Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №761/16681/26
Суддя: Саадулаєв А. І.
Справа № 761/16681/26
Провадження № 2/761/10810/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Саадулаєва А.І.
за участі секретаря - Сідого В.Ю.,
від позивача: ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про стягнення недоотриманої пенсії у порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про стягнення недоотриманої пенсії у порядку спадкування, в якій вона просить:
1. Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про стягнення грошових коштів.
2. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на нараховану та недоотриману пенсію, яка належить спадкодавцю у сумі 29878,73 грн.
3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 нараховану та недоотриману пенсію за період з 01.07.2018 року по 21.02.2021 року в сумі 126017,47 грн, яка належить померлому.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Позивач, як єдиний спадкоємець за законом, звернулась до відповідача із заявою, в якій просила здійснити їй виплату недоодержаної за життя її батьком пенсії. Однак, зазначена сума недоотриманої пенсії, позивачу не виплачена, у зв`язку з чим вона звернулася з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 матеріали позову передані на розгляд судді Саадулаєва А.І.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.05.2026 було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07.07.2026 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про стягнення недоотриманої пенсії у порядку спадкування - до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено проведення підготовчого засідання. Також, витребувано у державного нотаріуса Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П. належним чином завірену копію спадкової справи № 218/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
25.08.2026 на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2026 від державного нотаріуса Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П. надійшла належним чином завірена копія спадкової справи № 218/2021.
Ухвалою суду від 02.09.2026 закрито підготовче провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про стягнення недоотриманої пенсії у порядку спадкування. Призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
В судовому засіданні, яке відбулось 14.10.2026, позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання, яке відбулось 14.10.2026, не з`явився, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення повістки в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 09.09.2026, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, про що свідчать матеріали справи.
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наслідком розгляду даного процесуального питання, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відклав судове засідання до 19.10.2026 на 13 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.
Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового рішення, учасники справи повідомлялись належним чином.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 06 квітня 2021 року Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №878.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народився і проживав у АДРЕСА_1 .
Як зазначає позивач, у 2015 році ОСОБА_3 перемістився з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки №3010008726 від 03.09.2015.
У 2015 році ОСОБА_3 став на облік в Головне Управління ПФУ в м. Києві та перевів свою пенсію на підконтрольну українській владі територію.
У 2018 році ОСОБА_3 виїхав до міста Луганськ у справах, але там тяжко захворів і у зв`язку із похилим віком та станом здоров`я не зміг повернутися з м. Луганськ.
З 01.07.2018 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсійні виплати ОСОБА_3 не отримував.
07.04.2021 позивач звернулась до Головного Управління Пенсійного Фонду України у м. Києві із заявою для отримання допомоги на поховання. Після даного звернення відповідач поновив виплату пенсії померлого ОСОБА_3 для виплат допомоги на поховання.
В строк, передбачений законодавством України, позивач звернулась до державного нотаріуса Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3
06 вересня 2021 року державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П. позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі з урахуванням частки, від якої відмовилася дружина померлого - ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .
Як зазначає позивач, спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з недотриманої пенсії в сумі 124252,96 гривень, яка належить померлому згідно з повідомленням Управління з питань виплат пенсій Головного Управління Пенсійного фонду України в місті Києві за №925/02-14 від 29.06.2021.
Відповідно до повідомлення ГУ ПФУ в місті Києві №925/02-14від 29.06.2021, сума недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 в розмірі 124252,96 грн розрахована відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону (не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії), де датою звернення за отриманням пенсії є дата формування відповіді - 20.07.2021.
Як зауважує позивач, на запит нотаріуса відповідачем була надана неповна інформація щодо суми недоотриманої пенсії спадкодавця ОСОБА_3 , яка увійшла до складу спадщини, та її розмір неправомірно було обмежено трьома роками до дати звернення, а саме - 20.07.2021, хоча батько не отримував пенсію з 01.07.2018, а з 01.09.2018 виплата пенсії йому була призупинена, згідно з відповіддю ГУ ПФУ в м. Києві №2600-0202-8164264 від 15.09.2025.
Також, відповідно до даних електронного особового рахунку № НОМЕР_2 ї пенсійної справи ОСОБА_3 , на момент смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) він перебував на обліку, як внутрішньо переміщена особа в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримував пенсію за віком до 30.06.2018. Виплата пенсії ОСОБА_3 проведена по 30 червня 2018 року.
Відповідно до повідомлення ГУ ПФУ в місті Києві № 2600-0202-8/164264 від 15.09.2025, виплату пенсії ОСОБА_3 з 01.07.2018 не отримував, а з 01.09.2018 виплату пенсії призупинено.
Отже, сума недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_3 складає 140143,35 гривень за період з 01.08.2018 по 28.02.2021, та розрахована відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону (не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії), де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення 07.04.2021 спадкоємиці ОСОБА_1 з усіма необхідними документами.
Після отримання свідоцтва про право на спадщину, а саме 07.09.2021, позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_3 відповідно до отриманого свідоцтва про право на спадщину за законом у розмірі 124252,96 грн.
У період з листопада 2022 року по лютий 2026 року відповідачем позивачу були виплачені кошти у розмірі 28014,22 грн. Залишок невиплаченої пенсії за свідоцтвом про право на спадщину складає 96238,74 гривень.
Позивач зазначає, що відповідно до даних електронного особового рахунку № НОМЕР_2 і пенсійної справи ОСОБА_3 , наданих на запит позивача, розмір недоотриманої пенсії спадкодавця складає 154131,69 грн за період з 01.07.2018 по 28.02.2021 (копія відповіді від 15.09.2025).
Таким чином, відповідач, надавши відповідь на запит державного нотаріуса про розмір недоотриманої пенсії спадкодавця зазначив суму у розмірі 124252,96 грн, обмеживши розмір недоотриманої пенсії спадкодавця трьома роками на дату формування відповіді, а саме - 20.07.2021. На думку позивача, відповідач безпідставно зменшив розмір призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця з розміру 154131,69 грн до 124252,96 грн, на яку позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину.
При цьому, з повідомлення ГУ ПФУ в місті Києві № 29596- 28081/0-02/8-2600/25 від 01.07.2025 вбачається, що невиплачена сума коштів вже становить 140143,35 грн.
Отже, на думку позивача, станом на 01.04.2026 розмір невиплаченої пенсії спадкодавця складає 126017,47грн., з яких сума у розмірі 96238,74 грн не виплачена їй як спадкоємцю за свідоцтвом про право на спадщину, а сума у розмірі 29878,73 грн була невідображена у відповіді на запит нотаріуса, так як знаходилася поза межами трьох років, починаючи з 20.07.2021, призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця, і як наслідок не була включена нотаріусом до складу спадкового майна.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
Статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Із положень ч. 1 ст. 1227 ЦК України слідує, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Як передбачається ст. 52 Закону України від 9липня 2003 року № 1058- IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV),сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали зони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені з частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Згідно з ст. 46 Закон № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Об`єктом спадкування можуть бути лише права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті.
Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку. У разі неприйняття спадщини спадкоємцями за заповітом право на спадкування виникає у спадкоємців за законом почергово.
Суми пенсії, які не були одержані спадкодавцем за життя, входять до складу спадщини за сукупності наступних умов: спадкодавець за життя мав право на їх одержання та не реалізував це право; після смерті спадкодавця відсутні члени його сім`ї (або їх неможливо встановити). Водночас, якщо вина пенсіонера у неотриманні нарахованих сум пенсії відсутня, то ці суми з оплачуються спадкоємцям за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону № 1058-ІV, які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 вересня 2020 року (справа № 428/6685/19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Водночас, положення статті 46 Закон № 1058-ІV, які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не поширюються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20).
Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на нараховану та недоотриману пенсію, яка належить спадкодавцю у сумі 29878,73 грн, суд зазначає наступне.
Позивачем зазначено, що з 01.07.2018 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсійні виплати ОСОБА_3 не отримував, тобто даний період не заперечується самим позивачем.
Відповідно до повідомлення ГУ ПФУ в місті Києві №2600-0202-8/164264 від 15.09.2025 встановлено, що згідно з даними електронного особового рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_3 на момент смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував на обліку в Головному управлінні, але пенсію не отримував з 01.07.2018.
З 01.09.2018 виплата пенсії була призупинена.
Відповідно до підсистеми «Звернення» ОСОБА_3 до Головного управління за поновленням виплати пенсії не звертався.
Згідно поданої заяви від 07.04.2021, виплата пенсії померлого ОСОБА_3 відновлена для виплати допомоги на поховання, яка виплачена в квітні 2021 року.
Розмір недоотриманої пенсії розраховується за період відповідно до частини першої статті 46 Закону, тобто за три роки до дня звернення, де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення спадкоємця з усіма необхідними документами.
Нарахована заборгованість за період з 01.08.2018 по 28.02.2021 в сумі 140143,35 грн (сто сорок тисяч сто сорок три грн 35 коп.) підлягає виплаті на умовах Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав свобод внутрішньо перемішених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165. Зазначені пенсійні виплати проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, які включені до переліку коштів внутрішньо переміщених осіб, виплата яких буде здійснюватися в межах відповідного фінансового ресурсу, в порядку визначеному Постановою №1165.
Твердження позивача про заборгованість у розмірі 154131,69 грн за період з 01.07.2018 по 28.02.2021, згідно з копією відповіді від 15.09.2025, при розгляді даної справи - не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд приймає до уваги нараховану заборгованість за період з 01.08.2018 по 28.02.2021 в сумі 140143,35 грн (сто сорок тисяч сто сорок три грн 35 коп.), а тому, зважаючи, що позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину у розмірі 124252,96 грн, а отже підлягає визнанню за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на нараховану та недоотриману пенсію у сумі 15890,39 грн (140143,35-124252,96=15890,39 грн).
Щодо позовних вимог в частині стягнення нарахованої та недоотриманої пенсії за період з 01.07.2018 по 21.02.2021 в сумі 126017,47 грн, яка належить померлому, суд зазначає наступне.
Позивач зазначає, що станом на 01.04.2026 розмір невиплаченої пенсії спадкодавця складає 126017,47грн, з яких:
-сума у розмірі 96238,74 грн - невиплачена їй, як спадкоємцю за свідоцтвом про право на спадщину;
-сума у розмірі 29878,73 грн - не була включена нотаріусом до складу спадкового майна.
Відповідно до п. 1 4-5 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 р. № 1165 пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Кошти для проведення пенсійних виплат за минулий період включаються до плану-графіка поденного фінансування виплати пенсій і видатків на утримання апарату Пенсійного фонду України, передбаченого Порядком покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов`язаних з виплатою пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 2010 р. № 1080.
Як встановлено із повідомлення ГУ ПФУ в місті Києві №29596-28081/О-02/8-2600/25 від 01.07.2025, невиплачена сума коштів в сумі 140143,35 грн за минулий період була облікована в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів Україні №1165 від 10.11.2021 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території.
Згідно з вимогами Постанови №1165 пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Фінансування коштів особам, які обліковуються територіальними органами Пенсійного фонду України, здійснюватиметься відповідно до вимог Порядку №1165, в межах наявного фінансового ресурсу.
Таким чином, позивачу виплачено наступні суми:
-в листопаді 2022 року в сумі 530,00 грн;
-в грудні 2022 року в сумі 2,18 грн;
-в липні 2023 року в сумі 557,32 грн;
-в вересні 2023 року в сумі 2093,00 грн;
-в жовтні 2023 року в сумі 1303,00 грн;
-в листопаді 2023 року в сумі 4,10 грн;
-в грудні 2023 року в сумі 0,62 грн;
-в листопаді 2024 року в сумі 2361,00 грн;
-в грудні 2024 року в сумі 2361,00 грн.
Розмір виплачених коштів 11573,22 грн.
Залишок боргу складає 128570,13 грн (розраховується із суми 140143,35 грн).
Отже, оскільки повідомлення ГУ ПФУ в місті Києві №29596-28081/О-02/8-2600/25 датується 01.07.2025, тому відповідно до вимог Постанови КМУ №1165 стороною відповідача проводилася виплата нарахованої недоотриманої пенсії в рамках окремої програми та в межах виділених сум із державного бюджету України на відповідний рік. Крім цього, відповідачем визнано саме суму заборгованості у розмірі 140143,35 грн.
При цьому, суд зазначає, що Кабінет Міністрів України 19 серпня 2026 року прийняв Постанову № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)», яка фактично встановлює новий механізм виконання судових рішень у пенсійних справах. Постанова № 1046 чинна з 28 серпня 2026 року.
Отже, Порядок № 1165, затверджений Кабінетом Міністрів України, на який посилався у своїх повідомленнях відповідач, втратив чинність 28 серпня 2026 року.
Крім того, згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/60179/24 «Відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання державою обов`язків щодо забезпечення гарантованих законом соціальних прав, а підзаконні акти не можуть звужувати зміст і обсяг прав, установлених законом, що узгоджується з послідовною правовою позицією Конституційного Суду України та практикою Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності (майнового інтересу) на нараховані соціальні виплати.
Також, встановлення для внутрішньо переміщених осіб спеціальних умов виплати вже призначених пенсій, які не передбачені законами України та не застосовуються до інших пенсіонерів, суперечить статтям 7 і 14 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», оскільки призводить до нерівного ставлення та фактично ставить реалізацію права на пенсійне забезпечення у залежність від статусу внутрішньо переміщеної особи, що законом прямо заборонено.
Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувані положення абзацу другого пункту 1 та пункту 4 Порядку № 1165 суперечать законам України, оскільки встановлюють не передбачений законом спеціальний порядок виплати нарахованих сум пенсії внутрішньо переміщеним особам, ставлять реалізацію права на їх отримання у залежність від бюджетних призначень та інших умов, не визначених законом, чим звужують зміст і обсяг гарантованого законом права на пенсійне забезпечення та порушують принцип рівності.»
Тобто, Кабмін запровадив новий пропорційний механізм виконання судових рішень у пенсійних справах. За ним кошти розподіляються пропорційно між усіма стягувачами, внесеними до відповідного електронного переліку.
Таким чином, оскільки відповідач не відмовляється виплачувати дану суму (140143,35 грн), тобто не порушує право власності спадкоємця, та відповідно з листопада 2022 року розпочав виплату боргу, а тому вимога в частині стягнення нарахованої та недоотриманої пенсії за період з 01.07.2018 по 21.02.2021 в сумі 126017,47 грн, яка належить померлому, задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які були посилання, як на підставу вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про стягнення недоотриманої пенсії у порядку спадкування - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності в порядку спадкування за законом на нараховану та недоотриману пенсію, яка належить спадкодавцю ОСОБА_3 , у сумі 15890 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто) гривень 39 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 21.10.2026.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua