календарних днів, тобто до 18.05.2024 року. Відповідно до пункту 1.3 договору за користування кредитом позичальник зобов`язався сплачувати проценти за фіксованою процентною ставкою 803 % річних, що становить 2,2 % на добу. Зазначені умови кредитування були визначені безпосередньо в індивідуальній частині кредитного договору, погодженій сторонами під час його укладення. Договір укладено в електронній формі відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підтвердження обставин укладення договору до матеріалів справи надано індивідуальну частину кредитного договору № 102933 від 19.02.2024 року та довідку про ідентифікацію клієнта, видану первісним кредитодавцем. Відповідно до зазначеної довідки 19.02.2024 року відповідач пройшов процедуру ідентифікації та акцептував пропозицію щодо укладення кредитного договору шляхом застосування одноразового ідентифікатора KL8506, надісланого на номер мобільного телефону, вказаний під час оформлення кредиту. Факт виконання первісним кредитодавцем своїх зобов`язань підтверджується також документом ТОВ «ПрофітГід» щодо успішного переказу кредитних коштів. Зокрема, відповідно до підтвердження платіжної установи, 19.02.2024 року о 14:24 здійснено переказ 4 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», із зазначенням призначення платежу «Выдача кредита #102933».

Відповідач заперечує проти стягнення передбаченої договором комісії в розмірі 1 000,00 грн, посилаючись на положення статей 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19. Позивач не погоджується з доводами відповідача щодо автоматичної відсутності правових підстав для стягнення всієї суми комісії та вважає за необхідне надати пояснення щодо її договірної природи та порядку визначення. Відповідно до пункту 1.4 індивідуальної частини кредитного договору № 102933 від 19.02.2024 року сторони погодили, що за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту, у тому числі за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, пов`язаних із наданням і обслуговуванням кредиту, а також юридичне оформлення, позичальник сплачує комісію в розмірі 25 % від суми фінансового кредиту. З огляду на розмір фактично наданого кредиту - 4 000,00 грн - сума комісії, визначена умовами договору, становить 1 000,00 грн. Зазначена комісія була передбачена безпосередньо в індивідуальній частині кредитного договору, а тому її розмір був визначений та доведений до відома позичальника під час укладення правочину. Крім того, відповідно до пункту 3.5 договору при визначенні денної процентної ставки враховано загальні витрати за кредитом, зокрема договірні проценти та передбачену пунктом 1.4 комісію. Таким чином, комісія була включена кредитодавцем до розрахунку загальної вартості кредитування та не становила платежу, який виник непередбачувано або був установлений після укладення договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів.

Із змісту ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочила, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Між тим, за змістом ст.599 ЦК України, виконання зобов`язання, проведеного належним чином, припиняє його.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII.

Виходячи з вищенаведених приписів ЦК України, суд звертає увагу, про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Отже юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Тобто, підписуючи цей спірний договір із застосуванням процедури підпису, зазначеної у п. 6.2 цього договору, сторони усвідомлюють та підтверджують, що відповідно до ст. 639 та ст. 1055 ЦК України цей договір укладений сторонами у письмовій формі з дотриманням всіх вимог діючого законодавства України щодо процедури укладення та підписання договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин – ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 23.12.2024р. між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» (ЄДРПОУ: 43174156) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746), (далі- ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", «Новий кредитор») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №23122024 (далі- «Договір факторингу»).

Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 102933 від 19.02.2024 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 18758,4 грн., із яких: 1. заборгованість за тілом кредиту становить 4000грн.; 2. заборгованість за відсотками становить 5758,4 грн.; 3. заборгованість за комісіями становить 1000 грн.; 4. заборгованість за пенею становить 8000 грн.

За приписами пункту 1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Із матеріалів справи видно, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавців подала заявку на отримання кредиту та позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила їх. Після цього кредитодавеці надіслали відповідачу одноразовий ідентифікатор у вигляді SMS-коду на зазначений номер телефону. Використання цього коду слугувало підтвердженням підписання договорів про споживчий кредит (позики).

Щодо вимоги про стягнення пені, штрафу.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь за кредитним договором заборгованість, зокрема, пеню, штраф в розмірі 8000,00 грн.

Суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, неустойка (штраф, пеня) за ч. 2 ст.625 ЦК України з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання не підлягає стягненню на період дії військового стану. Тому в цій частині задоволення позову слід відмовити.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Отже, заявлені вимоги щодо наявності заборгованості відповідача перед кредитором в частині нарахування заборгованості за тілом кредиту, відсотків, комісії, в судовому засіданні доведені, оскільки її розмір та період нарахування відповідає умовам кредитного договору, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача загальну суму заборгованості у сумі 10758,40 грн. Контрозрахунку відповідачем не надано.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2662,40 грн., сплачений ним при подачі позову, однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 1526,95 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З наданих документів, судом встановлено, позивачу надана професійна правнича допомога, вартість якої оцінена в 6000,00 грн.

Представником відповідача зазначено, що сума витрат на професійну правничу допомогу, висунутою позивачем є непропорційною, та такою, що підлягає зменшенню, враховуючи складність справи та фактичний час, витрачений адвокатом на професійну правничу допомогу.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. є завищеною, належним чином не обґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Крім того, зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для їх зібрання. Крім того, представник участі у справі не приймав, справа розглянута за відсутності сторін.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц від 19.02.2020 р. наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У справі № 922/3812/19 від 09.12.2021 р. Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Отже, зважаючи на наведене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., в іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Керуючись ст.ст.11, 14, 16, 526, 530, 549, 611, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» "(ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором №102933 від 19.02.2024 року у розмірі 10758 ( десять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 ( дві тисячі) гривень 00 коп., судовий збір в розмірі 1526 ( одну тисячу п`ятсот двадцять шість ) гривень 95 коп.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н. О. Сарат

Оригінал: reyestr.court.gov.ua