Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №369/275/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1436/26

Єдиний унікальний № 369/275/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Нікушиної В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на початку 2023 року позивачка неодноразово передавала відповідачу грошові кошти для проведення ремонту у належній їй однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а також для закупівлі нових меблів та будівельних матеріалів.

Позивачка зазначила, що є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства. Письмового договору про проведення ремонту сторони не складали, узгодивши умови в усній формі.

Однак, відповідач робіт належним чином не виконав, залишив у квартирі безлад, при проведенні робіт використовував старі та пошкоджені матеріали, а нові меблі не придбав.

У зв`язку з невиконанням умов усної домовленості та відмовою відповідача повернути кошти, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь кошти у розмірі 180 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

29 липня 2026 року представник позивачки — адвокат Нікушина В.С. подала до суду заяву про зміну предмета позову в порядку ст. 49 ЦПК України, у якій просить змінити предмет позову та вважати предметом позову безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Обґрунтовуючи подану заяву, представник вказала, що після аналізу наявних у справі доказів та правової природи спірних правовідносин встановлено відсутність між сторонами належним чином оформленого письмового договору підряду. Водночас наявні первинні документи підтверджують факт передачі відповідачу грошових коштів.

В обґрунтування нових вимог сторона позивача зазначила, що сума коштів, підтверджена розрахунковими документами та передана відповідачу на ремонтні потреби, становить 107 210,00 грн. Оскільки відповідач утримує зазначені кошти без належної правової підстави, на суму боргу підлягають нарахуванню інфляційні втрати в розмірі 32 574,87 грн та 3% річних у розмірі 9 040,88 грн. Позивачка просить суд стягнути з ОСОБА_2 загальну суму заборгованості у розмірі 148 825,75 грн (з яких 107 210,00 грн — основний борг, 32 574,87 грн — інфляційні втрати, 9 040,88 грн — 3% річних), а також покласти на відповідача судові витрати

Відповідач у судове засідання не з`явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

Згідно ч.1ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 14.10.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що на початку 2023 року вона неодноразово передавала відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти для проведення ремонту в належній їй однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а також для закупівлі нових меблів та будівельних матеріалів. Письмового договору про проведення ремонтних робіт сторони не складали, узгодивши всі умови в усній формі. Однак відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, ремонт у квартирі не зробив, а нові меблі не придбав. При цьому в приміщенні квартири відповідач залишив безлад, а під час спроб проведення робіт використовував старі та пошкоджені матеріали (зокрема, встановлені двері були з дірками, а вікна пошкоджені). На вимоги повернути грошові кошти відповідач відповідає відмовками та ухиляється від виконання зобов`язань. Крім того, позивачка уточнювала, що початково сума переданих відповідачу коштів складала 180 000,00 грн, проте згідно з доданими первинними розрахунковими документами та заявою про зміну предмета позову, розрахункова сума безпідставно набутих відповідачем коштів становить 107 210,00 грн, на яку підлягають нарахуванню 32 574,87 грн інфляційних втрат та 9 040,88 грн 3% річних.

Адвокат Нікушина В.С., у судовому засіданні обґрунтувала позовні вимоги відсутністю письмового договору підряду та нормою ст. 1212 ЦК України про обов`язок повернення безпідставно набутого майна в розмірі 107 210,00 грн, а також застосувала ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає компенсацію за знецінення коштів у вигляді інфляційних втрат (32 574,87 грн) та заходи відповідальності у вигляді 3% річних (9 040,88 грн) за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, судом встановлено такі обставини.

Як убачається з матеріалів справи, 03 вересня 2023 року між сторонами було складено рукописний документ, позначений як Договір № 1, який підписаний ОСОБА_2 та містить підтвердження отримання ним від позивачки грошових коштів у розмірах 25 000,00 грн, 21 200,00 грн та 4 800,00 грн, а всього — 51 000,00 грн, на проведення ремонтних робіт у однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Додатком № 1 до договору від 08 липня 2023 року, який містить рукописний запис та особистий підпис ОСОБА_2 , останній підтвердив додаткове отримання від позивачки грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн.

Як убачається з рукописного розрахунку (угоди) щодо суми 46 210,00 грн, сторони здійснили розрахунки вартості виконаних та запланованих робіт, пов`язаних із ремонтом квартири.

Крім того, відповідно до розписки від 07 жовтня 2023 року, власноручно складеної та підписаної ОСОБА_2 , відповідач підтвердив залишкову суму коштів та зазначив про відсутність претензій. Зазначений документ у сукупності з іншими наданими розрахунковими документами позивачка наводить як підтвердження передання відповідачу грошових коштів на загальну суму 107 210,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на придбання будівельних матеріалів позивачкою також надано товарний чек № 2302/5 від 23 березня 2023 року, виданий ФОП ОСОБА_3 , на суму 4 967,00 грн, а також товарний чек № 122/14 від 22 березня 2023 року магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на суму 1 713,00 грн за придбання будівельних сумішей, піни та інших матеріалів.

Крім того, матеріали справи містять рукописні списки витрат і кошториси з розрахунками вартості будівельних матеріалів, меблів та ремонтних робіт, зокрема із зазначенням сум 59 800,00 грн, 45 400,00 грн, 8 000,00 грн та інших сум, які позивачка подала на підтвердження обсягу витрат, пов`язаних із ремонтом квартири.

Як убачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 14 квітня 2023 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження № 12023116380000532 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, за заявою ОСОБА_1 до Бучанського районного управління поліції щодо невиконання ОСОБА_2 усної домовленості про проведення ремонтних робіт та повернення грошових коштів.

На підтвердження заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних позивачкою подано відповідні детальні розрахунки за період із 07 жовтня 2023 року по 29 липня 2026 року. Згідно з розрахунком інфляційних втрат, сукупний індекс інфляції становить 130,384 %, а сума інфляційного збільшення — 32 574,87 грн. Відповідно до розрахунку трьох процентів річних, їх загальний розмір за зазначений період становить 9 040,88 грн.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та висновки суду.

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, 03 вересня 2023 року між сторонами було складено рукописний документ, позначений як Договір № 1, який підписаний ОСОБА_2 та містить підтвердження отримання ним від позивачки грошових коштів у розмірах 25 000,00 грн, 21 200,00 грн та 4 800,00 грн, а всього — 51 000,00 грн, на проведення ремонтних робіт у однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Як убачається з рукописного розрахунку (угоди) щодо суми 46 210,00 грн, сторони здійснили розрахунки вартості виконаних та запланованих робіт, пов`язаних із ремонтом квартири.

На підтвердження понесених витрат на придбання будівельних матеріалів позивачкою також надано товарний чек № 2302/5 від 23 березня 2023 року, виданий ФОП ОСОБА_3 , на суму 4 967,00 грн, а також товарний чек № 122/14 від 22 березня 2023 року магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на суму 1 713,00 грн за придбання будівельних сумішей, піни та інших матеріалів.

Крім того, матеріали справи містять рукописні списки витрат і кошториси з розрахунками вартості будівельних матеріалів, меблів та ремонтних робіт, зокрема із зазначенням сум 59 800,00 грн, 45 400,00 грн, 8 000,00 грн та інших сум, які позивачка подала на підтвердження обсягу витрат, пов`язаних із ремонтом квартири.

Таким чином, зі змісту вказаних доказів вбачається, що сторони фактично домовилися про виконання ремонтних робіт, тобто правовідносини між сторонами двосторонніми, за якими одна сторона (позивач) передала кошти іншій стороні, а друга сторона (відповідач) – зобов`язалась за ці кошти провести ремонтні роботи.

Відповідно до статті 626 ЦК України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України,договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 837 ЦК України,за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, на який спрямована узгоджена воля сторін. Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.

Ціна договору підряду це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення.

Згідно зі статтею 843 ЦК України,у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 846 ЦК України,строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно із статтею 875 ЦК України,за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі статтею 526 ЦК України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зі змісту позовної заяви та розписки вбачається, що між сторонами фактично виникли правовідносини, пов`язані з виконанням ремонтних робіт, а не класичні правовідносини за договором позики.

Сам позивач зазначає, що грошові кошти були передані відповідачу для виконання ремонту квартири.

Отже, за своєю правовою природою такі відносини свідчать про існування договору щодо виконання підрядних робіт.

Разом із тим матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували істотні умови такого договору. Зокрема, відсутні докази щодо погодженого сторонами обсягу ремонтних робіт, їх вартості, строків виконання, порядку використання переданих коштів, порядку звітування за витрачені кошти, а також умов остаточного взаєморозрахунку.

У постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року, провадження № 6-3090цс15, сформульований правовий висновок, що характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18.

Таким чином, судом встановлено, що згідно з обставинами справи спір між сторонами виник з договірних правовідносин, відтак позивач не довів факт безпідставного набуття або збереження відповідачем грошових коштів, а тому немає підстав для задоволення позову.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем слід залишити за ним.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, інфляційних втрат та 3% річних - відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 20.10.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК