Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №335/9526/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Суд: Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №335/9526/26

Суддя: Новасардова І. В.

1Справа № 335/9526/26 2-а/335/205/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: у складі головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

31.08.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Цапіної Т.С., звернувся до суду з вказаною позовною заявою, у якій просить:

- поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 722 від 22.06.2026;

-визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 722 від 22.06.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 25 500,00 грн. ;

-закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення;

-витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 оригінал або належним чином засвідчену повну копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких винесено постанову № 722 від 22.06.2026, та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 22 червня 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 виніс постанову № 722 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у максимальному розмірі 25 500,00 грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що 11 червня 2026 року о 16 год. 00 хв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 15 позивач нібито перебував без військово-облікового документа, у тому числі без електронного документа з QR кодом, та відмовився пред`явити військово-обліковий документ на вимогу працівника поліції. Також зазначено, що 11.06.2026 уповноваженою особою відповідача нібито складено протокол № 491, у якому позивача повідомлено про розгляд справи 22.06.2026 о 09 год. 00 хв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Музична, буд. 2. Фактично 11.06.2026 позивач на вимогу пред`явив наявні у нього документи та не відмовлявся від їх пред`явлення чи перевірки. Після цього його було затримано та доставлено для проведення заходів за участю працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Стосовно позивача проводилися військово облікові дії, з`ясовувалося питання місця його військового обліку, а також було організовано повторний медичний огляд. З військово-облікового документа в електронній формі вбачається наявність постанови ВЛК від 12.06.2026. Після проведення зазначених дій позивача відпустили. Під час цих подій позивач підписав один із документів, назву та повний зміст якого йому не повідомили. Копію підписаного документа не надали. Позивач не може підтвердити, що цей документ був саме протоколом про адміністративне правопорушення № 491, що він містив відомості про дату, час і місце розгляду справи або що йому було вручено другий примірник протоколу. Протокол №491, акт про відмову від підпису чи від пред`явлення документа, окреме повідомлення про розгляд справи та копію постанови № 722 позивачу не вручали. Позивач не був присутній під час розгляду справи 22.06.2026, оскільки не знав про його проведення. Копію постанови № 722 після розгляду справи йому не видали і поштовим відправленням не надсилали. У наданій копії постанови корінець про її отримання не заповнений: дата отримання та підпис позивача відсутні.

Про існування постанови Позивач дізнався після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

У зв`язку з вищезазначеним, просить постановою № 722 від 22.06.2026 позивач не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а при винесенні оскаржуваної постанови було припущено низку порушень процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Також разом з позовом надійшла заява про забезпечення позову та клопотання про поновлення процесуального строку.

Ухвалою суду від 02.09.2026 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до суду з позовом. Прийнято позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст. ст. 268-272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз`яснено наслідки їх неподання. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності 19.08.2026 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (постанова №722 від 22.06.2026 року).

Ухвалою суду від 02.09.2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 81762177 відкритому на підставі постанови №722 винесеної ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.06.2026, що перебуває на виконанні у державного виконавця Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Літвін Валерії Віталіївни, до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили.

04.09.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечує проти позову з наступних підстав. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 11.06.2026 року №491 встановлено, що під час загальної мобілізації військовозобов`язаний ОСОБА_1 11.06.2026 року о 16 год. 00 хв. перебував на території АДРЕСА_1 без військово-облікового документа (військово-облікового документу в електронній формі - є дійсним лише за наявності QR – коду та не може використовуватись без нього) та відмовився пред`явити свій військово – обліковий документ на вимогу працівника поліції про що було складено відповідний акт від 11.06.2026 року. 11.06.2026 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 491, за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, в якому сповіщено ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи, а саме 22.06.2026 року о 09:00 год. в приміщенні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Музична, 2. На розгляд справи ОСОБА_1 , не з`явився. Про місце, дату та час розгляду справи попереджений належним чином, що підтверджується, його особистим підписом у протоколі про адміністративне правопорушення. Також ним отримано другий примірник цього протоколу, про що також свідчить його особистий підпис.

06.09.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив. За змістом яких, позивач звертає увагу, що Протокол, акт і постанова по-різному описують подію Протокол № 491 від 11.06.2026 не містить однозначного опису фактичного діяння. У ньому використано альтернативне формулювання «не мав при собі або відмовився пред`явити» військово-обліковий документ. Це дві різні фактичні версії, між якими посадова особа не зробила вибору та щодо кожної з яких не навела окремих доказів. Натомість у постанові № 722 вже стверджується сукупність двох обставин: перебування без військово-облікового документа та відмова пред`явити його на вимогу працівника поліції. Постанова не пояснює, на підставі якого нового доказу альтернативне формулювання протоколу перетворилося на категоричний висновок про одночасну наявність обох обставин. Акт від 11.06.2026 має назву «про відсутність військово-облікового документу» та містить лише твердження, що позивач «не мав при собі військово облікового документу (в електронній формі)». У ньому не зафіксовано: змісту та часу конкретної вимоги поліцейського пред`явити документ; словесної або іншої поведінки, яку посадові особи розцінили як відмову; відкриття або відмови відкрити застосунок «Резерв+»; наявності чи відсутності QR-коду на екрані пристрою; спроби зчитати QR-код, застосованого пристрою та результату перевірки; пояснень позивача та його підпису під актом. Позивач не будує свою позицію на запереченні факту проставлення ним підписів у відповідних графах протоколу. Підпис під повідомленням може підтверджувати, що в протоколі було зазначено дату, час і місце розгляду, а підпис у графі про другий примірник - його отримання. Проте жоден із цих підписів не є визнанням вини, підтвердженням відсутності документа, відсутності QR-коду чи факту відмови виконати вимогу поліцейського. Сам відповідач у відзиві зазначає, що позивач вини не визнав. Неявка позивача на розгляд 22.06.2026 також не створює презумпції вини і не звільняє посадову особу від обов`язку, передбаченого статтею 280 КУпАП, перевірити подію, вину та всі наявні докази.

14.09.2026 через «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення, за змістом яких представник позивача направила до ГУНП в Запорізькій області окремий адвокатський запит щодо надання первинних матеріалів події 11.06.2026, які не були додані до відповіді №141397-2026 від 11.09.2026. Копія запиту та доказ його направлення додаються. На момент подання цих пояснень відповідь на зазначений запит не отримана. А також просить суд, витребувати у Головного управління Національної поліції в Запорізькій області в особі Бердянського районного відділу поліції такі докази щодо подій 11.06.2026: повну належним чином засвідчену копію матеріалу єдиного обліку №484 від 11.06.2026, включно з карткою події, усіма записами про підставу реєстрації, час, місце, ініціатора, залучених працівників, вчинені дії, результат розгляду та пов`язані документи; копію звернення, повідомлення, списку або іншого документа ІНФОРМАЦІЯ_4 , що був підставою для проведення поліцейськими заходів щодо ОСОБА_1 11.06.2026; рапорти, письмові пояснення, службові записки, картку завдання та інші службові матеріали ОСОБА_3 і ОСОБА_4 щодо перевірки документів, складання акта, супроводження позивача та передання акта до ТЦК та СП; відомості про видачу зазначеним поліцейським 11.06.2026 портативних відеореєстраторів із зазначенням їх номерів, журнали видачі та приймання, а також усі відеозаписи події; якщо відеозаписи не збереглися - документи та технічні відомості про їх створення, завантаження до інформаційної системи, строк зберігання, дату і підставу видалення; наявні технічні відомості про перевірку електронного військово-облікового документа позивача, QR-коду та відомостей відповідного реєстру; документи, якими зафіксовано правову та фактичну підставу супроводження позивача до ТЦК та СП, його згоду на супроводження або застосування до нього заходів примусу; документальне підтвердження передання акта від 11.06.2026 службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 . Станом на 06.10.2026 відповідач не надав суду жодних нових доказів після подання відзиву. У матеріалах справи, як і раніше, відсутні фото- і відеофіксація перевірки, пояснення поліцейських, показання свідків, технічні дані про перевірку електронного документа та QR-коду, звернення ТЦК та СП до поліції, документи про підставу супроводження та належне підтвердження передачі акта. ГУНП не надало відеозапису і не повідомило, чи здійснювалася відеофіксація саме перевірки документів ОСОБА_1 ; чи видавалися портативні відеореєстратори ОСОБА_5 та Ярославу Чинчинку; які інвентарні номери мали ці пристрої; чи створювалися та завантажувалися відповідні відеофайли; коли і на якій документальній підставі вони були видалені. У копії журналу прізвища поліцейських та інвентарні номери пристроїв знеособлено. Через це наданий журнал не дозволяє встановити, чи були конкретні поліцейські забезпечені відеореєстраторами 11.06.2026 і чи повинна була існувати відеофіксація спілкування з позивачем. Загальне посилання на тридцятиденний строк зберігання не є відповіддю на ці питання. Крім того, відповідно до Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, виданий поліцейському портативний відеореєстратор вмикається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка ведеться безперервно до їх завершення, крім визначених Інструкцією особистих ситуацій. На дату розгляду адміністративної справи відповідачем 22.06.2026 після події минуло одинадцять днів. Отже, за умови дотримання обов`язку відеофіксації відповідний запис мав існувати та міг бути витребуваний, досліджений і збережений ТЦК та СП до прийняття постанови № 722. Відповідач цього не зробив.

Крім того, просить долучити документи, які надійшли на адвокатський запит, а саме 06.09.2026 представник позивача подала клопотання про витребування доказів у поліції. 14.09.2026 до суду подано додаткові письмові пояснення, відповіді Управління патрульної поліції від 09.09.2026 № 323-аз/41/32/01-2026 та ГУНП в Запорізькій області від 11.09.2026 №141397-2026, копію адвокатського запиту від 14.09.2026 і доказ його направлення. За результатами розгляду адвокатського запиту від 14.09.2026 ГУНП в Запорізькій області надало нову відповідь № 147684-2026 від 21.09.2026 та додало рапорт щодо ЄО № 484 від 11.06.2026 і знеособлену копію журналу обліку видачі та повернення портативних відеореєстраторів. Ці документи подаються суду після їх одержання. Просить долучити відповідь ГУНП датована 21.09.2026, тобто сформована після подання позову, відповіді на відзив та додаткових пояснень від 14.09.2026. До її одержання позивач не мав доступу до доданого рапорту й журналу відеореєстраторів. Позивач своєчасно повідомив суд про неможливість самостійного одержання відповідних матеріалів, подав клопотання про їх витребування, направив адвокатські запити та 14.09.2026 долучив до справи доказ вжиття цих заходів. Отже, неподання нових документів раніше було зумовлене причинами, що об`єктивно не залежали від позивача, а вимоги частин четвертої та восьмої статті 79 КАС України дотримано.

Дослідивши клопотання представника позивача про витребування доказів, суд дійшов наступного висновку.

Вимоги до клопотання про витребування доказів є вичерпними та обов`язковими. Водночас, ознайомившись зі змістом клопотання представника позивача про витребування доказів, судом встановлено, що останнє не містить у собі обґрунтованих підстав для витребування зазначених у клопотанні документів.

Також суд зауважує, що до поданої заяви, представником позивача, додано копії адвокатських запитів без доказів відмови у наданні таких доказів, або без будь-яких інших доказів, які свідчили б про ненадання такої відповіді.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Згідно із частиною п`ятою статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону № 5076-VI тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, представник позивача звернувся до суду з даним клопотанням без підтверджуючих доказів щодо ненадання відповіді на адвокатський запит або ж відмови у наданні такої.

Крім того, станом на 06.10.2026 адвокат Цапіна Т. отримала відповіді на адвокатські запити та долучила їх до матеріалів справи, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, та при дотриманні норм матеріального і процесуального права, приходить до наступного висновку.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, врегульовані ст. 286 КАС України. За приписами ч.1 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив). Тобто, подання інших заяв по суті справи не передбачено.

Суд бере до уваги особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, за приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, підстав для такого здійснення розгляду справи за ініціативою суду не встановлено, відповідних клопотань не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, , про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач порушив приписи ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з частиною 1 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правила військового обліку визначені (надалі Правила) у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (надалі Порядок № 1487), прийнятою на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно із пп. 2 п. 1 Правил призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 11.06.2026 року №491 встановлено, що ОСОБА_1 11.06.2026 року о 16 год. 00 хв. перебував на території міста Запоріжжя за адресою вул. Сталеварів, 15 у період мобілізації не мав при собі або відмовився пред`явити свій військово-обліковий документ на вимогу працівника поліції, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Також, про що було складено відповідний акт від 11.06.2026 року.

Відповідач стверджував у відзиві на позов про те, що позивач не мав при собі та не пред`явив військово-обліковий документ військовозобов`язаного на вимогу уповноваженого представника поліції.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У примітці до цієї норми вказано, що вимоги, зазначені у частині шостій статті 22, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024.

Згідно з пп. 52-53 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.

У разі коли під час перевірки військово-облікового документа встановлено, що особа перебуває на військовому обліку в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи розвідувальних органах, процес фото- і відеофіксації пред`явлення такими особами документів не здійснюється.

Застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації, уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки визначається Міноборони, а органами та підрозділами поліції - МВС.

Всупереч імперативній вимозі ч. 2 ст. 77 КАС України ІНФОРМАЦІЯ_5 не надав відеозапис, який підтвердив би факт непред`явлення військово-обліковий документу військовозобов`язаного на вимогу уповноваженого представника поліції.

На адвокатський запит представника позивача Цапіної Т. представником ГУНП в Запорізькій області надано відповідь, що заходи адміністративного затримання відносно ОСОБА_1 , поліцейськими ГУНП в Запорізькій області не здійснювались. Жодних копій документів відносно гр. ОСОБА_1 не складалися та із Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області до Бердянського РТЦК не скеровувались. Строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб.

З огляду на наведене, Відповідач не довів факту дотримання чинного законодавства при перевірці військово-облікового документу позивача, що свідчить про незаконність та необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Як встановлено з роздруківки військово-облікового документу з додатку Резерв+ станом на 07.08.2026 року ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 як військовозобов`язаний, придатний до військової служби згідно постанови ВЛК від 12.06.2026, звання солдат, дані уточнено вчасно 19.06.2026 року.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З наявних матеріалів справи не вбачається, що Відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей останнього в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

При цьому, суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності належних доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, адже у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08.06.1976, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21.02.1984, no. 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25.08.1987, no. 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.

Європейський суд з прав людини по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, у рішеннях яких неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.

Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п.1 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Таким чином, суд вважає, що відповідач, ухвалюючи спірну постанову, всупереч імперативних вимог статей 7, 9, 247, 251, 252 тощо КУпАП, ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, не дослідив обставини справи, не встановив наявність складу адміністративного правопорушення, не надав доказів на підтвердження власної позиції щодо допущення позивачем інкримінованого правопорушення, зокрема які були наявні у розпорядженні самого відповідача.

Отже, дослідивши вказану постанову, колегія суддів вважає її такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме прийнята не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Вказане свідчить, що спірна постанова є протиправною та підлягає безумовному скасуванню, а вимоги апеляційної скарги - задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, відповідно до вимог ч.3 ст. 286 КАС України, суд приходить до висновку, з урахуванням вимог ст.247 КУпАП про наявність підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо вимоги позивача про визнання оскаржуваної постанови протиправною, то вона задоволенню не підлягає, у зв`язку з наступним.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, КАС України, встановлено вичерпний перелік рішень суду, які він уповноважений постановити за результатами розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, що унеможливлює задоволення позову в частині визнання постанови протиправною, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням висновків суду наявність підстав для скасування постанови № 722 від 22.06.2026 року, суд вважає наявними підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Слід звертає увагу, що 9 вересня 2026 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення № 10-р(II)/2026 щодо сплати судового збору за оскарження постанов про адміністративні правопорушення. Конституційний Суд України розглянув питання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про судовий збір» та дійшов висновку, що подання до суду позову про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а також відповідної апеляційної скарги, не передбачає сплати судового збору. Проаналізувавши положення Закону України «Про судовий збір», КСУ установив, що законодавством передбачено сплату судового збору лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Окремого обов`язку сплачувати судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення Закон не встановлює. Як встановлено судом, при подачі позову до суду позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 532,48 грн.

За обставин, викладених вище, сплачений судовий збір підлягає поверненню ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 72, 73, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, ст. ст. 210, 210-1, 235, 245, 247, 251, 256, 268, 279 КУпАП,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 722 від 22.06.2026 року про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), судовий збір в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. сплачений згідно квитанції ID №9447-9156-1896-6163 від 30.08.2026 року з Державного бюджету України.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копію рішення направити учасникам справи.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 20.10.2026.

Суддя І.В. Новасардова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua