Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №547/891/26 — Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/891/26

Провадження №2/547/781/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року с-ще Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі головуючої судді Самойленко Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 19.12.2020 було укладено кредитний договір № 19.12.2020-100002347, відповідно до умов якого ТОВ "Споживчий Центр" " надало відповідачу грошові кошти в розмірі 4000,00 грн строком на 14 календарних днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

ТОВ ТОВ "Споживчий Центр" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі.

09.10.2024 між ТОВ "Новий Колектор" та ТОВ "Споживчий Центр" укладено договір факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 19.12.2020-100002347 від 19.12.2020 перейшло до ТОВ "Новий Колектор".

Відповідач ОСОБА_2 порушив взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 11920,00 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредитув сумі 4000,00 грн, заборгованості за відсотками в сумі 7920,00 грн.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму боргу в розмірі 11920,00 грн, понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн, витрати, понесені позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповаідавчу в розмірі 212,58 грн.

Ухвалою Семенівського району суду Полтавської області від 17.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін; надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву; витребувано докази по справі.

Представник позивача ТОВ "Новий Колектор" належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі до його електронного кабінету (а.с. 48,49).

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про відкриття спрощеного провадження у справі шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 59).

27.08.2026 від представника відповідача - адвоката Охмака В.І. надійшов відзив, відповідно до якого представник відповідача вважає, що вказаний позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне. Надана в позові інформація та подані докази містять кардинальні суперечності, що не дозволяє зробити висновок про суму позики, дату виникнення прострочення зобов`язання, розмір судових витрат, що фактично призводить до недоведеності позовних вимог. Так, на сторінці 2 позовної заяви зазначено, що «Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000 грн». Згідно доданих документів, відповідач не повертав повністю чи частково наданий йому кредит, але, вже на наступній сторінці позову зазначено заборгованість по тілу кредиту становить 4000 грн. Далі, в доданій карточці субконто контрагента про отримання відповідачем «Швидкого кредиту» в розмірі 4000 грн, але в платіжній інструкції доданій до позову вказано суму платежу 8000 грн. На сторінці 2 позовної заяви вказано, що кошти в сумі 8000 грн були перераховані відповідачу 22.12.2020. В платіжній інструкції, доданій до позову вказано перерахування коштів 22.12.2020, але, в доданій карточці субконто контрагента вказано про отримання відповідачем «Швидкого кредиту» 19.12.2020. Дана розбіжність в датах унеможливлює встановлення початкового строку прострочення зобов`язання та розрахунку штрафних санкцій. В позовній заяві вказано, що ТОВ «Споживчий Центр», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор», та ОСОБА_2 19.12.2020 укладено кредитний договір № 19.12.2020- 100002347. В доданій карточці субконто контрагента вказано договір № 19.12.2020-100002347. В той же час, в платіжній інструкції доданій до позову вказано договір №22.12.2020-100000687. На сторінці 5 позову вказано, що 250,00 грн становили витрати, понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками засобами поштового оператора ТОВ "Поштова служба "Е- ПОСТ". На стор. 6 позову вказано, що витрати, понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками засобами поштового оператора ТОВ "Поштова служба "Е- ПОСТ" становлять 350 грн, а згідно доданого до позову опису про поштове відправлення цінність відправлення 195 грн. Чек, виданий поштовою службою до позову не додавався. Вказані суперечності в тексті позовної заяви, а також додатках призводять до того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами сума позики, дата виникнення прострочення зобов`язання, розмір судових витрат, що фактично призводить до недоведеності позовних вимог. Отже, позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження виконання первісним кредитором ТОВ «Споживчий Центр» обов`язку з надання грошових коштів саме за кредитним договором № 19.12.2020-100002347 від 19.12.2020. Поданий ТОВ «Новий Колектор» витяг з внутрішньої автоматизованої системи у формі карточки субконто та довідка про заборгованість не є первинними документами в розумінні законодавства. На стор. 2 позову зазначено: «в свою чергу позивачем 16.10.2024 на фінансовий номер телефону відповідача ОСОБА_2 , а саме + НОМЕР_4, було направлено CMC-повідомлення наступного змісту: «Укладено договір факторингу №СЦ-091024-14 від 09.10.2024р. Проведено відступлення права вимоги за кредитним договором 19.12.2020-100002347 від 19.12.2020. Ваш новий кредитор ТОВ "Новий Колектор": 43170298;01133; м. Київ; вул. Алмазова Генерала; буд.13; оф.601;0-800- 20-33-20; Info@newcollector.com.ua; http://newcollector.com.ua/"; сплачувати необхідно в ТОВ «Новий Колектор». Але на підтвердження цього не надано жодного доказу. Та і зважаючи на положення ст. 516 та 517 ЦК України - такого повідомлення не достатньо.

Тому з огляду на недоведеність обставин позову, відсутність первинних документів про видачу коштів, порушення імперативних норм щодо нарахування процентів та відсутність доказів підписання електронного правочину, просив відмовити в задоволенні позову ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №19.12.2020-100002347 від 19.12.2020 та суми понесених позивачем судових витрат (а.с. 54-56).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ "Споживчий Центр" та ОСОБА_1 19.12.2020 було укладено кредитний договір № 19.12.2020-100002347, відповідно до умов якого ТОВ "Споживчий Центр" зобов`язалось надати відповідачу грошові кошти в розмірі 4000,00 грн строком на 14 календарних днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до умов кредитного договору № 19.12.2020-100002347 від 19.12.2020 позичальнику надається кредит на наступних умовах. Сума кредиту 4000,00 грн. Строк, на який надається кредит - 14 календарних днів з дати надання ("первинний строк"). Графік платежів: сума кредиту у розмірі 4000,00 грн та проценти у розмірі 1120,00 грн сплачуються до 01.01.2021. Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру. Максимальний розмір процентів за договором становить 8000,00 грн. Після досягнення максимального розміру проценти не нараховуються. Фіксована процентна ставка "Економ" - 2 % за 1 (один) день/днів користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. Фіксована процентна ставка "Стандарт" - 2,5 % за 1 (один) день/днів користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків. Неустойка: 80,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 881,64% річних. Підписано одноразовим електронним ідентифікатором L195 та електронним підписом мишою (а.с. 20-21, 22, 26, 29-30).

Відповідно до квитанції №331446483 від 22.12.2020, долученої до позову, ТОВ «Споживчий центр» перерахувало на картку НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 8000,00 грн згідно договору №22.12.2020-100000687 (а.с. 34).

З інформації АТ «Універсал Банк» від 25.08.2026 встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком не було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 (а.с. 50).

З картки субконто Контрагенти, договори 19.12.2020 - 24.07.2026 вбачається операція щодо ОСОБА_2 19.12.2020-1000002347, Дебет 4000,00 грн (а.с. 10-13, 15).

09.10.2024 між ТОВ "Новий Колектор" та ТОВ "Споживчий Центр" укладено договір факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 19.12.2020-100002347 від 19.12.2020 перейшло до ТОВ "Новий Колектор" (а.с. 14, 16-19).

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електрону комерцію", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електрону комерцію").

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до п. 5 ч. 3 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

Відповідно до частин першої - третьої статті 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру ( постанова від 23 жовтня 2024 року у справі №753/25081/21 провадження № 61-8693св24 Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ).

Так, судом встановлено, що на підтвердження факту укладення між ТОВ "Споживчий Центр" та відповідачем ОСОБА_1 електронного договору позивачем надана суду паперова копія кредитного договору від 19.12.2020 №19.12.2020-1000002347.

Аналізуючи умови наданого позивачем договору суд установив, що відповідно до п. 1.1. договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором. Спосіб та строк надання кредиту - готівковим та безготівковим шляхом.

Таким чином, умовами договору визначено, що кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Так, у вказаній справі, за змістом кредитного договору, кредит надається безготівковим шляхом, тому позивач, як особа, яка вимагає повернення кредитних коштів, повинен був надати докази перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Крім того, з інформації АТ «Універсал Банк» від 25.08.2026 встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком не було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 (а.с. 50).

У кредитному договорі №19.12.2010-100002347 від 19.12.2020 відсутнє посилання на номер банківського рахунку або номер картки, на які мали б бути зараховані грошові кошти в якості кредиту. Крім того, суду не надано доказів на підтвердження перерахування коштів на картковий рахунок відповідача відповідно до укладеного договору №19.12.2010-100002347 від 19.12.2020, отримання відповідачем кредитних коштів та розміру наданого кредиту. Тобто позивачем не підтверджено належними доказами виконання умов договору первинним кредитором.

Надана суду картка субконто контрагенти за 19.12.2020-24.07.2026 ОСОБА_1 та довідка про розмір заборгованості (а.с. 10-13, 15) не спростовує наведених висновків, оскільки за своєю правовою природою є лише односторонніми математичними розрахунками, які в силу положень статті 11 Цивільного кодексу України не є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно матеріалів справи, зокрема відповідно до квитанції №331446483 від 22.12.2020 ТОВ «Споживчий центр» перерахувало на картку НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 8000,00 грн згідно договору №22.12.2020-100000687 (а.с. 34), але з відповідачем було укладено договір №19.12.2020-100002347 від 19.12.2020, сума кредиту - 4000,00 грн.

Також в доданій карточці субконто контрагента про отримання відповідачем «Швидкого кредиту» в розмірі 4000 грн, але в платіжній інструкції доданій до позову вказано суму платежу 8000 грн.

Разом з тим, довідка «Картка субконто контрагенти, договори за 19.12.2020-24.07.2026» не відповідає вимогам статей 78, 79 ЦПК України щодо допустимості та достовірності доказів, оскільки вказаний документ не містять інформації про автора, час і місце його виготовлення, печаток, штампів, тощо. Надана позивачем довідка не є первинним документом який підтверджує отримання кредиту, користування ним, на умовах визначених у підтвердженні про укладення кредитного договору від 19.12.2020 №19.12.2020-100002347, а отже, не є належним доказом.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», на що неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах (наприклад, постанова КЦС ВС від 22.04.2024 № 559/1622/19).

Крім того, позивачем не надано належного розрахунку заборгованості відповідача перед первісним кредитором за вказаним договором.

Довідка про розмір заборгованості, видана ТОВ «Новий Колектор» від 24.07.2026 , є похідним документом, тому не підтверджує правильність нарахування сум заборгованостей первинним кредитором, оскільки згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сама лише довідка ТОВ «Новий Колектор» від 24.07.2026 про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №19.12.2020-100002347 від 19.12.2020, не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору №19.12.2020-100002347 від 19.12.2020 на умовах зазначених у позовній заяві.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачу відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сукупність наданих доказів не доводить факту передання первісним кредитором грошових коштів відповідно до умов договору відповідачеві.

За своєю правовою природою відступлення права вимоги є підставою заміни кредитора у зобов`язанні, тобто є правочином, на підставі якого до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ст. ст. 512, 514 ЦК України). Відповідно відображення у реєстрі боржників заборгованості боржника не може бути єдиною правовою підставою виникнення у нього боргових зобов`язань перед новим кредитором, оскільки відповідно до положень статті 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

За таких обставин, укладений 09.10.2024 між ТОВ "Новий Колектор" та ТОВ "Споживчий Центр" договір факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024, не може бути правовою підставою виникнення боргових зобов`язань у ОСОБА_1 без доведення факту виникнення між сторонами первісного договору кредитних правовідносин.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доведення наявної суми заборгованості за кредитним договором є обов`язком позивача.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підтверджуються належними, допустимим і достатніми доказами, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601; код ЄДРПОУ 43170298).

Відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення складене 21.10.2026.

Суддя Л.М.Самойленко