Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №760/23011/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/23011/26 2/760/18623/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., при секретарі судового засідання Васильчук С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі - позивач) звернулося до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 15246,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.01.2020 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем укладено договір № 0287-6086. За вказаним договором відповідач отримала у кредит 14500 грн.

Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконала у повному обсязі, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

28 жовтня 2021 року було укладено договір № 02/10/2021 відповідно до якого ТОВ «Укр кредит фінанс» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0287-6086.

Таким чином позивач набув право вимоги до відповідача за вищевказаними договорами.

Розмір заборгованості за вищевказаним договором становить 15246,40 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 8700 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6090 грн, інфляційні збитки - 379,89 грн, нараховані 3% річних - 76,51 грн.

З посиланням на норми Цивільного кодексу України позивач просить стягнути прострочену заборгованість із відповідача.

Склад суду визначено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, призначено судове засідання на 20.10.2026.

20 жовтня 2026 року представник позивача у судове засідання не з`явився, разом з позовом до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти проведення заочного розгляду та ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи викладене та вимоги ст. 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності учасників судового процесу, які не з`явились, та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив обставини та дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 08.01.2020 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та відповідачем укладено договір № 0287-6086.

За умовами вказаного договору відповідач отримала у кредит 14500 грн, строк кредитування - 70 календарних днів (10 тижнів), розмір процентів за користування кредитом складає 1 % від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом.

28 жовтня 2021 року було укладено договір № 02/10/2021 відповідно до якого ТОВ «Укр кредит фінанс» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0287-6086.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаними договорами.

З огляду на вказане, судом встановлено, що позивач набув право вимоги до відповідача за вищевказаними договорами.

Загальний розмір боргу за вказаним договором, який позивач вимагає стягнути з відповідача на свою користь становить 15246,40 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, позикодавці належним чином виконали свої зобов`язання за кредитними договорами, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.

Щодо виконання зобов`язань за кредитними договорами зі сторони відповідача, то останній їх не виконав.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України вказано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 була сформована такі правові висновки:

«53. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

54. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Відповідна правова позиція в подальшому застосована Верховним Судом при вирішені інших судових справ, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 р у справі № 300/438/18.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

З огляду на вказане, суд зазначає, що у цій справі безпідставно нараховані відсотки за кредитними договорами за межами строку кредитування.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що розмір заборгованості який підлягає стягненню з відповідача складає:

- за договором № 0287-6086 від 08.01.2020 становить 13216,40 грн, що встановлено із такого розрахунку: 8700 грн (загальна вартість кредиту за договором), заборгованість за нарахованими процентами відповідно до умов та в межах кредитного договору - 4060 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 7882,85 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, то вимоги позивача в частині стягнення судових витрат підлягають задоволенню пропорційно задоволенню позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Пропорційно до частини задоволених позовних вимог (86,69%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2308,04 грн судового збору за подання позову.

Позивачем також заявлено витрати на правову допомогу 9000 грн.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи обсяг наданої правової допомоги те, що судова справа є малозначною, та з огляду на часткове задоволення позовних вимог, на думку суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись вищевказаним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором № 0287-6086 від 08.01.2020 у розмірі 13216 гривень 40 копійок, судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2308 гривень 04 копійки та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених

ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. Майстренко