Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №274/1788/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/1788/26 Головуючий у 1-й інст. Базюк Ю. П.

Номер провадження №33/4805/1432/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Костюкович С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., з участю секретаря судового засідання Колодяжного О.В., захисника – адвоката Ковальчука А.О. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомир апеляційну скаргу захисника – адвоката Ковальчука А.О., на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 жовтня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 жовтня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665грн. 60 коп.

Згідно постанови місцевого суду, ОСОБА_1 09.03.2026 в 21:16 хв. по вул. Житомирській, 53 в м. Бердичеві Житомирської області керував автомобілем «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, захисник - адвокат Ковальчук А.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята із значними порушеннями процесуальних норм права.

Зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дотримався вимог ст.7, 245, 252, 280 КУпАП, внаслідок чого дійшов неправильного висновку про доведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а висновки суду про винуватість ОСОБА_1 не узгоджуються з критерієм доведеності вини поза розумним сумнівом.

Доводить, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом під час подій описаних у протоколі, жодних правил дорожнього руху, які б давали працівникам поліції підставу підійти до транспортного засобу, у якому перебував ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, відсутня будь-яка постанова за порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, однак не зважаючи на це поліцейські, коли підійшли не вказали жодної підстави про зупинку, визначеної ст.35 Закону України «Про Національну поліції». Вказане підтверджено дослідженим в ході розгляду справи відеозаписом з нагрудної камери.

Також працівники поліції не зазначили жодних ознак сп`яніння у ОСОБА_1 , а тому у працівників поліції були відсутні підстави для того щоб пропонувати пройти будь - який огляд ОСОБА_1 .

Зазначає, що складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП є недопустимим доказом.

Доводить, що лікарем здійснено огляд ОСОБА_1 в порушення «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та ст.266 КУпАП.

Вказує, що є не зрозумілим на якій підставі лікар склав висновок 09.03.2026 року про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 перший раз продув драгер о 21 год. 28 хв., другий раз - о 21 год. 33 хв., проте акт складений ще до проходження самого огляду тобто о 21 год. 30 хв., а тому у лікаря станом на 21 год. 30 хв. 09.03.2026 року не було жодних правових підстав, для складання висновку, однак суд першої інстанції взагалі не надав цьому жодного значення.

Також суд першої інстанції не надав значення тому, що в акті №11 медичного огляду від 09.03.2026 року «в графі 18 акту вказано прилад «Аlcotest 6510» № АRАМ-0074 до 02.04.2026 час вказаний 21:30 результат 1,02 %, обстеження через 20 хвилин прилад вказаний «Аlcotest 6510» № АRАМ-0074 вже вказано до 05.04.2026, час вказаний 21:50, а результат 122,00%», проте даний висновок спростовується роздруківками з яких видно, що огляд проводився приладом «Аlcotest 6820 АRSL -0094» Крім того у роздруківках час вказаний 21:28 (1-й раз) та 21:33 (2-й раз), фактично огляд проводився відповідно до відеозапису 21:29 (1-й раз), 21:34 (2-й раз), проте в акті час зазначений 21:30 (1-й раз) та 21:50 (2-й раз).

Звертає увагу на те, що згідно наявних у матеріалах справи матеріалів останнє калібрування приладу, яким проводився огляд, а саме «Аlcotest 6820 АRSL -0094», проводилось 13.03.2025 року, за сертифікатом налаштування (калібрування) алкотестера та свідоцтвом про повірку вказаного приладу, які були витребувані на запит суду, вказаний прилад в останнє проходив калібрування 17.03.2025 року, а не так як зазначено в роздруківці.

Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на письмові докази, які були долучені до матеріалів справи, а саме на відповідь з компанії «Saturn» в якій зазначено, що фактично сервісна гарантійна книжка, яка надана на адвокатський запит підтверджує, що операції «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання» та «Повірка» газоаналізатора Drager Аlcotest 6820 серійний заводський номер АRSL -0094 були проведені в уповноваженому сертифікованому сервісному центрі Drager востаннє 21.12.2023 року, а з 21.12.2024 року до цього часу вказаний прилад до уповноваженого сервісного центру Драгер не надходив, що також підтверджено наданою Бердичівською ЦМЛ сервісною гарантійною книжкою.

Крім того, на адвокатський запит від компанії Saturn вказано, що виробник Drager Safety AG&Co. KGaA в Україні надав методику, обладнання, програмне забезпечення, Pin - коди, сертифікати про навчання та щодо повноважень для виконання регулювання (градуювання), технічного обслуговування та ремонту, а також продажу приладів Drager Аlcotest та мундштуків до них лише ексклюзивному уповноваженому представнику ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл».

Зазначає, що відповідно до п.18 додатку 3 Інструкції з обстеження або вимірювання вмісту етилового спирту та визначення факту наявності його у видихуваному повітрі проводиться двічі з інтервалом у 20 хв. Однак огляд в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 пройшов двічі, але з інтервалом 5 хвилин, що підтверджується відеозаписом, а тому вищевказане свідчить про порушення порядку медичного огляду на стан сп`яніння та призводить до неможливості допустимості судом доказів, зібраних з порушення вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилається і на те, що під час огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі ОСОБА_1 двічі продував спеціальний технічний засіб Аlcotest 6820, результат обстеження 1,02 %, 1,22%, при цьому під час другого продуття, медичним працівником у прилад «Драгер» був вставлений мундштук яким продували ОСОБА_1 перший раз, що чітко видно з відеозапису який наявний в матеріалах справи, а саме що медичний працівник бере прилад у якому вставлений мундштук з попередньої продувки, при цьому після першої продувки медичний працівник не знімає використаний мундштук, що є грубим порушенням. Таким чином, повторний огляд ОСОБА_1 з використанням мундштука, який вже був у користуванні, є недотриманням вимог стандарту, що в свою чергу, могло призвести до некоректної роботи газоаналізатора і фактичних необ`єктивних тестів. Однак на даний факт суд першої інстанції не звернув уваги.

Поміж іншого доводить, що стороною захисту з метою оскарження акту №11 до Бердичівської ЦМЛ подавалась скарга, з відповіді якої вбачається, що тільки суд має процесуальне право щодо оцінки доказів та визнання відповідного висновку неналежним чи недопустимим, проте суд першої інстанції не надав взагалі будь - якого значення зазначеним порушенням.

Доводить, що час на відеозаписі, який міститься в матеріалах справи, не співпадає з письмовими доказами, що не відповідає фактичним даним на що суд першої інстанції також не звернув уваги.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув із ОСОБА_1 судовий збір, оскільки ОСОБА_1 являється інвалідом другої групи довічно, а згідно із Закону України «Про судовий збір» дана категорія осіб звільняється від сплати судового збору.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, був вчасно та належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду, що підтверджується складеною секретарем судового засідання телефонограмою від 13.10.2026, за якою він особисто прийняв повідомлення телефонним зв`язком та довідкою про доставку повідомлення у додаток Viber

Доказів поважності причин неприбуття в судове засідання ОСОБА_1 суду не надав, клопотань про відкладення апеляційного розгляду суду на момент розгляду цієї справи судді не було подано.

Захисник не заперечив проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та одночасно підтвердив, що ОСОБА_1 поінформований про дату та час апеляційного розгляду.

Відповідно до вимог ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Враховуючи все наведене, апеляційним судом було постановлено провести апеляційний розгляд цієї справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до змісту ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтується на матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказах, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вирішуючи питання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку, що вони у їх сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом підтверджують винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні вказаного правопорушення.

Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за №1413/27858 (далі – Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 (далі – Порядок направлення).

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610831 від 09.03.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 09.03.2026 в 21:16 хв. по вул. Житомирській, 53 в м. Бердичеві Житомирської області керував автомобілем «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком медичного огляду №11 від 09.03.2026 КНП «Бердичівська міська лікарня», чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2);

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.03.2026 року яким встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Вказаний висновок засвідчений підписом лікаря, який проводив огляд, а також підписом ОСОБА_1 , якого ознайомлено з даним висновком (а.с.4);

- результатами проходження тестування в КНП «Бердичівська міська лікарня» за допомогою приладу «Драгер 6820» від 09.03.2026, результати яких показали позитивну пробу - 1.02 та 1.22 проміле, що засвідчено особистим підписом ОСОБА_1 (а.с.2);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змісту якого вбачається, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння покривів обличчя, результат огляду 1.22 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився, проставивши свій підпис (а.с.3);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.03.2026 року, зі змісту якого слідує, що в зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, ОСОБА_1 направлено на огляд до КНП Бердичівська міська лікарня», та результат огляду якого склав 1,22 проміле (а.с.3);

- копію акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №11 від 09.03.2026, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 був оглянутий лікарем, яким встановлено, що поведінка під час огляду напружена, в свідомості орієнтовний, дихання 18 подихів за хвилину, пульс 84, артеріальний тиск 130/80, ністагм при огляді в бік горизонтальний, рухова сфера сповільнена, міміка млява, хода – похитування, точні рухи сповільнені. Відомості про останнє вживання алкоголю - пиво. Запах алкоголю з рота - помірний. Результати обстеження о 21:28 - 1,02 проміле, о 21:33 - 1, 22 проміле. Висновок та діагноз за результатами огляду: алкогольне сп?яніння (а.с.24);

- відеозаписом, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610831 від 09.03.2026 року, котрий згідно цього протоколу здійснювався працівниками поліції портативним відеореєстратором 857487, 1522.

З переглянутого судом відеозапису, наявного у матеріалах справи на DVD-диску (а.с.9) слідує, що працівники поліції підійшли до водія, яким, як встановлено, виявився ОСОБА_1 , та повідомили останньому, що на нього скаржиться водій та запропонували йому вийти з автомобіля. При спілкуванні з ОСОБА_1 та іншим водієм, від якого надійшла скарга ( ОСОБА_2 ), на запитання працівника поліції «чи вживали Ви щось із спиртного?» ОСОБА_1 відповів «пиво вдень пив» (інтервал відеозапису « ОСОБА_1 09.03.2026» із 0:00:11 по 0:01:02).

Далі із даного відеозапису слідує, що працівники поліції, отримавши від ОСОБА_1 відповідь щодо вживання ним алкогольних напоїв, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі, на що останній виявив бажання пройти огляд в медичному закладі (інтервал відеозапису « ОСОБА_1 09.03.2026» із 0:02:03 по 0:02:28).

Також цим відеозаписом зафіксовано доставку ОСОБА_1 до медичного закладу та проходження ним огляду, зокрема, із застосуванням спеціального технічного засобу, і по завершенню огляду перший результат показав 1,02 проміле, а другий – 1,22 проміле (інтервал відеозапису « ОСОБА_1 09.03.2026» із 0:10:35 по 0:19:00). З урахуванням цих результатів, а також інших проведених згідно Інструкції дій, лікарем і було оформлено акт огляду та на його підставі видано висновок з діагнозом про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

З переглянутого судом відеозапису об`єктивно слідує, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення повністю узгоджуються із зафіксованими відеозаписом обставинами.

За таких обставин, процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння, яка визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією та Порядком направлення була дотримана.

Отже, отримавши належне і достатнє підтвердження стану алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 у виді відповідного висновку закладу охорони здоров`я, підписаного лікарем, поліцейський обґрунтовано та підставно склав протокол про адміністративне правопорушення, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Наведені у постанові місцевого суду докази, які покладені судом в основу його рішення, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем спростовуються сукупністю матеріалів справи та наявним в ній відеозаписом.

Зокрема, дослідженим апеляційним судом відеозаписом « ОСОБА_1 09.03.2026» (а.с.9) зафіксовано як працівник поліції підійшов до припаркованого до узбіччя автомобіля зі знаком таксі та у якого увімкненні сигнали гальмування, за кермом якого перебував водій, особу якого в подальшому встановлено, яким виявився ОСОБА_1 (інтервал відеозапису із 0:10:35 по 0:01:20).

Далі цим відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції повідомив ОСОБА_1 «…зупинили Вас біля будинку 53 по вулиці Житомирській», однак будь-яких заперечень чи не згоди щодо висловленого працівником поліції твердження про те, що саме ОСОБА_1 як водія цього транспортного засобу було щойно зупинено поліцейським, ОСОБА_1 не висловив і проти цього працівнику поліції згідно зафіксованих відеозаписом обставин не заперечив.

Крім того ОСОБА_1 погодившись пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі, працівникам поліції ОСОБА_1 повідомив - «в мене там людина сидить», після чого підійшов до свого автомобіля та сказав особі яка перебувала в даному автомобілі «я визву тобі таксі» (інтервал відеозапису із 0:02:00 по 0:02:55).

Відеозаписом також зафіксовано обставини під час знаходження ОСОБА_1 в службовому автомобілі працівника поліції в ході його доставки до медичного закладу, під час чого, зокрема, на запитання працівника поліції « із-за чого все відбулося?», ОСОБА_1 відповів «він прижався до самої…. і моргає фарами, а потім вискочив на перед і бігом мене підрізав перед самим переїздом» (інтервал відеозапису із 0:07:00 по 0:08:00).

Тобто аналіз наявного у матеріалах справи відеозапису в зазначених інтервалах засвідчує, що сам ОСОБА_1 визначає факт керування ним автомобілем за зазначених у протоколі обставинах. Крім того, даний відеозапис не містить жодного заперечення ОСОБА_1 щодо факту керування ним транспортним засобом, натомість в якості зупиненого водія автомобіля погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а під час доставки до цього закладу, повідав працівникам поліції обставини події, зокрема, і щодо керування транспортним засобом.

Наявний у матеріалах справи відеозапис дійсно не містить фіксації виконання ОСОБА_1 функції водія транспортного засобу та його зупинку працівником поліції, проте врахувавши всі вищезазначені докази у сукупності та взаємозв`язку, в тому числі відеозапис у проаналізованих вище інтервалах, а також беручи до уваги, що процесуальні засоби доказування у справі про адміністративне правопорушення передбачені ч.1 ст.251 КУпАП, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про керування ОСОБА_1 транспортним засобом за зазначених у протоколі обставинах, а тому відхиляє ці аргументи апеляційної скарги.

Що ж стосується посилань апелянта на не повідомлення працівниками поліції ОСОБА_1 жодної ознаки алкогольного сп`яніння, то апеляційний суд зазначає, що з урахуванням скарги іншого водія ( ОСОБА_2 ) і запитання поліцейського щодо того, чи ОСОБА_1 вживав алкогольні напої, такі ознаки та відповіді ОСОБА_1 , якою він визнав факт вживання алкогольних напоїв, такі ознаки фактично були виявлені і з`ясовані, а тому у працівників поліції були всі законні підстави запропонувати ОСОБА_1 пройди огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд визнає неприйнятними посилання апелянта на те, що у лікаря станом на 21 год. 30 хв. 09.03.2026 року не було жодних правових підстав, для складання висновку про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння з огляду на використання драгера о 21 год. 28 хв. та о 21 год. 33 хв.

Так, відповідно до п.15 розділу III Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

Наявним у матеріалах справи відеозаписом зафіксовано, що висновок із діагнозом про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння складено, оформлено та підписано після огляду ОСОБА_1 за допомогою як спеціального технічного засобу, так і із застосування лікарем інших дій згідно послідовності проведення огляду за Інструкцією.

Не виключається і об`єктивно є зрозумілим, що системний час різних технічних засобів (системний час відеореєстратора прцівників поліції, системний час технічного приладу драгер, та час, який враховував лікар) може різнитися на незначний проміжок (секунди, хвилина-дві, тощо), а тому встановивши складання лікарем висновку після проходження ОСОБА_1 стадій огляду, посилання на різницю в часі на декілька хвилин між актом і даними використання технічного засобу не впливають на висновки суду за результатами справи і не свідчать про порушенням прав ОСОБА_1 та про те, що це вплинуло на вирішення судом справи по суті.

Що стосується доводів апелянта щодо невірного зазначення в акті медичного огляду №11 від 09.03.2026 року повної назви приладів за допомогою яких ОСОБА_1 проходив огляд, то апеляційний суд зазначає, що апеляційна скарга не містить достатнього обґрунтування того, яким чином окремі неточності в написанні найменування приладів вплинули чи могли вплинути на результат огляду і висновок лікаря з урахуванням того, що і сам ОСОБА_1 факт вживання алкогольного напою підтвердив, що зафіксовано відеозаписом, а його перебування в стані сп`яніння встановлено сукупністю відповідних дій, вимірювань і застосованих тестів лікарем закладу охорони здоров`я.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. З Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «С» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім?ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України). У кожному із зазначених вище випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

Подана апеляційна скарга не містить достатнього обгрунтування того які фундаментальні права ОСОБА_1 були порушені неточним зазначенням найменування технічних засобів, та іншими подібними обставинами, на які міститься посилання в апеляційній скарзі.

Враховуючи наявні у справі матеріали та проаналізований відеозапис, судом встановлено, що огляд ОСОБА_1 в медичному закладі здійснювався технічним засобом «Аlcotest 6820» АRSL – 0094, і результати двох проб склали 1.02‰ та 1.22‰, що підтверджується і наявним в справі відеозаписом.

Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я за допомогою спеціального технічного засобу двічі, але з інтервалом в 5 хвилин, в той час, як Інструкцією передбачено інтервал у 20 хвилин, відповідають дійсності.

Однак, враховуючи усі встановлені в сукупності в цій справі обставини (і визнання вживання алкогольного напою самим ОСОБА_1 , і позитивний результат технічного засобу, а також дані застосованих лікарем згідно Інструкції інших дій огляду, внаслідок чого встановлено, що поведінка під час огляду напружена, в свідомості орієнтовний, дихання 18 подихів за хвилину, пульс 84, артеріальний тиск 130/80, ністагм при огляді в бік горизонтальний, рухова сфера сповільнена, міміка млява, хода – похитування, точні рухи сповільнені, запах алкоголю з рота – помірний), апеляційний суд вважає за таких обставин, що обставина, на яку посилається апелянт (інтервал 5 хвилин між двома пробами із використанням технічного приладу), не вплинула на встановлений лікарем діагноз та висновки суду у справі.

Стосовно аргументів про те, що ОСОБА_1 проходив повторний огляд з використанням мундштука, який вже був у користуванні після першого огляду, то суд зазначає, що апеляційна скарга не містить посилань на інтервали відеозапису з яких захисник зробив такі висновки, а апеляційний суд, переглянувши наявний в матеріалах справи відеозапис самостійно не виявив таких порушень з урахуванням того, що відеозаписом не фіксується увесь час наявність в об`єктиві відеореєстратора (не здійснюється безперервний запис) такого елементу як мундштука від першого огляду до моменту другої проби (тесту), а тому твердження про використання одного і того ж самого мундштука є припущенням.

Що ж стосується посилань апелянта щодо калібрування приладу, яким було проведено огляд ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

Із наявного у матеріалах справи свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-02/0269 слідує, що дане свідоцтво дійсне до 17.03.2026 року та згідно сертифіката налаштування (калібрування) алкотестера Аlcotest 6820 АRSL -0094, які надані КНП «Бердичівська міська лікарня» зазначено, що наступне технічне обслуговування алкотестера необхідно провести до 17.03.2026.

Щодо відповіді ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» від 08 квітня 2026 року на адвокатський запит про те, що операції «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання» та «Повірка» газоаналізатора Drager Аlcotest 6820 серійний заводський номер АRSL -0094 були проведені в уповноваженому сертифікованому сервісному центрі Drager востаннє 21.12.2023 року, а з 21.12.2024 року до цього часу вказаний прилад до уповноваженого сервісного центру Драгер не надходили, то ця обставина не спричиняє недійсності наявних у матеріалах справи: свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 12-02/0269, яке згідно цього свідоцтва було чинним до 17.03.2026, а отже і під час огляду ОСОБА_1 09.03.2026 (а.с.22), котре було видане ДП «Укрметртестстандарт»; сертифікату налаштування (калібрування) алкотестера від 17.03.2025 р., відповідно до змісту якого наступне технічне обслуговування алкотестера необхідно здійснити 17.03.2026 (а.с.22).

До того ж, відповідно до змісту п.3 розділу ІІ Інструкції вимогам використовувати спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, стосується поліцейських, які здійснюють огляд на місці зупинки транспортного засобу лише із використанням спеціальних технічних засобів.

Натомість огляд у закладі охорони здоров`я за обсягом проведених лікарем дій та процедур за наслідками яких робиться висновок, не тотожний огляду, який проводить працівник поліції на місці зупинки, адже за змістом рядків 9 – 20 форми акту медичного огляду, який є додатком 3 до Інструкції, в закладі охорони здоров`я, лікарем застосовується комплекс послідовних дій з огляду.

Використання технічного засобу за цією формою акту є лише одним із етапів по проведення огляду.

На відміну від вимог п.3 розділу ІІ Інструкції, які ставляться цим нормативним актом до спеціального технічного засобу, виключно з допомогою якою поліцейський на місці зупинки проводить огляд на стан алкогольного сп`яніння, пункт 2 розділу ІІІ Інструкції, котрим регламентується питання огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів, містить інше регулювання. А саме, пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції визначено, що огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря — фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством.

З урахуванням всього вищенаведеного, в тому числі наявних у матеріалах справи копій свідоцтва та сертифіката (а.с.22), визнання ОСОБА_1 факту вживання алкогольного напою, підписання ним результатів огляду та висновку, не запереченням вживання алкогольних напоїв в ході огляду, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги щодо здійсненні калібрування іншою організацією, аніж тою на яку посилається захисник, в цьому конкретному провадженні не вплинуло на висновок лікаря та встановлений ним діагноз і не призвело до неправильного вирішення справи в суді першої інстанції.

Усі необхідні дії лікарем згідно Інструкції проведені, це зафіксовано відеозаписом, ознаки сп`яніння як і його результат виявлений та встановлений, факт вживання алкогольних напоїв визнав і сам ОСОБА_1 , а із діагностованим відносно його результатом ОСОБА_1 погодився та підписав.

Тому, в цій справі аргументи захисника щодо невідповідностей технічного приладу, який використовував лікар, є неприйнятними і спростовуються наявними у справі матеріалами.

Інші аргументи апеляційної скарги не впливають на законність на обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Разом з тим обґрунтованими є доводи захисника щодо безпідставного стягнення місцевим судом судового збору з ОСОБА_1 .

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно наявної у матеріалах справи копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 18.02.2026 Пенсійним фондом України, та копії довідки до акта огляду МСЕК серія ЖИА № 113953, ОСОБА_1 має другу групу інвалідності загального захворювання, термін дії якого довічно (безтерміново).

З урахуванням зазначеного, за результатом апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає за необхідне постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 жовтня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 665 грн. 60 коп. скасувати, оскільки ОСОБА_1 звільнений законом від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», що спричиняє часткове задоволення апеляційні вимоги.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Ковальчука Андрія Олександровича задовольнити частково.

Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 жовтня 2026 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 665 грн. 60 коп.

Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 жовтня 2026 року в іншій частині, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Костюкович