Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №542/2136/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/2136/24 Номер провадження 22-ц/814/1829/26Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.,

Суддів : Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

За участю секретаря Дороженка Р.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, третя особа: Полтавська регіональна філія державного підприємства "Національні інформаційні системи" про виключення зі спадкового реєстру запису про реєстрацію заповіту та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Новосанжарської селищної ради (статус якої в ході розгляду справи було змінено з третьої особи на співвідповідача), в якому, після уточнення своїх вимог, остаточно просив:

скасувати в Спадковому реєстрі реєстрацію заповіту заповідача ОСОБА_3 від 08.02.2007 року, номер в реєстрі нотаріальних дій: 17, зареєстрованого у Спадковому реєстрі 26.02.2007 року №41868027, місце посвідчення: Малоперещепинська сільська рада, Новосанжарського району, Полтавської області, Новосанжарський район, село Мала Перещепина, вул. Незалежності, 44, місце зберігання: Малоперещепинська сільська рада, Новосанжарського р-ну, 33320, Полтавська обл. Новосанжарський р-н.

зобов`язати Новосанжарську селищну раду подати до реєстратора Спадкового реєстру заяву про реєстрацію зміни і скасування заповітів та зміни розірвання спадкових договорів щодо скасування в Спадковому реєстрі реєстрації заповіту заповідача ОСОБА_3 від 08.02.2007, номер в реєстрі нотаріальних дій: №17, зареєстрованого у Спадковому реєстрі 26.02.2007 №41868027, місце посвідчення: Малоперещепинська сільська рада, Новосанжарського району, Полтавської області, Новосанжарський район, село Мала Перещепина, вул. Незалежності, 44, місце зберігання: Малоперещепинська сільська рада, Новосанжарського р-ну, 33320, Полтавська обл. Новосанжарський район.

Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , який на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: с. Мала Перещепина, участок Красне Село, Полтавського району, Полтавської області після смерті якого відкрилася спадщина.

На його звернення до державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманця М.В. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності документів, які б підтверджували родинні відносини зі спадкодавцем.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 31 серпня 2023 року був встановлений факт батьківства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_1 .

За життя батько 08 лютого 2007 року склав заповіт, яким на випадок смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідав своїй онуці — ОСОБА_2 .

Заповіт був посвідчений секретарем Малоперещепинської сільської ради Савлук В.М., яка не мала на це права, оскільки станом на 08 лютого 2007 року виконавчим комітетом Малоперещепинської сільської ради не було прийнято рішення, яке б надавало секретарю виконкому право на вчинення нотаріальних дій.

Вказане на його думку свідчить, що заповіт як односторонній правочин є нікчемним в силу ч.1 ст. 1257 ЦК України, а відтак його реєстрація в Спадковому реєстрі заповітів підлягає скасуванню.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, невірну оцінку зібраних по справі доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Вважає, що суд дійшов помилкового висновку щодо наявності повноважень в секретаря селищної ради щодо посвідчення заповіту, оскільки останній є неуповноваженою особою та не мав права на посвідчення заповітів з огляду на відсутність відповідного рішення сільської ради на делегування йому таких повноважень.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_3 є дідом відповідачки ОСОБА_2 .

08 лютого 2007 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Малоперещепинської сільської ради Савлук В.М., зареєстрований в реєстрі за №17, яким заповів все своє майно онуці ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_3 Новосанжарською державною нотаріальною конторою 04 серпня 2021 року була відкрита спадкова справа №177/2021.

Із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася онука померлого — ОСОБА_2 та з заявою про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 — її батько ОСОБА_4 , син померлого спадкодавця.

Також заяву про прийняття спадщини за законом подав позивач ОСОБА_1 , якому державним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності документів, що підтверджують родинні зв`язки з спадкодавцем.

З метою встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 в січні 2022 року звернувся до суду.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 31 серпня 2023 року встановлено факт батьківства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно ОСОБА_1 .

Вважаючи заповіт, складений його батьком на користь онуки нікчемним правочином, оскільки він був посвідчений секретарем виконавчого комітету Малоперещепинської сільської ради, яка не мала повноважень на здійснення таких нотаріальних дій, просив скасувати його реєстрацію в Спадковому реєстрі заповітів.

Відмовляючи в задоволенні позову суд вказав, що відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради про покладення на секретаря виконавчого комітету сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій, не впливає на форму та порядок його посвідчення, оскільки передбачено положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які визначають напряму делегування повноважень на вчинення нотаріальних дій виконавчим органам сільських рад, а отже секретар виконавчого комітету за відсутності у населеному пункті нотаріуса був уповноважений на вчинення нотаріальних дій, а відтак визнавати складений спадкодавцем ОСОБА_3 заповіт нікчемним правочином правових підстав не має.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 1251 ЦК України (в редакції на час вчинення правочину), якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Аналогічні норми містяться в ЗУ «Про нотаріат».

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

В даному випадку спір виник з приводу визнання заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним з огляду на те, що на думку позивача у секретаря сільської ради були відсутні повноваження на здійснення таких нотаріальних дій з огляду на відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування про покладення на останню обов`язків по їх вчиненню, а відтак такий односторонній правочин не породжує правових наслідків і підлягає скасуванню в Спадковому реєстрі реєстрації заповітів.

Так, матеріалами справи доводиться, що 08 лютого 2007 року в с. Мала Перещепина Новосанжарського району ОСОБА_3 склав заповіт, який було посвідчено секретарем сільської ради Савлук В.М.

При цьому заповіт було прочитано та підписано заповідачем особисто, особу ОСОБА_3 було встановлено, перевірено дієздатність, а заповіт зареєстровано в реєстрі, тобто було дотримано всіх визначених законодавством вимог для його складання та посвідчення.

Рішенням першої сесії Малоперещепинської сільської ради 5 скликання від 11 квітня 2006 року ОСОБА_5 була обрана секретарем Малоперещепинської сільської ради з виконанням обов`язків секретаря виконавчого комітету та рішенням першої сесії Малоперещепинської сільської ради 5 скликання від 11 квітня 2006 року був затверджений персональний склад виконавчого комітету, відповідно до якого, секретарем виконавчого комітету є ОСОБА_5 .

Згідно відповідей з архівного відділу Полтавської районної військової адміністрації №07-05-Н/130 від 15.10.2024 наданих на запит сторони позивача, в протоколах сесій та засідань виконавчого комітету за 2006, 2007 роки рішення про покладення обов`язків вчинення нотаріальних дій на секретаря ради не значиться та №07-05-Н/155 від 18.11.2024 року про те, що в протоколах сесій та засідань виконавчого комітету за 2006, 2007 роки рішення про покладення обов`язків по реєстрації актів цивільного стану на секретаря виконавчого комітету Малоперещепинської сідьської ради не значиться. Посадові інструкції працівників Малоперещепинської сільської ради на державне зберігання до архівного відділу не надходили.

За змістом ст. 1 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно п.п. 5 п. «б» ч.1 ст.38 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції на час посвідчення заповіту) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Вчинення нотаріальних дій посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, якою, в тому числі є його секретар, у випадку відсутності у населеному пункті нотаріуса, є здійсненням відповідним органом місцевого самоврядування (від імені якої діє її посадова особа) делегованих повноважень, наданих їм в силу прямої норми закону.

Згідно з ч. 4 ст. 50 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

Виходячи з встановлених обставин та норм права, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що секретар сільської ради Савлук В.М. була наділена правом на вчинення нотаріальної дії - посвідчення заповіту в силу прямої норми Закону.

В своїй постанові від 29 січня 2024 року справа № 369/7921/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив про наявні підстави для відступу від правових висновків, викладених зокрема, у постанові від 12 червня 2019 року по справі № 607/15112/17-ц де суд дійшов висновку, що виключно виконавчий комітет сільської ради мав повноваження покласти на посадову особу цього органу місцевого самоврядування функції щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема, посвідчення заповітів. Тому у цій справі суди обґрунтовано вважали, що секретар сільської ради, посвідчуючи спірний заповіт на підставі відповідного розпорядження сільського голови, не мала на це повноважень, а отже, оспорюваний заповіт є нікчемним у силу вимог частини першої статті 1257 ЦК України.

Так, Верховний Суд зазначив, що: 1) для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання; 2) ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Щодо виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, то в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. При цьому можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена. На рівні Конституції України та закону не передбачено можливості Міністерства юстиції України регулювати вимоги щодо форми і порядку посвідчення заповіту; 3) законодавець у ЦК України не передбачив такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій, так і відсутність вказівки в заповіті місця народження заповідача. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача.

Отже, суд зазначає, що законодавець у ЦК України не передбачив такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого посадовою особою органу місцевого самоврядування, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на відповідну посадову особу повноважень з вчинення нотаріальних дій.

Тому посвідчення заповіту секретарем сільської ради, з його державною реєстрацією, не свідчить про наявність дефектів форми заповіту, а отже не є підставою для висновку про нікчемність заповіту відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України.

За вказаних обставин суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та визначившись з характером спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять посилань на обставини, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Посилання апелянта фактично зводяться до твердження про те, що відсутність конкретного рішення сільської ради про покладення на секретаря сільської ради повноважень по вчиненню нотаріальних дій, що в свою чергу свідчить про відсутність в секретаря сільської ради повноважень на посвідчення спірного заповіту є свідченням порушення порядку здійснення нотаріальних дій.

Вказане твердження є помилковим і їм суд першої інстанції дав вірну правову оцінку, обґрунтовано визнавши позовні вимоги безпідставними.

Висновки суду першої інстанції вмотивовані посиланням на актуальну практику розгляду Верховним Судом справ подібної категорії, за змістом якої положеннями ЦК України не передбачено такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого посадовою особою органу місцевого самоврядування, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на відповідну посадову особу повноважень з вчинення нотаріальних дій.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, як постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2026 року.

Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Карпушин Г.Л.